Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Для аналізу господарського характеру релігійної діяльності вибрані періоди, у які найбільш характерно проявилася економізація діяльності Руської православної церкви, Католицької церкви і представника протестантської течії християнства — Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Руська Православна Церква

З початку створення церковних установ у православному християнстві можна відносно вільно виявити їх економічну природу. Це, насамперед, стосується монастирських господарств.

Якщо використовувати сучасну термінологію, то церковні установи Руської православної церкви є господарськими організаціями, які шляхом реалізації особливого товару отримують доходи і володіють майном. При цьому формування доходів з різних джерел засвідчує лише те, що церковні установи володіють фінансовими ресурсами, за рахунок яких можуть чинити вплив на соціально- економічні відносини.

Джерела церковних доходів

Особливе місце в господарській діяльності православної церкви займають джерела монастирських доходів, класифікація яких дає можливість здійснювати економічний аналіз. У ньому сукупний дохід слід розділити на доходи, отримані від володіння земельною власністю, доходи від господарської діяльності і доходи від надання безпосередньо релігійних і соціальних послуг.

Для монастирів це доходи від угідь; грошова допомога, яку видавала монастирям державна скарбниця; доходи, що отримували монастирі від богомольців; доходи від каплиць, молебнів поза монастирями; доходи від кладовищ; доходи від готелів і будинків для прочан; доходи від будинків, лавок, постоялих дворів, торгово-промислових установ тощо. Особливе місце займають доходи від грошових капіталів, накопичених завдяки діяльності монастирів, їх участі в торгових і банківських операціях. Окремо виділяється аналіз вартості монастирських священних предметів — виробів із золота і срібла, церковних прикрас із коштовним камінням, одягу священнослужителів, пожертвуваних скарбів.

Дослідження цих доходів є методом, який надає можливість провести відповідний аналіз і виміри економічної діяльності церкви у будь-який історичний період.

Господарська діяльність православних монастирів брала початок з Візантійської імперії, коли вже у Х ст. заможні люди засновували монастирі, забезпечуючи їх необхідними факторами виробництва — землею, капіталом, робочою силою, або, не маючи такої змоги, робили пожертви вже існуючим монастирям. За одним з розпоряджень імператора Візантії Константина Багрянородного у Х ст., приписувалося у випадку смерті бездітної особи, що не залишила заповіту, виділяти на користь церкви від третини до половини майна на спомин душі.

Практика господарювання візантійської церкви була перенесена з прийняттям християнства до Київської Русі.

За визначенням видатного російського історика С. Соловйова, церква за часів Київської Русі мала наступні джерела для утримання

- десятина, яку призначали князі зі своїх доходів на головні церкви у своїх волостях. Відомим прикладом є виділення князем Володимиром Великим на засновану ним церкву Богородиці десятої частини від його доходів, за що церква була названа Десятинною. Князь Ярослав, син Володимира, давав на утримання заснованих ним церков "урок" — певну частину доходів від князівських помість;

- нерухомість. Так, київській Десятинній церкві належало місто Полонне; Андрій Боголюбський дав Богородичній церкві у м. Володимирі місто Гороховець, слободи і села;

- мито за церковні судові справи;

- мита, які стягувалися за призначення на посади духовенства;

- пожертви на церкву.

Отримані гроші церкви пускали в обіг переважно у сфері торгівлі. При церквах створювалия торгові общини. Одна з них, наприклад, була при новгородській церкві св. Іоанна Предтечі, поставленій за наказом Всеволода Мстиславича. В княжій уставній грамоті, наданій церкві, було записано, що Всеволод Мстиславич призначив для управління церквою старост — представників різних верств населення, серед яких двох старост — від купців.

Старости мали управляти, серед іншого, торговими і гостинними справами, а також торговим судом. Якщо хтось вступав до цієї торгової общини, то сплачував старим членам общини 50 гривен срібла, і частину зазначеної суми купці віддавали до церковної казни. Цією ж грамотою визначалося вагове мито з іногородніх купців ("гостей").

У церковних приміщеннях, де були належні умови для зберігання товарів (кам'яні стіни для захисту від пожеж, масивні металеві двері, міцні засуви), влаштовувалися торгові склади, зберігалися там також позикові листи, інша ділова документація.

У церквах знаходилися зразки торгових мір і вагів. Так, у грамоті Всеволода Мстиславича вказувалося, що він дає суд і торгові мірила у Новгороді св. Софії і єпископу, і старості церкви св. Іоана Предтечі. При цьому єпископу наказувалося доглядати за правильністю мір і вагів і перевіряти їх щорічно. За невиконання князівського наказу винного очікувала смертна кара, а його майно поділялося на три частини між церквами св. Софії, св. Іоанна Предтечі і містом.

Князі та бояри робили на користь церкви щедрі пожертви, отримуючи надію на спасіння. Так, князь Ярополк Ізяславич (ІІ пол. ХІ ст.) віддав Києво-Печерському монастирю три помістя, а його донька — п'ять сіл із челяддю. Князь Гліб Всеславич Полоцький дав Києво-Печерському монастирю 500 гривен срібла і 50 гривен золота.

Ченці Києво-Печерського монастиря ставали єпископами в інших містах, що надавало їм можливість "прирощувати" до монастиря віддалені землі. Так, єпископ суздальський Єфрем, виходець з Печер- ського монастиря, передав йому подвір'я в Суздалі з церквою св. Димитрія і кілька сіл. Князь Мстислав Володимирович (1128-1132 рр.) передав Юрьївському монастирю у Новгороді волость з данями, вирами і продажами, а також частину князівських доходів165.

Ці факти свідчать про економізацію церкви, що отримувала не тільки землі та селян, але й право збору податей.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси