Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Дослідження особистості хворого біографічним методом

Біографічнії метод (вивчення анамнезу життя) – це метод синтетичного опису людини як особистості, суб'єкта діяльності. Це один з методів, який дозволяє вивчати особистість в процесі розвитку, він е одночасно і генетичним методом дослідження, який дозволяє прослідкувати динаміку життєвого шляху. Недоліком методу є його описовий характер, залежність спогадів про минуле від помилок пам'яті, але вони можуть бути скоректовані більш об'єктивними даними комплексного дослідження особистості.

Розробка біографічного методу відноситься до першої третини XX ст. У вітчизняній психології до цього методу вперше звернувся Н. Рибніков. Комплексне біографічне дослідження охоплює всі вікові етапи і сфери життя людини, мас важливе значення для комплексного психологічного вивчення пацієнта.

Біографічний метод включає наступні розділи:

  • 1. Дані життєвого шляху.
  • 2. Ступені соціалізації (ясла, дитячий садок, школа, вуз і т.д.)
  • 3. Середовище розвитку (місця проживання, навчальні заклади та ін.)
  • 4. Інтереси та хобі в різні періоди життя.
  • 5. Стан здоров'я, в тому числі і перенесені захворювання.

Хронологічна таблиця особистісного розвитку

Основні дати

Події

Переживання

Дані відповіді обробляються методом контент-аналізу. Інтерпретація результатів передбачає аналіз:

  • – соціальної ситуації розвитку особистості;
  • – основного фону емоційних переживань в різні періоди розвитку;
  • – ціннісних орієнтацій, спрямованості, інтересів, тенденцій, середовища спілкування, соціальної активності особистості;
  • – основних конфліктів і рухомих сил розвитку особистості.

Крім того, вивчення біографії (за анамнезом життя) надає лікарю інформацію про систему цінностей хворого, спрямованість його інтересів, потреби, смаки, поводження в складних життєвих ситуаціях та ін.

Різновидом цього методу е клініко-біографічний метод. Ного застосування дає можливість притримуватися не вузько клінічного, а розширеного, клініко-психологічного розуміння етіопато- генезу хворобливих порушень у пацієнта. При наявності клінічно виражених психосоматичних розладів цей метод дозволяє прояснити як першопочатковий психологічний статус, так і внутрішню картину хвороби, яка включає набір вторинних психологічних проблем, які виникають у зв'язку з переживанням людиною свого хворобливого стану.

Він підкреслює унікальність життєвого шляху кожної людини, а також необхідність перетворення психології розвитку особистості у психологію життєвого шляху коли основою періодизації стають конкретні життєві події, під час яких особистістю переживаються психофізіологічні сенситивні періоди, кризи та ін. (І.С. Кон, Т. Анатрелла, Р. Лернер, Дж. Тюбмен).

У вітчизняній психології дані питання досліджуються в межах напрямку відомого як "життєвий шлях особистості" (Абульханова – Славська К.О., 1991, Анциферова Л.І., 1995, Зейгарник Б.В., 2002, Рубінштейн С.Л., 1973, Ананьев Б.Г., 1997 та ін.).

В клінічно-біографічне дослідження хворого входить також і вияснення анамнезу хвороби (історія виникнення, перебігу відомості про можливі причини, лікування захворювання, а також інформація про супутню психосоматичну патологію). Крім того, дуже важливим є визначення сімейного анамнезу, тобто збирання клінічним психологом відомостей про спадковість та наявність психічних розладів, соматичних захворювань у членів родини пацієнта.

Дійсно, при оцінюванні анамнестичних даних важливо враховувати спадковість пацієнта. Однак, при виясненні питань, що стосуються спадковості, не можна робити занадто явних акцентів на сімейній патології, так як це може викликати у нього додаткові негативні психологічні переживання і навіть фобічні або іпохондричні порушення.

Оцінка ефективності психокорекційного і психотерапевтичного впливу

Однією з важливих методологічних проблем клінічної психології є проблема оцінки ефективності психокорекційного і психотерапевтичного впливів. Для цих цілей Б.Д. Карвасарським була запропонована клінічна шкала, в яку передбачалось включити 4 критерій: 1) ступінь симптоматичного покращення; 2) ступінь усвідомлення психологічних механізмів хвороби; 3) ступінь зміни порушених стосунків особистості та 4) ступінь покращення соціального функціонування.

Клінічна шкала оцінки ефективності психотерапії (Б.Д. Карвасарського)

І. Критерій ступеню симптоматичного покращення:

  • а) симптоматика проявляється дуже часто або характеризується вираженою інтенсивністю;
  • б) симптоматика проявляється досить часто або характеризується значною інтенсивністю;
  • в) симптоматика проявляється рідко або характеризується слабкою інтенсивністю;
  • г) симптоматика відсутня.

II. Критерій ступеню усвідомлення психологічних механізмів хвороби:

  • а) відсутність розуміння ролі психогенних факторів у виникненні .захворювання;
  • б) усвідомлення взаємозв'язку між симптомами хвороби та неспецифічним нервово-психічним напруженням;
  • в) усвідомлення взаємозв'язку між симптомами хвороби і конфліктною ситуацією, котра виникла в зв'язку з особливостями особистості хворого;
  • г) досягнення розуміння специфічного змістовного чи адаптивного характеру симптомів, повного усвідомлення ролі власних особистісно- емоційних проблем у виникненні типових для хворого конфліктних ситуацій та розуміння їх генезису.

III. Критерій ступеню зміни порушених стосунків особистості:

  • а) відсутність змін;
  • б) зміна відношення до хвороби та лікування;
  • в) зміна відношення хворого лише в сфері (сферах), що відносяться до актуальної конфліктної ситуації, без глибоких змін порушених відносин особистості;
  • г) зміна відносин хворого у всіх значимих сферах особистості із їх значною перебудовою.

IV. Критерій ступеню покращення соціального функціонування:

  • а) низька ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням;
  • б) помірна ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням;
  • в) значна ступінь задоволеності своїм соціальни функціонуванням;
  • г) виражена ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням.

Поряд з клінічною шкалою для оцінювання ефективності психокорекційних та психотерапевтичних впливів в клінічній психології використовуються показники динаміки психічного стану пацієнтів по даним різних психологічних тестів. Частіше інших з цією метою використовуються ММРІ, метод кольорових виборів Люшера.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші