Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

"ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

Як відомо, теорія будується на широкому використанні, аналізі та узагальненні великої кількості емпіричних матеріалів. У цій главі автор зробив наголос на емпіричних матеріалах з різних сфер економічної та релігійної діяльності, які на перший погляд мають вигляд калейдоскопу або мозаїки. Але саме в цьому і полягає сенс теоретичної побудови — показати, що практично в усіх сферах життя, у різних країнах, у різних релігіях постійно відбувається процес орелігійнення економіки.

Формування кожної нової релігійної течії, релігійного суб'єкта господарювання, переміщення віруючих між країнами та всередині їх створюють фактори економізації релігії.

Виробнича діяльність складається з великої кількості епізодів, тому, розглядаючи її в цілому, можна акцентувати увагу на окремих формах прояву цієї діяльності, не коментуючи і не аналізуючи наведені факти, оскільки у всій сукупності вони дають уявлення про цей процес у часі й просторі, Кожний наведений епізод має своє власне економічне життя і вписаний в економіку як своєї церкви, так і економіку країни, де він відбувається.

"Споживацьке суспільство" і релігійність

Один з аспектів взаємозв'язку релігії та економіки полягає у своєрідному витісненні релігійно-моральних настанов економічно- прагматичними інтересами, перетворенні "суспільства релігійно- духовного" на "суспільство бездуховно-споживацьке".

Такі погляди можна знайти у працях науковців починаючи з XVI ст. Дж. Хейлз (Англія), А. де Монкретьєн, Б. де Лаффемас (Франція) стверджували необхідність ставити економічне суспільство вище за моральні правила, які у ті часи втілювалися найчастіше у релігійних приписах.

У XVШ ст. ринок починає розумітися як регулятор суспільства, а не лише економіки, оскільки потреби та інтереси самі регулюють стосунки між людьми. Автори цього періоду (Т. Пейн, Ш. Монтеск'є) уславлюють так зване комерційне суспільство, яке зорганізоване ринком, відокремленим від будь-якої форми влади.

Роль ринку в регулюванні громадянського суспільства розглядали Т. Гоббс, Д. Локк, К. Гельвецій, Ж. Руссо. Так, К. Гельвецій вважав, що регулювання суспільства можливе на основі аналізу пристрастей людей — заклик до чеснот і до моралі нічого не вартий, якщо регулювання не спирається на пристрасті. Люди мотивуються перш за все "почуттям любові до себе". Це — базова пристрасть, що породила всі інші, які К. Гельвецій називає інтересом. Якщо кожен може насправді зневажати принципи релігії, то принципами свого особистого інтересу він нехтувати не може.

За висновком С. Булгакова, господарське життя середньовіччя було гетерономним у своїй залежності від релігійно-етичних критеріїв, сучасне ж — автономне, тобто часто етично взагалі без- принципне365.

Сучасні науковці також досліджують зміни сучасної духовної культури і світоглядних орієнтирів.

Так, на думку А. Чадаєвої, у нинішньому суспільстві релігія як спільне благо виведена за межі публічного простору і стає приватною справою. Натомість соціум виробляє нові типи релігійності. Це, за її визначенням, "споживацький тотемізм" — особливий тип господарсько-укладової релігійності, що діє в умовах споживацького суспільства. В якості тотемів, на думку А. Чадаєвої, виступають бренди, споживаючи які людина (та її оточення) вважає себе володарем надможливостей: чудового здоров'я, чарівної зовнішності, казкових мандрів тощо. Формуються так звані споживацькі племена, які мають свою етику, ритуали, міфологію, мову, стиль та ін. Отже, маємо справу з новим типом "релігійності", яка у перспективі може виявитися дійсно тоталітарною.

Приклади споживацької релігійності, як зазначає Є. Субботін, ми знаходимо у релігійній свідомості близькосхідного язичництва, коли храми були не тільки місцем проведення релігійних обрядів, але й мали господарське значення — там зберігалися зерно, вино та ін., здійснювалася торгівля, ремісництво. Аналізуючи питання трансформації релігійної свідомості у споживацькому суспільстві, він також відзначає несподівану і цілком усвідомлену потребу сучасної соціально-економічної реальності в гносеологічному і соціально-функціональному потенціалі релігійної свідомості у контексті ринкового товарного виробництва.

У цьому зв'язку Є. Субботін робить висновок про притаманність релігійній свідомості у її специфічній, властивій споживацькому суспільстві формі, всіх ознак і структурних характеристик "звичайної" релігійної свідомості. Він виділяє у даній свідомості два важливі аспекти: 1) гносеологічний ("бренд-релігія"), який виражає пізнавально-орієнтаційне ставлення до світу; 2) соціологічний ("корпоративна релігія"), що акцентує увагу на діяльнісному, перетворювальному ставленні свідомості до світу.

Зміст корпоративної релігії визначає феномен бренда, який впроваджується у свідомість шляхом рекламних засобів. Найбільшого успіху бренд досягає тоді, коли він стає "бренд-релігією" — необхідністю для покупця. Типовим прикладом такого бренду є "Кока- Кола", яка залучає все нових прихильників368.

Простежуючи трансформацію релігійної свідомості у споживацькому суспільстві, дослідники наводять дані зі звіту агентства "Yong&Rubicam" за 2001 р., у якому воно використало узагальнену назву "бренди віри" для таких торгових марок, як "Microsoft", "Nike", "Sony", "Calvin Klein" тощо. "Бренди віри" у зверненнях

З метою виділення свого товару серед товарів-аналогів, компанії- виробники за допомогою реклами наділяють його властивостями психологічного характеру, що дозволяє сформувати у споживачів віру у певні фантастичні властивості товару. Є. Субботін робить висновок про отримання споживачем емоційно-морального задоволення від вибору товарів відомих фірм. На підтвердження цього він наводить слова Ж. Бодрийяра: "Нині, коли зникають релігійні й ідеологічні інстанції, нашою єдиною втіхою залишаються речі; це побутова міфологія, у якій гаситься наш острах часу і смерті". Отже, споживання набуває у такому аспекті терапевтичного, емоційно-компенсаторного впливу на масову свідомість, тобто функцію, притаманну релігії.

Професор політекономії Ф. Фукуяма, розмірковуючи над словами М. Вебера про те, що сучасну епоху переслідує "привид мертвих релігійних вірувань", але справжньої духовності вона загалом не має, і це особливо стосується Сполучених Штатів, де "гонитва за багатством, позбавлена релігійного ... сенсу, все більш пов'язується із ... земними пристрастями", зазначає: у сучасному світі це стосується більше Європи, ніж Америки. Нинішня Європа — абсолютно світський континент. Європейці, як колись, використовують поняття "права людини" і "людська гідність", що беруть початок з християнських цінностей, але мало хто може пояснити, чому вони досі вірять у ці принципи370.

Професор В. Ільїн у праці "Фінансова цивілізація" зазначає, що плоди культури сьогодні розглядаються як "сировина" для інформаційних і комерційних проектів, причому стратегічна мета вбачається не в пізнанні сенсу життя, а в його системній організації. Відповідно, зусилля індивіда спрямовуються на егоїстичне захоплення духовного простору. Такі зміни можуть посилюватися завдяки прагматизації буття сучасної людини. Водночас не можна спрощувати ситуацію, оскільки відбуваються інтенсивні процеси соціальної творчості, зміна соціокультурних очікувань, переосмислення системи взаємин у рамках тріади "людина — світ — Бог". На думку В. Ільїна, в цьому проглядається комплекс нових понять, який ґрунтується на системі нових цінностей. Потрібно розпізнати крізь тло звичайних реалій обличчя нової, незнайомої культури. Нова культура — це економізм, який означає відокремлення і нормативну абсолютизацію економічної точки зору. Дух економіки, який особливої значущості набуває з перемогою капіталу, поширюється на все життя людини, її буття, на всю цивілізацію; все підпорядковується економічному началу.

Особливо стурбовані втратою морального начала в економічній діяльності окремої людини і суспільства в цілому церковні діячі.

Глава Руської Православної церкви Святіший Патріарх Московський і всія Руси Кирил зазначив, що процес придбавання матеріальних засобів нібито повівністю відповідає потребам людини, але трагедія у тому, що цьому процесу немає меж. Якщо все суспільство встане на шлях нестримного споживання, у світі не вистачить ресурсів. У такій ситуації дуже важливо навчитися здатності регулювати своє споживання ідеями і станом свого серця, перемагати свої пристрасті. Наша боротьба — за той спосіб життя, який пропонує нам Ісус Христос, і проти того способу життя, який пропонує нам сьогодні безбожна цивілізація.

Людина повинна супроводжувати свій життєвий вибір сильною моральною мотивацією, християнськими устремліннями. Якщо це відбудеться, з нашого суспільства підуть корупція, розпуста, нечистота, брехня, стяжіння — все, що надломлює душу людини.

Дійсно, дотримання моральності в економічній діяльності вимагає постійних зусиль. Про розрив між ідеалом та реальністю Апостол Павло говорив у посланні до Римлян: "Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх. ... Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. ... Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, бачу ж інший закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха ..." [Рим.7: 14-23]. Апостол Павло каже про пристосування закону до намірів і дій людини, про виправдання гріха, що його шукає людина, скоївши лихе. Причину цього він вбачає у гріховній природі людини, у якої порухи плоті сильніші за прагнення чинити у своєму житті лише добре.

У книзі "Ісус з Назарету" Папа Римський Бенедикт XVI наголосив на небезпеці багатства, що посилюється у сучасному світі, оскільки капіталізм зводить людину до рівня споживача. Багатіїв Папа називає людьми, знищеними зсередини і порожніми, незважаючи на надлишок матеріальних благ. Такі ж погляди Бенедикт XVI висловив на конференції єпископату Латинської Америки і країн Карибського басейну у травні 2007 р.: "Марксистська система ... залишила після себе не тільки сумну спадщину у вигляді економічної розрухи і екологічних лих, але й хворобливе руйнування духу. Те ж саме ми бачимо і на Заході, де постійно зростає розрив між багатими і бідними і відбувається тривожна деградація гідності людської особи за допомогою наркотиків, алкоголю і брехливих міражів примарного щастя". Також Папа застеріг від небезпеки глобалізації, яка, на його думку, полягає у ризику монополізації і зведенні збагачення у ранг вищої цінності.

Виступаючи в Апостольському пенітенціарії 2008 р., Бенедикт XVI заявив, що гедонізм і споживацтво проникли до лона самої Церкви, що підриває християнську віру зсередини, руйнує спосіб життя і щоденну поведінку віруючого.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси