Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Буддизм

"На цьому світі ненависть ніколи не вгамовується ненавистю. Вона вгамовується браком ненависті. Такий вічний закон".

Дхаммапада

В історії людства сформувалося три світові релігії – буддизм, християнство та іслам. Світові релігії (І тис. до н.е – І тис.) – це релігії, які в ході історичного розвитку подолали етнонаціональні межі. Спільні риси: космополітичний характер, ідея рівності всіх перед Богом, цілісність системи віровчення з провідним догматом про посмертну відплату.

Соціально-історичні передумови виникнення буддизму та його ідейні засади

Буддизм – це одна з найдавніших світових релігій (існує близько 2500 років), яка не має ідеї Бога-творця і ґрунтується на прадавній індо- арійській духовній традиції. Назва "буддизм" утворена від дієприкметника "будда" – пробуджений (санскр. "буддх" – будити).

Буддизм виник у VI ст. до н. е. в Індії в умовах розкладу родоплемінних відносин та формування великих рабовласницьких держав, посилення соціального гноблення, падіння авторитету жрецької касти брахманів і переходу влади до касти кшатріїв, яка складалася в основному з військової бюрократії та великих рабовласників. Відображаючи інтереси останніх в боротьбі проти касти брахманів з їх жорстким догматизмом та ускладненою обрядовістю, буддизм формується як новий релігійний рух, що згодом стає світовою релігією.

У III ст. до н.е. цар Ашока, об'єднавши під своєю владою більшу частину Індії, надав буддизму статусу державної релігії. У VI ст. відбувається занепад буддизму. У X ст. панівною релігією стає індуїзм, що асимілював ідеї брахманізму та буддизму. У XII ст. буддизм фактично зникає в країні свого зародження. Нині його сповідують лише декілька відсотків населення Індії.

У подальшому буддизм поширився у країнах Південної та Південно-Східної Азії. Загалом у 86 країнах світу проживає понад 360 млн. буддистів. Близько 300 млн. з них проживає в таких азійських країнах, як Таїланд (90% населення), Бірма, Лаос, Шрі-Ланка, Японія, Корея, В'єтнам, Камбоджа, Монголія. Найбільше буддистів серед китайців: 50 млн. – у самому Китаї та 20 – 25 млн. – у діаспорі. На теренах колишнього Радянського Союзу проживає понад 320 тис. буддистів.

Буддизм напрацював своєрідну систему духовного розвитку особи. Його доктриною є пошук серединного шляху, золотої середини у всьому, зокрема у методах особистого вдосконалення. "Я не прагну до життя. Я не прагну до смерті. Я свідомо та бадьоро очікую, коли прийде мій час" (Будда).

Буддизм постає як нова філософсько-етична система, метою якої є духовне звільнення. Вчення про душу набуває нового значення. І тут не знайшли вияву релігійні ритуали брахманізму з їх практикою жертвопринесення. Буддизм виступає і проти освяченої брахманізмом кастової системи суспільства, яка роз'єднує людей, робить неможливим спілкування між собою навіть одновірців, не кажучи вже про представників різних племен та народів. Буддизм оголосив, що всі люди мають рівні можливості для спілкування між собою, з богами та в справі спасіння своєї душі. Саме це дозволило йому вийти за межі родоплемінних та національних релігій і стати першою в історії світовою, космополітичною релігією.

Філософські та релігійні ідеї є тісно переплетеними. Ідея Бога-Творця відсутня. Онтологія буддизму не розглядає проблему створення світу. Він існує одвічно. Набуває особливої ваги вчення про дхарму, яка має різні значення. Перш за все дхарма – це космічний принцип, всезагальний закон, що регулює події в межах універсуму. Світ – це ілюзія (майя); у ньому ніщо не має стійкої сутності. Ілюзорними є його виміри – час та простір. Дхарма – це також морально-етичний закон; в буддизмі він ґрунтується на співчутті та доброзичливості. Дхарми постають і носіями психофізичних елементів, які виникають і відразу зникають, що унеможливлює існування стійкої сутності особистості.

Індивідуальне "Я" – це теж лише ілюзія, віра в яку пов'язує людину з мінливим світом. Виникає вчення про сантану, що являє собою замкнуту індивідуальну єдність, яка в кожному потоці дхарм утворює живу істоту. "Я" не зберігається після смерті, але зберігається сантана і саме вона є включеною в процес перевтілень – сансару. Відбувається незліченна кількість перероджень, які визначаються кармою, тобто сукупністю гріхів і добродіянь у всіх минулих існуваннях. Карма – це закон відплати або закон причинно-наслідкових зв'язків. І тільки тоді, коли людина набула досконалості, вона досягає нірвани (санскр. – згасання). Її душа звільняється від неминучості нових перевтілень і закону карми, тобто не несе відповідальності за свої попередні перевтілення, виходить з кругообігу життя.

Ідеал буддизмув усуненні основного протиріччя між емпіричним буттям (сансарою) та спокоєм (нірваною), в досягненні однобуття з природою. Цьому служить шлях самовдосконалення – шлях пригнічення пристрастей, що породжують страждання, шлях досягнення внутрішньої рівноваги. Шлях до духовного звільнення лежить через моральність, медитацію, мудрість.

Буддизм налаштовує людину на те, що вона в своєму житті має позбутись пристрастей, досягти спокою і, зрештою, просвітлення – довершеного знання. "Мудрі згасають, як лампади" (Будда). Це внутрішнє затухання звільняє людину від страждань, від жадоби життя, що втягує всі земні істоти до нових перероджень. Таким чином розривається влада карми і просвітлена людина-мудрець до кінця розчиняється в блаженній порожнечі абсолютного спокою. Адепти буддизму розвивали ідею особистісного спасіння, не апелюючи до Бога.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші