Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психокорекційна техніка

Психокорекція – один із видів надання психологічної допомоги. Її здійснює психолог чи психотерапевт, який має базову психологічну освіту. Корекція дослівно означає "виправлення", "внесення поправок" і стосується тих психологічних феноменів, які є нефункціональни ми або перешкоджають психологічному розвитку та функціонуванню[1].

Психокорекція – це система дій, спрямованих на виправлення недоліків емоційного, інтелектуального та поведінкового аспектів особистості за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Це – психозаміна усталених характеристик суб'єкта, стабілізованих у процесі життєдіяльності, що має на меті актуалізацію внутрішнього потенціалу "Я" суб'єкта; шлях аналізу цілісних явищ психіки в єдності свідомого і несвідомого аспектів психіки суб'єкта.

Психокорекції підлягають явища, яким -притаманна статичність, незмінність, фіксованість. Але ці психологічні явища не повинні мати органічної основи (ураження головного мозку) і не повинні сформуватися настільки рано, що в подальшому практично не змінюються (сила нервової системи, ступінь рухливості нервових процесів)[2].

Особливості психокорекції: підлягають лише здорові люди, які мають певні психологічні труднощі; орієнтована на розвиток здорової творчої особистості, її потенціалу; частіше спрямована на теперішнє і майбутнє; передбачає середню тривалість зустрічей (довша за консультацію, але коротша за психотерапію).

Психокорекція спрямована на подолання певних психічних розладів, що істотно впливають на деформацію особистості. Для відновлення повноцінного функціонування використовують довготривалі процедури (психотерапія).

Об'єктами психокорекції можуть бути особистість, сім'я, група.

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психологічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш досконалою, підвищують адаптивні можливості його особистості[3].

Психокорекційні заходи можна класифікувати[4]:

  • – за характером спрямованості: симптоматичну корекцію (короткотривалий вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу) та каузальну (причинна – спрямована на джерела і причини відхилень; більш тривала у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективною);
  • – за змістом розрізняють корекцію: пізнавальної сфери; особистості; афективно-вольової сфери; поведінкових аспектів;
  • – міжособистісних відносин; внутрішньогрупових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних); дитячо-батьківських стосунків;
  • – за формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію: індивідуальну; групову; у закритій природній групі (сім'я, клас); у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами; індивідуально- групову (змішана група);
  • – за наявністю програм: програмовану; імпровізовану;
  • – за характером керування коригуючими впливами: директивну; недирективну;
  • – за тривалістю: надкоротку (хвилини, години, вирішення актуальних ізольованих проблем, конфліктів); коротку або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру, який продовжується після завершення зустрічі); тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми); довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого; ефект розвивається поступово, носить тривалий характер);
  • – за масштабом вирішуваних завдань розрізняють корекцію: загальну (заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, які регулюють психофізичне, емоційне навантаження відповідно до вікових та індивідуальних можливостей) та спеціальну (комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних завдань формування особистості, окремих її властивостей чи психічних функцій, що проявляються у девіантній поведінці й ускладненій адаптації (невпевненість, агресивність, тривожність, аутичність, схильність до стереотипів, конфліктність). Спеціальна корекція виправляє наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особистості[5].

Відповідно до напрямів розвитку теоретичної та практичної психології з'явилися теоретичні моделі психокорекційної роботи, пов'язані з динамічними аспектами психіки. Так, основною метою психокорекції у психоаналізі виступає допомога клієнту в розумінні й усвідомленні ним причин його поганого пристосування до реальності і надання йому допомоги у можливості адаптації до неї.

Психоаналіз полягає в пошуку прихованих джерел хвороби у просторі несвідомого і психологічної допомоги людині в усвідомленні й переоцінці переживань, які тривожать. Класичний психоаналіз включає в себе 5 базисних технік: метод вільних асоціацій; тлумачення (інтерпретація сновидінь); інтерпретація; аналіз чинення опору; аналіз переносу (проекції).

Клієнт-центрований підхід К. Роджерса передбачає, що людина володіє всією необхідною компетентністю для вирішення проблем, які перед нею виникають і здатна спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ці здібності можуть розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, де людина отримує можливість встановлювати позитивні зв'язки. Основні поняття клієнт-центрованого підходу – "поле досвіду", "Я-реальне", "Я- ідеальне", "тенденція до самоактуалізації", "самість". Зокрема, "самість" – це цілісність, що включає в себе тілесний і символічний, духовний досвід[6].

Умови, необхідні для створення сприятливого психологічного клімату у взаємодії "тренер – учасник": безумовне позитивне ставлення ведучого до почуттів учасника; емпатія; автентичність; утримання від інтерпретацій повідомлень клієнта чи від підказки рішень його проблем, тобто виконує функцію дзеркала, що відображає почуття і думки клієнта та формулює їх по-новому.

Поведінковий напрям у психокорекційній роботі бере свій початок з праць Д. Вольпе і А. Лазаруса (сер. 50-х- поч. 60-х років), хоча коріння відходить у біхевіоризм Д. Уотсона і Е. Торндайка.

Оперативні техніки можуть бути використані для вирішення наступних завдань: формування нового стереотипу поведінки, якого раніше не було в поведінковому репертуарі людини (напр., поведінка самостверджуючого типу в пасивної дитини, елементи спільної гри у сором'язливої дитини; закріплення (підсилення) вже існуючого в учасника соціально бажаного стереотипу поведінки. Для вирішення цього завдання використовують контроль стимулу, позитивне і негативне підкріплення.

Сучасний трансактний аналіз Е. Берна включає в себе теорію особистості, теорію комунікацій, аналіз складних систем і організацій, теорію дитячого розвитку. У практичному застосуванні він являє собою систему корекції як окремих людей, так і подружніх пар, сімей, різних груп.

Головна мета корекції – допомогти клієнту в усвідомленні своїх ігор, життєвого сценарію, "Его-станів" і при необхідності прийняття нових рішень, які належать до життєвих стратегій. Сутність корекції – звільнити людину від виконання нав'язаних програм поведінки і допомогти їй стати незалежною, спонтанною, здатною до повноцінних стосунків і близькості. Кінцева мета – досягнення автономії особистості, визначення своєї власної долі, прийняття відповідальності за свої вчинки і почуття. Завдання консультанта – забезпечити необхідний інсайт.

Техніка сімейного моделювання включає в себе елементи психодрами і структурного аналізу "Его-стану". Учасник групової взаємодії відтворює свої трансакції з моделлю своєї сім'ї. Проводиться аналіз психологічних ігор, ритуалів, позицій у спілкуванні, сценарію. Проведення корекційної роботи вимагає від спеціаліста певної підготовки.

До основних компонентів професійної готовності до корекційного впливу належать[7]:

  • теоретичний компонент: знання теоретичних основ, загальних закономірностей психічного, розвитку в онтогенезі, періодизацію психічного розвитку, знання проблеми співвідношення навчання і розвитку; уявлення про основні теорії, моделі й типи особистості; знання про соціально-психологічні особливості групи; знання умов, що забезпечують особистісне зростання і творчий розвиток.
  • у професійній підготовці можливі три основні підходи: дотримування одного підходу; еклектизм (знає вибірково з різних теорій і практик); загальний континуальний підхід;
  • практичний компонент підготовки – оволодіння конкретними методами і методиками корекції[8].

Особистісна готовність передбачає наявність у дорослого потреби іти не від себе, а від клієнта і його проблем; запобігання професійній деформації особистості, синдрому професійного вигорання.

  • [1] Мазяр О. В. Основи пс ихокорекції [Текст]: курс лекцій / О. В. Мазяр. – Житомир, 2013.-41 с.
  • [2] Осипова А. А. Общая психокоррекция [Текст] : учеб, пособие для студентов вузов / А. Л. Осипова.-М : ТЦСфера, 2005.-С. 5-21.
  • [3] Дуткевич Т. В. Практична психологія : Вступ до спеціальності... – С 114.
  • [4] Олійник Л. М. Психодіагностика і корекція... – С. 138-139.
  • [5] Олійник Л. М Психодіагностика і корекція [Текст]: найм.-метод, посібник з практичної психології / Л. М Олійник. – Микблаїв: ПП "Принт-ЕксПрес", 2010. – С. 140.
  • [6] Олійник Л. М. Психодіагностика і корекція... -С. 142.
  • [7] Олійник Л. М/ Психодіагностика і корекція... – С 143.
  • [8] Олійник Л. М. Психодіагностика і корекція... -С. 143.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші