Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Форми організації процесу навчання в інклюзивній школі

Форми організації навчання

Формою називають зовнішній прояв будь-якого змісту. У загальноосвітній інклюзивній школі використовують класно- урочну форму навчання.

Форми організації навчання – спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється наперед визначеним порядком і режимом; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя і учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі (Н. Волкова, М. Фіцула)

Класифікація форм організації навчання здійснюється:

1) за кількістю учнів – колективні, групові, мікрогрупові та індивідуальні. Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класу з інклюзивним навчанням повинна становити не більше як 20 учнів із них:

– 1-3 учнів з однорідними вадами розвитку: розумовою відсталістю, порушенням опорно-рухового апарату, зі зниженим зором, слухом, затримкою психічного розвитку та інші;

– не більше 2 дітей: сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення; дітей із складними вадами розвитку (порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку; дітей, які пересуваються на інвалідних візках.

2) за місцем навчання і виду закладу – шкільні (уроки, робота в майстернях, на пришкільних ділянках), позашкільні (екскурсії, заняття вдома, на підприємствах);

3) за тривалістю навчальних занять уроки (40-45 хвилин), корекційні заняття індивідуального і групового характеру (ЛФК, заняття з логопедом) (від 15 до 20 хвилин), робота у групі продовженого дня (від 60 до 90 хвилин);

4) за напрямом діяльності, метою і завданням навчання – корекційні, заняття з розвитку психомоторики і сенсорних процесів, ігротерапія та ін..

Нині конкретними формами організації інклюзивного навчання є 1) урочні форми навчання: урок, урок практичної роботи, урок лабораторної роботи, урок-екскурсія, урок самостійної роботи; нетрадиційні (нестандартні) уроки: уроки подорожі, уроки театралізовані, уроки в ігровій формі, інтегровані уроки, уроки вікторини, уроки КВК, уроки конкурси.; 2) позаурочні форми навчання: факультативи, уроки трудового навчання, домашня робота;

Основною формою організації навчання є урок.

Урок – логічна завершена, цілісна, обмежена у часі частина навчального процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом вчителя з постійним складом учнів, що включається у цілісний педагогічний процес. Урок в інклюзивному класі має організаційні ознаки як загальноосвітньої школи, так і спеціальної школи.

У сучасній дидактиці інклюзивного навчання урок вимагає дотримання наступних компонентів.

Цільовий компонент відображає наперед спроектовану кінцеву мету року та проміжні його результати.

Змістовий компонент визначається навчальною програмою дисципліни, тематичним планом.

Корекційно-розвивальний, сутність якого полягає у комплексному обґрунтуванні, прогнозуванні на основі медичних і психолого-педагогічних даних, що вимагає взаємодії членів команди фахівців.

Операційно-діяльнісний компонент пов'язаний з управлінням процесом оволодіння знаннями, його психолого-педагогічними етапами і методами навчання та учіння, формами організації навчальної діяльності учнів.

Контроольно-корегулювальний включає спостереження та корекцію засвоєння знань, формування умінь та навичок учіннєвої діяльності, емоційно-чуттєвої сфери та поведінки.

Оціночно-результативний компонент передбачає оцінку і самооцінку результатів навчання, що підвищує активність молодшого школяра, формує відповідальність і позитивне ставлення до роботи, попереджує неуспішність та інші недоліки.

При організації уроку в загальноосвітній інклюзивній школі слід дотримуватися організаційних, дидактичних, психологічних, етичних і санітарно-гігієнічних вимог, які тісно переплітаються і доповнюють одна одну.

Процес інклюзивного навчання виконує основні освітні функції: дидактичну, виховну, розвивальну, соціалізуючу, корекційну, котрі забезпечує мультидисциплінарна команда професійних фахівців: учитель початкових класів, асистент, соціальний педагог, психолог, дефектолог, адміністрація навчального закладу, батьки. Кожен урок виконує основні завдання (мету) інклюзивної освіти: навчальне, виховне, розвивальне, корекційне і соціалізуючи. Дидактична мета уроку передбачає: виконання мети і цільових дидактичних завдань; наповнення уроку змістом, які визначені навчальною програмою та індивідуальним особливостям учнів гетерогенного класу; вибору оптимальних методів навчання та форм організації навчальної діяльності. Виховна мета уроку полягає у формуванні потреби оволодіння знаннями; розвиток свідомого ставлення до процесу навчанні; формування моральних, естетичних, екологічних, патріотичних та інших цінностей; розвиток особистісних якостей: відповідальності, охайності, посидючості, працездатності та інших. Розвивальна мета уроку спрямовується на розвиток здібностей учня з кожної навчального предмета, який визначений навчальною програмою та подається у пояснювальній записці. Корекційна мета передбачає: діагностування "зони актуального розвитку" і проектування "зони найближчого розвитку"; розвиток збережених функцій і опора на них; виправлення наявних вторинних недоліків, які викликані первинною вадою. Соціалізуюча мета уроку вимагає формування в учнів соціального досвіду спілкування з однолітками; наслідування позитивних соціальних ролей у суспільстві.

Процес навчання молодших школярів з різними освітніми потребами має такі особливості:

• простий виклад матеріалу;

• повторюваність;

• поглиблений індивідуальний і диференційований підходи;

• предметно-наочний і практичний характер;

• опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної сфери;

• спеціальна організація навчальної діяльності, зокрема розвиток стимулів до навчання та пізнавальних інтересів, керівна роль учителя, що виявляється в сукупності форм (педагог дає знання, організовує спостереження, інструктує, перевіряє, оцінює).

У інклюзивній загальноосвітній школі використовуються ту ж структуру і типи уроків, які визначені загальною дидактикою, але з урахуванням особливостей учнів.

Структуру уроку визначають набір конкретних елементів (етапів):

1. Організаційна частина

2. Мотивація і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Перевірка знань учнів.

5. Методика викладання й керування процесом оволодіння знаннями (засвоєння знань, формування навичок і умінь, застосування ЗУН у практичну діяльність, узагальнення ЗУН).

6. Діавгностика навчальних досягнень учнів.

7. Закріплення нового матеріалу.

8. Повідамлення домашнього завдання.

9. 3акінчення уроку.

За дидактичною метою визначають тип уроку. У дидактиці виділяються наступні типи уроків (В. Онищук):

1. Урок засвоєння нових знань.

2. Урок формування умінь та навичок.

3. Урок застосування знань, умінь та навичок.

4. Урок узагальнення і систематизації.

5. Урок перевірки, оцінювання та корекції ЗУН.

6. Комбінований урок, які є найбільш використовуваними у початковій школі.

Кожному типу уроку притаманна лише йому структуру. Одні уроки охоплюють усі елементи структури, а інші – лише деякі. Комбінований урок поєднує у собі декілька типів року і їх провідні етапи. До прикладу можна назвати комбінований урок, котрий поєднує урок засвоєння нових знань і формування первинних навичок, або ж урок формування умінь, навичок і застосування ЗУН у стандартних умовах тощо.

Оскільки процес оволодіння знаннями відбувається поетапно, тому процес навчання в інклюзивному класі необхідно забезпечити початковим ознайомленням з новими знаннями, яке здебільшого не завершується на одному уроці. Воно триває упродовж кількох уроків, що створює умови для компенсації недоліків у сприйманні і виробленні умінь на еонові своєчасного застосування корекційних засобів.

В організації процесу оволодіння знаннями в інклюзивному класі важливу роль відіграють пропедевтичні уроки, на яких здійснюється лише підготовка учнів до засвоєння програмного матеріалу. Розрізняють загальнопропедевтичні та тематико- пропедевтичні уроки. Загальнопропедевтичні уроки проводять здебільшого на початку першого року навчання з метою виявлення в учнів знань, умінь та навичок, розвитку їх пізнавальних здібностей і можливостей; підготовки учнів до засвоєння знань, умінь та навичок,; розвитку і корекції сприймань, уявлень елементарних понять; формування навичок орієнтування в архітектурній забудові навчального приміщення, правил поведінки в класі і школі, емоцій та мотивів учитися. Тематико- пропедевтичні уроки проводяться перед вивченням складної теми з метою підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, створення і розширення потрібних уявлень і понять, актуалізації наявних знань, котрі є базою для усвідомлення нового матеріалу.

Урок в інклюзивному класі має передбачати включення таких етапів як:

– психологічну підготовку (2 хв.);

– логопедичну розминку (3 хв.);

– фізкультхвилинку (5 хв.);

– основний етап (20-25 хв.);

– заключний етап (5 хв.)

Організація навчальної діяльності молодших школярів відповідає проведенню уроків у малокомплектних школах, де вчитель по черзі проводить спільну діяльність з різними групами дітей в класі. Разом з тим учитель повинен визначити пріоритетні підходи до навчання молодших школярів, аби створити оптимальні умови для успішного задоволення індивідуальних освітніх потреб усіх учнів, розвивати їх творчі здібності і розумовий потенціал. Загальноприйнятими є:

1. Пасивний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель є основною діючою фігурою уроку, передає інформацію, а учні виступають у ролі пасивних слухачів (див.: рис. 7.1).

Пасивна форма взаємодії вчителя і учнів

Рис. 7.1. Пасивна форма взаємодії вчителя і учнів

2. Активний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель і учні взаємодіють один з одним під час уроку і учні тепер не пасивні слухачі, а активні учасники уроку. Вони знаходяться в постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо

Якщо в пасивному уроці основною діючою фігурою був учитель, то тут вчитель і учні знаходяться на рівних правах (див.: рис. 7.2).

Активна форма взаємодії вчителя і учнів

Рис. 7.2. Активна форма взаємодії вчителя і учнів

3. Інтерактивний підхід – це спеціальна форма організації навчальної та комунікативної діяльності, в якій учні виявляються залученими в процес навчання, мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають і думають. Відбувається спілкування всіх членів класу. Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, в ході роботи над якими учень вивчає матеріал) (див.: рис. 7.3).

Інтерактивна форма взаємодії вчителя і учнів

Рис. 7.3. Інтерактивна форма взаємодії вчителя і учнів

Урок в інклюзивному класі вимагає інтерактивної форми взаємодії вчителя та учнів, оскільки спілкування в парах, групах, між групами в учнів формуються знання, в тому числі і власну думку, з тієї чи іншої події, явища, активна життєва позиція, творчі здібності; розвивається мова, почуття відповідальності за спільну справу, систематизуються, аналізуються, конкретизуються і коригуються уявлення, поняття; встановлюються логічні зв'язки, що сприяють розумінню закономірностей і світоглядних ідей. Інтерактивні форми навчання орієнтуються на сучасні технології навчання. Основою діяльності вчителя в умовах інтерактивного навчання є особистісно орієнтований підхід.

Структура інтерактивного уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів. Мотивація – початковий етап уроку, покликаний сконцентрувати увагу учнів на досліджуваному матеріалі, зацікавити їх, показати необхідність чи користь вивчення матеріалу.

2. Оголошення, представлення теми, мети та очікуваних навчальних результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Вивчення основного матеріалу – головний цільовий етап уроку, на якому учні безпосередньо отримають нові знання. На цьому етапі, як уже було сказано вище, учителем повинні бути підібрані завдання, при виконанні яких учні отримують необхідні знання, навички та вміння.

5. Підведення підсумків. Закріплення – важливий етап уроку, не тільки підвищує ефективність засвоєння матеріалу в цілому, зацікавленість учнів, а й формує у свідомості учнів послідовну логічну структуру знань і методів, що застосовуються в даному предметі, а не розрізнену розсип відомостей.

6. Оцінювання результатів уроку. Найбільш поширений спосіб оцінювання на інтерактивних уроках – набір балів і командне оцінювання.

Одна з найпоширеніших структур інтерактивного уроку, названа схемою Колба: модель Колба – теорія фахівця з психології навчання дорослих Девіда Колба, присвячена поетапному формування розумових дій. Вона в різних варіаціях широко застосовується в ході інтерактивних уроків.

Схема Колба на уроці:

1. Мотивація і оголошення нової теми – 10 % часу від загальної тривалості уроку;

2. Закріплення (повторення) пройденого – 20 % часу від загальної тривалості уроку;

3. Вивчення нового матеріалу – 50 % часу від загальної тривалості уроку.

4. Оцінювання -10 % часу від загальної тривалості уроку;

5. Підведення підсумків уроку (рефлексія) 10 % часу від загальної тривалості уроку.

Тимчасовий розподіл в даній схемі можна розглядати умовним, вчитель може на свій розсуд і залежно від особливостей уроку продовжувати чи вкорочувати ті чи інші етапи уроку, проте бажано, щоб всі перераховані якісні етапи уроку зберігалися.

Перевіреними і доведеними підходами до навчання в інклюзивному класі у країнах усіх континентів є традиційне інтенсивне навчання (англ. direct instruction); кооперативне навчання та формування когнітивних стратегій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси