Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психологічні особливості соматично хворих

Особистісні особливості психосоматичного пацієнта

Виходячи з концепції профілю особистості, можна змалювати певну особистісну структуру психосоматичного пацієнта. Визначальною є наявність у всіх психосоматичних пацієнтів пригнічення або витіснення емоцій, тривалі переживання і прагнення до конкуренції з іншими людьми, які виникають в результаті невротичного заниження власних особистісних якостей та переоцінювання чужих. У психосоматичній медицині прийнято вважати, що існує так званий препсихосоматичний особистісний радикал, тобто такі визначальні властивості особистості, сформовані зазвичай ще у дитячому або юнацькому віці, які стають основою для формування соматичного розладу. У першу чергу тут ідеться про неможливість задовольнити основні життєві потреби, а особливо – потребу в самореалізації, приналежності та любові. Однак найбільш вірогідне формування психосоматичного розладу за умови поєднання таких психологічних особливостей особистості, як егоцентричність, негнучкість, агресивність зі спотворенням ієрархії життєвих потреб або неможливістю їх задовольнити.

П. Сіфеоз висловив припущення, що у структурі особистості психосоматичного пацієнта особливе місце посідає алекситимія, яка внаслідок неспроможності людиною висловлювати свої емоції та почуття (а часто навіть переживати їх) призводить до невербалізованих емоційних конфліктів і кумулювання емоційного напруження.

Вплив соматичного стану на психіку людини може бути як патогенним, так і саногенним (оздоровлюючим) (П.І. Сидоров, О. В. Парня ков).

При одужанні від важкого соматичного захворювання щоденно водночас відбувається також і санація (покращення) психічного стану пацієнта: підвищується настрій, з'являються бадьорість та оптимізм.

Ще на початку XX ст. відомий америкаський психофізіолог Уолтер Кеннон описав і назвав відповідь організму на стрес "реакцією боротьби або втечі". Адже відомо, що тварина у відповідь на загрозу бореться або тікає. На думку У. Кеннона, сильні негативні емоції, наприклад, гнів або страх, відіграють важливу роль у згаданому процесі, готуючи організм до вступу в бій або порятунку втечею. Активація симпатичної системи, яка при цьму відбувається, допомагає насичити м'язи киснем для розвитку їх максимального зусилля. Цей філогенетичний механізм у деякі часи рятував людину під час явної загрози.

Особливостями сьогодення є переважання психоемоційних навантажень над фізичними. Сучасна людина у більшості випадків не може відповісти на стрес фізичною агресією або втечею від нього. Тому виникає дисбаланс між етрес-реалізуючими і етрес-лімітуючими системами. Інтенсивна і тривала стрес-реакція організму є причиною як виникнення, так і прогресування захворювання. І в результаті формуються психосоматичні хвороби. Згідно з класифікацією ВООЗ, найбільшого значення для здоров'я людини сьогодні набуває спосіб та стиль її життя. І серед усіх чинників найагресивнішим є стресогенна ситуація на роботі та в побуті.

Минулого року Європейське співтовариство кардіологів опублікувало нові рекомендації, згідно з якими психосоціальні моменти є незалежними факторами ризику ішемічної хвороби серця (ІХС). На додаток до підвищення ризику розвитку і погіршення прогнозу ішемічної хвороби серця ці чинники можуть стати бар'єром для комплаентності і поліпшення способу життя людини. У хворих на ішемічну хворобу серця часто спостерігається емоційна лабільність, підвищена дратівливість, неспокійний сон із неприємними сновидіннями, раннє тривожне пробудження. Також у них легко виникають астенічні реакції, стан невмотивованої тривоги. Окрім того, їм властива постійна внутрішня напруженість, підвищена вразливість, образливість. Нерідкими є прояви кардіофобії і постійне тривожне очікування чергового нападу. Усі ці психосоматичні порушення підвищують ризик розвитку інсульту, інфаркту міокарда та збільшення загальної смертності в популяції. Також вони є предикторами раптової коронарної смерті, спричиненої фібриляцією шлуночків.

Через низку медико-соціальних причин, таких як матеріальні витрати на діагностичні процедури та купівлю ліків, зниження фізичної активності, поступова втрата працездатності, необхідність постійного прийому препаратів тощо, у пацієнтів формується депресивний стан. За визначенням Killip (2001) депресію після інфаркту міокарда можна прирівняти до такого прогностичного чинника летального наслідку, як серцева недостатність. Із цим висновком погоджуються й інші вчені. Зокрема, за результатами першого проспективного етапу російського багатоцентрового дослідження "Координата" (2007), депресивна симптоматика погіршує прогноз у хворих на артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця.

Згідно з висновками найбільшого багатоцентрового дослідження INTER-HEART Study, депресія і стрес є третім за значимістю і цілком незалежним чинником ризику інфаркту міокарда. Нарешті, відмічається, що ризик смертності після аортокоронарного шунтування у пацієнтів з депресією сягає 12,5%, у той час як за її відсутності становить 2,2% (Fraguans J.R. et al., 2000).

Прогресування психосоматичної патології є однією з провідних причин захворюваності та інвалідизації населення, особливо в розвинених країнах. З'явився навіть спеціальний термін "психологічний суїцид" – це коли стиль життя людини в кінцевому результаті призводить до передчасної смерті.

Європейське співтовариство кардіологів пропонує для вирішення проблеми збирати психосоматичний анамнез. Це допоможе виявити у кардіологічних пацієнтів фактори ризику, такі як депресія або стрес, і вжити відповідних заходів. Рекомендується проводити інтерв'ю за допомогою стандартизованих опитувальників. Важливо також враховувати психологічний профіль особистості, конфлікти, з ясувати ставлення пацієнта до світу, його таємні бажання.

Приклад опитування:

  • 1. Скарги, які ґрунтуються на симптомах, що проявилися.
  • – Що саме привело вас сюди?
  • 2. Точний час появи скарг.
  • – День і година.
  • – Періоди загострень і ремісій.
  • 3. Життєва ситуація до моменту появи симптомів.
  • – Що відбувалося у вашому житті останнім часом, протягом одного чи кількох років (розлучення, хвороба або смерть близьких людей, чи мало місце насильство, тривалий ремонт у квартирі тощо)?
  • 4. Анамнестична ретроспектива.
  • 5. Картина особистості та її конфлікти.
  • – Як ви це пережили?
  • – Що це означає для вас?

Важливий момент: ініціатива в розмові повинна бути надана пацієнту.

Крім того, необхідно визначити наявність факторів ризику, що сприяють розвитку психосоматичної патології у пацієнта.

Фактори ризику для здоров'я людини (ВООЗ):

Сфера життєдіяльності індивіда

Фактори ризику (в інтегральному групуванні), що знижують якість життя і потенціал здоров'я

Значення для здоров'я, приблизна питома вага даної групи чинників, %

Спосіб та стиль життя

Нездорові умови професійної та трудової діяльності, незадовільні матеріально-побутові умови проживання та відпочинку, стресогенні ситуації на роботі і в побуті, малорухливість (гіподинамія і гіпокінезія), неміциі сімейні узи, незадовільне сексуальне партнерство, самотність, низький освітній та культурний рівень

49-55

Біологія людини, генетичні чинники, фенотипи

Схильність до спадкових і мульти факторіальних хвороб, дегенеративної патології, ендокринних розладів, дефектів метаболізму, вроджених дис-функцій і вад розвитку

18-22

Навколишнє середовище (макро- і мікросередовище), природно-кліматичні умови

Забруднення атмо- і гідросфери, грунту екзотоксичними субстанціями, канцерогенами, мутагенами та іншими шкідливими речовинами, різка зміна атмосферних явищ, підвищення рівня магнітного, геліокосмічного та інших випромінювань.

17-20

Охорона здоров'я та медицина

Низька ефективність гігієнічних заходів, недостатній рівень санітарної культури, низька якість медичної допомоги населенню, низька кваліфікація медичного персоналу, несвоєчасність і неповний обсяг надання необхідних медичних послуг

8-10

Соматопсихічний напрямок, в центрі уваги якого було питання про вплив соматичної хвороби на особистість, закладено у працях психіатрів С.С. Корсакова, П.Б. Ганнушкіна, В.А. Гіляровського, В.М. Бехтерева.

Принцип психосоматичної та соматопсихічної єдності є основним як для нормального функціонування організму, так і для всіх форм патології. Відмовляючись від традиційної для вітчизняної медицини дихотомії "психіки та соматики" і переходячи до "холізму" (цілісності) особистості, можна виявити їхні взаємовпливи при захворюваннях. Адже ще Платон стверджував, що всякий розлад психіки чи соми є "наслідком диспропорції та порушення рівноваги між ними".

У практичній діяльності лікаря найбільше значення має патогенний вплив соматичного стану на психіку, тобто порушення психічної діяльності соматично хворої особистості.

У літературі виокремлюють два основні види патогенного впливу соматичної хвороби на психіку людини: соматогенний і психогенний. Зазвичай кожен з них не може виявлятися самостійно, а лише у певній єдності розладів психіки, але залежно від особливостей кожного захворювання ці компоненти виступають у різних співвідношеннях.

Соматогенний вплив хвороби на психіку зумовлений безпосереднім впливом на центральну нервову систему біохімічних чи фізіологічних чинників, пов'язаних з конкретною соматичною патологією, а також впливом больових відчуттів. Соматогенний вплив найбільш яскраво виявляється при злоякісних пухлинах у зв'язку з інтенсивним больовим синдромом, при захворювання нирок – через інтоксикацію, при серцево-судинних і легеневих захворюваннях – внаслідок кисневого голодування. Комплекс порушень у нервово-психічній сфері людини при больовому синдромі, кисневому голодуванні та при інтоксикації називають соматогенією, яка може виявлятися у різноманітних психічних розладах, починаючи від неврозоподібних порушень і до психотичних станів з маячнею та галюцинаціями. Та, зазвичай, інтоксикаційний вплив на центральну нервову систему при соматичних захворюваннях незначний. Значно істотніше на психіку особистості впливає власне факт захворювання та його ймовірні наслідки, тобто ми можемо говорити про психогенний вплив хвороби на психіку, який виявляється у погіршенні самопочуття, появі неприємних обтяжливих та обмежуючих хворобливих відчуттів, астенії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші