Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Ангстремменеджмент авіапідприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Дослідження інформаційного забезпечення процесу формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах

Розвиток держави супроводжується постійним численним прийняттям управлінських рішень. Підвищення результативності формування, прийняття та реалізації управлінських рішень потребує теоретичного обґрунтування системи інформаційного забезпечення.

Розроблення та розвиток сучасних методів збору, обробки, зберігання, аналізування та подання інформації для підготовки управлінських рішень є одним з найважливіших чинників вдосконалення технології управління процесом надійної реалізації інноваційних та інвестиційних проектів.

Система управління процесом їх реалізації являє собою процес руху обробки інформаційних потоків за певний управлінський цикл. Звідси і випливають високі вимоги до надійності системи управління проектами, які полягають у своєчасності та раціональності обробки інформаційних потоків та вироблення об'єктивних управлінських рішень за певний період. Саме з інформації починається зв'язок суб'єкту та об'єкту управління. Важливе значення при цьому набуває створення на підприємстві ефективної системи моніторингу навколишнього середовища, що володіє механізмом адаптації. Основним завданнями такої системи є не тільки збір й перероблення первинної інформації, але й прийняття оперативних управлінських рішень на місцях у разі виникнення проблем, що вимагають термінового вирішення.

Основним принципом є принцип взаємозв'язку інформаційних повідомлень та основних функцій управління (прогнозування, планування, організації, контролю, аналізування та реагування). Такий взаємозв'язок забезпечує надійність функціонування системи управління й, відповідно, надійність реалізації ефективного менеджменту в цілому [104, 115].

Особливу роль в організації управління грає та інформація, що представляє собою накопичений досвід, який структурується та формалізується у вигляді бази знань та інтуїції, що використовуються для побудови підтримки прийняття рішень в системі ситуаційного управління підприємством.

Система інформаційної підтримки прийняття рішень є найбільш прогресивним та перспективним засобом, що сприяє ефективному вирішенню проблем. Це пов'язано з тим, що в техніко-економічній області вирішуються не тільки чисельні, але й логічно-ітуїтивні задачі.

У самому загальному випадку інформаційний ресурс управління включає:

– технічне забезпечення або технічні засоби інформаційної системи;

– інформаційне забезпечення, яке представляє собою базу даних;

– програмне забезпечення або інформаційні технології, службовці для переробки інформації [99, 101, 112].

Більш докладний опис основних компонентів структури інформаційного ресурсу управління наведено на рис. 2.2.

Тут центральним елементом технічних засобів є сучасні кмп'ютери, для об'єднання яких в обчислювальну мережу використовуються спеціальні комунікаційні засоби. Для збору первинних даних на об'єктах управління використовується спеціальна вимірювальна техніка та датчики.

Інформаційне забезпечення включає масиви постійної інформації, у яких зберігаються дані, що не змінюються в процесі управління. До таких даних, наприклад, відносяться різні нормативні показники. Масиви змінної інформації представляють собою дані, що описують об'єкт, суб'єкт та систему управління. Зі зміною стану перерахованих компонентів управління буде змінюватися і відповідна інформація. Масиви оперативної інформації представляють собою дані, які безпосередньо використовуються в процесі управління об'єктом в поточному часі.

Програмне забезпечення загального призначення включає в себе інформаційні технології, що беруть участь у процесі управління незалежно від характеру розв'язуваної проблеми. Програмне забезпечення спеціального призначення включає в себе інформаційні технології, що використовуються для рішення конкретних проблем.

Кількість достовірної інформації, що з'являється в результаті діяльності підприємства і має вагомий вплив на успіх поставлених завдань та ефективне вирішення проблем, а також якісне врахування швидкості, з якою ця інформація змінюється, робить необхідним для керівників застосування (у тому числі) формальних методів збору та оброблення інформації.

Структура інформаційного ресурсу управління

Рис. 2.2. Структура інформаційного ресурсу управління

Примітка: розроблено автором на основі [86, 100, 299, 307]

Ефективність прийняття управлінських рішень прямо залежить від якості визначення джерел інформації та способів її отримання, тому процес проектування інформаційно-керуючої системи можна розділити на декілька етапів [109].

Процес починається з аналізування системи прийняття рішень, з визначення всіх видів рішень, для прийняття яких вимагається інформація. Враховуються потреби кожного рівня функціональної сфери підприємства.

Найбільш ефективною є система, що надає інформацію оптимального обсягу та якості, яка необхідна для організації оптимального управління за

умови найменших можливих витратах. При проектуванні системи необхідно враховувати, що вартість експлуатації інформаційно-керуючої системи може значно перевищувати витрати на оплату праці спеціалістів та вартість обладнання для обробки даних. До складу витрат входить час, витрачений на проектування системи, її установку, навчання персоналу, а також час і витрати, пов'язані зі збором, накопиченням та обробкою інформації. Однак, своєчасним оцінюванням економічної ефективності інформаційно-керуючої системи часто невиправдано нехтують, що може привести до створення на підприємстві економічно недоцільної інформаційної системи.

Однією зі складних проблем, пов'язаних з експлуатацією інформаційно-керуючої системи, є можливість вироблення надмірно великої або зайвої кількості інформації, що не пов'язана з вирішенням поточних завдань. Проблема в тому, що надлишок інформації так само ускладнює процес ухвалення рішення, як і її недолік. Похований під купою несуттєвих фактів, керівник може переглядати важливу інформацію, але не може досить швидко встановити її дійсну важливість для своєчасного прийняття рішення. Отже, добре спроектована та налагоджена інформаційно-керуюча система повинна забезпечувати керівника вибірково й сучасно важливою інформацією. За можливістю, інформацію необхідно також як можна щільніше упаковувати, щоб скорочувати необхідні для її зберігання об'єми пам'яті та прискорювати процес її пошуку.

Інформація, що вводиться до комп'ютерної інформаційної системи, передчасно повинна бути організована так, щоб її можна було витягти в зручному для використання вигляді [109].

Деякі види програмного забезпечення, їх застосування та назви, під якими вони реалізуються на ринку, показано в табл. 2.3.

У процесі управління підприємством як суб'єктом метаболістичної системи зустрічаються різноманітні ситуації, вельми складні проблеми та завдання.

При оцінюванні ефективності необхідно враховувати, що всі основні показники соціально-економічного характеру (обсяг продукції, капітальні вкладення, поточні витрати тощо), як правило, змінюються в часі. Причому різночасні (несинхронні) витрати та результати економічно нерівнозначні.

Таблиця 2.3

Критерії ефективності вибору раціональних рішень в умовах невизначеності інформаційного забезпечення

Вчені

Внесок

Абрахам

Вальд

Критерій Вальда. "Розраховуй на гірше" – критерій крайнього песимізму – орієнтує особу, яка приймає рішення, на рішення, відповідне виграшу в найгірших умовах (наприклад, максимізація мінімального доходу; максимізація мінімального обсягу готівки тощо). Цей критерій ще називають правилом "найменшого зла". Відповідно до критерію Вальда з усіх найбільш невдалих результатів вибирається найкращий. Це перестрахувальна позиція, розрахована на гірший випадок. Така стратегія прийнятна, наприклад, у випадках, коли гравець не настільки зацікавлений у великій удачі, але хоче себе застрахувати від несподіваних програшів. Вибір такої стратегії визначається ставленням гравця до ризик.

Для того, щоб використовувати загальне правило вибору оптимального рішення в окремому випадку критерію песимізму, необхідно визначити коефіцієнти важливості рішень. Нехай є оцінки переваг рішень у кожній j-й ситуації. Оскільки критерій песимізму відповідає правилу "розраховуй на гірший випадок", то в якості коефіцієнта важливості і- го рішення слід вибрати найгірше значення функції переваги по всіх ситуацій. Якщо функція переваги вимірюється так, що її найкращому значенню відповідає найбільше число, то, очевидно, що найгірше значення уподобання є її найменше значення. Тому обчислення коефіцієнтів важливості рішень проводиться за співвідношенням:

де- функція уподобання 7-го рішення у j- й ситуації.

Використовуючи загальне правило вибору рішення співвідношення, правило знаходження оптимального рішення за критерієм песимізму можна записати у вигляді:

Леонард

Джимми

Сэвидж

Критерій мінімаксного ризику. Виникають ситуації, у яких неконтрольовані фактори діють більш приємним чином у порівнянні 3 найкращім становищем, на яке орієнтувалась ОПР. Наприклад, погодні умови оказалися краще прогнозованих; конкуренція зменшилась на ринку у порівнянні з прогнозованими очікуваннями. У цих умовах виникає необхідність визначення можливих відхилень отриманих результатів від їх оптимальних значень. У цьому випадку застосовують критерій Севіджа.

Критерій полягає в наступному:

1) Будується матриця стратегій. Стовпці відповідають можливим наслідкам, а рядки відповідають вибраним стратегіям. У осередки записується очікуваний результат при цьому кінці і при даній обраній стратегії.

2) Будується матриця жалю. В осередках матриці величина жалю – різниця між максимальним результатом при цьому юнці (максимальному числі в даному стовпці) та результатом при обраній стратегії. Значення жалю показує величину, що втрачається при прийнятті неправильного рішення.

3) Мінімаксне рішення відповідає стратегії, при якій максимальне значення жалю мінімально. Для цього для кожної стратегії (в кожному рядку) шукають максимальну величину жалю. Обирають те рішення (рядок), максимальне жалю якого мінімально.

Цей критерій аналогічний попередньому критерію Вальда, але ОПР використовує не матрицю виграшів А, а матрицю ризиків.

За критерієм Севіджа кращим є рішення, при якому максимальне значення ризику буде найменшим, тобто:

Леонід Гурвіц

Критерій песимізму-оптимізму. Цей критерій рекомендує в процесі прийняття рішення використовувати певний середній результат, що характеризує стан між крайнім песимізмом та крайнім оптимізмом.

У випадку, коли гру задано матрицею виграшів за критерієм Гурвіца перевага віддається варіанту рішення, яке визначається максимумом серед лінійних комбінацій мінімального та максимального виграшів:

де

Коефіцієнт λ можна розглядати як показник оптимізму.

Прикритерій Гурвіца співпадає з максимальним критерієм, тобто орієнтація на граничний ризик, оскільки великий виграш спрягається з великим ризиком. Прикритерій Гурвіца співпадає з критерієм Вальда, тобто орієнтація на обережну поведінку. Тому критерій Гурвіца це називають критерієм узагальненого максимуму.

Значення λ є проміжними між ризиком та обережністю і вибирається із суб'єктивних (інтуїтивних) міркувань в залежності від конкретних умов та схильності до ризику ОПР.

У випадку, коли гру задано матрицею програшів за критерієм Гурвіца перевага віддається варіанту рішення, яке визначається мінімумом серед лінійних комбінацій мінімального і максимального виграшів:

Де

П'єр-Симон

Лаплас

Критерій Лапласа. Визначається середньою величиною з можливих виграшів та вибором рішення, якому відповідає найбільша середня величина. Він являє собою загальну оцінку всіх подій, які можуть мати хоч якесь відношення до тієї чи іншої альтернативи.

Томас Байес

Критерій мінімуму середнього ризику. Дозволяє вибрати максимальний з очікуваних елементів матриці прибутковості при відомій імовірності можливих станів природи:

Як відомо, математичне очікуваннявипадкової величини представляє собою середній очікуваний дохід, який позначається також можна знайти за формулою:

Для кожної стратегії( і-го варіанта рішення) слід розрахувати середній очікуваний дохід (математичне очікування) за формулою, та відповідно до критерію Байєса слід вибирати варіант (стратегіюі, для якого досягається найбільше значення:

Дж. Ходжес, Е. Леман.

Критерій Ходжа-Лемана. За допомогою параметра v виражається ступінь довіри до використовуваного розподілу ймовірностей. Якщо довіра велика, то домінує критерій Байєса-Лапласа,в іншому випадку – Ай/-критерій, тобто шукається:

Правило вибору, відповідне критерієм Ходжа-Лемана формується таким чином:

Матриця рішень доповнюється стовпцем, складеним з середнього зваженого (з вагою v = const) математичного сподівання та найменшого результату кожного рядка. Відбираються ті варіанти рішень в рядках якого стоїть найбільше значення цього стовпця.

При v = 1 критерій Ходжа-Лемана переходить у критерій Байєса- Лапласа, а при v = 0 стає мінімальним. Вибір v суб'єктивний так як ступінь достовірності якої функції розподілу – справа темна. Для застосування критерію Ходжа-Лемана бажано, щоб ситуація, в якій приймається рішення, задовольняла таким властивостям:

1. Ймовірності появи стануневідомі, але деякі припущення при розподілі ймовірностей є.

2. Прийняте рішення теоретично допускає нескінченно багато реалізацій.

3. При малих числах реалізації допускається деякий ризик.

Гермейер Юрій Борисович

Критерій Гермейера. Цей критерій орієнтований на величину втрат, тобто на негативні значення всіх еу при цьому:

Так як у господарських завданнях переважно мають справу з цінами і витратами, умова еу <0 зазвичай виконується. У разі ж, коли серед величин еу зустрічаються і позитивні значення, можна перейти до строго негативним значенням за допомогою перетворення еу — при відповідним чином підібраному а> 0. При цьому оптимальний варіант вирішення залежить від а.

Правило вибору відповідно до критерію Гермейера формулюється таким чином:

Матриця рішень доповнюється ще одним стовпцем, що містить в кожному рядку найменший добуток наявного в ній результату на ймовірність відповідного стану IJj. Вибираються ті варіанти, в рядках яких знаходиться найбільше значення цього стовпця.

Умови його застосовності таю:

1. Ймовірності появи стану Пу невідомі.

2. 3 появою тих чи інших станів, окремо або в комплексі, необхідно рахуватися.

3. Допускається деякий ризик.

4. Рішення може реалізуватися один або галька разів.

Якщо функція розподілу відома не дуже надійно, а числа реалізації малі,то, слідуючи критерієм Гермейера, отримують, взагалі кажучи, невиправдано великий ризик.

Примітка: розроблено автором на основі [77, 79, 83, 98, 109, 121, 153]

Термін "забезпечення" означає також зберігання, виконання чогось, гарантує здійснення того чи іншого процесу. Таким чином, коли йдеться про певне часткове забезпечення управління, вказуючи на його конкретний аспект (наприклад інформаційний), то мають на увазі передусім комплекс засобів, умов та дій, що гарантують нормальне проходження управлінських процесів [91].

На думку автора, інформаційне забезпечення повинно включати комплекс взаємопов'язаних методів, заходів та засобів, що реалізують основу чи базу прийняття управлінських рішень. Необхідно вміти вміло формулювати принципи побудови інформаційного забезпечення, а також творчо враховувати комплексний підхід та наявні взаємозв'язки між складовими інформаційного забезпечення.

В цьому контексті важливо проаналізувати інституційні чинники формування та прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту на прикладі підприємств авіаційної промисловості України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси