Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Визначення психічного та психологічного здоров'я

В книзі "Психічне здоров'я дітей і підлітків" специфіка психологічного здоров'я описується наступним чином: "Якщо термін "психічне здоров'я" має відношення, з нашої точки зору, перш за все, до окремих психічних процесів та механізмів, то термін "психологічне здоров'я" відноситься до особистості в цілому, знаходиться в тісному зв'язку з вищими проявами людського духу і дозволяє виділити власне психологічний аспект проблеми психічного здоров'я на відміну від медичного, соціологічного, філософського та ін. Психологічне здоров'я робить особистість самодостатньою. Ми озброюємо (вірніше, повинні озброїти) дитину відповідно до її віку засобами саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку у контексті взаємодії з оточуючими її людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних та екологічних реалій навколишнього світу" (Дубровіна, 2000).

Як відзначалося вище, сам термін "психологічне здоров'я" був введений лише недавно, проте, особистісні особливості, які визначаються цим поняттям були предметом дослідження багатьох авторів і розглядались в різноманітних аспектах.

Іноді психологічне здоров'я описується як стан балансу між різними аспектами особистості людини (Р. Ассаджіолі), між потребами індивіда і суспільства, який підтримується постійними зусиллями (С. Фрайберг). Деякі дослідники розглядають психологічне здоров'я як процес життя особистості, в якому збалансовані рефлексивні, емоційні, інтелектуальні, комунікативні, поведінкові аспекти (Η. Р. Гаранян, А. Б. Холмогорова). Багато авторів роблять акцент на його функції: підтримання рівноваги між особистістю і середовищем, адекватна регуляція поведінки і діяльності людини, здатність протистояти життєвим труднощам без негативних наслідків для здоров'я (А. В. Петровський, Μ. Р. Ярошевський, П. Бейкер).

Необхідно виділити ряд рис, що описують психологічно здорову особистість. Насамперед, це – особистісна зрілість яка характеризується головним чином розвитком самоконтролю і засвоєнням реакцій, адекватних різноманітним ситуаціям у житті людини. Основою ж адекватної поведінки в життєвих ситуаціях є вміння визначати реальні та ідеальні цілі, межі між різними підструктурами Я – Я-бажаним і Я-необхідним, тобто прагнення до узгодженості мотивації "Я хочу" із закликом "Я повинен". За А. Ф. Лазурським (1925), одна з ознак здорової особистості передбачає вміння людини регулювати свої вчинки та поведінку в межах соціальних норм. Як відомо, в житті людині доводиться шукати рівновагу між адаптацією до реальності, з одного боку, і розвитком своїх творчих можливостей, які стверджують індивідуальність, – з іншого. Ось головні особливості "врівноваженої людини", як їх представляють собі різні автори (Годфруа, 1992).

  • 1. У фізичному плані врівноважена людина має володіти відмінним тілесним здоров'ям. Психічної рівноваги неможливо досягнути, по суті, без серйозної уваги до свого тіла. І ми знову згадуємо вислів давньоримського вченого Ювенала: "У здоровому тілі – здоровий дух". Висновок простий: фізичне і психічне здоров'я нероздільні і взаємозалежні.
  • 2. У сексуальному і афективному планах врівноважений індивід здатний встановлювати гармонійні інтимні стосунки з іншими людьми: піклуючись про себе, не забуває проявляти турботу про інших.
  • 3. В інтелектуальному плані врівноваженим може вважатися той, хто володіє гарними розумовими здібностями, які дозволяють йому мислити і діяти продуктивно; хто завжди шукає і знаходить вихід із важких ситуацій; швидко переходить від думок і слів до справи; усвідомлює свої здібності і вміє ними користуватися; постійно удосконалює свої навички, прагнучи домогтися поставленої мети в розумні терміни; хто не позбавлений уяви і любить шукати нетрадиційні засоби вирішення проблем.
  • 4. В етичному плані врівноважена людина володіє почуттям справедливості; схильна більше покладатися на власні судження, ніж на авторитети; завжди готова визнати свої помилки, не виставляючи їх, однак, напоказ.
  • 5. У соціальному плані врівноважена людина, як правило, здатна встановлювати невимушені стосунки з іншими людьми. Вона рідко розраховує свої реакції заздалегідь, і ця безпосередність дозволяє їй легко спілкуватися як з тими, хто стоїть вінце неї на соціальній драбині, так і з тими, хто стоїть нижче.
  • 6. Нарешті, в особистісному плані врівноважена людина – це оптиміст, добродушний і веселий, любить життя і відповідає на його вимоги, не відчуваючи при цьому почуття вимушеності; вона здатна брати на себе відповідальність, зріла, тверезомисляча; досить стійка у емоційному плані; полюбляє досягати бажаного власними зусиллями, а не скаргами або маніпуляціями. Вона з достатньою повагою ставиться до самої себе, але зберігає при цьому почуття гумору, яке заважає їй сприймати власну персону занадто серйозно.

Спробу описати інтегровану, здорову особистість робив і К. Роджерс, який виділив такі риси психологічно здорової людини:

  • • ці люди відкриті для внутрішнього і зовнішнього світу;
  • • цінують спілкування; відкидають лицемірство, обман, лукавство:
  • • відчувають певну недовіру до сучасної науки і технологій:
  • • більшою мірою прагнуть до цілісного життя:
  • • постійно перебувають у процесі самовдосконалення:
  • • піклуються про інших і завжди готові допомогти тим, хто потребує їх допомоги:
  • • відчувають безпосереднє єднання з природою і готові захищати її;
  • • відчувають антипатію до роздутих відсталих бюрократичних інститутів;
  • • довіряють своєму досвіду і відчувають недовіру до зовнішніх авторитетів;
  • • частіше всього байдужі до матеріальних стимулів і нагород, можуть жити в достатку, але не зазнають сильної потреби в цьому;
  • • це люди, які знаходяться в духовному пошуку, які хотіли б знайти сенс і мету життя.

Розглядаючи зрілу особистість, необхідно виділити такі характеристики, як свобода і відповідальність, цілісність і гармонійність, актуалізація та реалізація всіх можливостей. Зрілість особистості виражається в дисципліні розуму, емоцій та вчинків. Така особистість має здатність врівноважувати свої думки, почуття та дії, адекватно приймає рішення відносно того, які почуття повинна відчувати і яким чином їх виражати. Також ознакою психологічного здоров'я є конгруентність особистості, яка виражається у відповідності вчинків та переживань.

Консолідація особистості, її максимально можлива узгодженість зі своїм внутрішнім світом (конгруентність особистості) має суттєве значення як для оцінювання психічного здоров'я людини, так і для оцінювання її досконалості. Не менш важливою характеристикою зрілої особистості є її спрямованість до аутентичності, природності вираження самої себе. Хвороба проявляється в результаті складнощів в адекватному усвідомлюванні і вираженні власної внутрішньої сутності.

Характеристикою психологічного здоров'я особистості є її моральнісна позиція, яка залежить від її відношення до себе, інших людей і оточуючого світу, – в цілому від відношення до життя. Важливим еволюційним завоюванням людини в процесі розвитку високих моральних якостей буде, за висловленням В. Франкла (1990), зміна позиції від "Що я хочу від життя?" до "Що життя хоче від мене?". Мінімум нейтральності, байдужості, егоїзму, максимум активності по відношенню до всього суспільно значимого – це, на думку С.Л. Рубінштейна, характеризує максимально розвинену особистість.

Крім того, "зрілість" особистості проявляється також в її емоційній стійкості.

Поняття "хвороба", "здоров'я", "психічне здоров'я", "психологічне здоров'я" не можна вважати на даний час концептуально визначеними і однозначними. Хворобу мн розуміємо як результат дії сукупності руйнівних процесів в організмі людини, наслідком чого є не лише погіршення фізичного самопочуття хворого, а й зміни його особистості, відхилення в емоційно-вольовій та мотиваційній сферах. З огляду на таку позицію, повернення до здоров'я передбачає усунення негативних наслідків хворобливих переживань, небажаних установок, невпевненості у власних силах, тривожності та інших хворобливих і пограничних станів. Здоров'я можемо визначити як глобальний психічний стан особистості, для якого характерна динамічна гармонійність внутрішніх переживань і пов'язані з цим ефективність і успішність діяльності людини.

Психічне здоров'я слід розуміти як аспект здоров'я взагалі, який підкреслює стан душевного комфорту, відсутності патологічних психічних проявів та здатності до ефективної діяльності і саморегуляції у відповідності до власних цілей і інтересів людини.

Якщо поняття психічного здоров'я є конкретизацією (звуженням щодо сфери психіки) явища здоров'я взагалі, то психологічне здоров'я не відповідає цій логіці. Цей термін виник у зв'язку з необхідністю диференціювати стани соматично і психічно здорової людини стосовно її становлення як цілісної особистості, її рівня й змісту вищих духовних переживань і процесів смислоутворення. Як слушно зазначає І.В. Дубровіна, психологічне здоров'я найбільш евристично розуміти з погляду повноти і розмаїття розвитку особистості. Безумовно, здоров'я загалом і психічне зокрема є необхідними умовами психологічного здоров'я, але водночас останнє (тобто можливість повноцінно розвиватися) впливає на соматичну і психічну сфери людини.

Більшість теорій особистості розглядає питання психічного здоров'я особистості. Зигмунд Фройд вважав, що функціонування зрілої особистості характеризується здатністю продуктивно працювати і підтримувати доброзичливі міжособистісні відносини (два критерії – любов та праця).

Карл Роджерс вводить п'ять ознак психологічно здорової – повноцінно функціонуючої особистості:

  • 1. Відкритість переживанням. Людина сміливо ставиться до того, що вона переживає, вона приймає будь-які свої емоційні прояви.
  • 2. Ведення екзистенційного способу життя. Це тенденція жити повно і насичено в кожен момент існування, так, щоб кожне переживання сприймалось як унікальне, відмінне від того, що було раніше. Екзистенція – це глибинне існування.
  • 3. Організмічна довіра – здатність людини приймати до уваги свої внутрішні відчуття і розглядати їх як основу для вибору поведінки.
  • 4. Емпірична свобода. Особистість переживає можливість свободи. Вона вільна не тільки від світу, але й від себе. Людина може вільно жити так, як хоче, без обмежень чи заборон.
  • 5. Креативність. Людина не просто творчо обдарована, а здатна до цілепокладання, до продукування власних цілей.

Повноцінно функціонуюча людина відкрита своєму досвідові, тобто може сприймати його без захисних механізмів, без страху, що усвідомлення своїх почуттів та думок вплине на її самоповагу. Її "Я" є результатом її зовнішнього та внутрішнього досвіду, який не деформується, аби співпасти зі сталим уявленням про себе, а уявлення про себе відповідає досвіду, який правдиво проявляється за допомогою вербальних чи невербальних засобів комунікації. Така людина не лицемірить, висловлюючи те, що відчуває.

Максимально реалізуючись, вона насичено живе у кожен момент свого життя. їй властива рухливість, високий ступінь пристосування до нових умов, терпимість до інших. Це емоційна і водночас рефлексивна людина. Вона довіряє своєму цілісному організму, а як джерело інформації використовує лише свої відчуття, почуття, думки, а не поради інших людей.

Такі люди, як зазначає К.Роджерс, вільні у виборі свого життєвого шляху. Попри всі обмеження вони завжди мають можливість вільно вибирати й несуть відповідальність за наслідки свого вибору. Самореалізуючись, вони стають більш творчими.

Метою особистісного зростання є, за висловом К. Роджерса, "гарне життя", яке означає не життя, заповнене задоволенням, не багатство чи владу, не повний контроль над собою чи спокій, а рух тим шляхом, який обрав сам організм. Людина, яка вільно рухається шляхом свого особистісного зростання, є найбільш повно функціонуючою особистістю.

Джордж Келлі виділяє наступні параметри психологічного здоров'я особистості:

  • 1. Психологічно здорові люди прагнуть оцінювати свої погляди на життя, перевіряють їх правильність через практику, через досвід, через дослідження.
  • 2. Психологічно здорові люди можуть змінити свої погляди взагалі, як і основні ролі, які вони виконують.
  • 3. Для психологічно здорових людей характерна наявність усвідомленого широкого репертуару ролей.

Карен Хорні, автор соціокультурної теорії особистості, у своїх зрілих роботах спирається на ту ідею, що при сприятливих умовах людина природним чином розкриває свій вроджений потенціал так само, як жолудь розвивається в міцие дерево. На її думку, психопатологія виникає тоді, коли несприятливі обставини перешкоджають дитині розвиватись і здійснювати закладений в ній потенціал. Внаслідок цього дитина втрачає образ свого потенційного "Я" і формує інший образ "Я" – "ідеальне Я", до якого спрямовує свою життєву енергію. Хорні прекрасно усвідомлює, яку ціну платить індивід за не реалізацію своєї долі. Вона говорить про почуття відчуження, про відокремленість людини від того, чим вона дійсно є, що веде до придушення істинних почуттів, бажань і думок. Однак при цьому людина відчуває існування свого потенційного "Я" і на підсвідомому рівні безперервно порівнює його зі своїм "актуальним Я", яке реально живе в світі. Розходження між тим, що ми є, і чим могли б бути, примушує нас зневажати себе, і цю зневагу нам доводиться долати все життя.

Ф. Перле, відомий гештальттерапевт, розглядає психологічне зростання особистості та її зрілість як здатність перейти від опори на себе до саморегуляції через рівновагу в собі та між собою і середовищем. Умовою досягнення цієї рівноваги є усвідомлення потреб. Усвідомленню Ф. Перле, як і представники глибинної психології, відводить особливе місце, розглядаючи зростання як процес розширення зон самоусвідомлення, а здорову особистість – як самостійну, здатну до саморегуляції істоту. Шлях відкриття цієї саморегулюючої здатності людського організму він бачив через самоусвідомлення.

Ф. Перлз вводить поняття "компетентності у часі" – здатності особистості жити і переживати теперішній момент свого життя у всій його повноті, відчувати нерозривність минулого, теперішнього й майбутнього, що виражається в цілісному ставленні особистості до життя. Гармонійне світосприйняття як конгруентне сприймання оточуючого світу, без протиріч внутрішнього і зовнішнього порядку, свідчить про високий рівень самореалізації особистості.

Стан оптимального психологічного здоров'я у гештальттерапії називається зрілістю, для досягнення якої індивід повинен подолати прагнення отримати підтримку з довкілля й знайти нові можливості підтримки у самому собі. Якщо людина не досягає зрілості, то вона більш схильна маніпулювати своїм оточенням для задоволення бажань, аніж брати на себе відповідальність за свої розчарування й намагатись задовольнити свої справжні потреби.

Зрілість наступає тоді, коли індивід мобілізує свої ресурси для подолання фрустрації і страху, які виникають у ситуації, коли він не відчуває підтримки від інших та не може покластись на себе. Зрілість і полягає у здатності йти на ризик, аби вибратись з тупикової ситуації. Якщо індивід не ризикує, то у нього актуалізуються рольові поведінкові стереотипи, за допомогою яких, він маніпулює іншими.

Гордон Олпорт вважав, що психологічно зріла людина характеризується такими рисами:

  • 1. Зріла людина має широкі межі між "Я". Зрілі люди можуть подивитись на себе "зі сторони".
  • 2. Зріла людина здатна на теплі, сердечні соціальні відносини (це дружня інтимність та співчуття).
  • 3. Зріла людина демонструє відсутність емоційної стурбованості та самоприйняття.
  • 4. Зріла людина демонструє реалістичне сприйняття, досвід і домагання. Психологічно здорові люди бачать речі такими, якими вони є, а не такими, якими вони б хотіли їх бачити.
  • 5. Зріла людина демонструє здатність самопізнання та почуття гумору.
  • 6. Зріла людина має цільну життєву філософію. Зрілі люди здатні бачити цілісну картину завдяки ясному, систематичному і послідовному виділенню значимого у власному житті.

Екзистенціалізм вважає вихідною умовою реалізації людиною свого творчого задуму засвоєння екзистенцій щодо двох видів людського існування – справжнього і несправжнього. Передумовою переходу до справжнього, автентичного існування є максимальне ігнорування індивідом суспільних зв'язків і повна концентрація уваги на своєму внутрішньому особистісному інтимному світі.

З точки зору К. Ясперса, внутрішнє душевне життя індивіда належить йому одному, і ніяка історія, ніяке суспільство не може торкнутись цієї області. Таким чином, справжнє існування як ключова категорія екзистенціалізму ототожнюється виключно з індивідуальним переживанням людиною своєї "самостійності", відчуттям своєї суб'єктивності. Кредо екзистенціалізму – немає іншого світу, крім світу людського суб'єкта.

Концепція психологічного здоров'я в екзиетенційній психології базується на таких положеннях:

  • 1. Сьогодення переживається психологічно здоровою особистістю як усвідомлення її власної діяльності і внутрішніх інтенцій до цієї діяльності. Психолог повинен викликати у людини цю інтенцію.
  • 2. Психологічно здорова особистість характеризується тим, що вона відкрита до майбутнього, хоче його, не боїться, чекає змін, уявляє, що може вплинути на її майбутнє.
  • 3. Минуле переживається як щось, що ми лишаємо позаду, як те, що хоча більше і не існує, але ще є для нас живою реальністю з деякими якостями:
    • – доступністю:
    • – цінністю:
    • – мінливістю.

Минуле не повинно відчужуватися, його не треба відсторонювати. Не можна розривати плин життя. Треба його емоційно опрацювати. Втративши коріння, ми перестаємо бути особистістю.

  • 4. Минуле, сьогодення і майбутнє утворюють у психіці здорової особистості єдине ціле.
  • 5. Свобода, що дозволяє світу існувати, у випадках психологічного нездоров'я замінюється на жорсткий світопроект. Проект – це коли я не можу з нього вийти, я – роль, я – актор, я – маска. Це не рефлексується. У світопроекті існує обмеженість, неможливість вийти за межі, побачити безмежність можливостей.
  • 6. Здорова особистість не означає особистість правильну. Це людина, яка може вчиняти, як вона хоче, по-своєму.
  • 7. Здоровий спосіб життя, з психологічної точки зору, – це властивість адаптивної, усвідомлюючої, трансцендентної особистості.

Питання для самоперевірки та самоконтролю

  • 1) В чому полягають предмет і завдання клінічної психології?
  • 2) Які існують теоретичні та методологічні основи медичної психології?
  • 3) Яку роль відіграє клінічна психологія у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного і психічного?
  • 4) Охарактеризуйте роль клінічного психолога у діагностичному, лікувальному, реабілітаційному процесах.
  • 5) В чому полягають перспективи розвитку клінічної психології?
  • 6) Назвіть принципи побудови комплексного психологічного дослідження в роботі клінічного психолога.
  • 7) Які методи психологічного дослідження використовуються в клінічній психології?
  • 8) З яких етапів складається клінічне інтерв'ю?
  • 9) В чому полягають етичні принципи клінічного інтерв'ю?
  • 10) Охарактеризуйте феноменологічний підхід діагностики в клінічній психології.
  • 11) В чому полягає принцип "презумпції психічної повноцінності" клієнта при проведенні психодіагностичних методик?
  • 12) Проаналізуйте різницю між психічним та психологічним здоров'ям.
  • 13) Які функції та методи психодіагностичного дослідження, що використовуються в клінічній психології вії знаєте?
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші