Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

Надзвичайно важливими є дослідження впливу психіки на виникнення, перебіг і лікування захворювання. Значення психічного фактора в етіології захворювання виявляється при дослідженні психогенних розладів, серед яких особливе місце посідають неврози. Вивченням цієї патології займаються різні фахівці: лікарі, психологи, фізіологи, біохіміки. Запропонована патогенетична концепція неврозів, що ґрунтується на теорії взаємин особистості, дає змогу показати, що клінічні форми неврозів є результатом порушення особливо значущих взаємин людини, які призводять до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, тип якого відповідає основним формам неврозів. Неврози розглядаються як одна з моделей хронічного емоційного стресу, що дозволяє усвідомити характер їх зумовленості, для яких провідним етіологічним фактором є психологічний.

Слово "невроз" вперше було вжите наприкінці XVIII сторіччя шотландцем Кулленом. Спочатку воно не мало суворо обмеженого змісту і застосовувалося для позначення різноманітних нервових захворювань і навіть більшості неврологічних симптомів, причому питання про фізичну або психічну обумовленість взагалі не піднімалося. Насьогодні існує багато визначень самого поняття неврозу, в кожному з яких акцентується увага на тій чи іншій стороні захворювання.

У вітчизняній науці одним з перших, хто дав розгорнуте тлумачення неврозу, був В.Н. М'ясищев, який у своїй патогенетичній концепції неврозів ще у 1934 році відмічав, що невроз є хворобою особистості. Пізніше він уточнив, що невроз – це психогенне захворювання, в основі якого – протиріччя між особистістю і важливими для неї сторонами дійсності, яке вирішене нею невдало, нераціонально, непродуктивно і викликає тяжкі та хворобливі переживання.

Сьогодні загальновизнаною точкою зору на неврози є погляд радянського вченого Б.Д. Карвасарського, який визначав невроз як “психогенний нервово-психічний розлад, що виникає внаслідок порушення важливих життєвих відношень людини і проявляється у специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних явищ”. Невроз характеризується, по-перше, зворотністю патологічних порушень, незалежно від його тривалості, що відповідає розумінню неврозу І.П. Павловим як зриву вищої нервової діяльності, який може тривати дні, тижні, місяці і навіть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що, згідно В.Н. М'ясищева, визначається існуванням зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого; по-третє, специфічністю клінічних проявів, що проявляється у домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів.

Таким чином, неврози належать до функціональних захворювань центральної нервової системи. Причини виникнення їх складні і різноманітні. І.П. Павлов характеризував невроз як “зрив нервової діяльності, що настає при зіткненні організму з надзвичайними умовами зовнішнього середовища”. Часто поштовхом до розвитку неврозів бувають різні психотравмуючі ситуації, при яких відбувається зрив компенсації: надмірне хвилювання, негативні емоції, гострі конфлікти, перевтома.

Захворюванню сприяють обставини, які ослаблюють організм: нерегулярне і неповноцінне харчування, хвороби внутрішніх органів, травми мозку, інфекційні захворювання, інтоксикації тощо. Соматичні захворювання (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, пухлина мозку) можуть спричиняти неврозоподібні стани.

Безпосередня причина неврозу – психічна травма. Психічною травмою для людини є те, що загрожує її майбутньому, породжує невизначену ситуацію і заставляє приймати термінове рішення. Це може бути інформація про сімейно-побутові і службові труднощі, смерть близьких, загроза життю і здоров'ю, щастю і добробуту, нездійснення надій, не налагоджене особисте життя, погані взаємини з оточенням, звільнення з навчального закладу або з роботи.

Факторами розвитку неврозу можуть бути події, які ведуть до виникнення невнрішеного конфлікту для цієї людини між обов'язком і бажанням, захопленням і ситуацією, що потребує боротьби протиречивих почуттів (любові і ненависті і т.д.).

Також причиною розвитку неврозу може бути відсутність інформації, яка має особливе значення для цієї людини (немає повідомлення про близьких, рідних, людей). Очікування неприємної події викликає нервове напруження, більше ніж сама подія. Психотравмуючі подразники можуть бути слуховими (слово), зоровими (горить будинок) і письмовими (записка, знак) і т.д.

Щоб призвести до розвитку неврозу психогенний фактор повинен бути великої сили і тривалої дії. Сила дії на психіку не визначається фізичною інтенсивністю, а значенням інформації для цієї людини. Та сама психогенія для однієї людини минає безслідно, а в іншої спричиняє виникнення порушень психіки.

Патофізіологічні механізми розвитку неврозів були відкриті експериментальними дослідженнями на тваринах І.П. Павловим і його учнями. Була визначена роль у механізмі виникнення неврозів гіпноїдно-фазових станів у корі головного мозку, на фоні яких під впливом психогенних подразників можуть утворюватися “хворі пункти” – вогнища патологічного застійного збудження і гальмування. При вивченні сили і рухливості основних нервових процесів виявили, що патофізіологічною основою є “зрив” вищої нервової діяльності, який виникає або у випадку перенапруження одного з цих процесів, або в результаті їх “зіткнення”.

Крім того, слід зазначити, що невроз, як набуте функціональне захворювання, при якому відбувається "зрив" діяльності головного мозку без будь-яких ознак його анатомічного пошкодження, виникає внаслідок невдач, фрустрації! і міжособистісних зіткнень і в той же час нерідко служить їх причиною. Таким чином, утворюється хибне коло: конфлікти призводять до невротизації, а вона, у свою чергу, провокує нові конфлікти. Короткочасні невротичні стани, що проходять згодом самі по собі, без лікування, спостерігаються в той або інший період життя практично в будь-якої людини. Більш глибокі порушення, що потребують лікарського втручання, відзначаються приблизно в 30% населення, причому цей показник швидко зростає у всіх розвинутих країнах. Наприклад, у США, Англії кожна четверта людина, що перебуває на лікуванні в стаціонарі, – хвора на невроз. І виявляється, молодість – аж ніяк не захист від неврозів. Дослідження лікарів показали, що до 35% студентів страждають на невротичні захворювання. Взагалі захворювання на невроз становить 21-22 людини на 1000 населення.

Хоча психотравма є основною причиною хвороби, невроз має зазвичай багато сприятливих чинників, як вроджених (генетично обумовлені властивості вищої нервової діяльності), так і набутих (дефекти виховання, акцентуації характеру, перенесені захворювання, перевтома, недосипання тощо).

При сильній і тривалій психотравмі, якої неможливо розбутися, навіть у людини з ідеальним здоров'ям і характером виникає "нервовий зрив". А короткочасний невротичний стан, що виникає слідом за розумовою, емоційною перевтомою, знайомий практично усім. Це знервованість і втома студента після важкої сесії, педагога наприкінці навчального року, матері-годувальниці, яка недосипає ночами тощо. У кожного з них у такому стані може з'явитися запальність, нетерплячість, дратівливість.

Причину переживань, нервового зриву не завжди легко зрозуміти, людина іноді насилу її формулює або навіть усвідомлює. Це особливо стосується так званих внутрішніх фрустраційних конфліктів із самим собою. Наприклад, гостро переживаються суперечливі почуття до тієї самої людини (любов і ненависть до батька, який кинув родину), невідповідність між бажаннями і можливостями, здібностями людини (мрія стати великим актором, але не вистачає таланту, або неспроможність честолюбного, але недосвідченого керівника, вченого). Хвороба іноді розвивається внаслідок переживань через неможивість реалізувати з якихось причин свої творчі можливості: так буває, коли талановита людина змушена виконувати лише нескладну, одноманітну роботу.

Отже, причини неврозів криються в найрізноманітніших ситуаціях, що травмують психіку людини, у гострому або хронічному емоційному стресі. І залежно від фону, що провокує, симптоми хвороби можуть бути різними. Раніше неврози поділяли на три основних види: неврастенію, істерію і невроз нав'язливих станів. Кожний з них виникає у людей з певним типом вищої нервової діяльності внаслідок конкретних помилок в їхньому вихованні і типових несприятливих життєвих ситуацій. Так, люди "художнього типу", які дуже емоційно сприймають дійсність, більш схильні до істерії, "розумового типу" – до неврозу нав'язливих станів.

В зарубіжній психології невроз також розглядається під різними кутами зору: в психоаналізі – як необхідний і неминучий момент розвитку, пов'язаний з утворенням і розвитком дитячої тривоги; в індивідуальній психології Адлера – як патологічна форма компенсації почуття внутрішньої неспроможності чи нереалізованого почуття власної вищості; у Хорні – як психічний розлад, викликаний страхом і захистом від нього, як прояв загальмованого процесу самореалізації; в біхевіоризмі та поведінковій терапії – як зафіксована навичка непристосованої поведінки, набута шляхом научіння.

Отже, невроз – це функціональне захворювання, яке характеризується психогенним походженням, різними невротичними порушеннями. При цьому у хворих не порушується усвідомлення хвороби, немає психотичних розладів і виражених порушень поведінки.

Таким чином, неврозами, або невротичними розладами, в сучасній психологічній і психіатричній літературі називають функціональні розлади психічної діяльності, які виникають як реакція на значимі психотрамуючі події (конфлікти) та обумовлені недосконалістю механізмів психологічного захисту та антиципаційною неспроможністю (Менделевич В.Д.). При неврозах виявляються різноманітні симптоми, які зачіпають порушення практично всіх пізнавальних процесів. Частина з них є патогномонічними та визначають розвиток невротичних розладів, інша частина відображає зміни, обумовлені самою хворобою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші