Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Іудаїзм

"...I написав Мойсей всі Господні слова... І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: “Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!”"

Вихід 24: 4,7

Іудаїзм – найдавніша монотеїстична національно-державна релігія, яка послужила основою для виникнення та формування двох світових релігій – християнства та ісламу. Це перша релігія Одкровення. Бог, відкрившись через пророків, передав людям свої настанови, які зафіксовано у Святому Письмі. Формування його розпочинається у II тисячолітті до н.е. Ця релігія тісно пов'язана з історією єврейського народу, яка налічує близько 4-х тисяч років. Умовно виокремлюють наступні періоди:

Біблійний іудаїзм (XX ст. – IV ст. до н.е.);

Еллінський іудаїзм (IV ст. до н.е. – II ст. н.е.);

Період діаспори (II ст. – до 1948 р.).

Біблійний іудаїзм

Давні євреї проживали в Палестині (землі, дарованій Богом), територія якої охоплювала ще й територію нинішніх Йорданії та Ізраїлю. За традицією, першим євреєм, з яким Бог уклав Заповіт, був Авраам із Ура Халдейського – найдавнішого міста, розташованого в Месопотамії. Бог, явившись Аврааму, сказав: "Вийди зо своєї землі... до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе... І благословляться в тобі всі племена земні". (Буття 12:1 – 3).

Сутність Заповіту полягала в тому, що євреї брали на себе місію виконати всі приписані Богом заповіді, а Він обіцяв примножити і захистити рід Авраама і дати йому у володіння Ханаан – Землю Обітовану. Бути обраним народом – це велика честь і в той же час велика відповідальність. Євреї мали стати "царством священним", яке служить єдиному Богу – Ягве.

Нащадки Авраама (XIX ст. до н.е.) потрапили в рабство до Єгипту на 400 років. З єгипетського "Дому рабства" їх вивів Мойсей, найвеличніший із пророків. Він почув голос Божий з вимогою вивести народ з рабства та повести до країни Ханаан. Під час 40-річних мандрів Синайською пустелею, що тривали після виходу з Єгипту, мали вимерти всі колишні раби. Адже ввійти в Землю Обітовану (Палестину) могли лише вільні люди. На горі Синай Бог передав єврейському народові скрижалі з 10 заповідями {Декалог). Таким чином було поновлено союз між Богом і обраним Ним народом.

У Ханаані єврейський народ процвітав. Цар Давид, об'єднавши племена, у 1020 р. до н.е. переміг своїх давніх ворогів – філістимлян і заснував сильне автохтонне царство Ізраїль. Він став основоположником династії царів, що символізувало виконання обітниці, яку патріархам єврейського народу дав сам Бог. Єрусалим став релігійним та адміністративним центром, в якому Давид запровадив культ Бога Ягве. Тут було установлено Ковчег Заповіту. За часів царювання Давида та його сина Соломона (кін. XI – пер. пол. X ст. до н.е.) єврейське царство було одним із наймогутніших.

Соломон (965926 pp. до н.е.) побудував перший храм в Єрусалимі, який став центром іудейської самосвідомості. Він також запровадив закони, утвердив найдавніші традиції, ритуали, новий календар. Соломон уміло використовував всі економічні можливості, що дозволяли йому контролювати торговельні шляхи сіро-палестинського регіону, значно посиливши при цьому воєнну міць країни.

Загальновідомою є мудрість Соломона. "І дав Бог Соломону мудрість і дуже великий розум... І була мудрість Соломона вище мудрості всіх синів Сходу і всієї мудрості Єгиптян. Він був мудріший всіх людей..." (Третя книга Царств, 4:29 – 31). Але священна історія відзначає Соломона, перш за все, як будівника Єрусалимського храму та творця культу Ягве. Саме йому приписується авторство книги Старого Заповіту "Пісні пісень".

Після смерті Соломона стався розкол єдиної монархії на два окремих царства, які, існуючи упродовж двох століть, конфліктували між собою: Ізраїль – на півночі та Іудею – на півдні. Столицею Іудейського царства став Єрусалим, а Ізраїльського – Шхем. Ізраїльське царство стає наймогутнішим в сіро-палестинському просторі. До нашого часу іудаїзм дійшов у тому вигляді, в якому він зберігся в південному, Іудейському царстві. Саме там відбулася консолідація іудаїзму як релігії, що грунтувалася на Біблії.

На початку VI ст. до н.е. вавилонський цар Навуходоносор II завоював Іудейське царство, а його жителів переселив до Вавилону. Храм було зруйновано в 587 р. Перебуваючи у вигнанні, євреї, що належали до різних колін – племен, об'єднались навколо племені Іуди та стали називатися іудеями. Віра в єдиного Бога зміцнилась. Наприкінці VI ст. до н.е. перси під проводом царя Кір а захопили Вавилон, а іудеям, за царським едиктом 538 р. до н.е., було дозволено повернутися до Єрусалиму та відбудувати зруйнований храм Ягве. Роботи по відбудові Храму було завершено навесні 515 р. до н.е. уже за перського царя Дарія. Цей момент сучасна наука вважає початком національного відродження, а історія, яка тривала до 70 р. н.е., названа "періодом Другого Храму".

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші