Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Методика викладання у вищій школі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стратегія розвитку вищої освіти й забезпечення її якості

В умовах збільшення конкуренції на ринку освітніх послуг підготовка фахівців у ВНЗ на основі відповідності вимогам стандартів без розробки стратегії освітнього процесу призведе до одержання обмеженого результату тактичного характеру. Усі зусилля, спрямовані на впровадження в систему освіти елементів сучасного менеджменту якості, будуть мати формальний характер і супроводжуватися лише можливістю одержати сертифікат на декларовані пропозиції за приватними процесами, що, як правило, не має для ВНЗ визначального значення.

ВНЗ ставить за мету забезпечити високий ступінь відповідності стандарту зміст навчальних програм або рівень екзаменаційних оцінок. При цьому практично нівелюється стратегічна мета: якість ВНЗ - це ступінь задоволення запитів ринку, викладача, студента; це ступінь придатності випускника ВНЗ до ефективної роботи, тобто конкурентоспроможність ВНЗ і його випускника в умовах ділового середовища, що динамічно змінюється. У дійсності стратегічні цілі підміняються поточними завданнями, а завдання системи навчання знижуються до рівня оперативних цілей і завдань. У результаті виникають суперечності між такими параметрами, як-от;

  • • стратегічними й оперативними цілями діяльності ВНЗ;
  • • метою й завданнями в системі "викладач - студент";
  • • традиційними підходами до оцінки якості підготовки фахівця й вимогами ринку праці до якостей фахівця;
  • • змістом підготовки у ВНЗ й особистісним розвитком фахівця;
  • • потребою в упровадженні системи ефективних методів підготовки фахівців і наявним науково-методичним забезпеченням.

За наявності таких суперечностей порушується система складових культури ВНЗ: стиль управління, внутрішньорганізаційне спілкування, практика набору співробітників і студентів. Відсутність стратегічної мети призводить також до порушення рівноваги в інформаційному й функціональному блоках діяльності ВНЗ.

Інформаційний блок оперує поняттями "вхідні дані" (потенціал ВНЗ) і "вихідні дані" (результат діяльності ВНЗ). У якості вхідних даних можуть бути використані показники рівня підготовки викладачів, абітурієнтів і якості науково-методичного забезпечення. Вихідні дані - це якість освіченості особистості (рівень системної компетенції, навичок міжособистісного спілкування, результативність працевлаштування). При низькому рівні змісту підготовки у ВНЗ не забезпечується особистісний розвиток фахівців.

При відсутності технології стратегічного управління у функціональному блоці діяльності ВНЗ виникають більш складні проблеми. Основна небезпека для навчального процесу полягає в неправильному розумінні або навмисному перекручуванні функцій структурних підрозділів і керівників функціональних служб (зокрема, заступників деканів з навчального процесу). Удосконалення навчального процесу підмінюється адміністративним контролем.

У вищій школі фіксується надзвичайно низький рівень мотивації діяльності викладачів, що призводить до значного зниження рівня підготовки конкурентоспроможного фахівця. Нові, стратегічно значущі напрями й підходи до системи підготовки студентів підмінюються стандартними, у ряді випадків застарілими або такими, що не мають ринкової значущості, напрямами, методами й засобами навчання. У ВНЗ практично не використовуються методи виміру характеристик мотиваційної діяльності та процесів планування якості освіти. Ніяк не заохочуються талановиті викладачі й студенти-відмінники.

Як правило, у функціональному блоці діяльності ВНЗ відсутні такі процеси, як стратегія управління ВНЗ, стратегія управління якістю, стратегія управління науково-дослідною діяльністю, стратегія управління людськими ресурсами. У результаті, не розробляється й не використовується технологія безперервного підвищення якості функціональних процесів (управління навчанням, управління ресурсами, управління науково-дослідною діяльністю), що порушує рівновагу в системі "виробник освітніх послуг - споживач послуг" у блоках "ВНЗ - ринок потреб у фахівцях", "викладач-студент", "студент-викладач".

Суперечності у ВНЗ підсилюються через відсутність стратегії організаційних змін, необхідних для вбудовування організаційної структури в механізм ринкових взаємодій ВНЗ з навколишнім середовищем. Вища школа звичайно використовує подвійність організаційної структури, що встановлює практично незалежне існування адміністративно-господарських і навчальних функцій діяльності ВНЗ. Це призводить до створення паралельних, не пов'язаних між собою функціональних блоків, що перешкоджає розвитку поглядів на формування місії навчального закладу (навіщо й в ім'я чого існує ВНЗ і кожний з його співробітників), а також формуванню напрямів забезпечення й підвищення конкурентоспроможності ВНЗ і його випускників.

У ВНЗ понад 85% проблем виникає через людський фактор, а не дефекти в системі. Прийнято вважати, що студенти академічно не встигають через інтелектуальну нерозвиненість або нездатність до застосування знання. Однак, з більшим ступенем імовірності можна вважати за справжню причину невідповідність існуючих технологій, рівня викладання, умов вивчення необхідних вимог сучасного навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Суперечності в системі підготовки фахівця можуть бути усунуті, якщо:

  • • створена модель підготовки конкурентоспроможного фахівця;
  • • розроблені напрями використання моделі в конкретному ВНЗ;
  • • розроблена технологія взаємодії в системі "викладач-сту- дент", адекватна цілям і завданням ВНЗ;
  • • вирішене питання адаптації й апробування світового досвіду підготовки й оцінювання якості фахівця.

Розробка моделі стратегічного розвитку вищої школи забезпечить виявлення здатності організації, викладачів, студентів до змін, навчання й самовдосконалення; надасть можливість упровадити інноваційно-організаційні управлінські форми.

Аналіз проблем оцінки якості підготовки конкурентоспроможного фахівця являє собою складну за структурою та змістом процедуру, що повинна розглядатися як складова частина педагогічного процесу й підкорятися його загальним закономірностям. Для цього варто здійснити проектування технологій оцінки конкурентоспроможності, що припускає обґрунтування й відбір критеріїв оцінки, адекватної поставленій стратегічній меті.

Критеріями підготовки конкурентоспроможного фахівця можуть слугувати такі показники, як-от:

  • 1) здатність випускника ВНЗ до швидкої адаптації в динамічно змінюваних умовах середовища;
  • 2) кількість суміжних галузей, у яких випускник може працювати без значних витрат часу й сил на освоєння нових спеціальностей;
  • 3) здатність приймати правильні управлінські рішення;
  • 4) володіння навичками системного управлінця.

Проектування технології оцінки якості вимагає визначення

вихідних параметрів. Необхідно встановити: мету й завдання професійного навчання, стратегію й освітні орієнтири, відповідність стратегічної моделі фахівця світовим стандартам, соціальне замовлення на фахівця; попит на ринку освітніх послуг; витрати на підготовку фахівця; кадрове забезпечення, матеріально-технічне й методичне оснащення навчального процесу. Система методів оцінки професійних знань і вмінь повинна сприяти подоланню суперечності між об'єктивною необхідністю безперервного відновлення методів оцінки якості освіти й вимогами їхньої стабільності.

Для реалізації напрямів проектування технології якості варто застосовувати методи стратегічного управління. Методи сучасного стратегічного управління нададуть ВНЗ можливість упровадити ситуаційні й діагностичні методики підготовки фахівця. Ситуаційний аналіз орієнтує студента на об'єктивну оцінку своїх сильних і слабких сторін, оцінку наявних можливостей, переорієнтацію слабостей у можливості, можливостей у сильні сторони особистісного розвитку. Використання даного методу стратегічного управління дозволить правильно побудувати професійну підготовку студентів, прищепити навички випереджальної адаптації на ринку праці й професійного зросту.

Діагностичні методи стратегічного управління можуть використовуватися у ВНЗ при оцінці професійної компетентності на основі кваліфікаційного стандарту й оцінки професійної компетентності майбутнього фахівця як особистості.

Оцінка професійної компетентності фахівця як особистості включає такі елементи, як-от: психологічна підготовка й ціннісна орієнтація фахівця. Ціннісно-орієнтаційний компонент сучасного фахівця являє собою сукупність особистісно-значущих критеріїв при оцінці діяльності та прийнятті рішень. Використання діагностичних методів під час підготовки фахівців вищої школи дозволить визначити параметри й критерії індивідуально-професійних характеристик фахівця, що відповідають потребам суспільства, ринку освітніх послуг і ринку праці.

Створення та збереження конкурентних переваг на ринку освітніх послуг перебуває у взаємодії з концепцією організаційного навчання. На динамічних ринках здатність до швидкого навчання розглядається як основне джерело стійких конкурентних переваг.

Розглянуті пропозиції спрямовані на досягнення стратегічного успіху - використання ключових компетенцій ВНЗ відповідно до можливостей навколишнього середовища.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші