Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державна грошова допомога монастирям

Окрім прямого володіння засобами виробництва, церковні установи володіли частиною національного доходу, оскільки отримували фінансові кошти з державної скарбниці. Показники засвідчують отримання монастирями у ХУІІІ-ХІХ ст.. суттєвих грошових допомог. 1794 р., після відібрання у монастирів селян, була встановлена сума компенсації. Монастирі поділялися на штатні (трьох класів) і заштатні; фінансову підтримку отримували тільки штатні. Сума коштів, що видавалася, коливалася від 375 до 2017 руб. 50 коп.. Заштатні монастирі з 1795 р. також почали отримувати грошову допомогу — "милостинне подаяння" у розмірі 85 руб. 71 коп. (на цей період нараховувалося 160 чоловічих заштатних монастирів і 40 жіночих). 1839 р. всім монастирям було видано 148 076 руб. 44,5 коп.225. Зауважимо, що для нашого аналізу важливою є не сума компенсації, а самий факт її наявності.

Обсяги коштів, які отримували монастирі, в умовах зміцнення грошової одиниці були ще вагомішими. Нагадаємо, що необхідність зміцнення державного кредиту і нормалізації господарського життя змусили уряд Російській імперії у 1839 р. провести грошову реформу, якою вводився срібний монометалізм. До цієї реформи існував паперово-грошовий обіг. Паперовими грошима фінансували воєнні витрати, особливо за часів війни з Наполеоном. У результаті асигнації різко знецінилися. 1839 р. в основу грошового обігу було покладено срібний рубль і встановлено обов'язків курс асигнації: 3 руб. 50 коп. асигнації дорівнювали 1 руб. сріблом. 1843 р. асигнації почали поступово вилучатися з обігу і обмінюватися за обов'язковим курсом на кредитні білети, які вільно розмінювалися на срібло.

У ході реформи у 1841 р. були випущені державні кредитні білети, які розмінювалися на срібло і таким чином витісняли собою асигнації. Процес вилучення асигнацій завершився у 1843 р. Впровадження кредитних білетів нарівні зі срібною валютою дало можливість мати в обігу паперові гроші. Для стабілізації їх використовувався спеціальний фонд, який у 1843 р. становив 36 млн. руб., а у 1845 р. — 80 млн. руб.

Введення нових кредитних білетів і проведення грошової реформи на певний час поліпшили розвиток економіки і стабілізували товарний обмін в Російській імперії. Проведення реформи було покладено на центральні та губернські фінансові заклади, які представляли ієрархічну систему, що діяла в структурі Міністерства фінансів. До цієї системи можна віднести казенні палати в губерніях, які займалися питаннями обліку доходів і витрат, обліку податного населення, рекрутськими справами, здійснювали контроль за надходженням податків. Ця система також включала повітові казначейства, які відали прийомом, зберіганням і видачею державних грошових засобів.

Казенні палати виконували циркуляри Міністерства фінансів про стягнення податків, забезпечували надходження відсоткового збору з фабрик і заводів, торгових підприємств, з нерухомого майна, надходження промислового і поземельного податків, подушного прибуткового податку, керували діяльністю податкових інспекторів. У систему регулювання з боку Міністерства, безумовно, входили церковні установи.

Наведемо суми, які відпускалися монастирям після проведення грошової реформи. Так, з 1842 р. штатні монастирі отримували: чоловічі — один монастир — 4 830 руб., дев'ять — по 3 185 руб., один — по 3 165 руб. 47 коп., дванадцять — по 2 220 руб., дванадцять — по 1 540 руб.; жіночі: чотири — по 2 765 руб., чотири — по 2 155 руб., п'ять — по 1 455 руб.. 1863 р. державна скарбниця видала грошових допомог монастирям на суму 303 089 руб. 7 коп.. Для порівняння у 1860-х рр. десятина землі коштувала близько 20 руб..

Казначейство встановлювало також нижню межу фінансових субсидій. Жоден чоловічий монастир не отримував менш, ніж 414 руб. 90 коп., жіночий монастир — менш, ніж 909 руб. 13 коп.

Західні й задніпровські єпархії: Литовська, Могильовська, Мінська, Волинська, Подільська, Полоцька і Київська (крім лаври) фінансових коштів не отримували, оскільки володіли ще маєтками з селянами. 1842 р. монастирям цих єпархій почали щорічно відпускати з державної скарбниці по 110 275 руб.

Після селянської реформи 1861 р. і звільнення державних селян, що перебували на службі у монастирів, були призначені значні суми компенсацій за втрату робітників. Так, рішенням Державної ради від 21 березня 1865 р. усім монастирям було встановлено щорічно видавати 168 200 руб..

З економічної точки зору цю суму можна розглядати як показник неоплаченої праці державних селян, що служили в монастирях, або як показник вартості робочої сили селян, що брали участь у виробничому процесі цих монастирів, або як відшкодування втраченого монастирями прибутку. У будь-якому випадку ми маємо свідчення того, що монастирі являлися суб'єктами розподілу фінансових державних коштів.

1868 р. всі витрати державної скарбниці на монастирі становили 452 678 руб. 95 коп. 1875 р. за кошторисом відомства Святого Синоду доходи і витрати становили 408 749 руб..

Представляє інтерес розподіл сум між єпархіями. З 49 єпархій перші 10 отримали приблизно 50% всієї суми. Так, на долю Московської єпархії припадало 43 154 руб., Литовської — 30 910 руб., Волинської — 27 854 руб., Київської — 27 252 руб., Новгородської — 20 779 руб., Могильовська — 19 215 руб., Петербурзька — 15 823 руб., Мінська — 13 760 руб., Подільська — 12 995 руб., Чернігівська — 12 976 руб..

Окремим рядком були виділені лаври. Так, на Московську лавру у цей період було відпущено 9 259 руб. 8 коп., С-Петербурзьку — 8 970 руб., Київську — 8 643 руб. 88 коп. Серед монастирів найбільші суми отримували: Почаївський монастир — 4 тис. руб., Києво-Братський монастир — 3 928 руб. 19 коп., Києво-Михайлівський монастир — 3 845 руб., Києво-Флорівський монастир — 3 150 руб.

За розрахунками, витрат з державної скарбниці на утримання одного ченця становили (на 1873 р.) 89 руб. у середньому. Для порівняння наведемо жалування інших представників духовного стану. Так, вчитель нижчих духовних училищ отримував 150-200 руб., професори семінарій — 286 руб., кафедрального протоієрея — 400 руб., ключника — 300 руб., священика — 350 руб., диякона — 180 руб..

Значні суми відпускалися на утримання черниць жіночих монастирів. Так, у Спасо-Єфросинінському монастирі Полоцької єпархії на кожну черницю з державного казначейства відпускалося по 191 руб. на рік. У Полонському і Корецькому монастирях Волинської єпархії на кожну черницю припадало по 215 руб. У Гродненському монастирі Литовської єпархії на кожну черницю відпускалося 223 руб на рік, у Мінському жіночому монастирі Мінської єпархії з державного казначейства на кожну черницю відпускалося 397 руб. на рік.

Таким чином, перебуваючи на утриманні державної скарбниці, духовні особи, фактично, були суб'єктами розподілу державних коштів і виступали елементами фінансових відносин держави.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси