Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Харчові заборони

Заборони на ринку харчових продуктів розглядаються у релігійній, економічній та політичній площині. Остання відбиває розстановку політичних сил, що використовують релігійні догмати у своїх цілях. Під час правління перших чотирьох урядів Ізраїлю, починаючи з 1949 р., ці питання спровокували кілька урядових криз. Перша з них виникла 1949 р. через імпортування заборонених продуктів харчування.

Питання дотримання заборон щодо продуктів харчування були плідним ґрунтом для постійних політичних суперечок. Так, Кабінет міністрів Ізраїлю розглядав питання некошерної їжі на пароплавах державної пароплавної компанії. Готелі й ресторани для своєї діяльності повинні були отримати "сертифікати правильності" від рабинату.

Свинарство, відповідно до закону від 1962 р., було заборонено всюди, крім християнсько-арабської зони біля Назарету, а також дозволялося для наукових цілей327. У 1985 р. почалася кампанія за заборону продажу продуктів зі свинини.

Землекористування

Порядок землекористування відповідно до закону сьомого року, визначеного Торою, був закріплений у Талмуді та дотримувався на практиці близько тисячі років починаючи з V ст. до н.е.

З припиненням єврейського землеробства у Палестині закон сьомого року продовжував існувати теоретично до кінця ХІХ ст. Потреба у роз'ясненнях до нього виникла у зв'язку зі стихійною імміграцією євреїв до Палестини у 1880-х рр., викликаною, зокрема, погромами в Російській імперії.

У 1890-х рр.. були засновані поселення Реговот, Гадера, на початку ХХ ст. — Кефар Тавор, Явне'ел, Менагем'я, Кіннерет. Значна частина їх була сільськогосподарськими, деякі з них субсидувалися відомим єврейським підприємцем Едмундом де Ротшильдом і організовувалися за типом американських самоврядних поселень. Відновлення зайняття землеробством вимагало практичних дій із відповідним ритуальним дотриманням релігійних приписів, оскільки використання праці найманих арабів не завжди схвалювалося переселенцями.

Потреба у коментарях, які б допомагали землевласникам не порушувати закон, посилилася із утворенням держави Ізраїль.

З цією метою у сучасному Ізраїлі незадовго до настання Суботнього року міністр внутрішніх справ видає Головному Рабину документ, що засвідчує його право володіння всіма ізраїльськими землями — як приватними, так і державними. Після отримання цього документу Головний Рабин продає землю (з 1967 р. також й окуповані території) не єврею за символічну суму грошей. Водночас підписується документ, що зобов'язує покупця-не єврея продати (тобто повернути) землю по закінченню Суботнього року.

Слід зазначити, що у вирішенні питання дотримання суботнього року одностайності серед рабинів ніколи не було. Так, Рав Кук (Аврахам Іцхак ха-Кохен, 1865-1935 рр.), який 1904 р. прибув до Ізраїлю і став рабином Яффи, постановив, що обробляти землю країни Ізраїлю у сьомий (суботній) рік дозволяється і запропонував свою систему продажу землі.

Рав Карліц (Хазон Іш) виступив проти такої постанови, заборонивши продавати і обробляти землю у сьомий рік. До сьогодні іудеї дотримуються або однієї, або іншої вказівки.

Оскільки не всі рабини визнають можливість такої угоди, тому що релігійний закон забороняє продавати палестинську землю іновірцям, то деякі іудеї в Ізраїлі відкривають у Суботній рік спеціальні магазини, де продають фрукти й овочі, вирощені арабами на арабській землі.

З розвитком землеробства та прагненням добитися вищих врожаїв з'явилася потреба у змішуванні насіння для посівів. З метою формального дотримання заборони не змішувати насіння допускалися наступні способи. Перший зводився до того, що один працівник засівав поле вздовж одним видом насіння, а другий — поперек іншим видом. Другий спосіб полягав у тому, що один працівник насипав купу насіння одного виду і накривав її мішком або дошкою. Поверх цього покриття насипалося насіння іншого виду.

Ще одна людина заявляла при свідках, що їй потрібен цей мішок (або дошка), забирав його, і насіння змішувалися. Третя особа брала змішане насіння і засівала поле.

Усі зазначені вище сільськогосподарські закони, закріплені Торою, діють тільки в Ізраїлі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси