Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Функціональна диспепсія

Визначення

Функціональна диспепсія (ФД) – це наявність одного або більше диспепсичних симптомів, які походять з гастродуоденальної зони (відчуття тяжкості після їжі, раннього насичення; епігастральний біль; печіння в епігастрії) за відсутності будь-яких органічних (за результатами ФГДС), системних або метаболічних змін, що дозволяють пояснити симптоми[1].

Класифікація[1]

  • 1. Постпрандіальний дистрес-синдром.
  • 2. Епігастральний больовий синдром.

Діагностика

Діагноз ФД може бути встановлений в разі поєднання таких обов'язкових умов:

  • 1) постійні чи рецидивуючі симптоми диспепсії понад 12тижнів впродовж року;
  • 2) клініко-інструментальне обстеження (з обов'язковим ФГДС) не виявляє органічних захворювань із симптомокомплексом, який властивий ФД;
  • 3) немає ознак синдрому подразненої товстої кишки (СПТК), тобто симптоми диспепсії не зникають після дефекації та не пов'язані зі зміною частоти й характеру випорожнення.

Діагностичні критерії[1]

  • 1. Функціональна диспепсія: щонайменше 3 міс. з останніх б міс. наявність хоча б одного з наведених симптомів: відчуття тяжкості після їжі, раннього насичення, епігастральний біль, печіння в епігастрії, а також відсутність органічних захворювань (ФГДС), які дозволили б пояснити наявні симптоми.
  • 2. Епігастральний больовий синдром: щонайменше 3 міс. з останніх 6 міс. наявність інтермітуючих болю або печіння, помірної вираженості, які локалізуються в епігастральній ділянці та турбують щонайменше 1 раз на тиждень, не генералізовані або локалізуються в інших відділах живота чи грудної клітки, не полегшуються після дефекації або флатуленції, не відповідають критеріям діагностики розладів ЖМ або сфінктера Одді.
  • 3. Постпрандіальний дистрес-синдром: щонайменше 3 міс. з останніх 6 міс. наявність хоча б одного з наведених симптомів кілька разів на тиждень: відчуття тяжкості після їжі, раннє насичення, що перешкоджає закінчити їжу.

Діагностичні критерії

Метод обстеження

Епігастральний больовий синдром

Постпрандіальний

дистрес-смндром

Клініко-анамнестичні

дані

Нічний, голодний, періодичний біль 3 локалізацією в епігастральній ділянці, який зникає після їжі чи антацидних препаратів. Значна тривалість скарг та їхня постійна вираженість.

Скарги на раннє насичення, відчуття переповнення у підложечній ділянці після їжі, відчуття надимання в епігастрії, дискомфорту, нудоти після їжі.

ФГДС

Відсутність змін, підтверджена морфологічним дослідженням СОШ.

Пілоричний гелікобактером (Hp)

У 60–70% обстежених за допомогою ендоскопічного уреазного тесту та морфологічного методу СОШ інфікована Нр.

Частота виявлення Hp не перевищує 30–40% хворих.

УЗД

Норма

24-год. моніторинг внутрішньостравохід- ного pH

Норма

Електрогастрографія

У 75% спостережень виявляються різноманітні порушення гастродуоденальної моторики:

  • – розлад акомодації шлунка (до 40%);
  • – порушення ритму перистальтики шлунка (частіше брадигастрія); |
  • – послаблення постпрандіальної моторики антрального відділу шлунка, гастропарез;
  • – порушення антродуоденальної координації (до 50%);
  • – порушення моторики ДПК, дуодено-гастральний рефлюкс.

Внутрішньошлункова

рН-метрія

Норма чи помірна гіперацидність.

Норма

Шлунковий баростат- тест

Вісцеральна гіперчутливість, обумовлена або дійсним підвищенням чутливості механорецепторів стінки шлунка, або підвищеним тонусом і фундального відділу.

Про неспецифічний варіант ФД говорять, коли симптоми цілком не відповідають ані епігастральному больовому синдрому, ані постпрандіальному дистрес-синдрому.

Коментар. У пацієнтів з симптомами, що відповідають діагностичним критеріям ФД. можуть також відзначатися печія чи клінічні ознаки синдрому подразненого кишковика (СПК). Наявність печії не виключає діагноз ФД. якщо симптоми диспепсії персистирують. незважаючи на спроби проведення адекватної кислотознижуючої терапії. Встановлено, що одночасне наявність CPK не робить значного впливу на вираженість симптомів і патофізіологічні механізми розвитку ФД.

Діагноз "хронічний гастрит* морфологічний, він не має клінічного еквіваленту і перебігає часто безсимптомно. Діагноз ФД – клінічний, оскільки відображає наявність у хворого певних симптомів, що виникають не в результаті супутніх хронічних запальних змін слизової оболонки шлунка, а внаслідок порушень шлункової секреції. гастродуоденальної моторики, вісцеральної чутливості, нерідко обумовлених нервово-психічними чинниками

Алгоритм ведення

На сьогодні існують 2 основні тактики ведення пацієнтів з ФД.

  • 1. "Test and treat" – тестування на наявність Нр-інфекції з подальшим призначенням відповідного лікування (див. розділ "Пептична виразка"). За відсутності ефекту від проведеної антихелікобактерної терапії та повернення симптомів необхідно провести ендоскопічне дослідження для уточнення діагнозу. Якщо в обстежуваного відсутня Мр-інфекція, рекомендований перехід до емпіричного лікування (другий варіант ведення хворих). Однак такий метод недопустимий: 1) для необстежених осіб старше 55 років; 2) при виявленні "тривожних" симптомів, що свідчать про наявність серйозноїорганічної патології; 3) у осіб, які тривалий час приймають НПЗП. Для цих пацієнтів, а також для осіб з обтяженим сімейним анамнезом щодо раку шлунка тактика ведення, ґрунтується на результатах обов'язкової ініціальної ендоскопії.
  • 2. Емпірична терапія передбачає призначення пробного лікування з використанням препаратів різних груп (залежно від переваги тих чи інших клінічних симптомів). Перевагу надають ІПП. Крім того, для лікування ФД рекомендовані антифлатуленти (симетикон) і ферментні препарати. Доцільність в призначенні прокінетиків для лікування ФД на сьогодні чітко не визначена і навіть сумнівна.

Зразки формулювання діагнозу

  • 1. Функціональна диспепсія: постпрандіальний дистрес-синдром.
  • 2. Функціональна диспепсія: епігастральний больовий синдром.
  • 3. Функціональна диспепсія: неспецифічний (змішаний) варіант.

Лікування

Перш за все це заходи з нормалізації способу життя; подрібнене, часте харчування (5-6 разів на добу) з пониженим вмістом жиру; відмова від паління, алкоголю, надмірного вживання кави; психотерапевтична корекція: освіта хворих, зняття напруги за допомогою "позитивного діагнозу", "реальної мети лікування".

З антисекреторних препаратів перевагу має пантопразол, який призначають одноразово у дозі 20 мг на добу. Ерадикація Hp за схемами, які затверджені у Маастрихті (IV), є ефективною у 20-25% пацієнтів з епігастральним больовим синдромом ФД (див. розділ "Пептична виразка"). Серед прокінетиків препаратом вибору є домперидон по 5-20 мг 3-4 рази на добу впродовж 3-4 тижнів з подальшим переходом до терапії "на вимогу". З антацидних ліків препаратом вибору є магній-алюмінієві суміші, що не всмоктуються, по 15 мл 4 рази на добу впродовж 3-4 тижнів (див. розділ "Хронічний гастрит").

Алгоритм медикаментозного лікування[4]

  • [1] Римські критерії, 2006 р.
  • [2] Римські критерії, 2006 р.
  • [3] Римські критерії, 2006 р.
  • [4] J.R. Malagelada, 1999 р.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші