Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психогігієна дитячого і підліткового віку

Психогігієна дитинства розробляється з урахуванням особливих якостей психіки дитини, що дозволяють забезпечити гармонійне її формування.

Головна особливість діяльності дитини дошкільного віку полягає в тому, що вона завжди проявляється в іграх. Ні у якому іншому віці гра не має такого важливого значення для психічного розвитку, як в період дошкільного дитинства. Саме тому правильна послідовно-ускладнювана організація ігрової діяльності дитини – запорука найбільш повноцінного формування її психіки.

Формування психіки дитини не повинне бути результатом стихійних поєднань безпосередньо пережитих нею життєвих ситуацій, а більшою чи меншою мірою забезпечуватися за допомогою систем виховання, що історично склалися. Повсякденне життя з його часом несподіваними подіями, різноманітність людських індивідуальностей, можливість природженого аномального формування психіки – все це свідчить про те, що виховання дитини не може бути неорганізованим, а повинно скеровуватися сім'єю і вихователями дошкільних установ та грунтуватися на принципі послідовності, етапності. Виховання стає дієвим знаряддям формування гармонійної, психічно здорової особистості лише в тому випадку, якщо враховується її індивідуальність і суворо дотримуються психогігієнічні вимоги.

У деяких дітей, особливо з астенічними і тривожними рисами особистості, при поміщенні їх у дитячий садок можуть виникати невротичні зриви, нічні страхи, сноходіння, заїкання та ін. У таких випадках слід відстрочити оформлення дитини до дошкільної установи, дати їй можливість відновити душевну рівновагу. До відвідування ДНЗ дитину треба готувати поступово, пробуджувати у неї виникнення "дитсадківської мотивації". На початку слід раніше забирати її додому та ін.

У дитинстві відбувається послідовний розвиток і ускладнення вразливості. Значення вражень (роль яких, природно, зберігається і пізніше – все життя) особливо наочно простежується до 12-14-річного віку. У цей період дитина живе головним чином враженнями від об'єктів і явищ безпосередньої дійсності, на основі яких формується, в першу чергу, її психічна діяльність. Відомо, що в своїх іграх діти часто відтворюють ситуації з життя дорослих ("Тато прийшов додому п'яним і кривдить маму" та ін.). Тому настільки важлива психологічна атмосфера, в якій виховується дитина.

На відміну від цього підліток, починаючи з 12-14-річного віку, будує свої думки і висновки вже не тільки на основі безпосередніх вражень від дійсності, але і на поєднанні образів, викликаних безпосередніми враженнями, з образами уявлень, що зберігаються в пам'яті. На основі суб'єктивних операцій з такими образами з'являється рефлексія, що є необхідною умовою для розвитку особистості. Це відрізняє, зокрема, психіку підлітка від психіки дитини.

Виховання – безперервний процес, який вже на ранніх етапах життя дитини включає елементи навчання. Проте, з початком відвідин ніколи головним засобом виховання стає вже система навчання. Остання не тільки збагачує знання і навички дитини, але, що важливіше, при правильній організації оздоровлює психіку, забезпечує її гармонію. Успішність адаптації до школи багато в чому залежить від рівня психічної зрілості і готовності дитини до школи, а також від особистості першого вчителя. Дефекти навчання можуть призвести до порушення або спотворення ще не розвинених психічних властивостей дитини, сприяти уповільненню (ретардації) або прискоренню (акселерації) розвитку окремих елементів психіки і, отже, стати джерелом формування аномальних рис особистості.

Представники порівняльно-вікового напряму в психогігієні важливу роль в повноцінному психічному розвитку підлітків відводять психогігієні статевого життя. Відомо, що саме в пубертатному періоді розвитку з'являються перші, нерідко "підсвідомі відчуття", що є відображенням змін, пов'язаних із статевим дозріванням і початком статевої зрілості. Складні біологічні зміни, що починаються у підлітка, завжди позначаються на оцінці ним дійсності, сім'ї, колективу, суспільства. Життєва практика свідчить, що всі ці зміни протікають значно менш хворобливо і не порушують формування психіки підлітка, якщо останній підготовлений до їх початку, якщо йому надана підтримка з боку дорослих, якщо його самосприйняття і світовідчуття коригуються в міру виникнення неусвідомлених і незрозумілих почуттів Цим і виправдовується виділення психогігієни статевого дозрівання, яка досліджує його і розробляє заходи, спрямовані на гармонійне формування сексуальності в пубертатному періоді.

Правильний режим дня, чергування навантажень і відпочинку, фізичної і розумової праці, позашкільні захоплення (музика, театр, колекціонування та ін.), спортивні заняття дозволяють уникнути перевтоми і психічної травматизації підлітка.

Психогігієнічна робота з дітьми повинна проводитися на всіх етапах їх розвитку, в сім'ї, в дошкільних установах, в школі. Провідна роль в забезпеченні психогігієнічних заходів належить батькам і педагогам, які повинні мати певну підготовку. Психогігієнічна робота поза школою повинна бути направлена на ослаблення дії на дитину або підлітка хворобливих побутових і психологічних умов у сім'ї, впливу неформального оточення (дворових компаній, неформальних угрупувань). З урахуванням особливостей психіки підлітка, важливо знайти розумний баланс між вимогливістю і терпимістю, прагнути до збереження контакту з ним, прагнути не втратити його довіру. Необхідно з розумінням відноситися до проблем підлітка, допомогти знайти цікаві заняття (хобі, спорт і ін.) і всіляко підтримувати його корисні захоплення, здатні зменшити ризик залучення до асоціальних компаній, утримати від вживання алкоголю, наркотиків, інших психоактивних засобів.

Протягом останніх 10 років на державному рівні робляться спроби поліпшити підготовку педагогів в галузі психогігієни і, відповідно, реалізувати необхідні психогігієнічні вимоги в школах та інших учбових закладах. Вводяться такі предмети, як статеве виховання, валеологія (наука про індивідуальне здоров'я людини), які повинні сприяти формуванню, починаючи з дитячого віку, життєвих пріоритетів, ціннісних установок на здоров'я, здоровий спосіб життя, оволодінню методами саморегуляції і самокорекції.

Одним із завдань психогігієни є формування правильного ставлення дитини до свого здоров'я і надання медичної допомоги.

У сім'ї закладається підвищена увага або, навпаки, зневажливе ставлення дитини до свого здоров'я. Надалі це небезпечно патологічним реагуванням на захворювання, у тому числі і в зрілому віці. Особиста установка щодо медичних працівників також формується в сім'ї. Часто батьки у виховних цілях лякають дитину "людьми в білих халатах": "Не слухатимешся – прийде лікар і зробить тобі укол" та ін. Іноді формуванню страху дитини перед наданням йому медичної допомоги сприяє і неправильна поведінка самих медичних працівників, які, підіграючи батькам, лякають дітей. У формуванні негативного ставлення хворої дитини до лікаря має значення минулий досвід звернення по медичну допомогу або знаходження в медичній установі (пережитий страх, біль, самотність і т.д.). Тому істотна роль у психогігієні хворої дитини належить створенню сприятливого психологічного клімату в дитячих поліклініках і лікарнях. Крім уважного і дбайливого ставлення лікарів і медперсоналу, для дітей важливі улюблені іграшки, книги, що привносять атмосферу тепла і затишку, а також спілкування з родичами і друзями.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші