Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи інклюзивної педагогіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорія інклюзивного виховання

Сутність інклюзивного виховання на сучасному етапі

Виховання – це органічна частина спільного, єдиного процесу творення особистості, що здійснюється під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Поняття "виховання" вживається у педагогічній науці вживається у педагогічному і соціальному значеннях:

– у широкому соціальному, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та суперечності; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, "робити саму себе". Тобто мова йде про процес засвоєння соціально-культурного досвіду – первинну соціалізацію. Соціалізйція – комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства.;

– у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, університетів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними рекомендаціями. Процес засвоєння нових ролей, цінностей, знань, досвіду під впливом соціальних інститутів розглядається як вторинна соціалізація;

– у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, щоб досягти певної мети у колективі – міжособистісна соціалізація, яка визначає ставлення оточення до індивіда, оцінку його взаємодії та навпаки;

– у гранично вузькому, коли педагог або батько вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання.

Отже, поняття виховання особистості, її становлення тісно пов'язується з поняттям соціалізація. Виховання відбувається у цілісному педагогічному процесі загальноосвітньої школи й займає чільне місце поряд з іншими процесами. Особистість набуває соціальної зрілості, перебуваючи у взаємодії з соціальним оточенням, проходить процес самовиховання. Самовиховання – систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання недоліків

Інклюзивне виховання – соціально і педагогічно організований процес формування дитини як особистості, незалежно від рівня психофізичного розвитку, як неповторної людської індивідуальності в умовах інклюзивного суспільства.

Сучасна система виховання ґрунтується на таких підходах:

1) системному, який розглядається як поєднання цільового, змістового, операційно-діяльнісного й результативного компонентів;

2) особистісному, котрий передбачає прийняття дитини як суб'єкта виховання, вважаючи її найвищою цінністю, котрій притаманні свої почуття, переживання;

3) культурологічному – виховання відбувається у контексті культури;

4) відносному – людина виражає себе як особистість через ставлення до будь-чого: до себе, до оточуючих людей, Батьківщини, праці тощо.

Означені підходи розкривають сутність сучасного виховного процесу в інклюзивній школі.

Вихований процес в інклюзивні загальноосвітній школі – система виховної діяльності вчителя, спрямована на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості незалежно від її індивідуальних можливостей, а тим більше від обмежених можливостей життєдіяльності. Забезпечую виховний процес соціально-педагогічна діяльність вчителя початкових класів як у процесі навчання, так і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний час у школі та за її межами.

Мета виховної діяльності в інклюзивній школі – створити всі умови для адаптації дітей з різним рівнем психофізичних можливостей, аби у подальшому відбулася успішна соціалізація у суспільстві. Вимогою до сучасного виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є забезпечення процесу самореалізації та формування соціальних компетенцій кожного вихованця. Реалізація поставленої мети забезпечує цілісність і єдність виховної системи, яка можлива за умови дотримання принципів виховання.

Принципи виховання – основні вимоги до змісту та методів організації виховного процесу, виконання яких забезпечить його результативність. До них належать:

1. Загальностратегічні принципи, які визначають стратегію, характер та зміст відносин вихователя з вихованцями:

– громадської спрямованості;

– зв'язку виховання з життям;

– опора на позитивне;

– гуманізації виховання;

– єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості;

– культуровідповідності.

2. Часткові (тактичні) принципи, що допомагають вихователю створити безпосередні умови для виховання творчої особистості на еонові співробітництва:

– урахування моральних якостей, інтересів, спрямованості, потреб, мотивів діяльності;

– урахування соціального досвіду дитини;

– урахування індивідуальних вікових особливостей;

– урахування вікових та статевих відмінностей (Н. Якса).

Виховний процес реалізується через: а) процес виховання в інклюзивному класі, котрий відбувається у процесі всієї навчально-виховної роботи школи, проводиться на тому навчальному матеріалі, який є змістом того чи іншого навчального предмета; б) позакласну та позашкільну діяльність, метою якої є закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. Діти з особливими освітніми потребами залучаються до позакласної та позашкільної роботи з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей, побажань, віку, індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності та стану здоров'я.

Позашкільна робота з дітьми з особливими освітніми потребами проводиться відповідно до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах.

Процес виховання – це двосторонній (обов'язкова взаємодія (вихователя і вихованця), цілеспрямований (наявність конкретної мети), багатогранний за завданнями і змістом, складний щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітний за формами, методами і прийомами, неперервний (у вихованні канікул бути не може), тривалий у часі (людина виховується все життя) процес. Безперервна взаємодія дітей включає спілкування на різних етапах виховної діяльності, спільне планування колективних творчих справ, інформування дітей про особливості один одного. У визначенні процесу виховання закладені основні структурні компоненти і особливості. Забезпечує процес виховання виховна робота.

Виховна робота у соціально-педагогічній діяльності вчителя початкових класів в умовах інклюзії – цілеспрямована діяльність, орієнтована на створення психологічного комфорту в освітньому середовищі, організацію спільної взаємодії дітей з особливими освітніми потребами із здоровими учнями у навчально-виховному процесі, спрямована на формування ціннісних орієнтацій, творчого розвитку особистості.

Головна функція виховної роботи в школі – сприяти реалізації мети виховання, змісту виховного процесу та оволодінню учнями певними знаннями, уміннями та навичками

Виховна робота в інклюзивному класі ґрунтується на принципах педагогічно-корекційної роботи:

1. Єдності корекції та розвитку. Рішення про потребу корекційної роботи робиться тільки на підставі психолого- педагогічного аналізу внутрішніх і зовнішніх умов розвитку дитини.

2. Єдності вікового та індивідуального розвитку. Здійснюється індивідуальний підхід до дитини в контексті її вікового розвитку.

3. Єдності діагностики та корекції розвитку. Перш ніж вирішувати, чи потрібна корекційна або розвивальна робота з дитиною, треба виявити психологічні особливості її розвитку, рівень сформованості певних психологічних новоутворень, відповідність рівня розвитку знань, умінь і навичок, особистісних і міжособистісних новоутворень віковим орієнтирам, вимогам суспільства.

4. Діяльнісного підходу до здійснення корекції. Заснований на визнанні того, що саме активна діяльність самої дитини є рушійною силою розвитку; на кожному етапі розвитку існує так звана провідна діяльність, яка сприяє розвитку дитини в певному періоді онтогенезу. Розвиток будь-якої людської діяльності (гри, навчання, спілкування) потребує спеціального формування (І. Подласий).

Основні напрями інклюзивного виховання визначаються складниками всебічного розвитку особистості. Ними є:

1. Громадянське виховання – це формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе дієздатною та захищеною.

2. Розумове виховання – діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів.

3. Моральне виховання – виховна діяльність вчителя, школи, сім'ї з формування в учнів свідомості, розвитку морального почуття, відповідальної поведінки.

4. Екологічне виховання – розвиток у молодших школярів культури взаємодії з природою.

5. Статеве виховання – формування культури поведінки у стосунках з особами протилежної статі.

6. Правове виховання спрямовується на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

7. Трудове виховання розвиває у дітей свідоме ставлення до праці, формує навички активної трудової діяльності.

8. Естетичне виховання розглядається як процес формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

9. Фізичне виховання – система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

10. Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури.

Інклюзивне виховання не здійснюється у вигляді прямого засвоєння знань, цінностей та ціннісних орієнтацій і досвіду, а відбувається у процесі застосування системи педагогічних методів у межах цілісного педагогічного процесу, які включають у себе соціальні та суспільно значущі ситуації, оптимальні форми організації діяльності. При цьому особливе значення має адекватний добір змісту та використання його корекційних можливостей..

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси