Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

Успіх фірми на ринку визначається можливістю максимально задовольнити потреби споживачів. Виробники продукції змушені працювати у суспільстві, що складається з людей з різними релігійно-культурними характеристиками, які не можна змінити, а лише сприйняти.

Сьогодні збільшується кількість фірм, які розробляють і виводять на ринок товари для задоволення потреб певних релігійних груп. Це пояснюється наступними економічними причинами:

- прагнення виділитися на тлі конкурентів;

- за наявного різноманіття товарів до продукції легше привернути увагу, діючи у вузькому сегменті ринку;

- отримання більшого прибутку за рахунок задоволення особливих потреб вузького сегменту ринку;

- спроба вийти на світовий ринок;

- рекламування можливостей фірми.

На підтвердження можемо навести окремі факти.

Іслам та іудаїзм не накладають обмежень на користування засобами зв'язку, але особливості надання таких послуг існують. Так, у Російській Федерації для абонентів МТС і "Білайн" були запропоновані спеціальний сервіс для мусульман — розсилка інформації про часи намазу на поточну добу, напучування муфтіїв, мобільна довідникова служба з релігійних питань, нагадування про те, яку молитву слід читати на цей час тощо. Цей проект заявлявся як некомерційний, але мав на меті, серед задоволення потреб мусульман, тпкож демонстрацію можливостей програмного забезпечення.

2005 р. почалався продаж побільних телефонів, які містять повний текст Корану англійською, мусульманські свята, початок і закінчення посту Рамадан і можуть показати в п'яти тисячах міст світу, в якій стороні знаходиться Мекка. Дати такий мобільний телефон показує за григоріанським календарем і за ісламським місячним. На розробку цього апарату було витрачено два роки.

В іудаїзмі є кошерні мобільні телефони, які мають спеціальні номери, не можуть отримувати чи відправляти СМС-повідомлення, підключатися до Інтернету, не обладнані камерами. Всі телефонні компанії Ізраїлю пропонують "кошерні пакети", які коштують дешевше звичайних.

Розробники проекту "Скайспелл" у 2005 р. представили систему доставки до Стіни Плачу в Єрусалимі молитов через систему коротких текстових повідомлень (SMS). При цьому людина отримує можливість через Інтернет-портал віртуально знаходитися біля Стіни Плачу і бачити, як послання доставляється до неї.

Один з найбільших банків Ізраїлю Leumi випустив кредитні картки, якими неможливо скористатися у шаббад (від заходу сонця у п'ятницю до заходу сонця у суботу). Ними не можна також користуватися в магазинах, які не дотримують шабад. Банк Leumi оцінив ринок "шабадних" карток у 10 млн. шекелів (2,3 млн. дол. США) на місяць.

Асортимент і обсяг продажу товарів і послуг для мусульман збільшується у країнах, де проживають мусульманські общини.

Італійська дизайнерська фірма розробила і випустила 2006 р. на мусульманський ринок джинси марки Al Quds, які забезпечують максимальну зручність під час молінь. Джинси вистрочені зеленими нитками, мають високу талію, широкі холоші, багато кишень, куди можна заховати годинник, окуляри та інші предмети, які слід знімати під час молитви.

2007 р. австралійський дизайнер Ахеда Занетті запропонувала купальний костюм для мусульманок. Костюм, що отримав назву "буркіні", продавався по 9 тис. комплектів на тиждень (вартість комплекту — 155 тис. дол.) і зацікавив клієнтів з ОАЕ, Єгипту, Туреччини, Сирії.

На деяких автостоянках у штаті Техас (США) створені спеціальні кімнати для мусульман, які працюють водіями-далекобійника- ми, щоб вони могли здійснювати молитву.

Для задоволення потреб мусульман у ковбасних виробах іспанська фірма "Сала Рієра", що спеціалізується на випуску м'ясних продуктів з ХІХ ст., почала виготовляти ковбаси без свинячого жиру та м'яса, з низьким вмістом холестерину..

У Франції, де проживає майже 6 млн. мусульман, відкрилися заклади фаст-фуду Beurger King Muslim (ВКМ) — точна копія McDonald's. Продукція та ж сама, але має сертифікат "халяль", і офіціантки носять хіджаби. Заклади ВКМ активно витісняють західних конкурентів зі своїх ринків.

Випуск продукції для мусульман, аналогічної до товарів відомих брендів, розпочався ще з середини ХХ ст., коли 1954 р. була заснована іранська корпорація Zamzam, названа на честь священного джерела поряд з Меккою. Вона співробітничала з PepsiCo Inc до 1979 р. — до подій Великої ісламської революції, після чого почала діяти самостійно. Сьогодні компанія є монополістом на іранському ринку безалкогольних напоїв, контролюючи 47% ринку і випускаючи приблизно 70 найменувань товарів. На початку 2000-х р., за сприятливої політичної ситуації, компанія почала вихід на світовий ринок. Продукція продавалася в Бахрейні, Іраку, Пакистані, Кувейті, Катарі, ОАЕ, Малайзії, Індонезії, Афганістані, Саудівській Аравії. Zamzam Cola фактично став офіційним напоєм під час хаджу. Відповідно обсяг продажу кока-коли на Близькому Сході відчутно знизився.

Водночас із комерційним успіхом у компанії з'явилися конкуренти. 2002 р. у Франції під час Рамазану було запущено у продаж напій "Месса Соїа", який отримав попит у Німеччині, Великобританії, Бельгії, Іспанії, Італії, Швеції, Данії. Споживачам запропоновано також похідні напою — Mecca Orange та Mecca Tonic. Вони рекламувалися через спеціальну сторінку в Інтернеті, наголошуючи на спрямуванні 10% доходу на допомогу Палестині402. Вартість "Mecca-Cola" на 30 центів вища за вартість Кока-Коли. Вклавши у виведення на ринок Mecca Cola 22 тис. євро, компанія отримала за перший рік 3,5 млн. дол.

Сьогодні бренд "Месса Cola" займає третє місце серед найбільш впізнаних брендів світу у категорії безалкогольних напоїв, поступаючись лише Pepsi та Coca-Cola.

На ринок також вийшли West Bank Kola виробництва ОАЕ та Quibla Cola, вироблена у Великій Британії.

На початку 2000-х рр.. аналоговою до західної Барбі стала лялька для мусульманських дівчат Резанне виробника Noorart. Лялька, згідно рекламі, має дати мусульманським дівчатам зразок для наслідування і допомогти у вихованні відповідно до традицій ісламу. При цьому виробник намагається розширити асортимент, випускаючи різні види ляльки (школярка, вчителька, лікар тощо). з комплектуючими (з молитовним килимком, іграшковим Кораном; святково одягнена Резанне, що має в комплекті гребінець, люстерко і золоті прикраси). Лялька розповсюджується на Близькому Сході, у США, європейських країнах, Саудівській Аравії, Кувейті, ОАЕ. Обсяг продажу не розголошується.

В арабських країнах з лялькою Барбі також конкурує випущена 2003 р. лялька Фулла, одягнена у традиційний мусульманський одяг та хіджаб. У комплекті з нею продається рожевий молитовний килимок. Перед виходом на єгипетський ринок для Фулли розробили гардероб, куди входять джинси і різнобарвні хустини, схожі на такі, що носять там молоді мусульманки.

Релігійні заборони у деяких аспектах обмежують підприємницьку діяльність у різних сегментах ринку, оскільки підприємці також повинні виконувати релігійні настанови.

Так, у Саудівській Аравії діють спеціальні туристичні, юридичні, ріелтерські компанії, відділення банків, ресторани і кафе, де обслуговують тільки жінок. У саудівському місті Джадда діє готель Rosewood Corniche, де один поверх виділений для одиноких жінок.

В Об'єднаних Арабських Еміратах діє мережа супермаркетів "SheZone", які відвідують тільки жінки.

Із розвитком туризму влада штату Келантан у Малайзії 2007 р. дозволила відкривати нічні клуби. У них заборонено продавати алкогольні напої, курити; жінкам не можна вдягати короткі спідниці, облягаючи брюки і короткі майки, а у жінок-мусульманок повинні бути відкритими тільки обличчя і руки Жінки і чоловіки мають танцювати і спілкуватися у різних приміщеннях.

2004 р. власникам магазинів в Ірані заборонили демонструвати білизну на манекенах. Торгувати жіночою білизною забороняється особам чоловічої статі. З приводу цього духовний лідер Ірану аятола Алі Хаменеі за підтримки консервативної більшості виступив проти будь-якої європеїзації.

Співробітники поліції Саудівської Аравії, завданням яких є "поширення чеснот і запобігання гріхам", починаючи з 29 грудня проводять перевірку магазинів у пошуках ялинкових прикрас, свічок, новорічних подарунків із християнською символікою. Міністр внутрішніх справ королівства принц Наіф бен Абдель Азіз аль Сауд 2003 р. заборонив ввезення товарів із зображенням хреста, зірки Давида, зображення Будди і символи інших неісламських релігій. А також м'яких іграшок і ляльок жіночої статі. Того ж року в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді було конфісковано півмільйона пляшок одеколону, який розповсюджувався у якості спиртного напою.

Ринок пристосовується до різних видів релігійних пропозицій. Так, під час паломництва хасидів на іудейське свято Рош-Гашана в м. Умань (Україна) на могилу цадика Ребе Нахмана прибуває майже 25 тис. паломників. Враховуючи, що населення Умані становить біля 90 тис., підготовка до прийому хасидів має бути ґрунтовною, і подія року вносить значні зміни у функціонування економіки міста.

Хоча хасиди привозять з собою необхідне — намети для проживання і тонни кошерної їжі (вони своїм коштом навіть спорудили міцний залізний міст замість старого), але місцеві жителі готують до продажу все, що може знадобитися паломникам. Насамперед, це квартири, продукти харчування — овочі, фрукти, яйця, риба (кошерна), а також нарізані шматки жерсті (паломники не готують їжу на відкритому вогні, а накривають вогнище). Місцеві жителі шиють на продаж хасидський одяг, хутряні шапки і чорні туфлі. Краєзнавці пропонують екскурсії до "Софіївки".

Під час паломництва здійснюють торгівлю не тільки місцеві жителі, але й приїжджі. Вони продають сувеніри, записи хасидської музики, прикраси, релігійні головні убори. Засобом обігу слугує долар США.

Впливає щорічне паломництво також на ціни на нерухомість в місті, особливо на території "святої землі", яка займає площу 2,5 га.. Ізраїльські євреї прагнуть викупити квартири в кварталі, де знаходиться могила Ребе Нахмана, через що ціни на квартири там значно зросли.

Окремо можна виділити виробництво, пов'язане з релігійними святами. Виразним прикладом цього є підготовка іудеїв до святкування Песаха.

Особливості споживання продуктів харчування іудеями на Песах пов'язане насамперед з відмовою від використання (і навіть володіння) хамеца, тобто квасного. До нього належать всі продукти, які містять один з п'яти злаків — пшеницю, жито, овес, ячмінь, полбу,— і те, що не оголошене кошерним для вживання у Песах — хліб, крупи зі злакових, борошняні кондитерські й макаронні вироби, деякі сорти дитячого харчування, пиво, віскі, пшенична горілка, деякі види консервів і ковбас. Також у Песах заборонено користуватися будь-якими виробами, що містять "хамець" -ліками, миючими засобами, косметикою тощо. Отже, попит на таку продукцію перед святом падає, оскільки у будинку не повинен навіть знаходитися "хамець".

Продукти харчування для святкування Песаха повинні мати особливе клеймо "Кашер ла-песах" і виготовлятися за особливою технологією. Насамперед, це стосується маци "шмура", тобто виготовленої з борошна, яке оберігали від вологи з часу вистигання пшениці. Особливих правил дотримують при перевезенні на млин, перемеленні, доставки у пекарню.

У мацепекарню заборонено вносити будь-яку їжу; робітники перед початком роботи повинні обмити руки з кружки (шість разів на кожну руку); щоп'ятниці розбирати і перевіряти сито; тим, хто працює з борошном, заборонено входити до приміщення, де вимішують і випікають тісто. Холодну воду пропускають через фільтри і вистоюють упродовж ночі. Заготівкою води, замішуванням тіста, включенням печі займаються тільки євреї.

Мацу до Песаха печуть протягом 2-3 місяців, щоб забезпечити потреби всіх іудейських общин. Так, мацепекарня у Києві обслуговує потреби євреїв всієї Східної Європи, виробляючи до двох тонн маци на добу. Зерно для неї вирощують у Таращанському районі на Київщині (до цього імпортували з США).

Загалом продаж маци складає значну частину прибутку єврейської общини. Так, згідно звіту київської синагоги (вул. Щека- вицька), прибуток від продажу маци за радянських часів у 1984 р. становив понад 63 тис. рублів (77,7% всього прибутку общини). З доходів общини до державної казни за радянських часів щорічно відраховувалося 20 тис. руб. до Міжнародного Фонду миру і 2,5 тис. руб. — на охорону пам'ятників.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси