Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Корупційні злочини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України)

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством.

Предметом злочину є неправомірна вигода (див. примітку до ст. 364-1 КК України та розглянуті положення щодо цієї статті). Це поняття замінило собою більш вузьке поняття "хабар", під яким розумілися блага виключно майнового характеру: 1) майно, зокрема вилучене з вільного обігу (гроші, цінності та інші речі); 2) право на майно (документи, що надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо); 3) будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних або туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо)[1]. Предметом же неправомірної вигоди можуть бути і нематеріальні блага (зокрема будь-які послуги).

Оскільки від розміру неправомірної вигоди залежить кваліфікація злочину, предмет такого роду вигоди має отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це необхідно і в тих випадках, коли ним є майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо). При визначенні вартості предмета неправомірної вигоди слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості.

Якщо передане як неправомірна вигода майно не знайдено, то безпідставно придбане належить стягувати в доход держави. При цьому слід враховувати офіційні дані Державного комітету статистики України про показники рівня інфляції та за необхідності відповідно збільшувати суму, яка підлягає стягненню. У випадках, коли вартість речей, які були предметом неправомірної вигоди, на час судового провадження змінилася, розмір грошової суми, що підлягає стягненню, має визначатися за новими цінами.

Оскільки мінімальний розмір неправомірної вигоди у КК України не визначено, кваліфікацію вчиненого за ч. 1 ст. 368 цього Кодексу необхідно здійснювати відповідно до конкретних обставин кримінального провадження та з урахуванням положень про малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК України). Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди (а також пропозиція, обіцянка або надання такої вигоди службовій особі) у вигляді заборонених предметів (наприклад, вогнепальна, крім гладкоствольної мисливської, чи холодна зброя, бойові припаси або вибухові речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, отруйні чи сильнодіючі речовини) утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідною частиною статей 368 чи 369 і тією статтею (частиною статті) КК України, в якій передбачена відповідальність за незаконне поводження із забороненими предметами.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 368 КК України) передбачає такі альтернативні дії службової особи: прийняття пропозиції неправомірної вигоди; прийняття обіцянки такої вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання надати таку вигоду.

Слід також наголосити, що, по-перше, службова особа при вчиненні цього злочину може приймати пропозицію, обіцянку або одержувати неправомірну вигоду, а так само просити надати таку вигоду як для себе, так і для третьої особи; по-друге, цей злочин вчиняється службовою особою як в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, так і в інтересах третьої особи; по-третє, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду пов'язані із вчиненням чи невчиненням цією службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Про поняття "пропозиція" та "обіцянка" див. п. З примітки до ст. 354 КК України і розглянуті положення щодо цієї статті; про поняття "прийняття пропозиції", "прийняття обіцянки", "одержання" та "прохання надати таку вигоду" – розглянуті положення щодо ст. 354 КК України.

Особливістю прийняття пропозиції неправомірної вигоди у ст. 368 КК України є те, що воно передбачає виявлення згоди (погодження) службової особи з висловленням їй наміру надати таку вигоду, схвалення нею цих дій, її готовність до безпосереднього одержання зазначеної вигоди. Якщо ж висловлення наміру супроводжується повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди і службова особа виявляє згоду (погоджується) із цим наміром, схвалює ці дії, проявляє готовність до безпосереднього одержання такої вигоди, то вже має місце прийняття обіцянки неправомірної вигоди.

В обох зазначених вище випадках фактично йдеться про криміналізацію злочинного наміру службової особи. Власне прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди може бути здійснене будь-яким чином (за допомогою конклюдентних дій, усно, письмово, телефоном, електронною поштою, СМС-повідомленням тощо). Приймаючи пропозицію чи обіцянку неправомірної вигоди, винний, так би мовити, "укладає попередню угоду" щодо її одержання з особою, яка пропонує чи обіцяє таку вигоду. Таким чином створюються умови для подальшого безперешкодного одержання неправомірної вигоди, усувається ризик учинення службовою особою провокації підкупу в майбутньому. При цьому прийняття обіцянки неправомірної вигоди є більш ускладненою формою прояву злочинного наміру порівняно з прийняттям пропозиції такої вигоди, оскільки між службовою особою та особою, яка обіцяє неправомірну вигоду, обов'язково відбувається узгодження часу, місця (території), способу (прийомів і методів) надання неправомірної вигоди. Не виключається й учинення інших подібних дій (зокрема, уточнення чи коригування розміру неправомірної вигоди, її виду чи форми, строків та адресатів її майбутнього одержання).

Одержання неправомірної вигоди – це отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Одержання службовою особою неправомірної вигоди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також слід розцінювати як злочин, передбачений ст. 368 КК України. Дії винних належить визнавати одержанням і наданням неправомірної вигоди і в тих випадках, коли умови отримання відповідних матеріальних цінностей або послуг спеціально не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа надає неправомірну вигоду з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Способи одержання неправомірної вигоди можуть бути різними і для кваліфікації цього злочину значення не мають, однак можна вирізнити два основні: простий (полягає у безпосередньому наданні неправомірної вигоди службовій особі, її близьким родичам чи членам сім'ї, передачі її через посередника чи третіх осіб); завуальований (факт одержання неправомірної вигоди маскується під зовні цілком законну операцію: укладення законної угоди, нарахування й виплата заробітної плати чи премії, оплата послуг, консультації, експертизи тощо). У разі встановлення, що неправомірну вигоду було передано завуальованим способом, то про це слід зазначити у відповідних матеріалах кримінального провадження і навести докази, на підставі яких зроблено висновок, що гроші, матеріальні цінності чи послуги були передані або надані службовій особі як неправомірна вигода та що це усвідомлювали і той, хто її надав, і той, хто її одержав.

Загалом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди – самостійні злочинні дії, при цьому також можливий їх послідовний прояв.

Прохання надати неправомірну вигоду – це звернення службової особи до того, хто потенційно здатний надати таку вигоду, із клопотанням (закликом) про її надання. У цій ситуації винний, так би мовити, розраховує на "добрий жест" з боку іншої особи, прагне мотивувати її до надання йому неправомірної вигоди. Прохання слід відрізняти від натяків, незрозумілих жестів чи висловів; воно має бути адекватно сприйняте особою, до якої звернене. У той же час прохання не повинно мати форму вимоги, бути поєднане з погрозою чи іншими подібними діями, оскільки в цьому випадку вже буде наявне вимагання неправомірної вигоди (ч. З ст. 368 КК України). Висловлюючи прохання, службова особа виявляє своє протиправне бажання отримати неправомірну вигоду, при цьому особа, якій адресоване звернення, може або погодитися, або відмовити. Останній факт на кваліфікацію вчиненого не впливає.

Відповідальність за передбачений ст. 368 КК України злочин настає тільки за умови, що службова особа прийняла пропозицію, обіцянку або одержала неправомірну вигоду, а так само попросила надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому вчинення чи невчинення службовою особою відповідних дій перебуває за межами об'єктивної сторони даного злочину, а отже, кримінальна відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій, зокрема, було одержано неправомірну вигоду, була чи не була вона обумовлена до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася вона це робити чи ні.

Слід зауважити, що вчинені суб'єктом аналізованого злочину дії можуть бути як цілком законними (входити до його компетенції, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і незаконними. У разі коли неправомірну вигоду одержано за законні дії або за такі протиправні дії по службі, що утворюють дисциплінарний проступок, винний несе відповідальність тільки за ст. 368 КК України. Якщо скоєні службовою особою у зв'язку з одержанням неправомірної вигоди дії самі є злочинними (наприклад, зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, службове підроблення, постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення ухвали або постанови), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Третя особа, в інтересах якої винний за неправомірну вигоду має вчинити певні дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, – це будь-яка фізична (крім того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду) або юридична особа. Якщо встановлено, що службова особа дала згоду на прийняття неправомірної вигоди третіми особами (зокрема, її родичами чи близькими) або була поінформована про надання їм грошових коштів, іншого майна тощо і при цьому не вжила заходів до їх повернення чи компенсації, вчинене слід визнати одержанням неправомірної вигоди. Отже, склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, матиме місце не лише тоді, коли службова особа одержала неправомірну вигоду для себе особисто, а й тоді, коли вона одержала її для третіх осіб. При цьому не має значення, як фактично було використано предмет неправомірної вигоди.

Якщо службова особа, вчиняючи будь-які дії, використовує не можливості, пов'язані з її посадою, а, наприклад, особисте знайомство, дружні стосунки, то в її діях немає складу злочину, передбаченого ст. 368 КК, так само, як і у випадку одержання неправомірної вигоди не у зв'язку з реалізацією можливостей, зумовлених посадою, а за виконання суто професійних функцій (наприклад, вручення матеріальних цінностей чи грошей лікарю за вдало проведену операцію). Не є кримінально караним одержання службовою особою подарунків не за певні дії по службі, а з метою підлабузництва, для встановлення з нею "добрих" стосунків.

Про поняття "використання службовою особою влади чи службового становища" див. розглянуті положення щодо ст. 364 КК України.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, є закінченим з моменту, коли службова особа вчинила певні дії: а) прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй або третій особі неправомірну вигоду і той, хто її пропонував або обіцяв, усвідомив надану службовою особою згоду; б) одержала неправомірну вигоду чи тільки її частину; в) попросила надати таку вигоду і особа, до якої звернене таке прохання, сприйняла його (формальний склад). Якщо ж службова особа лише вчинила певні дії, що були спрямовані на одержання неправомірної вигоди, однак останнього не відбулося з причин, які не залежали від її волі (наприклад, унаслідок вручення їй замість грошей "ляльки", тобто бутафорії, паперових предметів, що імітують справжні гроші), то скоєне є замахом на вчинення цього злочину. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди від того, хто діє з метою викриття такої особи і звільняється від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав, є закінченим складом злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Суб'єкт злочину – спеціальний, а саме службова особа (див. примітку до ст. 364 КК України та розглянуті положення щодо цієї статті). Дії особи, яка сприяла тому, хто, будучи службовою особою, прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду, чи тому, хто її пропонував, обіцяв чи надав, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть у злочині, передбаченому ст. 368 або ст. 369 КК України. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні та за чиєю ініціативою – того, хто, будучи службовою особою, прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду, чи того, хто її пропонував, обіцяв або надав, – він діяв. Зокрема, якщо неправомірна вигода одержана службовою особою через посередника, який діяв на її боці, то його дії кваліфікують як пособництво в одержанні такої вигоди – за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України, якщо тільки він не був співвиконавцем вчиненого, тобто відповідною службовою особою, яка використовувала надану їй владу чи службове становище.

За загальним правилом працівники державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, які виконують суто професійні (адвокат, лікар, вчитель, викладач тощо), виробничі (водій, оператор з обробки інформації тощо) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції не можуть визнаватися службовими особами, а отже, не повинні вважатися суб'єктами злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Якщо в силу своєї посади особа виконує й професійні, виробничі або технічні функції, й організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції (головний лікар, директор школи тощо), необхідно встановити у зв'язку з якими із них пов'язане вчинене особою діяння. У разі, коли зв'язок між таким діянням та організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями відсутній (наприклад, директор школи одержав неправомірну вигоду від батьків учня за високу оцінку з дисципліни, яку він безпосередньо викладає), вчинене не може кваліфікуватись як злочин у сфері службової діяльності (зокрема, за ст. 368 КК України). За наявності для цього підстав діяння суб'єкта може бути кваліфіковане як злочин іншого виду (зокрема, передбачений ст. 354 КК України).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Специфіка суб'єктивної сторони складу цього злочину полягає в існуванні тісного зв'язку між умислом особи, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду, та умислом того, хто її пропонує, обіцяє або надає. Змістом умислу службової особи має охоплюватися, з-поміж іншого, усвідомлення того, що суб'єкт злочину, передбаченого ст. 369 КК України, розуміє сутність того, що відбувається, та усвідомлює факт прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Якщо особа, надаючи службовій особі неправомірну вигоду, з тих чи інших причин цього не усвідомлює (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання, а службова особа – за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання такої вигоди. За наявності для того підстав дії службової особи можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, шахрайство тощо.

Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій службовій особі як неправомірної вигоди, мала намір їх привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами ст.ст. 190 і 364 КК України (як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем), а за наявності для того підстав – і за відповідними частинами ст.ст. 27, 15 та 369 КК України (як підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди). Особа, яка в такому випадку надає неправомірну вигоду, несе відповідальність за замах на злочин, передбачений ст. 369 КК України.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 368 КК України) утворює вчинення діяння, передбаченого ч. 1 цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі (відповідно до и. 1 примітки до цієї статті – це вигода, що в 100 і більше разів перевищує н.м.д.г.).

Особливо кваліфікований склад злочину (ч. З, 4 ст. 368 КК України) утворюють: діяння, передбачене частиною 1 або 2 цієї статті, якщо: його предметом була неправомірна вигода у великому розмірі (відповідно до и. 1 примітки до цієї статті – це вигода, що в 200 і більше разів перевищує н.м.д.г.); воно вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище (див. п. 2 примітки до ст. 368 КК України), або за попередньою змовою групою осіб (див. нижче), повторно (див. п. 4 примітки до ст. 354 КК України і розглянуті положення щодо цієї статті), було поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (див. п. 5 примітки до ст. 354 КК України та розглянуті положення до цієї статті); а також діяння, передбачене частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великому розмірі (відповідно до п. 1 примітки до цієї статті – це вигода, що в 500 і більше разів перевищує н.м.д.г.); воно вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (див. п. З примітки до ст. 368 КК України).

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище (у ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу) є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно із ст. 6 Закону України "Про державну службу" віднесені до посад державної служби підгруп 1-4, ІІ-2, ІІ-3, II- 4, III-1, ІІІ-2, ІІІ-З, ІІІ-4, IV-1, IV-2, IV-3, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у п. З примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають особливо відповідальне становище (у ст.ст. 368, 368-2, 369 і 382 цього Кодексу) є:

  • 1) Президент України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді КонстиКонституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники;
  • 2) особи, посади яких згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну службу" віднесені до посад державної служби підгруп 1-1,1-2,1-3 і II-1;
  • 3) особи, посади яких згідно із ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої та другої категорій посад в органах місцевого самоврядування.

Проте новий Закон України "Про державну службу" (від 10 грудня 2015 р.; набирає чинності з 1 травня 2016 р.)[2] передбачає коригування наведених вище положень, зокрема:

  • 1. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище (у ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу) є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б".
  • 2. Відповідно до п. З примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають особливо відповідальне становище (у ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу) є:
  • 1) Президент України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник та заступники, члени Центральної виборчої комісії, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступники, радники та помічники Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;
  • 2) особи, посади яких згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "А";
  • 3) особи, посади яких згідно із статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої та другої категорій посад в органах місцевого самоврядування".

Аналізований злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо в його вчиненні як співвиконавці брали участь дві і більше службові особи, які заздалегідь, тобто до його початку, домовилися про це. Домовленість (змова) при вчиненні цього злочину – це передусім згода на спільне з іншими службовими особами використання наданої влади чи службового становища для одержання однієї або декількох форм (предметів) неправомірної вигоди.

Співвиконавцями слід уважати тільки службових осіб, які прийняли пропозицію, обіцянку або одержали неправомірну вигоду, а так само попрохали надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення дій, які кожна з них могла або повинна була вчинити з використанням влади чи службового становища. Не є учасниками групи, що діяла за попередньою змовою, посередники в аналізованому злочині, які за таких умов виступають лише як пособники.

Для кваліфікації даного злочину як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були вчиняти або не вчиняти дії, обумовлені з тим, хто пропонував, обіцяв або надав неправомірну вигоду, чи усвідомлював він, що в прийняті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди беруть участь декілька службових осіб. При цьому злочин вважається закінченим з моменту, коли прийняття пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди, одержання її або прохання надати таку вигоду було вчинене хоча б одним із співвиконавців.

Розмір одержаної за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди визначається загальною вартістю цінностей чи послуг. Якщо неправомірну вигоду одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із співучасників, якому про це було відомо, несе відповідальність за вчинення злочину за таких кваліфікуючих обставин, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим. Службова особа, яка одержала неправомірну вигоду без попередньої домовленості з іншою службовою особою, а після цього передала тій частину одержаного, притягається до відповідальності за сукупністю злочинів – за одержання неправомірної вигоди та її надання.

Одночасне прийняття службовою особою пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди, одержання її або прохання надати таку вигоду від декількох осіб належить кваліфікувати як вчинене повторно тоді, коли така вигода пропонується, обіцяється або надається за вчинення дій в інтересах кожної із цих осіб, а службова особа усвідомлює, що приймає пропозицію або обіцянку неправомірної вигоди, одержує її або прохає надати таку вигоду від декількох осіб. Одержання службовою особою в декілька прийомів однієї неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення дій, обумовлених із тим, хто її надає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ознакою повторності не можна. Як вчинені повторно одержання неправомірної вигоди та її надання не можуть кваліфікуватись і у випадках, коли: а) судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена у передбаченому законом порядку; б) на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин; в) особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку.

При кваліфікації злочину, передбаченого ст. 368 КК України, за ознаками значного, великого або особливо великого розміру неправомірної вигоди, слід керуватися приміткою до цієї статті, виходячи з розміру н.м.д.г., установленого законодавством України на момент вчинення вказаного злочину.

За змістом закону не об'єднане єдиним умислом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, кожне з яких не перевищує відповідно 100, 200 або 500 разів н.м.д.г., не можна кваліфікувати як вчинення цих дій відповідно у значному, великому або особливо великому розмірі, навіть якщо загальна сума неправомірної вигоди перевищує останній.

У зв'язку із цим послідовне прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою однієї неправомірної вигоди у значному, другої – у великому, а третьої – в особливо великому розмірі належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 2, 3 і 4 ст. 368 КК України.

Коли ж умисел службової особи при прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні декількох неправомірних вигод був спрямований на збагачення у значних, великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання неправомірної вигоди на підставі так званих такс або у формі поборів, данини тощо), її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною ст. 368 КК України.

Якщо ж, наприклад, при умислі службової особи на одержання неправомірної вигоди у значному, великому або особливо великому розмірі нею було одержано з причин, що не залежали від її волі, лише частину обумовленої неправомірної вигоди, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання неправомірної вигоди у розмірі, який охоплювався її умислом.

Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України, які свідчать про його підвищену суспільну небезпечність (наприклад, поєднання його з вимаганням неправомірної вигоди, її значний, великий або особливо великий розміри, відповідальне чи особливо відповідальне становище службової особи, яка її одержала, тощо), належить ставити за провину і співучасникам, якщо ці ознаки охоплювалися їхнім умислом.

Покарання за злочин, за ч. 1 – штраф від 1000 до 1500 н.м.д.г. або арешт на строк від 3 до 6 місяців, або позбавлення волі на строк від 2 до 4 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років; за ч. 2 – позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років; за ч. З -позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна; за ч. 4 – позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

  • [1] Про судову практику в справах про хабарництво : постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-02.
  • [2] Про державну службу : Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII (набрання чинності відбудеться 1 травня 2016 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші