Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація неврозів

Існує багато підходів щодо класифікації неврозів. Відома систематика, яка відображає характер психогенії (невроз очікування, страху, ятрогенний невроз, екзаменаційний невроз, невроз невдачі та ін.). Однак такий поділ невротичних реакцій не враховує ні важкості стану, ні особливостей клінічної картини, крім того, в зв'язку з величезною розмаїтістю травмуючих психічних впливів і ситуацій число варіантів практично необмежене.

У деяких дослідженнях систематика неврозів ґрунтується на припущенні про патогенетичну залежність клінічної картини від віку, у якому відбувається маніфестація захворювання, – неврози дитячого віку, шкільний невроз, клімактеричний невроз та ін. Для неврозів дитячого віку характерне переважання страхів, соматовегетативних (енурез, блювання) і рухових розладів (логоневроз, тики, істеричні паралічі). Чим молодша дитина, тим одноманітніша невротична картина. Однак "вікова" систематика неврозів не включає яких-небудь специфічних для дітей або людей похилого віку невротичних психогенних реакцій.

На сучасному рівні знань широке поширення отримала синдромальна класифікація неврозів, відображена в МКХ-10. У цій класифікації хвороб невротичні розлади розташовані головним чином у рубриках F40 – F42 (панічний розлад; агорафобія; соціальна фобія; специфічні, ізольовані фобії; генералізований тривожний розлад; нав'язливі думки; компульсивні дії; деперсоналізаційно-дереалізаційніш синдром і ін.), але представлені також у розділах F44 – дисоціативні (конверсійні) розлади, F45.2 – нозофобії і F48 – неврастенія. В МКХ-10 в зв'язку з історично усталеною концепцією неврозу та залежністю від психологічних чинників, невротичні розлади об'єднані у рубриці F40-F48 з розладами, пов'язаними зі стресом, та соматоформними розладами.

Різноманітні класифікаційні розподіли неврозів, пропоновані різними авторами, відображають насамперед відсутність єдиного погляду на їх причини та формування. У зв'язку з цим, дотепер не припиняються спроби систематизації неврозів з використанням різних критеріїв.

Згідно класифікації хвороб МКХ-10 неврози можуть проявлятися такими характерними синдромами депресії і тривоги та обсесивно-компульсивними порушеннями:

  • 1) Група – це тривожно-фобійні розлади, при яких домінує тривога пов'язана з зовнішньою ситуацією і з'являється депресія (F 40). Інтенсивність розладу – від легкого дискомфорту до відчуття жаху і паніки. Характерна поява у хворого страху: агорафобії – страху відкритого простору або соціальних фобій – страху опинитися в певних ситуаціях; специфічних фобій.
  • 2) Група – панічні розлади. У хворого з'являється страх смерті, страх самотності, що супроводжується вираженими психовегетативними порушеннями.
  • 3) Група – обсесивно-компульсивні розлади. У хворого з'являються нав'язливі переживання і думки (обсесії), при цьому він адекватно оцінює свій стан, відноситься критично до думок, але перебороти їх не може. Крім того, з'являються компульсії (нав'язливі рухи та дії).
  • 4) Група – це розлади пов'язані з реакцією на тяжкий стрес (F.43 – за МКХ-10) та поділяються на:
    • а) гостру реакцію на стрес. У хворого виникає стан оглушення, він дезорієнтований. Тривалість цього стану – від 1 год до 3-х діб;
    • б) розлади адаптації – порушення адаптації хворого після стресу, стан триває довго – від 1 міс. до 2-х років, проявляється тривожністю, депресією.
  • 5) Група –дисоціативні розлади – це симптоми, які характеризуються раптовим порушенням нормальної взаємодії функцій свідомості або контролю за рухами тіла, відчуттями.
  • 6) Група – соматоформні розлади (F 45). Після психотравми у хворого з'являються соматичні розлади, які він лікує в соматичних стаціонарах, а треба лікувати депресивно-тривожні порушення.

Соматоформні розлади проявляються тим, що хворий скаржиться на шлунково-кишкового тракту або на порушення дихання і роботи серцево-судинної системи, на больові і сексуальні розлади. Об'єктивно симптомів соматичного захворювання немає, обстеження в лікарні не виявляє органічних змін в організмі хворого. У нього виникає недовіра до лікування і він занурюється в свою хворобу. Провідною скаргою є постійні болі в різних частинах тіла та системах органів пацієнта, що супроводжуються депресією. У хворого підвищена втомлюваність від фізичної і розумової праці, знижена працездатність. Він тривожний, пригнічений, дратівливий.

Небезпека цього захворювання криється не в його невиліковності, а у відношенні до цього захворювання, наприклад більшість батьків просто не звертають увагу на перші ознаки нервових розладів у своїх дітей, інші – якщо і звертають увагу, то відносяться досить поверхнево ("саме пройде”), і лише незначна частина батьків починає реальні дії для виправлення положення. На думку шкільних педагогів і психологів до середніх класів діагноз психічно-нервового розладу можна поставити більшості дітей, а фактично здоровими можна назвати лише одиниці. Якщо врахувати, що невроз з'являється не в шкільному віці, а набагато раніше, то до школи частина дітей приходить зі стійкими нервовими порушеннями.

З. Фройд виокремлював трансферні неврози (конверсійна істерія, невроз нав'язливих станів) і актуальні неврози (невроз страху, неврастенія, іпохондрія).

Невротичні розлади проявляються у вигляді наступних порушень.

Тривожно-фобійні розлади (F40). Група психічних розладів, при яких людина внаслідок впливу зовнішніх об'єктів, які, на думку оточення, не є для неї загрозливими, переживає почуття тривоги (страху), що супроводжується вегетативною дисфункцією. За даними статистики, поширеність розладу значна – понад 1% населення, а поодинокі приступи переживає до 20%. У більшості пацієнтів тривожно-фобійні розлади пов'язані з депресією, що пояснює патогенез розладу. Із психологічної точки зору, формування тривожно-фобійних розладів починається з появи відчуття страху, що має об'єктивні причини, який згодом перетворюється на нав'язливий спогад, і за наявності реальних чи уявних загроз виникнення подібних ситуацій призводить до приступів. Психоаналітична концепція пояснює виникнення розладу як захисного механізму при небезпеці травматичних уявлень пацієнта.

Обсесивно-компульсивный розлад (F42) – психічний розлад, що виявляється у наявності повторюваних болісних небажаних нав'язливих стереотипних думок (обсесій), які викликають тривогу, або у потребі здійснювати повторювані небажані рухи (компульсії), щоб знизити рівень тривоги. Хворі сприймають свої симптоми як недоцільні, надмірні та нездоланні, усвідомлюють, що вони є продуктом їх власної психіки, і розуміють їхню безпідставність. Якщо пацієнти намагаються загальмувати компульсивні дії, напруження і тривога досягають такої сили, що вони більше не можуть їм протистояти. Хворі усвідомлюють беззмістовність та неадекватність обсесій та компульсій, сприймають їх як болісні та обтяживі, однак самотужки позбутися не можуть.

Захворювання виникає переважно у дитячому та юнацькому віці, часто починається з появи фобій, до яких приєднуються компульсивні, а згодом – обсесивні розлади.

Зміни на ЕЕГ, представлені домінуючою швидкою активністю, низько амплітудним і маловираженим α-ритмом, що відзначають у пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами, дають підстави думати про роль біологічного фактору у його походженні, у першу чергу йдеться про пологові травми та генетичну схильність. Однак прослідковується зв'язок між формуванням розладу та психогенними факторами. У пацієнтів відзначається завищена самооцінка в моральній і діловій сфері, занижена – в інтимно-особистісній. Стереотипні думки або рухи можуть маскувати агресію, скеровану на близьких.

Переважно нав'язливі думки або роздуми (розумова жуйка) (F42.0) – суб'єктивно неприємні нав'язливі думки, ідеї, психічні образи, роздуми, що не призводять до логічного завершення чи рішення, водночас створюючи перешкоди для природного вирішення буденних рутинних проблем. Розлад супроводжується депресивними симптомами. Найчастіше основні теми думок хворих пов'язані з брудом, насиллям, агресією, роздумів – з вірою, гріховністю, хворобами; зміст – відображає ганебну або недостойну поведінку хворого. Характерні страхи на кшталт магічності мислення, що ці уявлення або думки можуть мати фатальні наслідки, особливо для близьких людей, та страх можливого реального їх втілення у життя. Також відзначається нав'язливе безплідне мудрування. Як результат нав'язливих ідей виникають нав'язливі дії.

Окремим варіантом розладу є нав'язливі сумніви у своїх діях, що супроводжуються компульсивною перевіркою: чи зачинені двері, чи вимкнений газ тощо. У пацієнтів з цим розладом відзначається перфекціонізм (прагнення до довершеності), педантизм, прагнення симетрично розташовувати предмети, нав'язлива лічба, схильність до зберігання непотрібних речей.

Переважно компульсивні дії (обсесивні, ритуали) (F42.1) – нав'язливі дії, що виконуються пацієнтом для безперервного контролю за запобіганням потенційно небезпечної ситуації або за порядком та акуратністю. Часто супроводжуються розладами мислення, порушеннями поведінки. Найчастіше зустрічається нав'язливе миття рук, поєднане зі стахом забруднити їх фізіологічними виділеннями або брудом, торкнутися чогось інфікованого. Усвідомлюючи безпідставність та надмірність такої поведінки, хворі "вимушені" уникати торкатися "небезпечних" об'єктів і годинами мити руки після контакту з ними. Цей варіант розладу переважно виникає у жінок і набуває форми "синдрому домогосподарки", коли замість миття рук відбувається практично безперевне ритуальне прибирання квартири.

Неврастенія (Т48.0) – психічний розлад, що виявляється симптомами підвищеної збудливості у поєднанні зі швидкою втомлюваністю і виснаженням. Причини пов'язують з тривалим психоемоційним перенапруженням, астенізацією. Психодинамічна теорія розладу засновується на формуванні первинного захисту від неусвідомлюваного або нерозв'язаного внутрішнього конфлікту, а також на прагненні отримати вторинну вигоду.

Симптоми змінні, однак не минають після сну та відпочинку. Пацієнти відзначають, що незважаючи на погане самопочуття вранці, якщо вони виконують звичну роботу та перебувають у колективі, протягом дня симптоми значно слабшають, однак увечері – наростають знову.

Афективні розлади – психічні стани, що характеризуються емоційними розладами у формі приступів, між якими відновлюеться психічний стан хворого, властивий йому до хвороби, та після яких не настають зміни особистості незалежно від кількості перенесених приступів.

Основні зміни настрою – пригнічення (депресія) та підвищення (манія). Оскільки емоції виявляються не лише у сприйманні, а й у мисленні, поведінці., соціальних контактах при досягненні ступеня афекту зростає ймовірність агресивних та аутоагресивних вчинків, що є загрозливим для безпеки та життя як самого пацієнта, так і його оточення.

У зв'язку з тим, що афективні розлади виявляються у вигляді депресії, манії або змішаних розладів, у МКХ-10 в розділ F30-F39 включені: маніакальний епізод, біполярний афективний розлад, депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад, циклотимія, дистимія.

Типовий афективний синдром містить обов'язкову тріаду симптомів ( В.Г. Страшенбаум): розлад емоцій, волі та перебігу асоціативного процесу, а також додаткові симптоми: порушення самооцінки, потягів, тенденцій і поведінки.

Депресивний епізод (F32) – психічний розлад, що виявляється у пригніченому, тужливому настрої (особливо вранці), песимістичному погляді на майбутнє; зниженні самооцінки і впевненості в собі; ідеї самоприниження і винуватості; думках і вчинках, що можуть призвести до суїциду; зниженій здатності до зосередженості та уваги; психомоторній загальмованості; порушеннях сну (переважно раннє прокидання); ангедонії; зниженні апетиту та статевого потягу. Для встановлення діагнозу не менше ніж протягом двох тижнів повинні спостерігатися хоча б чотири з перелічених симптомів. Усвідомлюючи наявність у себе вказаних симптомів, хворий зазвичай прагне до соціальної ізоляції, що дає йому змогу менше звертати увагу на себе як на особистість, що, у свою чергу призводить до проявів депресивної деперсоналізації та дереалізації.

Легкий депресивний епізод (F32.0). Основними симптомами легкого депресивного епізоду є: знижений (депресивний) настрій, зниження активності та зменшення інтересу до діяльності. Додаткові симптоми перелічені вище. Якщо у хворого протягом двох тижнів можна спостерігати по два симптоми з обох груп, є підстави для встановлення діагнозу "легкий депресивний епізод".

В.Г. Страшенбаум вказує, що при легкому депресивному епізоді також можна спостерігати атипові субдепресивні симптоми – астенодепресивний: нерізка туга, надмірна емоційна і психічна чутливість зі сльозливістю, емоційна лабільність; адннамічна субдепресія: байдужість, млявість, апатія, сонливість; анестетична субдепресія; байдужа туга, втрата почуттів (особливо любові) до близьких, гіпобулія, тривога, депереоналізація-дереалізація.

Спостерігаючи за хворим, на фоні досить жвавої міміки та модульованої мови можна відзначити сумний вираз обличчя та тужливі інтонації у голосі, що з'являються час від часу та ситуативно зникають або змінюються.

Оскільки вираженість симптомів є незначною, самі хворі та їх оточення сприймають стан людини як своєрідну замріяність, екзистенційну замисленість та навіть нудьгу, спровоковану психотравмуючим впливом. Хворі з легким депресивним епізодом, зберігаючи критичне ставлення до стану свого здоров'я та ситуації, дуже рідко звертаються по медичну та психотерапевтичну допомогу, оскільки за умови зменшення впливу психотравмуючих факторів можуть самотужки намагатися подолати прояви розладу, продовжуючи виконувати професійні та інші соціальні функції.

Помірний депресивний епізод (F32.1). При наявності двох симптомів з групи основних та трьох-чотирьох – з додаткової є підстави для встановлення діагнозу "помірний депресивний епізод". Окрім перелічених симптомів, при цьому розладі самі хворі висловлюють скарги на неможливість належного соціального функціонування, тривожність, млявість, неприємні відчуття в тілі. Вираз обличчя хворого та його поза наче втілюють тужливість та смуток: опущені плечі, винуватий погляд (часом посмішка), погляд скерований донизу, на джерело світла або у простір, мають місце зітхання, сльозливість. Власний стан та ситуацію вважає безнадійними, не бачить шляхів та перспективи одужання. Відволікти хворого від його думок вкрай важко.

Говорячи про помірний депресивний епізод, варто згадати про такий атиповий депресивний синдром, як ларвована депресія. Зважаючи на те, що у деяких пацієнтів на перший план у симптоматиці виходять соматовегетативні розлади, вони лікуються у соматичних відділеннях. Оскільки скарги пацієнтів чисельні, стійкі та не вкладаються в клініку соматичних захворювань, а обстеження не виявляють соматичних захворювань, можна вважати їх різновидом помірних депресивних розладів. На наявність депресії в першу чергу вказує погіршення самопочуття хворих вранці та атипова тривожність. А.В. Рустанович відзначає, що початок ларвованої депресії не пов'язаний з впливом психогенних, соматогенних і екзогенно-органічних факторів, перебіг з добовими коливаннями настрою і самопочуття супроводжується розладами сну, анорексіею, зниженням лібідо та зниженням настрою з еуїцидальніімп думками, а позитивний ефект при лікуванні антидепресантами свідчить про наявність прихованої депресії.

Важкий депресивний епізод без психотичних симптомів (F32.2). Важкий депресивний епізод (непсихотичний) характеризується різкою виразною тугою, відчаєм, безнадією, ажитованістю або вираженим неспокоєм, відчуттям нестерпності життя, стійкими суїцидальними думками та намірами, соматовегетативними симптомами.

У хворих характерний вираз обличчя, т.зв. "маска скорботи" – видовжене обличчя, опущені кутики уст, очінапівзаплющен і, колі]) обличчя блідий з ціанотичним відтінком, губи сухі, кліпає дуже рідко. Мова монотонна, тиха, часто – нерозбірливий шепіт або беззвучне ворушіння губами. Хворий сидить згорблений, похнюпивши голову та стиснувши коліна і притиснувши лікті до тулуба.

Діагноз встановлюють на підставі наявності у хворого протягом двох тижнів усіх основних симптомів депресії та більше, ніж чотирьох додаткових симптомів.

Зважаючи на істотне зниження соціальної активності та значну ймовірність суїциду, таких пацієнтів доцільно госпіталізувати у психіатричні стаціонари.

Важкий депресивний епізод із психотичними симптомами (F32.3). У клінічній картині важкого депресивного епізоду спостерігається стійка виражена туга з ангедонією, песимістичною оцінкою свого минулого, теперішнього і майбутнього, апатією (з неспроможністю плакати). Має місце типова депресивна тріада: виражена гіпобулія, гіпокінезія та сповільнення темпу мислення, до чого приєднуються депресивний ступор, зумовлені депресивним афектом нюхові (бридкий запах гниття та смороду) й слухові (образливі і обвинувачувальні) галюцинації та маячня. Характерні ідеї провини, гріховності, самознищення, хвороби, банкрутства, переслідування, ставлення (загального поганого ставлення до хворого) з суїцидальними тенденціями.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші