Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Голотропна терапія

Лікувальний процес реалізується при цілеспрямованій трансформації емоційних симптомів в комплекс реакцій в зміненому стані свідомості (ЗСС). Посилене дихання, спеціально підібрана музика і робота з тілом по зняттю м'язових блоків використовуються для досягнення виражених форм ЗСС. Глибинне опрацювання психічних і фізичних травм, їх переживання і візуалізація з символічним заміщенням дозволяють здійснити процес інтеграції і адаптації пацієнта. Техніка наближується до методів біоенергетичної терапії, має ряд спірних моментів (наприклад, гіпервентиляція може призводити до різкого порушення гомеостазу і провокувати психопатологічні порушення). Використовується при лікуванні неврозів, афективних розладів, психосоматичних захворювань та ін.

Поведінковий напрям в психотерапії

Особистість, з точки зору научіння, – це той поведінковий досвід, який людина придбала протягом життя. Біхевіоріальна терапія також базується на принципах теорії научіння, включаючи вироблення оперантного умовного рефлексу (Торндайк Е., Скіннер Б.) і умовного рефлексу по методу І.П. Павлова. Цей вид тераї іії грунтується на припущенні про те, що для дезадаптивних форм поведінки не обов'язково розуміти їх визначальні причини. Поведінкова терапія найбільш ефективна при чітко визначених, структурованих дезадаптивних поведінкових розладах, наприклад, таких, як фобії, компульсивні дії, переїдання, тютюнопаління, заїкання або сексуальні дисфункції. При лікуванні гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми та інших хвороб, де істотне місце у виникненні і проявах хвороби займають афективні порушення, широко використовуються поведінкові методи для забезпечення релаксації і зниження проявів стресу, що посилює ці стани.

На перших етапах п ід терм іном "поведінка" в біхевіоральній тераї і ії розумілося все, що мало зови і спостережувані характеристики. В наш час в поняття поведінки включаються емоційно-суб'єктивні, мотиваційно-афективні, когнітивні і вербально-когнітивні прояви. Спроба врахувати ці "проміжні змінні", розташовані між стимулом і реакцією, в психотерапії привела до створення в 60- 70-х роках методик, що отримали назву "приховане кондиціонування" ("приховане обумовлення", саморегуляція). їх суть полягає в тренуваннях уявної демонстрації пацієнтом тієї поведінки, яка здається йому небажаною. Це допомагає йому регулювати емоційну відповідь, аби в реальній обстановці зменшити психотравмуючу дію ситуації. Метод застосовується для лікування фобій, підвищеної тривожності, невпевненості в собі.

У поведінковій психотерапії широко використовуються різні форми позитивного підкріплення бажаної поведінки або вживання аверсивних (негативних) стимул-реакцій для усунення небажаних поведінкових стереотипів. Бажана поведінка пацієнта (наприклад, відвідини сеансів групової терапії при стаціонарному лікуванні) винагороджується різними позитивними знаками (зняттям яких-небудь обмежень, їжею та ін.). Аверсивна терапія з поєднанням введення блювотних засобів з прийомом алкоголю використовується для лікування алкоголізму.

При активній психічній десенсибілізації пацієнт з поведінкою у вигляді уникнення, пов'язаною із специфічними чинниками (наприклад, страх висоти або польоту в літаку), створює в своїй уяві ієрархію обумовлюючих тривогу образів від менш до більш лякаючих, залишаючись на кожному рівні до тих пір, поки тривога не зникне (проведення процедури в реальній, а не в уявній ситуації називається градуйованою експозицією). Ієрархічна конструкція часто використовується у поєднанні з методиками релаксації, оскільки встановлено, що тривога і релаксація виключають одна одну – це призводить до відриву образів, що уявляються пацієнтом, від тривожних відчуттів (взаємне гальмування).

При зростанні інтесивності обумовлюючих тривогу чинників пацієнт безпосередньо піддається їх впливу, наприклад, перебування на верхньому поверсі високої будівлі при страху висоти. У випадку, якщо цей метод заснований на зіставленні уявної і реальної ситуації, він називається імплозією. Головною умовою терапії є здатність пацієнта витримати пов'язану з терапевтичним впливом тривогу.

Подальший розвиток поведінкового напряму в психотерапії пов'язаний із все більшим посиленням уваги дослідників до ролі в поведінці когнітивних проміжних змінних. У раціонально-емоційній психотерапії А. Елліса (1962) це – раціональні і емоційно-іраціональні когніції. Психотерапія в цих випадках направлена на подолання іраціональності в мисленні, усвідомлення ("інсайт-техніки") зв'язку між життєвими подіями і психологічними реакціями. Аналогічно в когнітивній психотерапії А. Бека (1976) визначальними є реалістичні і нереалістичні, тобто зв'язані з абераціями мислення, думки. Під аберацією мислення тут розуміється порушення на когнітивній стадії обробки інформації (позначення, селекція, інтерпретація), які спотворюють правильне бачення об'єкту або ситуації. В будь-якому разі центром психотерапевтичної дії в різних варіантах когнітивно-поведінкової психотерапії мають бути проміжні когнітивні змінні, які опосередковують багато поведінкових проблем. Дезадаптивна поведінка може бути змінена за допомогою різних особистісних самонавчальних прийомів, що активізують когнітивні структури.

Когнітивна терапія – заснована на взірцях та уявленнях, відповідно до яких поведінка людини визначається думками про саму себе і її роль в суспільстві. Дезадаптивна поведінка обумовлена укоріненими стереотипними думками, спотворенням або помилками в мисленні. Терапія направлена на корекцію когнітивних викривлень і їх наслідків – самозахисних поведінкових установок і стереотипів. Психотерапія є короткочасним методом лікування, як правило, розрахованим на 15-20 сеансів, що проводяться протягом 12 тижнів. У цей період пацієнти повинні усвідомити свої спотворені уявлення і установки. Відвідини лікаря поєднуються з домашніми завданнями. Пацієнтів просять написати, що вони відчувають в певних ситуаціях (типу "я недосконалий" або "нікому до мене немає діла") і визначити, які припущення лежать в їх основі (частково неусвідомлювані), що провокують появу негативних установок. Цей спосіб називається розпізнаванням і корекцією мимовільних думок. Наприклад, при депресії у людини мимоволі виникають уявні спотворення, що включають негативне відношення до самого себе, негативну інтерпретацію теперешнього і минулого життєвого досвіду і песимістичний погляд на майбутнє (депресивна когнітивна тріада). Когнітивна терапія найбільш ефективна при лікуванні непсихотичних депресій легкого і середнього ступеня вираженості. Вона може бути також ефективною як допоміжний засіб лікування пацієнтів, що зловживають психоактивними речовинами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші