Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Ангстремменеджмент авіапідприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теоретико-методологічні основи формування та прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств

Сутність і класифікація управлінських рішень та умови їх прийняття на підприємствах

Економічна наука поступово розширює, предметно ідентифікує рівні аналізу теорії та практики економічного життя суспільства.

Сутність управлінського рішення проявляється в людській діяльності, ролі та місці рішення в процесі управління. Формування, прийняття та реалізація управлінських рішень представляють собою інтегративний процес людської діяльності, послідовну зміну його станів при виконанні особами, що приймають рішення, і їх апаратом управління функціональних обов'язків.

У літературі наводяться різні визначення даного поняття залежно від того, з якої точки зору автор розглядає тему.

Рішення – це результат розумової діяльності людини, що приводить до якого-небудь висновку і необхідним діям. [273]

Рішення – це свідомий вибір того, як діяти у конкретних умовах [291].

Рішення – це частина повсякденного життя. Деякі з них мають приватний характер та приймаються рефлекторно. Іноді витрачається непропорційно багато часу та уваги для прийняття рішення [311].

Рішення як процес характеризується тим, що він, протікаючи у часі, здійснюється в кілька етапів (підготовка, прийняття і реалізація). Другий етап – прийняття рішення – можна розглядати як акт вибору, який здійснюється індивідом або групою осіб за певними правилами. Рішення як результат вибору є припис до дії (план роботи, варіанти проекту тощо).

Таблиця 1.1

Визначення понять "рішення", "управлінське рішення"

Джерело

Визначення

1

Абчук В.А. Азбука менеджера. – СПб.: СОЮЗ, 1998.

Рішення – це вибір управлінцем найкращого варіанту дій і множинності можливих

2

Заводський Й.С Менеджмент: Мапасівстем. – ТІ. -К.: Українсько-фінансовий інститут менеджменту і бізнесу. 1997.

Рішення – це творчий процес опрацювання однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Тобто рішення у сфері управління являє собою процес, який реалізується суб'єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленої о завдання у фактичній чи запроектованій ситуації. Таке рішення в широкому значенні розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації. Рішенням визначається, хто і що мас здійсниш, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, яких результатів слід очікувати

3

Осовська Г.В. Основи менеджменту: Курс лекцій. Навч, посібник для студ. спеціальності "Менеджмент орт.". – Житомир: ЖІТІ. 1998.

Управлінське рішення – це вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення с результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих та логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність управлінських завдань

4

Фатхутдинов Р.А. Производственний менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ІОНІГГИ. 1997.

Управлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, економічного обґрунтування та вибору альтернативи з множини варіантів, які спрямовані на досягнення конкретних цілей системи управління. Імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації, зменшення актуальності або вирішення проблеми, тобто приближения в майбутньому дійсних параметрів об'єкта (явища) до бажаних, прогнозних

5

Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. – К.: Вища школа. 1995

Управлінські рішення – це сукупний результат творчого процесу суб'єкта та дій колективу об'єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв'язку з функціонуванням системи

Управлінське рішення – це творчий процес, у якому певним чином поєднуються математичний підхід, логіка, психологія, емоції, воля, мотивація, інтереси та функціональні обов'язки керівника того чи іншого рангу [88].

Управлінське рішення (УР) – це результат системної діяльності людей і продукт когнітивної (опосередкованої пізнавальними факторами), емоційної, вольової, мотиваційної природи – синтезу психічних процесів, що мають вихідну регулятивну спрямованість [105].

Найважливіша риса керівника – це здатність вирішувати проблеми – приймати ефективні рішення. Без прийняття рішень неможливо здійснювати управління підприємством, бо рішення є основою цього процесу [323].

Прийняття рішень – процес вибору напрямку дій з двох або більше альтернатив. Якщо вибір зроблено – рішення прийнято. Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення є також прийняттям рішення [314].

В управлінні прийняття рішень більш систематизований процес ніж у приватному житті. Приватний вибір перш за все впливає на особисте життя, а менеджери, обираючи напрям дій не тільки для себе, але і для підприємства, сильно впливають на життя багатьох людей. Деякі управлінські рішення можуть навіть змінити хід історії.

Управлінські рішення пов'язані з виконанням управлінських функцій, в тому числі з плануванням, організацією, координацією та контролем будь- яких процесів. Ці рішення реалізуються у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції тощо. Проте, не всяке рішення, розроблене й реалізоване керівником, є управлінським.

Рішення називається управлінським, якщо воно розробляється та реалізується для соціальної системи й спрямоване на [113, 114]:

• стратегічне планування;

• керування управлінською діяльністю;

• управління людськими ресурсами (продуктивність, активізація знань, умінь, навичок тощо);

• управління виробничою та обслуговуючою діяльністю;

• формування системи управління підприємством (методологія, механізм тощо);

• управлінське консультування;

• управління внутрішніми та зовнішніми комунікаціями.

На думку автора, управлінське рішення – це відповідальність за кінцевий успіх на основі творчої та вольової дії суб'єкта; відповідальність за ефективність управління діяльністю за умови знання об'єктивних законів функціонування керованої системи та аналізу інформації про її функціонування; відповідальність за вибір альтернативи з урахуванням можливостей та способів діяльності колективу, що веде до вирішення проблеми або до досягнення поставленої мети.

Управлінське рішення (авторське) – це відповідальність за успішність, ефективність та результативність вирішення проблеми.

Термін "управлінське рішення" бажано вживати в двох основних значеннях: як процес і як явище. Як процес УР – це пошук, групування й аналіз необхідної інформації, розроблення, затвердження та реалізація УР. Як явище – це план заходів, постанова, усне або письмове розпорядження тощо.

У процесі вивчення сутності рішень, у т.ч. управлінських, автором виділено п'ять складових цього поняття.

1. Економічна сутність УР виявляється в тому, що на підготовку і реалізацію будь-якого УР прораховано фінансові, матеріальні та інші витрати. Кожне УР має реальну вартість. Реалізація ефективного УР приносить підприємству прямий або непрямий дохід, а помилкове рішення – збитки.

2. Організаційна сутність УР полягає в тому, що до цієї роботи залучається персонал підприємства. Для ефективної роботи формується працездатний колектив, розробляються інструкції та положення, доводяться до підлеглих їх повноваження, права, обов'язки та відповідальність, налагоджується система контролю, виділяються необхідні ресурси, в тому числі інформаційні, забезпечується виробничий процес необхідною технікою та технологією, координується вся робота [101].

3. Соціальна сутність УР закладається до механізму управління персоналом, що включає важелі впливу на людину для узгодження її діяльності в колективі. До цих важелів належать потреби та інтереси людини, мотиви і стимули, установки й цінності [113].

4. Правова сутність УР полягає в точному дотриманні законодавчих актів та її міжнародних зобов'язань, статутних та інших документів підприємства.

5. Технологічна сутність УР передбачає можливість забезпечення персоналу необхідними технічними, інформаційними засобами і ресурсами для підготовки та реалізації УР [112].

Таким чином, на думку автора, управлінське рішення – це відповідальність за успіх підприємства у результаті аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети.

Таблиця 1.2

Рішення, типові для основних функцій управління

Планування

1. Вибір місії.

2. Вироблення пропозицій про ситуацію в майбутньому.

3. Визначення цілей.

4. Вибір стратегії щодо досягнення поставлених цілей.

5. Формування заходів щодо реалізації стратегії.

Організація

1. Адаптація організаційної структури під нові цілі та завдання.

2. Раціоналізація розподілу завдань, обов'язків та прав.

3. Кадрові рішення: найм і звільнення, створення резерву на висування, підвищення кваліфікації.

Мотивація

1. Розроблення системи оплати праці та преміювання, максимально відповідної за характером і результатами праці, а також за можливостями підприємства.

2. Вибір соціальних методів стимулювання ефективності праці.

3. Створення належного морального клімату на підприємстві.

4. Розроблення заходів з ефективного використання факторів корпоративної культури.

Контроль

Створення системи контролю: вибір методів обліку, аналізу та внесення коректив для всіх видів контролю (попереднього, поточного та заключного).

Примітка: систематизовано автором на основі [110, 237, 313]

Деякі рішення суб'єкт керування приймає швидко, на основі наявного досвіду, інші – після ретельної математичної переробки й обґрунтування. У таких умовах упорядкування та класифікація управлінських рішень стає нагально необхідною [92, 104, 106, 111, 112].

Рішення можна класифікувати у такий спосіб:

• за терміном дії – оперативні (прийняті рішення реалізуються годинами, цілодобово, тижнями), стратегічні (реалізовані протягом декількох років" відповідно до прийнятого стратегічного плану) і тактичні (реалізуються протягом року);

• за ступенем вимірності кожної координати цінності:

• за розміром цінності, тобто числом різних координат, які необхідно враховувати при рішенні;

• за ступенем невизначеності (повноти інформації) – рішення, прийняті в умовах визначеності, в умовах ризику (можливішої визначеності) і в умовах невизначеності;

• за ступенем унікальності – рутинні, нетворчі й унікальні (творчі);

• за кількістю учасників – індивідуальні та колективні (групові);

• за типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань;

• автоматичні рішення (прийнятті миттєво: питання-відповідь);

• бліц-рішення (прийняті протягом декількох хвилин);

• експрес-рішення – приймаються протягом декількох годин;

• лонгіровані рішення – формування рішень протягом тижнів і місяців [83, 133, 143].

Фатхутдінов Р.А. пропонує класифікувати управлінські рішення за такими ознаками:

• стадія життєвого циклу товару (маркетинг, НДР);

• підсистема системи менеджменту (цільова, функціональна);

• сфера дії (технічні, економічні, політичні);

• мета (комерційні, некомерційні);

• ранг управління (верхній, середній, нижній);

• масштабність (комплексні, приватні);

• організація вироблення (особисті та колективні, індивідуальне та групове);

• тривалість дії (стратегічні, тактичні, оперативні);

• об'єкт впливу (зовнішні і внутрішні);

• методи формалізації (текстові, графічні, математичні);

• повторюваність (разові і повторювані);

• форми відображення (план, програма, наказ, вказівка);

• складність (стандартні і нестандартні);

• спосіб передачі (вербальні, письмові, електронні).

Для обґрунтування і вибору рішень необхідно розкрити типи застосовуваних критеріїв.

Метод проб та помилок – процедура не дуже гнучка, але має такі незаперечні переваги як простота та сильне стимулювання творчого рішення. У даний час швидкодіючі комп'ютери дозволяють оперативно використовувати цей метод.

Більш точними, звичайно, є математичні методи (у т.ч. нормативний та евристичний), методи експертної оцінки та метод системного аналізу, що будуть розглянуті нижче.

Особливе значення в процесі вибору рішення мають різні етичні системи, що одержали в даний час визнання багатьма авторитетами в галузі менеджменту. Під етикою в даному контексті розуміється частина філософії, що досліджує норми поведінки людини в процесі ухвалення управлінських рішень [113, 114, 307].

На думку автора, вкрай невірно розглядати критерії формування та прийняття рішення як альтернативи. Неправильно також думати, що будь-яке рішення можна втиснути в межі однієї класифікації, де вже буде зазначений найкращий метод вибору.

Мудрість у прийнятті вірних рішень полягає в обліку всіх складових та категорій, не стільки альтернативних, скільки при правильному застосуванні таких, що доповнюють інші.

Слід зазначити, що в процесі формування рішення можуть ставитися два завдання: вибір одного з альтернативних засобів для заданих цілей чи вибір однієї з альтернативних цілей, тому даний аспект буде розглянутий більш докладно трохи нижче.

У кожного менеджера будь-якого підприємства щодня виникає безліч проблем. Ці проблеми можуть бути великими або малими; такими, що можна вирішити й такими, що не піддаються вирішенню; що несуть загрозу функціонуванню підприємства або досить безпечні. Управлінські проблеми виникають внаслідок небажаних явищ всередині або зовні підприємства, що впливають на результати діяльності. До основних причин виникнення управлінських проблем в діяльності підприємства можна віднести [89, 103]:

– неправильно вибрані цілі підприємства, а також способи та терміни їх досягнення;

– неправильні принципи та методи діяльності персоналу підприємства;

– помилкова оцінка можливостей підприємства та його співробітників;

– цілеспрямоване порушення в технології, фінансах, забезпеченні, збуті

тощо;

– зміни в політиці та економіці держави;

– форс-мажорні обставини – природні катаклізми, стихійні лиха (пожежа, повінь тощо).

По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи за метою їх вирішення: організаційні та персональні.

Організаційні рішення – це рішення, що приймаються менеджером у межах формальних меж його офіційної влади та авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед підприємством завдань [102].

Класифікація управлінських рішень [109, 111]

Рис. 1.1. Класифікація управлінських рішень [109, 111]

Персональні рішення – це рішення, що приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах [89].

По-друге, всі організаційні рішення можна розділити за характером управлінської ситуації на запрограмовані та незапрограмовані.

Запрограмовані рішення – це рішення, що спрямовані на вирішення питань, викликаних часто повторюваними, так званими стандартними ситуаціями; ґрунтуються на встановленні політики, правил та порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь [105].

Методи, що використовуються при прийнятті таких рішень заздалегідь є відомими. Запрограмовані рішення заощаджують час на розроблення нових процедур ліквідації негативної ситуації, знижують ймовірність помилки в прийнятті рішення та підвищують ефективність управління.

Незапрограмовані рішення – це рішення, що не обмежуються політикою, правилами та процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо неструктурованими або пов'язаними з невідомими факторами [329].

Для таких ситуацій існують методи вирішення задач з безліччю різних варіантів, кожен з яких, у свою чергу, залежить від мінливих чинників. Незапрограмовані рішення складно готувати, оскільки щоразу доводиться розробляти нові процедури або використовувати нестандартні методи. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від мистецтва управління, яким володіє менеджер.

По-третє, всі рішення можна розділити на декілька видів, за такими ознаками [93 ]:

а) залежно від діапазону процесу прийняття рішень: операційні – приймаються на середньому або нижньому рівні управління та є частиною короткотермінових планів; стратегічні – пов'язані з виникненням складних проблем та змін в оточуючому середовищі й приймаються на вищому рівні управління;

б) залежно від терміну в процесі прийняття рішень: дослідницькі – рішення, що приймаються в умовах достатньої кількості часу (вибір зумовлений знаннями та набутим досвідом, наприклад, маркетингові дослідження); інтуїтивні – спонтанні рішення, що приймаються як відповідь на конкретну загрозу (вибір робиться на основі відчуття, що він правильний);

в) залежно від терміну виконання рішення: довгострокові, середньострокові, короткострокові.

г) залежно від ступеню передбачуваності: рішення з вибору можливостей – приймаються менеджером, який шукає шляхи підвищення підприємством прибутку; проблемно-вирішуючі рішення – приймаються у відповідь на конкретні проблеми (наприклад, на аварію);

д) залежно від об'єкту, стосовно якого приймається рішення: кадрові, технологічні, технічні, економічні, господарські, соціальні [101, 102, 112].

Таким чином, автором систематизовано класифікацію управлінських рішень у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Види управлінських рішень

з/п

Класифікаційна

ознака

Види управл. рішень

Характеристика

1

За цілями підприємства

Стратегічні

(перспективні)

Рішення, які встановлюють основні шляхи розвитку об'єкта управління на тривалий період часу. Вони, головним чином, стосуються розширення або скорочення бізнесу і його ресурсів, або виходу на ринки інших країн чи випуску нових видів продукції

Тактичні

(поточні)

Це рішення, які покликані забезпечувати досягнення найближчих цілей, вирішення, як правило, часткових завдань, які збирають від кількох тижнів до кількох місяців. Ця група містить такі рішення, як калькуляція цін на товари та послуги, рекламні та торгівельні витрати. Вони мають характер регулювання чи коригування відхилень у системі, зумовлених непередбаченими раніше обставинами

Оперативні

(щоденні)

Передбачають ненине втручання до стану і розвитку об'єкта управління приймаються, як правило службовцями найнижчих ланок, більшість з яких тимчасові та базуються на конкретній інформації: наприклад, відповіді на запити покупців щодо характеристик товару. їхні рішення, звичайно, є меншими за масштабом та впливають на вузький діапазон виробничих процесів

2

За періодом дії

Довгострокові

(прогнозні)

Призначені для досягнення стратегічних цілей фірми, тому період їх виконання складає від одного до п'яти років

Середньо-строкові

(тактичні)

Пов'язані з виконанням тактичних цілей і вирішенням поточних проблем. Часовий інтервал їх вирішення становить період до одного року

Коротко

строкові

(оперативні)

Забезпечують виконання щоденних рішень, пов'язаних з виробничими питаннями. Період виконання може займати час від декількох хвилин або годин до декількох днів або тижнів

3

За функціональним

змістом

Організуючі

Пов'язані з вирішенням загально-організаційних питань, що визначають діяльність, підприємства в цілому

Координуючі

Характеризують управлінські функції в межах виконання конкретних проектів або робіт, передбачають розподіл функціональних обов'язків і поточне керівництво

Активізуючі

Визначають рішення і дії керівництва, спрямовані на прискорення термінів виконання робіт, пов'язані з прийняттям заходів стимулюючого характеру, мотивацією праці

Регулюючі

Спрямовані на вирішення питань поточного характеру, пов'язаних з виконанням конкретних робіт. Передбачають постійний аналіз стану і розвитку об'єкта управління та внесення своєчасних змін до виконуваних робіт

Контролюючі

Включають заходи, що застосовуються керівництвом для визначення стану і поведінки об'єкта управління, оцінювання відхилень від заданих параметрів і приведення показників до нормального рівня

4

За масштабом виконання

Загальні

(глобальні)

Пов'язані з питаннями, що стосуються всього персоналу господарюючого суб'єкта, можуть визначати режим праці

Спеціальні

(локальні)

Пов'язані з функціонуванням окремих структурних підрозділів або виконанням окремих видів робіт, що потребують врахування специфічних умов їх організації

5

За характером рішення

Стандартні або прийняті автоматично

Це такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних лій: вимагають від керівника інструктажу, інформації про початок дій. контролю, стимулювання

Творчі

Пов'язані з унікальними ситуаціями, передбачають нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, навчання виконавців

Прийняті за аналогією

Якщо це рішення відноситься до групи щоденних, тоді його характеристика співпадає зі стандартними рішеннями. У випадку, якщо рішення с разовим, але подібні рішення приймались в межах підприємства чи галузі, тоді порядок дій керівництва визначається за аналогічною ситуацією

6

За умовами прийняття та імовірності результатів

В умовах визначеності

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Наприклад, можна точно встановити, якими будуть витрати на виробництво певного виробу, оскільки орендна плата, вартість матеріалів і робочої сили відомі або можуть бути розраховані з високою точністю

В умовах ризику

Належать рішення такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення певної події і змінюється віл 0 до 1. Сума ймовірностей усіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці

В умовах невизначеності

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Це відбувається толі, кати фактори, які вимагають обліку, настільки нові й складні, що про них неможливо отримати достатньо релевантно! інформації. В підсумку імовірність певного наслідку неможливо передбачити з достатнім ступенем достовірності. Невизначеність характерна дія деяких рішень, які доводиться приймати в обставинах, які швидко змінюються

7

За характером впливу

Директивні

Визначаються наказовим характером інформування про виконання робіт. Доводяться до відома виконавців у вигляді наказів або розпоряджень керівництва, включають можливість невиконання такого рішення або зміну порядку його виконання

Нормативні

Такі рішення містяться, як правило, у зовнішніх та внутрішніх нормативних документах (норми, нормативи, інструкції, порядки). Можуть носити як загальний, так і спеціальний характер, с обов'язковими дія виконання

Методичні

Пов'язані з визначенням конкретного порядку, виконання певних видів робіт. Доводяться до виконавців через розроблені методики, методичні розробки, вказівки, рекомендації, порядки, стандарти. Як правило, с обов'язковими для дотримання, проте можуть передбачати певні коригування

Орієнтуючі

Приймаються в ході видачі завдань, делегування повноважень, носять спрямовуючий характер, покликані задавати основний напрям дій

Рекомендуючі

Можуть носити зовнішній та внутрішній характер, спрямовані на надання описових характеристик певних дій, робіт. Виконання таких рішень с бажаним, але не обов'язковим

Дозволяючі

Пов'язані, як правило, і аналізом відповідності лій виконавців цілям підприємства та надання дозволу на виконання таких дій. Можуть повідомлятись у вигляді усних або письмових дозволів, резолюцій, надписів

8

За способом прийняття

Індивідуальні

Таке рішення приймається однією особою і передбачає повне покладання відповідальності за настілки його прийняття на цю особу. Приймається за короткий період часу. Застосовується для вирішення простих, шаблонних низань процедурного характеру

Колективні

Прийняття такого рішення здійснюється групою осіб, передбачає значні витрати часу на його прийняття, проте дозволяє зібрати достатню кількість інформації щодо проблеми. Застосовується для вирішення складних проблем

Консультативні

(дорадчі)

Приймаються з урахуванням думки багатьох осіб, що чають відношення до проблеми, передбачає знаходження компромісу між усіма наявними думками

9

За ступенем ефективності

Оптимальні

Такі рішення враховують найкраще співвідношення дій та їх ефективність, також можуть передбачати рівне урахування інтересів сторін, що приймають рішення

Раціональні

Спрямовані на стабільне підвищення ефективності дій у перспективі, тому на етапі прийняття такого рішення може спостерігатись зворотній ефект – перевищення витрат над ефектом від виконаних робіт

10

За способом обґрунтування

Організаційні

Це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення – забезпечення руху до поставлених перед підприємством завдань

Інтуїтивні

Ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті", та передчутті, що вибір правильний Вони приймаються за наявності значного досвіду роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху

Адаптаційні

Базуються на аналогії з минулими успішними діями. Приймаються за умов, що є достатні загальні знання, дозвіл, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим. які вже були

Раціональні

(аналітичні)

Ґрунтуються на всебічному науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів

Засновані на суб'єктивних судженнях

Такі рішення сприймаються на віру як аксіома це може бути думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста. Ці рішення типові для ситуації, в якій управлінець не володіє достатньою компетенцією для самостійного) аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала

11

За

альтернативністю рішень

Безальтернативні

Мають лише один варіант дій. Як правило, с бінарними, передбачають два протилежних варіанти дій

Багатоваріантні

Такі рішення мають декілька різних варіантів дій, з яких вибирається оптимальний

Інноваційні

Передбачають формування принципово-наукового варіанту. Штучно складаються із елементів, які раніше були відкинуті

12

В залежності від особистості керівника

Врівноважені

Приймаються керівниками, які уважно та критично відносяться до своїх дій, існуючих гіпотез та їх перевірки. Зазвичай, перед тим як прийняти певне рішення, вони вже мають вихідну ідею

Імпульсивні

Рішення, що приймають особи, які досить легко генерують нові ідеї в необмежених кількостях, однак вони не в змозі їх як слід перевірити, оцінити

Інертні

Такі рішення стають результатом обережного пошуку. В них контрольні та уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких випадках важко виявити оригінальність, новаторство

Ризиковані

Рішення, що відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не потребують ретельного обґрунтування своїх гіпотез та. якщо впевнені у собі, можуть вирішити проблеми на належному рівні

Обережні

Рішення характеризуються ретельністю оцінювання керівником усіх варіантів. Вони у меншому ступені ніж інертні характеризуються новизною та оригінальністю

Примітка: систематизовано автором на основі [76, 83, 93, 100, 106]

Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних та конкретноспецифічних підходів до їх формування, реалізації та оцінювання, що дозволяє підвищити їх якість, ефективність і послідовність. Рішення можна класифікувати, керуючись різними класифікаційними ознаками. Основні питання, що виникають в процесі прийняття рішення (джерело виникнення проблеми: хто, як, яке, в яких умовах, для кого приймає рішення; форма подання та передачі рішення; його наслідки) зумовлюють основні класифікаційні ознаки управлінських рішень.

Класифікацій управлінських рішень багато і необхідно вміло обирати ту, що підходить до даної конкретної управлінської проблеми.

Як альтернативний варіант вищевикладеній авторській класифікації оформлено (систематизовано у) ще одній табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Класифікація управлінських рішень

Класифікаційна ознака

Рішення

за методологією взаємодії з об'єктом управління

традиційні, системні, ситуаційні, соціально-етичні, стабілізаційні

за характером прийняття

інтуїтивні, на основі суджень, раціональні

за ієрархією планування

оперативні, тактичні, стратегічні

за рівнем складності

прості, складні

за рангом управління

верхнього, середнього, нижчого

за періодом реалізації

короткострокові, середньострокові, довгострокові

за організацією вироблення

індивідуальні, групові, колективні

за функціональною спрямованістю

економічні, технічні, соціальні, екологічні та інші

за рівнем застосування інновацій

типові, інноваційні

за наявністю інформації

детерміновані, ризикові, невизначені

за джерелом виникнення

регламентні, ініціативні

за способом доведення до реалізації

письмові, усні та інші

за кількістю альтернатив

бінарні, стандартні, багато альтернативні, безперервні

Примітка: систематизовано автором на основі [77, 83, 93, 103, 109]

Багатогранність і складність виробничих, соціальних й інших факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства вимагають адекватних дій з боку органів управління підприємством. Саме тому у цих умовах управлінські рішення зовсім різні за формою, спрямованістю, глибиною та часом розробки, прийняттям та реалізацією. Однак, окрім визначення та класифікації рішень, потрібно враховувати чинники, що впливають на формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах, чому присвячений наступний параграф монографії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси