Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методичні прийоми корекції конативної сфери молодших школярів

Різноманітні відхилення у поведінці (девіантна поведінка) є актуальною проблемою педагогіки і педагогічної практики. Діти з відхиленнями у поведінці систематично порушують правила, не підкоряються внутрішньому розпорядку і вимогам дорослих, грубі, заважають заняттям у класі чи групі. Кожне порушення поведінки дитини спричиняється: 1) педагогічними прорахунками; 2) недорозвиненістю центральною нервовою системою; 3) незначними ушкодженнями мозку (в результаті проблем у період вагітності та пологів), які можна ліквідувати за умови, що виховання до 7-8 років проводитиметься на належному рівні. Типовими порушеннями поведінки є гіперактивна, демонстративна, протестна, агресивна, інфантильна, конформна і симптоматична поведінка (у виникненні яких визначальними факторами є умови навчання і розвитку, стиль взаємин з дорослими, особливості сімейного виховання).

Психолого-педагогічну допомогу молодшим школярам у розвитку конативної сфери, варто розглядати як комплекс соціально-психологічних і педагогічних методів, що спрямовані на виявлення і виправлення умов, які спричиняють прояви девіантної

поведінки; створення передумов попередження відхилень у поведінці. Методика передбачає організацію роботи вчителя з розвитку конативної сфери, яка спрямовується на:

– руйнування девіантних настанов, уявлень, мотивів, стереотипів поведінки та формування нових, позитивних;

– розвиток соціальної активності, інтересу до себе і оточуючих, сприяння у здобутті певного статусу в позитивно-спрямованих угрупованнях;

– навчання навичкам саморегуляції, співпраці, адекватному прояву активності, вмінню здійснювати правильний вибір форм поведінки;

– розвиток інтересу і здатності до творчості.

Для реалізації поставлених завдань у методиці вчителя початкових класів є специфічні та неспецифічні методи. Використовуючи специфічні методи вчитель здійснює прямий корекційний вплив на недоліки (вправи і покарання). За допомогою неспецифічних методів (зміни діяльності учнів, зміни відносин, зміни навчально-виховної системи) вчитель початкових класів опосередковано впливає на особистість дитини в цілому, на зміст діяльності, на характер відносин з дорослими і дітьми.

Дітям з проблемами поведінки необхідно допомагати розвивати навички самоконтролю; контролювати рівень своєї концентрації й уваги; навчати їх прийомів організації своєї діяльності та управління часом; формувати прийоми контролю власної поведінки, щоб зменшити тривожність, соціальну самоізоляцію.

Задля цього вчителі в інклюзивному класі повинні використовувати наступні методичні прийоми:

1. Сприяти зайнятості кожного учня. Володіти ситуацією – означає залучити якомога більше учнів до роботи і уникнути концентрації уваги на тих дітях, що вчаться. На уроці всі повинні мати завдання. Якщо хтось швидко виконує завдання, педагог тримає напоготові цікаву додаткову роботу.

2. Контролювати темп уроку. Тобто вести урок у гнучкому темпі, щоб навчальний процес відбувався з найменшими зупинками.

3. Доведення до учня необхідних правил і процедур. До прикладу, "Кому здавати роботу", "У мене зламався олівець. "Як мені далі виконувати завдання?", "У мене зошит кінчився, що робити". Якщо учні не обізнані з вимогами, тоді у подібних ситуаціях розгублюються і, намагаючись звільнитися під відчуття невизначеності, починають самостверджуватися, що учителем сприймається як порушення дисципліни.

4. У розробленій індивідуальній програмі розвитку дитини чітко визначати критерії досягнення результатів. Школярам пояснюється план роботи над предметом, програма і способи оцінки знань на всіх етапах навчання, тому кожен учень і кожен учитель можуть бачити перспективу, фіксувати своє поступове зростання і просування від одного етапу навчання до іншого. Це дає відчуття задоволеності, власної компетентності, розвиває самоповагу і відчуття.

5. У перші тижні адаптації дитини до шкільного навчання ретельно продумувати управління навчальним процесом і класним колективом.

6. Розвиток мотивів учіння, тобто формування позитивних мотивів учіння, що підвищить самоповагу учнів в їх пізнавальній діяльності, стимулювання допитливість.

Важливим у розвитку позитивної поведінки є добір методів профілактично-корекційної роботи, котрі повинен спрямовуватися на реалізацію таких функцій:

– виховної (поновлення позитивних якостей, що переважали до появи девіантної поведінки);

– компенсаторної (формування прагнення компенсувати певні недоліки, активізація діяльності у тій сфері, де особистість може досягти успіху, реалізувати потребу в самоствердженні);

– стимулювальної (активізація позитивної суспільно-корисної діяльності через зацікавлене емоційне ставлення до особистості);

– коригувальної (виправлення негативних якостей особистості, коригування мотивації, ціннісних орієнтацій, поведінки);

– регулятивної (забезпечення впливу учасників міжособистісної взаємодії для зміни ступеня участі особистості у груповій діяльності з поступовим переходом до саморегуляції і самоконтролю).

У формуванні здатності налагоджувати ціннісні взаємини між учнями початкових класів в умовах інклюзії вчителю доцільно використовувати різні проблемні ситуації (навчальні, творчі, моральні, гіпотетичні), форми генералізації думки (максими, сентенції, закономірності, причинно-наслідкові зв'язки), що дасть змогу об'єднати зусилля учнів і створити атмосферу продуктивного мислення заснованого на логічних роздумах, доказах, аргументаціях. Важливими методом є арт-терапія – схвалення і прийняття всіх продуктів творчої діяльності дитини незалежно від їхнього змісту, форми, якості (музика, література, бібліотеко терапія, живопис, рисункова терапія, театр, казкотерапія).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси