Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Логічні засади аргументації у філософському знанні
< Попередня   ЗМІСТ

Заключне слово

Кожна епоха, яку ми виділяємо в історії цивілізації, визначається способом мислення. Від його розвитку залежить культура, інтелект і творчість, що дозволяють вивчати глибинні основи природного і соціального буття. Важливе місце у формуванні культури мислення належить логіці, серед основних методів якої можна виокремити аргументацію. Теорія аргументації пройшла тривалі етапи формування та розвитку разом з філософією і логікою, виокремившись в специфічну сферу мисленнєвої діяльності, поза якою не може бути досягнута істина.

Аргументація містить багато способів і прийомів своєї діяльності. Способи аргументації поділяються на універсальні, які можуть застосовуватися у будь-якій аудиторії, і контекстуальні, що застосовуються лише в окремих випадках. Універсальна аргументація поділяється на емпіричну і теоретичну, але відмінність між ними є відносною, як і межа між емпіричним і теоретичним знанням. Емпірична аргументація має форму індуктивного умовиводу. Вона містить пряме підтвердження в безпосередньому чуттєвому досвіді, а також побічне – через вплив логічних наслідків положення, що обґрунтовується. Невід'ємним елементом емпіричної аргументації є посилання на досвід та емпіричні дані. Вони можуть використовуватися в процесі аргументації як приклади, ілюстрації, зразки фактів. Приклад – це факт або окремий випадок, що використовують як відправний пункт для подальшого узагальнення і для підкріплення зробленого узагальнення.

Теоретична аргументація охоплює дедуктивне обґрунтування, системну і методологічну аргументації. Дедуктивна аргументація – це виведення положення, що обґрунтовується на основі інших, раніше прийнятих, положень. Дедуктивне міркування в процесах аргументації слугує для верифікації тверджень і положень, а також для фальсифікації гіпотез, теорій і наукових істин. Без теоретичного обґрунтування немає ні абстрактного знання, ні культури логічного мислення, ні обґрунтованих переконань. На відміну від емпіричної, способи теоретичної аргументації надзвичайно різноманітні та внутрішньо різнорідні.

Емпірична і теоретична аргументація відповідає традиційному протистоянню природознавства, що завжди спирається на досвід, і гуманітарної науки, яка має значно більший спектр пізнавальних відносин, охоплюючи цінності, рефлексію, аналогію, феноменологію, апріорне, трансцендентне, етику, економіку, теологію, апологію, телеологію тощо. Істотну роль в аргументації на підтримку оцінки і цінностей відіграє аргумент до інтуїції. Вона є досить важливою в житті, особливо в складних моральних ситуаціях, коли мотиви діяльності людини та її результати, через свою неоднозначність, вимагають ґрунтовної системи доказів та аргументів.

В основі всіх практичних рішень лежить аргумент до здорового глузду. Він діє як в сфері оцінок, так і в сфері теоретичних характеристик, до яких можна зарахувати логіку моральних міркувань. Більш вживаним і важливим є аргумент до моральної інтуїції, до прямого споглядання морального добра, осягнення його на основі сакральних доказів. Для процесу аргументації вагомим є пояснення як зведення незнайомого до знайомого. Важливим є і те, що без розуміння мовних виразів аргументація неможлива.

Одним з центральних в теорії аргументації є поняття "проблеми". Теза аргументації – це завжди одна з потенційних відповідей на явну або неявну проблему, один з можливих варіантів її вирішення. Конкретний характер аргументації також суттєво залежить від проблемної ситуації, у межах якої вона розгортається. Аналіз залежності аргументації від типу проблеми, що обговорюється, є важливим аспектом логіко- філософського дослідження аргументації. Постановка і аналіз проблем – це основоположні пункти аргументації. Невірно зрозуміла проблема здатна зробити даремною всю подальшу аргументацію, яка має метою прояснення і вирішення проблеми.

Аргументація є різновидом людської діяльності. Як і кожна діяльність, аргументація керується певними зразками і правилами. Коло їх досить широке і різнорідне, починаючи з вимог логіки і закінчуючи моральними настановами, вимогами традиції та звичаю. Аргументацію можна оцінити як коректну, якщо в її процесі не порушуються існуючі в конкретній сфері вимоги до неї, і некоректну, коли вимоги, що належать до процедур обґрунтування та комунікації, не дотримуються. Межа між коректною і некоректною аргументацією є досить умовною і змінюється з однієї сфери аргументації до іншої. Спосіб аргументації, коректний у пропаганді, може виявитися чужим і некоректним у науковій аргументації.

Розвиток людської цивілізації завжди буде пов'язано з культурою мислення, а його продуктивність буде залежати від логіки, основу якої складає доказ і аргументація, які демонструють себе у теоретичній формі, утворюючи сучасну філософію пізнання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші