Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Ангстремменеджмент авіапідприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ангстремменеджмент як чинник формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах

Під впливом техногенності інформатизації економіки в сучасних умовах відбувається ускладнення, еволюційне розширення та поява нових аналітичних напрямків дослідження: від макроекономіки до мегаекономіки та від мікроекономіки до наноекономіки.

Термін "нано" був уведений у 1959 р. фізиком Річардом Фейнманом у доповіді "У тому світі повно місця". "Нано" (n) (у перекладі з др.-греч. Nanos – карлик, гном або папо – екстремальна версія мікро-) означає одну мільярдну частину єдиного цілого. Префікс "нано-" в системі одиниць означає множник в 10-9.

У російській економічній думці перші дослідження в області наноекономіки "як економіки фізичних осіб" з'явилися у 1996 р. й належать Г. Б. Клейнеру. Ним обґрунтовано, що наноекономіка як особливий рівень економіки, результат еволюції економічної теорії та практики, системи відносин ендогенних факторів виробництва в діях та операціях. Основою даного підходу є економічна генетика та еволюційна економіка, що дозволяє створити та застосувати нанотехнології менеджменту, значно підвищуючи продуктивність праці, ефективність та конкурентоспроможність підприємств вітчизняної наноіндустрії у глобальному масштабі. Такий підхід знаходиться в стадії розробки та експериментальної апробації, але має великий потенціал розвитку економіки загалом, та менеджменту зокрема, й значно розширює її прагматичний потенціал [100, 101, 102, 111, 112].

Таблиця 1.5

Історія розвитку наноекономіки

Вчені

Внесок

К. Ерроу

Запропонував термін "Наноекономіка" у 1987 році. К. Ерроу запропонував назвати наноекономікою теорію поведінки індивідуальних економічних агентів у ринкових та неринкових умовах.

Г. Клейнер

Г. Клейнер розглянув наноекономіку як відповідну частину економічної теорії і одночасно як характеристику особливого стану російської економіки, званого "економікою фізичних осіб", що стало результатом інституційних змін у 90-х роках XX століття. У 2004 році Г. Клейнер уточнює поняття "Наноекономіка". Згідно нового погляду Г. Клейнера, теорія наноекономіки описує поведінку частково ірраціонального у загальному випадку агента, що має творчий дар та схильність не тільки до "алгебри" розрахунків найкращого результату, але і до алогічного пошуку економічної істини.

А. Конопльов

У 2007 році А. Конопльов зробив спробу оновити раніше запропоновані поняття "Наноекономіка". Відповідно до подання А. Конопльова теорія наноекономіки повинна описувати транскордонну взаємодію та зміни в єдиній (грошовій) одиниці сальдо платежів (відтоків) та надходжень (притоків), пов'язаних з деяким економічним процесом або з діяльністю економічних агентів. Ймовірно, до 2050 року в світі буде складена інноваційна галузь – наноіндустрія, побудована на процесах механосинтезу, з'являться нанороботи, нанокомп'ютер, буде вирішена проблема інтерфейсу "людина-нанокомп'ютер-наноманіпулятор". А. Конопльов вважає, що з появою наноіндустрії виникне потреба створення нового наукового напрямку – наноекономіки.

Примітка: Розроблено автором на основі [86, 97, 102, 113]

З вищезробленого аналізування автором цього дослідження створено декілька власних визначень.

Наноекономіка (економіка людини) – це галузь економічної науки, що вивчає поведінку економічних агентів у ринкових та неринкових умовах; це глибинний рівень дослідження економічних явищ; це теорія транзакцій при формуванні рішень учасниками ринку (збірне визначення: К. Ерроу, Г. Сімонс, Р. Лукас) [ 86, 96, 97, 102, 103, 113].

Ангстремекономіка (економіка думки, дару, інтуїції) – це галузь наноекономіки, що вивчає вплив інтелектуальних, моральних та духовних можливостей економічних агентів на прийняття ефективних управлінських рішень.

Ангстремменеджмент (менеджмент думки, дару, інтуїції) – це глибинне управління інтелектуальними, моральними та духовними можливостями керівників економічних систем за допомогою вибору з набору свідомого та підсвідомого при прийнятті ефективних управлінських рішень.

Більш доступно: ангстремменеджмент – це наука, що вивчає "те", "що" управляє людиною й "те", "чим" управляє людина при прийнятті управлінських рішень.

Ангстремтехнологіі – це мистецтво (майстерність) прийняття правильних (ефективних) управлінських рішень;

– сукупність свідомого та підсвідомого відтворення теоретично обґрунтованих знань, досвіду й "підказок згори", що дозволяють якісно вирішувати поставлені завдання та досягати поставлені економічні цілі за допомогою прийняття правильних (ефективних) управлінських рішень;

– процес внутрішньої комунікації, заснований на певному комплексі знань, досвіду та інтуїції при прийнятті правильних (ефективних) управлінських рішень;

– продумана у всіх деталях модель економічної діяльності з планування, проектування, організації та впровадженню уявного процесу у прийняття правильних (ефективних) управлінських рішень;

– найінтерактивніший процес, що включає думки, ідеї, харизму, засоби, способи та методи організації інтелектуальної діяльності для аналізу проблем й прийняття правильних (ефективних) управлінських рішень [77, 83, 109].

Задля покращення економіко-математичного понятійного апарату автором укладено класифікацію різних видів економіки, але не в повній відповідності до інтернаціональної системи одиниць, а в авторській логічній інтерпретації:

10-10 – ангстремекономіка: економіка думки, дару, інтуїції

10-9 – наноекономіка: економіка приватного підприємця

10-6 – мікроекономіка: економіка підприємства

10-3 – мініекономіка: корпоративна економіка

10-1 – економічне мистецтво, управлінське мистецтво

100 = 1 – система

101 – економічне благо, економічний людський фактор

103 – мезоекономіка: регіональна економіка

106 – макроекономіка: національна економіка, економіка країни

109 – мегаекономіка: всесвітня економіка

1010 – мультіекономіка: економіка "голів всесвітніх банків", керуючих всесвітньою економічною політикою.

З даної авторської класифікації логічно вимальовуються деякі властивості та закономірності на основі диз'юнкції (множення, перетину) економічних категорій:

(мультіекономіка на основі економіки думки, дару, інтуїції) =(перетин макро- та мікроекономіки) =(перетин регіональної та корпоративної економік) =- система;

(мультіекономіка за допомогою мистецтва управління створює мегаекономіку);

(мультіекономіка за допомогою економіки підприємця керує створенням економічного блага).

Аналізуючи вищевикладене, автором створене власне визначення.

Якість формування та прийняття управлінських рішень (авторське) – це ступінь відповідності УР внутрішнім вимогам (стандартам) підприємства для досягнення цілей, у першу чергу прибутку, що вимірюється у грошових одиницях.

Оцінювання якості УР передбачає встановлення критеріїв ефективності, а точніше – загального економічного ефекту управлінських рішень, що більшою мірою складається з ефектів (збільшення доданої вартості, прибутку) функціональних стратегій: інноваційно-інвестиційної, товарно-асортиментної, комунікативно-збутової, організаційно-управлінської [99].

де – економічна ефективність управлінських рішень (УР) з формування економічної політики авіапідприємства; – економічний ефект УР з формування інноваційно-інвестиційної політики авіапідприємства; – економічний ефект УР з формування товарно-асортиментної політики авіапідприємства; – економічний ефект УР з формування комунікаційно-збутової політики авіапідприємства; – економічний ефект УР з формування організаційно-управлінських інновацій; I – інвестиції на здійснення прийнятих рішень.

Тому, на думку автора, якість управлінських рішень вимірюється в грошових одиницях як фінансова складова формування та прийняття управлінських рішень, як інтелектуальна фінансова складова ангстремменеджменту підприємства.

Основними елементами, що впливають на якість процесу розробки та реалізації УР, є: інформація, набір цілей управління, методи розробки УР, набір об'єктів, що входять до концептуальної моделі підприємства, використовувана управлінська технологія, вибрана властивість процесу розробки УР, форма подачі УР, організаційний аудит УР [78].

Ангстремменеджмент обирає варіант, щонайкраще відповідає досягненню цілей та несе найбільшу економічну вигоду для організації; діє раціонально та логічно підходить до оцінювання варіантів, розстановці пріоритетів тощо.

Теоретичним підґрунтям ангстремменеджменту є стратегічна модель організації М. Круазьє [90], що допомагає зараз краще розуміти особливості процесів прийняття управлінських рішень на рівні управління думками, бо, по-перше, управлінські рішення найчастіше приймаються в умовах невизначеності. При цьому джерелом невизначеності може бути не тільки зовнішнє середовище, а й поведінка самих учасників, які переслідують власні цілі та намагаються поліпшити своє становище. По-друге, керівники намагаються "запрограмовувати" якомога більше управлінських рішень, щоб підвищувати ефективність управління та зменшувати свою залежність від фахівців, контролюючих основні фактори невизначеності. По-третє, підлеглі прагнуть зберегти свободу у прийнятті рішень й пручаються бюрократичному тиску з боку керівників. По-четверте, щоб зберегти баланс влади на підприємстві, підлеглі навмисно обмежують інформацію, призначену для керівників, що призводить до необхідності прийняття рішень в умовах невизначеності і, отже, зміцнює владу фахівців, що володіють повною інформацією.

Структура чинників, у ролі яких виступає ангстремменеджмент при формуванні та прийнятті управлінських рішень на підприємствах

Рис. 1.2. Структура чинників, у ролі яких виступає ангстремменеджмент при формуванні та прийнятті управлінських рішень на підприємствах

Примітка: розроблено автором на основі [17, 73, 99, 277]

В умовах невизначеності, у т.ч. нестабільного зовнішнього середовища, підприємства або адаптуються до нього, або впливають на середовище з метою його зміни. Суть адаптації [106] полягає в тому, щоб внутрішні процеси підприємства, незважаючи на мінливість його зовнішніх умов, підтримували його фінансовий успіх та подальший розвиток.

Інформаційно-організаційний процес розробки та реалізації стратегії ангстремменеджменту як чинника формування та прийняття ефективних управлінських рішень на підприємстві подано на рисунках 1.3 та 1.4.

На думку автора, ефективність результату управлінських рішень можна визначати за показниками використання основних факторів виробництва. Слід враховувати соціальні та психологічні аспекти проблем, оскільки заходи вдосконалення організації праці, виробництва та управління повинні сприяти не тільки збільшенню виробництва споживчої вартості, економії живої й уречевленої праці, а й поліпшенню психологічного клімату, взаємовідносин у колективі, зростанню задоволеності від праці тощо [89, 113, 114].

При оцінюванні управлінських рішень, поряд з показниками поточної ефективності, на думку автора, доцільно визначати дострокові результати, тобто прогнозувати технічні, економічні, соціально-економічні й екологічні результати намічуваних рішень.

Ефективність рішень (Ер), що приймаються, можна виразити як функцію певного числа змінних [289]:

Де F – функція, а – змінні.

З урахуванням цього методичний план визначення інтегрованих показників ефективності включає: вибір найточніших факторів та показників (х), що відображають їх зв'язки з кінцевими результатами; визначення на основі евристичних оцінок коефіцієнтів участі (К) різних факторів, у тому числі соціально-психологічних; розрахунок коефіцієнтів (Kx), що характеризують ступінь використання різних факторів; визначення інтегрованого показника ефективності (Ер).

У зв'язку із слабкою формалізацією процесів, що відбуваються в соціально-економічних системах, крім кількісних критеріїв їх ефективності, велике значення мають критерії якості (психологічний ефект, міжособистісні відносини, ступінь підвищення соціальної активності, суспільна користь тощо). Останні можна кількісно виразити за допомогою умовних оцінок. Рішення оцінюють за п'ятибальною системою. Оскільки критерії нерівноцінні то на основі евристичних оцінок встановлюють коефіцієнти їх участі (від 1 до 3 або від 1 до 5).

При оцінюванні альтернатив можна використати методи маржинального аналізу [113, 327, 351], коли порівнюються додаткові прибутки від додаткових затрат. Так, якщо метою є досягнення максимального прибутку, то вона може бути досягнута, коли додаткові прибутки та додаткові затрати будуть рівними.

Розроблення та реалізація рішень, що забезпечують завжди високу ефективність, – важке завдання навіть для досвідчених керівників. З різних причин ефект може не відповідати очікуваному. Однак, постійним має бути прагнення до максимізації ефекту. Окремі відомі економісти неефективну діяльність вважають навіть аморальною. У даному контексті заслуговує на увагу розгляд авторської концепції формування та прийняття управлінських рішень, що в системі ангстремменеджменту є найефективнішою.

Структура організаційно-економічного механізму розроблення та реалізації стратегії ангстремменеджменту як чинника формування та прийняття управлінських рішень на підприємстві

Рис. 1.3. Структура організаційно-економічного механізму розроблення та реалізації стратегії ангстремменеджменту як чинника формування та прийняття управлінських рішень на підприємстві

Примітка: розроблено (автором на основі [33, 79, 85, 123]

Інформаційно-організаційний процес розроблення та реалізації стратегії ангстремменеджменту як чинника формування та прийняття управлінських рішень на підприємстві

Рис. 1.4. Інформаційно-організаційний процес розроблення та реалізації стратегії ангстремменеджменту як чинника формування та прийняття управлінських рішень на підприємстві

Примітка: розроблено автором на основі [111, 207, 303, 361]

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси