Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Церковна бухгалтерія

У різні історичні періоди фіксація господарської діяльності церковних установ мала свої особливості й набувала різних форм обліку. Нажаль, джерела, що засвідчують ведення цього обліку, є уривчастими. Тому про економічну діяльність в окремі періоди можна судити за даними не власне церковних книг, а опосередковано, за літописними відомостями (наприклад, дарування монастирям сел з челяддю, земельних володінь, нерухомого майна). Причому виникнення й розвиток церковних земельних господарств у період раннього середньовіччя зафіксовано головним чином у жалуваних грамотах князів, княгинь, царів, удільних князів, грамотами ханів Золотої Орди тощо.

Щодо Руської Православної церкви, то порівняно систематичні дані можна отримати починаючи з ХІУ-ХУ ст..

Ведення господарської діяльності церковними установами знаходило відображення у різноманітних книгах записів обліку витрат, доходів. Дослідження їх надає можливість не лише оцінити загальний обсяг накопиченого багатства, але й визначити його джерела.

Серед документів — прибутково-видаткові книги монастирів, книги записів грошових кабал, окладні, хлібні книги, оброчні й порядні записи, жалувані грамоти, писареві книги, монастирські описи.

Поряд з цими документами в науковій літературі аналізуються уцілілі фінансові документи, які засвідчують наявність, говорячи сучасною мовою, поточного бухгалтерського обліку.

Відомі також книги записів, у яких здійснювався облік промислово-господарських робіт, торгово-розподільчих операцій безпосередньо церковно-управлінської діяльності.

Варто відзначити, що дослідники даного напряму церковної діяльності відмічають обов'язковість і масовість документації практично для кожного історичного періоду розвитку церкви та її установ незалежно від їх географічного розташування.

Церковно господарська діяльність обумовила появу групи церковних службовців, задіяних у цій сфері. Зокрема, у православній церкві таку роботу виконували економи, підекономи, ключники, ризничі, келарі, скарбничі.

Діяльність цього прошарку церковних служителів не являється предметом нашого дослідження, однак сам факт їх наявності, списочний склад, їх функції свідчать про значні обсяги господарсько-фінансової роботи. До кола їх обов'язків входило забезпечення обліку грошових коштів, матеріальних цінностей (хутро, тканини, золотий і срібний посуд, ікони, ризи), відання збором доходів, збір податей, ведення операцій по наданню грошей у позику, здача промислів на відкуп, церковна торгівля, облік жалування служилим людям, кліру тощо, облік внесків та пожалувань, інші фінансові операції.

При цьому, судячи з облікового складу церковних скарбничих, вони були спеціалістами, здатними здійснювати ведення великих церковних господарств і відповідний обрахунок цієї господарської діяльності.

Дослідники відзначають, що церковні спеціалісти фактично робили розрахунки витрат і формували бюджети церковних організацій. Так, статті доходів і витрат Соловецького монастиря за 1651-1652 рр.. були поділені, говорячи сучасною мовою, на п'ять великих розділів: церковно-культовий, феодально-монастирський, лихварський, господарсько-промисловий і торговий.

Консисторії вимагали від монастирів звіти про витрату грошей. Звіти могли складатися у вигляді таблиць, які надсилалися консисторією у монастир для заповнення. Фінансові звіти відсилалися регулярно.

Для перевірки фінансової діяльності монастирів у консисторії пред'являлися прибутково-видаткові, шнурові, штемпельні книги. Монастирі також надсилали у консисторію рапорти про майно, про перевірку фінансових книг.

Аналізуючи прибутково-видаткові книги, можна зробити висновок про наявність у монастирів великих оборотних коштів і значної кількості джерел надходження готівкових грошей.

Розгляд кабальних записів свідчить про позикову діяльність церковних установ і велику кількості боргових зобов'язань. Крім того, за кабальними записами можна визначити відсотки, під які давалися позики. До речі, позики, отримані селянином від монастиря, розглядалися церковними властями як спадкове боргове зобов'язання, що переходило від батька до сина. Відомі були різні види позик — короткострокові й довгострокові. Крім того, кабала

передбачала повернення боргів поступово, частинами. Кабальні записи показують наявність колективної форми позики, коли один борг розписувався на кілька боржників. Є факти того, що повернення боргів здійснювалося не прямим позичальником, а його родичами чи іншими особами.

Кабальні записи засвідчують, що за несплати позики закладене майно або продавалося, або передавалося до монастирської скарбниці. Церковні установи мали право стягувати борги по кабальним записам через судовий розгляд.

Прибутково-видаткові книги дають можливість дослідити процес закабалення церковними установами селян, які переходили на монастирські землі й отримували певні суми грошей. Крім того, ці книги дають уявлення про систему оброків церковних сіл та їх населення.

У прибутково-видаткових книгах можна знайти відомості про кількість церковних угідь; ведення польового господарства; врожаї, відсипані у монастирські засіки та виробництво товарного хліба, який надходив на ринок; купівлю і продаж худоби; надходження церковних доходів за здачу землі в оренду.

Особливе місце у прибутково-видаткових книгах займають записи принесення різними особами дарів у вигляді грошей або цінних подарунків.

Відомості про господарську діяльність церковних установ дають також оброчні й порядні записи. Сутність їх полягає у визначенні системи користування землями, що належали церковним установам. Шляхом цих записів формувалися договори на обробку церковних земель і сплату податей і поборів. Монастирські землі, судячи з оброчних записів, крім селян, здавалися також посадським людям. В оброчне користування, як засвідчують записи, передавалися рибні промисли й сінні покоси.

Порядні записи дають відомості про найм селян-порядчиків і строки поряду (до 10 років і більше).

Аналізуючи господарську діяльність церкви, слід відмітити таку важливу складову, як економіка приходу. Фактично, розуміння характеру приходу, його розміщення, віднесення його до категорії сільського чи міського дає уявлення про специфічні форми господарської діяльності церковних установ на певній території. Мова йде про вплив економічного потенціалу приходу на можливість церковної установи реалізувати власну економічну політику. Загалом, економіка приходу визначає дохідну частину церкви, фінансову допомогу, можливість придбати майно, визначає характер коштів, які йдуть на будівництво і розширення храмів.

Крім того, економічний потенціал приходу (чисельність населення) впливає на кількість прихожан церкви. Також нерівномірність в економічному розвитку приходів може впливати на рівень цін на церковні послуги.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси