Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Методика викладання у вищій школі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теоретико-методологічні проблеми культури педагогічного спілкування

Спілкування - один з невід'ємних компонентів педагогічної діяльності. Відомо, що педагогічна діяльність складається зі значеннєвого, методичного, соціально-психологічнго компонентів. Коли викладач іде на заняття, він продумує значеннєвий і методичний компоненти; а соціально-психологічний компонент, тобто аспект спілкування, часто залишається поза полем зору педагога. Якщо оволодіння першими двома компонентами відбувається у процесі навчання, то третьому, тобто спілкуванню, ніхто ніде цілеспрямовано не вчить, хоча спілкування відіграє велику роль у нашому житті. Непрофесійне спілкування дуже часто є причиною багатьох хвороб (нервових стресів). Приміром, лікарі стверджують, що зі 100 дітей, хворих неврозом, 80 набули таке захворювання з причини непрофесійного спілкування з педагогами, їхньої низької культури. Спілкування займає особливе місце в роботі педагога, оскільки він має "комунікативну професію".

Професійно-педагогічне спілкування - це система прийомів органічної, соціально-психологічної взаємодії педагога й учнів, змістом якої є обмін інформацією, пізнання одне одного, організація діяльності та стимулювання діяльності вихованців, організація й корекція взаємин у колективі вихованців, обмін ролями, співпереживання та створення умов для самоствердження особистості вихованця.

Педагогічне спілкування - особливий вид творчості. Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача-пе- дагога з вихованцями, що виконує певні педагогічні функції та спрямоване (якщо воно повноцінне й оптимальне) на створення сприятливого, здорового психологічного клімату, на оптиміза- цію навчальної діяльності й відносин між педагогом і студентом, а також у студентському колективі.

Педагогічно грамотне спілкування знімає у вихованців негативну емоційну напругу (страх, невпевненість); воно повинне викликати радість, бажання спільної діяльності. Оптимальне педагогічне спілкування - це спілкування, що створює найкращі умови для розвитку мотивації студента, творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, попереджує створення психологічних бар'єрів, дозволяє максимально використати в навчальному процесі особистісні та професійні якості викладача.

У викладацькій діяльності можна виділити п'ять рівнів спілкування.

  • 1. Примітивний - в основу ставлення до студента закладені примітивні правила та реакції поведінки - амбіції, самовдоволення, зловтіха. Викладач демонструє свою зневажливість. Студент для викладача виступає засобом досягнення мети навчально-виховного процесу.
  • 2. Маніпулятивний - взаємини зі студентом будуються на грі, суть якої полягає в бажанні виграти у спілкуванні, використовуючи різні прийоми, лестощі. Студент при цьому є об'єктом маніпуляції. Він заляканий і інфантильний.
  • 3. Стандартизований - домінує формальна структура спілкування. Спостерігається слабка орієнтація на особистість: викладач дотримується стандартів етикету, але таке поводження є поверхневим і не зачіпає особистісного рівня, реалізується нарівні "масок". Студент, як самостійний об'єкт, почуває байдужість викладача поза "маскою", і фактично залишається об'єктом маніпуляцій.
  • 4. Діловий - орієнтуючись на справу, викладач бере до уваги особистісні характеристики студента лише в контексті ефективності діяльності. Викладач дотримується стандартів етикету, визнає за студентом право на самостійність. Студент для викладача є значимим залежно від внеску до спільної діяльності, однак в особистісному житті студент залишається самостійним.
  • 5. Особистісний - спілкування базується на глибокій зацікавленості до студента, визнанні самостійності його особистості. Викладач любить студентів, уся його діяльність спрямована на розвиток їхньої духовності, а особистісне спілкування стає спілкуванням духовним. Студент довіряє викладачеві; викладач є авторитетом і найкращим посередником між ним і знаннями про навколишній світ, людей, себе.

Набуття викладачем особистісного рівня спілкування є необхідною умовою високої культури взаємодії педагога й студента. Такий рівень вимагає від викладача великої самовіддачі, властивої лише тим педагогам, для яких їхня професія є покликанням.

Культура педагогічного спілкування включає вміння слухати, порушувати питання, аналізувати відповідь, розуміти іншого, бути уважним, спостережливим, установлювати контакт, бачити й зрозуміти реакцію аудиторії, передавати своє ставлення до того, про що йдеться, зацікавити поясненням, орієнтуватися в ситуації. Кожний з викладачів створює свій стиль спілкування. З огляду на це, гарний педагог завжди прагне до безперервності своєї освіти та професійної підготовки, він постійно аналізує свою діяльність, ідентифікує досягнутий рівень взаємодії зі студентами, добирає й використовує нові досягнення педагогічної науки та передового досвіду, переймає найкраще від своїх колег.

Можна виділити три головні причини низької культури спілкування викладачів. По-перше, більшість викладачів не надає особливого значення ролі спілкування в навчально-виховному процесі, тому не приділяє належної уваги організації спілкування. По-друге, багато викладачів діють у складних педагогічних ситуаціях силовими методами, не використовуючи психологічних і педагогічних знань про людину, з огляду на вікові та індивідуальні особливості студента. По-третє, немало викладачів мають низьку загальну культуру, але не працюють над її підвищенням. Причиною цього є значне навантаження, недостатня матеріальна база освітнього закладу.

Світ сучасної молоді дуже складний, якщо раніше студенти погоджувалися на позицію підпорядкування, керування, то тепер вони прагнуть до співробітництва, що передбачає певні вимоги до організації спілкування (взаємини, довіра, реальний психологічний контакт, здатність викладача відмовитися від диктату й перейти до взаємодії). Обов'язковою вимогою студентів є наявність педагогічного такту, що проявляється в зовнішньому вигляді викладача, у тоні спілкування, у самовладанні, у вмінні без грубостей досягти бажаних результатів.

Педагогічний такт - це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях; уміння знайти доцільний та ефективний спосіб впливу; почуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію й знаходити оптимальне рішення; уміння управляти своїми почуттями, не втрачати самовладання; емоційна врівноваженість у поєднанні з високою принциповістю й вимогливістю, із чуйним людяним ставленням до студента; критичність і самокритичність в оцінці своєї праці та своїх вихованців; нетерпимість до шаблона, формалізму, застою думки та справи; повага в студентах особистості, розвитку їхньої людської гідності.

Педагогічна діяльність - це ланцюг ситуацій і завдань, у вирішенні яких можна простежити таку послідовність: педагогічне завдання - комунікативне завдання - мовленнєве завдання. Слово - це основний інструмент педагогічної діяльності.

У професійній діяльності мова виконує наступні функції: забезпечення повноцінної презентації (передачі) знань; забезпечення ефективної навчальної діяльності; забезпечення продуктивних взаємин між викладачем і студентом.

Серед помилок і недоліків у виступах викладача, у першу чергу, варто виділити порушення орфоепічних і граматичних норм. Педагог при підготовці до занять повинен постійно користуватися словниками: орфоепічним, тлумачним, синонімічним, фразеологічним, перекладним, термінологічним. Мова є одним з елементів педагогічної техніки.

Поняття "педагогічна техніка" містить дві групи складових. Перша група пов'язана з умінням педагога управляти своєю поведінкою - технікою володіння своїм організмом, інша - з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням. Складові першої і другої груп педагогічної техніки допомагають відобразити власну особистість викладача, рівень його педагогічної культури.

Для успішної взаємодії зі студентами педагогові варто адекватно оцінювати свою особистість. Особливої уваги вимагає вміння управляти емоційним станом. Завжди потрібно розуміти, що саме привноситься до конфліктної ситуації самим педагогом. Педагогічно доцільні відносини ґрунтуються на взаємоповазі педагога та студента.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші