Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Типології соціально-психологічного тренінгу

  • 1. Тренінг психоаналітичної орієнтації.
  • 2. Тренінг біхевіористської орієнтації.
  • 3. Тренінг гуманістичної орієнтації.
  • 4. Тренінг когнітивістської орієнтації.

Ключові слова: тренінг, психоаналіз, біхевіоризм, психоаналітична й біхевіористська орієнтація, тренінги когнітивного та гуманістичного спрямування.

Тренінг як унікальна система психологічного конструювання, оновлення, формування, особистісного зростання людей і груп усе більше поширюється в багатьох професійних галузях, особливо у сферах, де діяльність супроводжується ризиком, напруженістю, великими психічними і фізичними навантаженнями, високим рівнем відповідальності.

Розвиток різних тренінгових форм пов'язаний з провідними орієнтаціями психології. У західній традиції це були біхевіоризм та необіхевіоризм, психоаналіз, когнітивізм, екзистенціальна і гуманістична психологія тощо. Відповідно до напрямів психології з'явилися і тренінги – психоаналітичної, когнітивістської, біхевіористської, гуманістичної та інших орієнтацій.

Тренінг психоаналітичної орієнтації

Тренінг психоаналітичної орієнтації базується на принципі визначального впливу минулого досвіду людини на формування її світовідчуття, певної манери поведінки, її внутрішніх і зовнішніх проблем. На думку О. Бондаренко, під час тренінгу вирішуються питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки учасника (мотивами, конфліктами, суперечностями), існування яких забезпечують функціонування та розвиток особистісного "Я"[1].

Основною метою психологічної допомоги у класичному психоаналізі є[2]:

  • – усвідомлення неусвідомленого, тобто мотивів, захисних механізмів, способів поведінки, й обгрунтування адекватної та реалістичної його ін герпретації;
  • – посилення его-свідомості з метою формування більш реалістичної поведінки.

У класичному психоаналізі позиція і роль тренера жорстко фіксовані, потребують дотримання чітко визначених вимог, а саме: невтручання; відстороненості; нейтралітету й особистісної закритості; умінь і здатності витримувати перенесення та працювати з контрперенесенням; володіти спостережливістю та навиками адекватної інтерпретації. Окрім цього, тренер повинен усвідомлювати власні проблеми, реакції та їх можливий вплив на учасника. Варто зазначити, що обов'язковою умовою професійної підготовки психоаналітика є проходження тривалого й детального курсу психоаналізу[3].

У процесі роботи тренінгу психоаналітичної орієнтації можуть бути використані наступні базові техніки:

  • – метод вільних асоціацій (мимовільне висловлювання всього, що приходить у голову, незважаючи на те, наскільки абсурдним або непристойним це може здатися)[4];
  • – метод тлумачення сновидінь (сновидіння являють собою процес трансформації переживань у більш прийнятну для сприйняття форму)[5];
  • – інтерпретація (тлумачення, пояснення), що включає три процедури: ідентифікацію, власне тлумачення та трактування мовою повсякденного життя учасника[6];
  • – аналіз опору, що забезпечує усвідомлення учасниками своїх Его-захисних механізмів і прийняття необхідності конфронтації щодо них[7];
  • – аналіз перенесення (трансферу) як неодмінного атрибуту психотерапії у психоаналізі, що сприяє усвідомленню фіксацій, які визначають поведінку і переживання учасника[8].

У тренінгових заняттях аналітичної психотерапії К. Юнга основне завдання полягає у подоланні будь-якої однобічності у розвитку особистості та індивідуалізації як всебічного, повного зростання самості, що синтезує свідоме і несвідоме. Тому метою психотерапевтичної допомоги є навчити учасників розумінню внутрішнього світу і самопізнанню через переживання всієї повноти власного буття, що зумовлює перспективу поглиблення повноти гармонійного буття. Таким чином, упродовж тренінгової роботи психоаналітичного спрямування ведучий (тренер, психолог, психотерапевт) прагне до пошуку однієї з чотирьох помилок у "картині світу" учасника: недовіри, себелюбства, нереалістичних амбіцій та браку впевненості. Вирішенню визначених завдань сприяє встановлення правильних психотерапевтичних відносин, аналіз і формування особистісної динаміки учасників, заохочення саморозуміння і допомога в переорієнтації..

У 1967 році психоаналитик X. Вейцман уперше приступив до серйозного наукового дослідження методу систематичної десенсибілізації, який, до речі сказати, досі прийнято вважати основним прийомом поведінкової терапії. Систематична десенсибілізація є складанням in vivo (у реальності) або в уяві експозиції предметів, що лякають, або ситуацій, розташованих у порядку зниження рівня тривоги, яку вони викликають. У стані глибокої релаксації особистість поступово звикає до подразників, що викликають реакцію страху. При цьому зниження гостроти подібної реакції на рівні уяви позначається на реальних переживаннях. X. Вейцман спробував довести, що високу ефективність цього методу можна пояснити і з психоаналітичної точки зору, оскільки регресія або релаксація, що супроводжувала уявне або реальне зіткнення з обставинами, які лякають, послабляє захисну реакцію і непрямим чином сприяє психологічній переробці центрального конфлікту – джерела тривоги та страху.

Американський психоаналітик Д. Вахтель (Wachtel, 1977 р.) зробив спробу взаємовигідної інтеграції психоаналізу і поведінкової психотерапії. Підгрунтям для цього став психоаналіз Его- психологічної орієнтації і, пе;редусім, теоретична й практична ревізія психоаналітичних концепцій, здійснена Р. Шафером (Schafer, 1976 р.). На його думку, передумови для подібної інтеграції виникають у тому випадку, коли вирішальне значення надається адаптивній поведінці й достатній функціональній автономії Его, як це відбувається у рамках Его-психології, і, згідно з принципами Р. Шафера, перевага надається якості "дії", а не "переживанням".

За допомогою методу систематичної десенсибілізації у процесі тренінгової роботи можна виявляти комплекси, відповідальні за виникнення страху. Шляхом комбінування різних методів (зокрема, викликаючи в особистості асоціацію з уявленнями, що є джерелом тривоги) допомагати учасникам в усвідомленні їхніх ключових проблем. Учений рекомендував психоаналитикам вчитися у прибічників поведінкової терапії наукової скрупульозності[9].

  • [1] Дугксвич Т. В. Практична психологія : Вступ до спеціальності... – С. 126.
  • [2] Бондаренко О. Ф. Психологическая помощь: теория и практика [Текст] : учеб, пособие / О. Ф. Бондаренко. – К.: Укртехлрес, 1997.-216 с.
  • [3] Дупсевич Т. В. Практична психологія : Вступ до спеціальності... – С. 126.
  • [4] Хьелл Л. Теории личности : монография. – [3-є изд] / Л. Хьелл, Д. Зиглер, Дж. Эниел ; под ред. Е. Егеревой. – СПб : Питер, 2009. – 607 с. – (Серия "Мастера психологии").
  • [5] Каліна Η, Ф. Психотерапія [Текст]: підручник з грифом МОНУ / Η. Ф. Каліиа. – К : Академвидав України, 2010.-288 с.
  • [6] Дугкевич Т. В. Практична психологія : Вступ до спеціальності... – С. 127.
  • [7] Бондаренко О. Ф. Психологическая помощь: теория и практика [Текст] : учеб, пособие / О. Ф. Бондаренко. – К.: Укртехпрес, 1997. – 216 с.
  • [8] Основи практичної психології [Текст]: підручник / [В. Панок, R Чепелева, Т. Титаренко та ін.]. -К. :Либідь,2001. 534с
  • [9] Эгги Э. Поведенческая терапия и психоанализ / Попытки интеграции на основе технических приемов // Ключевые понятия психоанализа (Статья №6а); под редакцией Вольфганга Мертенса [перевод с немецкого С. С. Панкова]. – СПб : Б&К, 2001. – С. 59-65.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші