Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Канадський мультикультуралізм
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

Класичні праці-виразники мультикультурофобії

У даному розділі подано стислий виклад чотирьох найбільш істотних критичних випадів проти мультикультурализму, опублікованих від 1900 до 1999 року. Розглянемо їх в хронологічному порядку, хоча книга Ніла Бісундата (Bissoondath) була найсерйознішою з чотирьох. У кінці розділу коротко зазначимо деякі розбіжності між авторами і підсумуємо негативні явища, що їх ці чотири праці приписують мультикультуралізмові. У цьому розділі я не оцінюватиму книг, а отже не дам жодної підстави вважати, що вони є вираженням "мультикультурофобії", а не розважливими й обґрунтованими критичними розборами мультикультуралізму. Цс завдання буде покладено на Розділ 2.

Огляд книги "Мозаїчне божевілля" Летбриджа Біббі

У 1990 році соціолог релігії з університету міста Летбридж Реджинальд Біббі видав книгу "Мозаїчне божевілля". Біббі. який отримав ступінь з богослов'я у Південній семінарії Кентуккі. подавав свою книгу як "спробу витлумачити епоху" [7: v]. Тлумачення виявилося не надто оптимістичним. Канада, стверджу є Біббі. являє собою "незібрану мозаїку", "модус вівенді відмінних групи", об'єднаних дише "слабкою готовністю до співісну вання" [7: 95] .

А в чоуіу ж причина нашого скрутного становища? "Криза є наслідком непередбачених наслідків політики, що є нашою гордістю й утіхою – плюралізму. Зіткнувшись із проблемою створення суспільства, в якому люди з різним мовним і культурним багажем зможуть жити разоуі. канадці вирішили перетворити демографічну реальність на національну чесноту ... Канада, вирішили ми. буде багатонаціональним суспільством. багатокультурною мозаїкою людей з різним корінням, які будуть вільні жити, як вважають за потрібне" (Bibby. 1990) |7. 7].

Плюралізм, однак, не може ні від чого не залежати. Плюралізм. релятивізм та індивідуалізм становлять ятя Біббі самостійну і самодостатню триєдність: "Індивідуалізм і плюралізм починають підсилювати одне одного. Щойно такс суспільство як наше офіційно підтверджує плюралізм, права не тільки груп, але й окремих осіб стають незаперечними. Крім того, коли політику плюралізму офіційно схвалено, громадяни повинні поважати безліч способів життя і точок зору.

Наголос на "істині" та "праві" замінюється наголосом на "точці зору" і "тому, що вам підходить". Будь-які жорсткіші оцінки стають загрозою для стабільності у суспільстві" [7; 44]. Тому для плюралізму "обов'язковим" є "одночасне проголошення того, що всі точки зору однаково вагомі, і що всі заняття однаково шляхетні". Таким чином ми виявляємо "широке схвалення релятивізму" [7, 9].

Кожен елемент цієї триєдності послаблює нас. Плюралізм зробив з нас набір "культурних гібридів і чистокровних порід, всі з яких заохочуються до відання переваги своїм рідним національним культурам" [7, 203]. Скидається на те, що ми живемо у "країні, яка каже нам, що наша національна мета полягає у проживанні нашої культурної спадщини" [7, 203]. Крім того, індивідуалізм веде до того, що кожна культурна група сама розбивається на "окремі частинки мозаїки" [7, 8]. Релятивізм, зі свого боку, "нищив і продовжує нищити моральний консенсус" [7, 14 ].

Якимсь чином, однак, цей релятивізм співіснує з різними формами морального абсолютизму. Біббі стверджує, наприклад, що права сьогодні вважаються "незаперечними" [8; 44]. Це і не пахне релятивізмом. Так само як і наша підвищена увага до расизму, завдяки якій "ми більш, ніш будь-коли 'бачимо' неналежну поведінку" [7, 60].

Біббі не усвідомлює цього співіснування морального релятивізму і абсолютизму. В аналітичній розвідці, де превалює занепокоєння релятивізмом, він лише побіжно згадує про різні випадки й приклади надзвичайно суперечливого явища. Час від часу ці суперечливі приклади якимсь чином ототожнюються із самим релятивізмом.

Наслідки цих явищ сягають кожного закутку життя: "Уявлення про культурну мозаїку поширюється на інші сфери, як от родинні стосунки і родинне життя, освіта і засоби масової інформації" [7, 91]. Усі основні інституції, потрібні для того, аби об'єднати нас і вивести на шлях до гарного життя, як, наприклад, уряд, освіта, релігія та ЗМІ, "просякнуті" "надмірним індивідуалізмом і надмірним релятивізмом" [7, 182]).

Тому більшість релігійних груп "більше не обстоюють істину" [7, 143], а "наша освітня система є, ймовірно, основним джерелом "бездумного релятивізму" [7, 131]. Родини, зі свого боку, перейшли "від обов'язку до почуттів" [7, 65]. Усе це призвело до занепаду турботливості як на суспільному, так і на більш особистому рівні. Ми дійшли до "спілкування й взаємодії на вбогому, примітивному рівні" [7, 108].

Що в кінцевому підсумку? "У своєму прагненні сприяти співіснуванню Канада сама може виявитися світовим лідером у сприянні розвалові групового життя і відмові від прагнення до кращого" [7, 15]. "Якщо немає ніякого послідовного бачення", заявляє Біббі, "ніяких національних завдань, ніякого ясного почуття співіснування задля якоїсь мети, плюралізм стає нецікавою самоціллю. Замість того, щоб співіснування було підвалиною, яка дає можливість різнорідній нації спільно провадити оптимальний тип існування, воно перетворюється на національний клопіт. Плюралізм втрачає мотив. Результат: мозаїчне божевілля" [7, 104].

Змальовуючи жахливу картину нашої сучасності, Біббі не стверджує, що Канада відступилася від райдужного минулого. Він визнає тривалий другорядний статус канадських жінок і історію нашого ганебного ставлення до етнічних меншин і корінних жителів [7, 191].

Отже, багато змін у канадському суспільстві були позитивними: "Схоже, що плюралізм, індивідуалізм і релятивізм були і є дуже корисними для Канади. Чимало перекосів перших ста років країни було усунено" [7, 89]. Тож ці явища не є згубними, коли прописуються у помірних дозах. Але вони надто далеко зайшли. Серед найулюбленіших слів Біббі фігурують "надлишок" і "надмірний".

Як видно з назви одного з розділів, зараз ми потерпаємо від "надмірного успіху" загалом і "надмірного індивідуалізму та надмірного релятивізму" зокрема [7, 101]. Важливою посилкою є те, що плюралізм не стримується зрівнювальними силами: "Сьогодні канадці вільні прожити життя як вважають за потрібне" [7, 90]; немає "ніякого тиску ... щодо відмови від культурного минулого і підкорення панівній культурі" [7, 7].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші