Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психогігієна сім'ї

Сім'я є малою групою, яка відрізняється цілим рядом специфічних особливостей. Ці особливості обумовлені традиціями, що склалися, стосунками між старшим і молодшими поколіннями, єдністю житла, побуту і іншими чинниками. Сім'я може сприяти розкриттю творчих можливостей людини, стимулювати її до корисної діяльності або сковувати ініціативу, підривати морально. Шлюб виявляється щасливим в тих випадках, коли духовна і фізична близькість складають гармонійну єдність. У розробці психогігієнічних проблем сім'ї спеціалістами створена концепція, відповідно до якої все різноманіття стосунків між подружжям може бути представлено у формі взаємодії 5 шлюбних чинників: фізичного, матеріального, культурного, сексуального і психологічного. По певній формулі обчислюють так званий шлюбний потенціал. Якщо переважаючою є спрямованість шлюбних чинників на зміциення сім'ї, то шлюбний потенціал виражається позитивною величиною, в протилежному випадку ця величина виявляється негативною. При негативному шлюбному потенціалі, а це і є дійсні сексуальні дисгармонії (дисгамії), порушуються родинні зв'язки і сексуальні взаємини. При первинно особистих невідповідностях завжди порушується сексуальне життя і розпад сім'ї настає швидше, ніж це відбувається при первинній сексуальній несумісності. Для більш високого рівня родинної адаптації, гармонійного розвитку родинних взаємин необхідні достатній рівень розвитку особистості, зрілість думок і емоційних стосунків.

Найбільш дієвий шлях до профілактики родинних конфліктів – ретельна підготовка до шлюбу. Сюди відноситься турбота про стан здоров'я вагітних, профілактика патології пологів, забезпечення правильного психофізичного розвитку і виховання дітей, спеціальна підготовка осіб, що вступають в шлюб, діагностична і лікувальна робота у випадках родинно-сексуальних дисгармоній.

Виховання дітей має бути чітко орієнтоване на статево-рольове функціонування людини – в хлопчиках заохочується мужність, сміливість, а у дівчаток – жіночність. Інакше можливі порушення психосексуального розвитку з формуванням неадекватних еротичних установок із закріпленням девіантних форм сексуальної поведінки.

Інтерес до психологічних аспектів внутрішньосімейних стосунків серед психологів і психіатрів зростає. До сьогодення склалися такі поняття, як родинна психіатрія (термін запропонованийй Гоуелсом, який інтенсивно розробляв цей напрям психіатрії) і родинна психотерапія. Порушення внутрішньосімейних стосунків може бути причиною неврозів, сприяти формуванню психопатичних рис вдачі у дітей. Обстеження сім'ї і кожного з її членів завершується постановкою родинного діагнозу. Розпізнавання родинно-сексуальної дисгармонії виробляється на трьох рівнях: описовому, генетичному і динамічному. Описовий рівень передбачає виклад симптомів патології родинних взаємин (сексуальна невідповідність, сварки, алкоголізм, невротичні розлади, психосоматичні порушення). На генетичному рівні розглядається еволюція подружніх взаємин, розкриваються причини невдач у шлюбі (передчасність шлюбу, випадковість, корисливі мотиви та ін.). На динамічному рівні визначаються скрижалеві конфлікти, способи їх вирішення, родинні ролі та їх спотворення.

Психогігієна сім'ї безумовно є найважливішим розділом психогігієни, що займається розробкою і регламентацією заходів, що упорядковують життя сім'ї та створюють сприятливі умови для оздоровлення і вдосконалення психічної індивідуальності кожного її члена. Психогігієна сім'ї, крім відносин в інтимній сфері, охоплює психологічні нюанси подружніх відносин, питання гармонійного шлюбу, попередження сімейних конфліктів і можливого розпаду сім'ї.

Сім'я є осередком суспільства, що має властиві тільки їй особливості. Це обумовлено багатогранними взаєминами чоловіка і дружини, кровними спорідненими зв'язками всередині сім'ї, відносинами між батьками і дітьми. Особливості сім'ї як колективу визначаються також єдністю житла, побуту, своєрідністю індивідуальної власності на предмети домашнього вжитку та ін.

Статистика свідчить, що в останні десятиліття значно збільшилося число розлучень, що невдалий шлюб грає велику роль в розвитку алкоголізму, злочинності. Діти, що виховуються в неповних сім'ях (одним з батьків), опиняються в складній ситуації, яка часто негативно позначається на їх психіці. Пограничні форми психічної патології в неповних сім'ях виникають значно частіше, ніж в повноцінних, благополучних сім'ях.

У зв'язку з цим, виникає нагальна необхідність правильної підготовки до шлюбу, створення умов для гармонійних шлюбів, розробки системи заходів, направлених на зміциення, вдосконалення сімейних відносин.

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, вважає питання створення сім'ї і проблеми родинної психогігієни надзвичайно актуальними, приділяє їм підвищену увагу, розробляє програми, що стосуються планування і створення сім'ї. Міжнаціональний інститут по вивченню проблем сім'ї (США) веде активну наукову роботу в цій галузі. Так, за даними цього інституту, загальна народжуваність дітей знизилася у зв'язку з появою сучасних методів запобігання вагітності. В той же час народжуваність дітей у психічно неповноцінних жінок, навпаки, збільшилась. Sherer і співавтори (1968) відзначають, що значний стрибок в підвищенні народжуваності збігся з введенням в клінічну практику фенотназину та інших психотропних лікарських препаратів, які змінили всю суть діяльності психіатричних лікарень і дозволили більшості їх пацієнтів покинути клініки, вести спосіб життя, властивий психічно здоровим людям.

Слід, проте, пам'ятати, що вагітність, пологи, турботи, пов'язані з доглядом за дитиною, можуть сприяти рецидивам психотичних епізодів. Тому жінки, що мають в анамнезі нервово-психічні захворювання, повинні знаходитися під особливо ретельним лікарським спостереженням, по відношенню до них треба обов'язково проводити профілактичний курс відповідної психотерапії. Небажана дитина, народжена психічно неповноцінною жінкою, значно більше схильна до ризику виникнення патології соціально-психологічного порядку. Вказуючи на цю обставину Abernethy і Grune-baum (1972) підкреслюють необхідність ширшої організації консультацій по вживанню контрацептивів для психічно хворих осіб і визначення медичних показань для штучного переривання вагітності. Права розумово відсталих осіб по створенню сім'ї обговорювалися в 1967 р. на Стокгольмській нараді міжнародних суспільств по захисту психічно неповноцінних осіб.

Психогігієна, будучи частиною загальної гігієни, в той же час є самостійною галуззю зі своїми цілями, завданнями і методами дослідження та складовою клінічної психології.

Відміна між психопрофілактикою та психогігієною полягає в тому що перша більше націлена на попередження психічних захворювань або психічних порушень, в той час, як мета психогігієни – розробка системи заходів, спрямованих на формування, підтримку і зміциення психічного здоров'я. Психогігієна пов'язана також з психокорекцією і психотерапією, що використовують прийоми і методи, які дозволяють усувати відхилення в психічній діяльності і сприяють гармонізації особистості.

Охорона психічного здоров'я населення стосується багатьох сторін життя і діяльності людини, починаючи від вікових особливостей і закінчуючи умовами праці. Тому існують, крім вищезазначених, наступні розділи психогігієни, що вивчають деякі аспекти людського життя: вікова психогігієна, психогігієна побуту, психогігієна хворої людини тощо.

У численних роботах, присвячених підтримці психічного здоров'я необхідними умовами для цього називаються:

  • • наявність відчуття захищеності;
  • • наявність сенсу життя:
  • • пошана і самоповага:
  • • відповідность психічних навантажень рівню індивідуальної переносимості:
  • • необхідність і можливість усунення емоційної напруженості.

Несприятливий вплив на психічне здоров'я людини можуть мати як суто особистісні причини, так і соціальні чинники. Особистісні причини включають ситуації сімейного (подружні проблеми, зрада, розлучення, хвороба або смерть партнера, іншого родича та тому подібне) і побутового (житлові та фінансові проблеми) характеру Серед чинників соціального середовища, що мають деструктивний вплив на психіку людини, виділяють:

  • • несприятливу екологічну обстановку:
  • • високий темп життя та урбанізацію:
  • • ускладнення професійної діяльності:
  • • сильну завантаженість (перевантаженість) роботою;
  • • втрату або ризик втрати роботи;
  • • велику відстань між роботою і домом (транспортний стрес);
  • • недостатній рівень зарплати та економічного стимулювання.

Для підтримки психічного здоров'я і забезпечення необхідного рівня соціальної і психологічної адаптації необхідно прагнути до здорового способу життя, пропаганда основ якого, відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я, є обов'язком кожного медичного працівника. Формування здорового способу життя дозволяє створити систему подолання чинників ризику.

Здоровий спосіб життя – це поведінка, що базується на науково обгрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на досягнення фізичного і психічного комфорту, зміциення і збереження здоров'я, активізацію захисних сил, забезпечення високого рівня працездатності, активне довголіття.

Здоровий спосіб життя передбачає:

  • 1) свідому організацію умов праці, що дозволяє, по можливості, уникати психічних і фізичних перевантажень;
  • 2) чергування праці і відпочинку з обов'язковим використанням вихідних днів і відпустки за призначенням;
  • 3) раціональне збалансоване харчування, достатній сон;
  • 4) достатню рухову активність, відмову від пасивних форм відпочинку;
  • 5) регулярне сексуальне життя;
  • 6) наявність захоплень (хобі), які повинні кардинально відрізнятися від професії і в яких (бажано) повинні бути задіяні різні сторони індивідуальності;
  • 7) відмову від шкідливих звичок (зловживання алкоголем, іншими психоактивними засобами, куріння);
  • 8) дотримання правил особистої гігієни;
  • 9) дбайливе ставлення до навколишнього середовища;
  • 10) створення гармонійних умов у сім'ї;
  • 11) нормальні міжособистісні відносини в трудовому колективі, з найближчим оточенням (родичами, сусідами і т.д.);
  • 12) активну участь в культурних заходах, заняття фізкультурою;
  • 13) уникнення надмірно напружених заходів і занять, що призводять до втоми (частих відвідин дискотек, перегляд телепередач і фільмів страхітливого змісту, перенасичених жорстокістю, зловживання комп'ютерними іграми та інтернетом та ін.);
  • 14) створення, по можливості, комфортних умов для праці і відпочинку.

Не менш значущі і особистісні характеристики, що дозволяють зберігати психологічну рівновагу, серед яких виділяються:

  • • здатність приймати реальність у всьому її різноманітті;
  • • позитивне ставлення до самого себе, інших людей і до світу в цілому;
  • • адекватна стійка самооцінка, мотивація на успіх;
  • • прийняття особистої відповідальності за своє життя, здатність робити усвідомлений вибір і нести відповідальність за його наслідки;
  • • здатність встановлювати конструктивні відносини з іншими людьми;
  • • усвідомлення проблеми залежності і проблеми провини:
  • • усвідомлення проблеми особистих цінностей, сенсу життя "для мене", сенсу праці "для мене", проблеми щастя;
  • • приведення домагань і очікувань у відповідність з реальністю;
  • • формування навичок планування, побудови життєвої перспективи, подолання страху перед майбутнім;
  • • знання про проблеми стресу, вироблення індивідуальної тактики управління стресом, навичок саморегуляції.

Слід пам'ятати, що психіка та суб'єктивний світ людини не тільки надзвичайно мінливі, але і, що ще важливіше, безперервно оновлюються, вдосконалюються. Тому ставити знак рівності між психікою дитини, підлітка, юнака, людини зрілого та літнього віку навряд чи допустимо. На думку Г.К. Ушакова (1984), повноцінна систематика розділів психогігієни повинна враховувати порівняльно-вікові особливості психіки на різних етапах життя людини. У зв'язку з цим, велике значення мають для повноцінного психічного розвитку особистості наступні розділи психогігієни.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші