Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

Групова динаміка охоплює всі види колективної взаємодії у групі. Йдеться про такі процеси, як групова згуртованість, влада, прийняття рішення, зміна влади, спосіб реагування на інші групи та ін. Більшість з них відбувається тільки в малій соціальній групі.

Групова динаміка (грец. dunamicos – сильний) – сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування.

Термін "групова динаміка" спочатку використовувався для позначення створеної К. Левіним наукової школи (школа групової динаміки), що тлумачила групу як динамічне ціле. Описуючи її властивості, вчений використовував такі закони:

  • 1) Ціле домінує над частинами. Це означає, що групу не можна розглядати як суму індивідів, оскільки вона часто змінює їх індивідуальну поведінку. Ззовні легше впливати на групу загалом, ніж на поведінку окремих індивідів. За таких умов кожен індивід визнає свою залежність від інших належних до групи індивідів;
  • 2) Окремі елементи об'єднуються у ціле. Отже, основою групи є взаємозалежність індивідів, які охочіше приєднуються до груп, з якими себе ототожнюють, а не до тих, від яких залежать, залишаючись серед осіб, до Яких відчувають свою належність, навіть якщо їх поведінка є недружньою.

Перша або початкова стадія має кілька назв: орієнтації та залежності, невпевненості, пасивного напруження. Група стривожена, напружена, вона чекає керівництва та чіткого плану дій. Учасники сподіваються, що тренер розв'яже їхні проблеми, але поведінка тренера не завжди повністю відповідає їхнім очікуванням. Інколи на цій стадії виникає псевдозгуртованість, і учасники починають обговорювати "безпечні" другорядні питання. К. Роджерс описував цю стадію як кружляння на місці, стадію формального спілкування, відмови від особистісного самовираження.

Друга стадія – стадія конфліктів і протесту, активації, активного напруження. Проявляється тенденція до суперництва, відбувається кристалізація ролей. Переважають такі емоції, як ворожість, напруження, тривога. Часто зустрічається відверта конфронтація з тренером. Чим сильніша конфронтація керівника з групою, тим глибшою і змістовнішою буде робота на наступних етапах. Іноді група обирає собі об'єктом агресії одного з учасників і засуджує його за поведінку, яка відхиляється від норми, загальноприйнятої у групі. Група переносить на тренера відповідальність за своє розчарування. Деякі психотерапевти, наприклад, К. Хек, умисно викликають агресивність групи на себе. Провокаційна поведінка тренера – це компонент безпеки для групи: вона вчиться відкрито проявляти негативні почуття та не спрямовує нагромаджену агресію на когось із учасників групи. Після цієї стадії група переконується в тому, що прояви агресії не завжди неприпустимі: вони можуть бути продемонстровані, прийняті, зрозумілі та поступитися більш конструктивним почуттям.

Критеріями проходження конфліктної стадії є посилення ролі тренера, виконання групою його інструкцій.

У процесі структурування групи учасники демонструють звичний діапазон соціальних ролей, з'ясовують статусні стосунки між собою, активно проявляють конкуренцію, поки не встановиться властива для групи соціально-психологічна структура. Це дає змогу перейти до наступної стадії. Зниження рівня уваги та участі членів групи може мати різноманітні причини. Ось деякі з них: фізичне оточення (умови в тренінговому приміщенні – надто душно, надто холодно, галас, погане освітлення тощо); натуральні зміни функціонування організму людини протягом дня – дослідження показують, що переважно максимальної продуктивності людина досягає близько 10 години ранку; спадає вона наближаючись до обіду (о 13 – 15 годині) і знову зростає між 16 та 18 годинами; індивідуальні чинники (самопочуття); термінові і важливі справи поза тренінговим приміщенням (професійні, родинні); низька мотивація до участі в тренінгу; сильні емоції (злість, неспокій тощо); монотонність проведення тренінгу (техніки, оперування голосом тощо).

Робоча стадія – це конструктивна фаза, коли група згуртована. Учасники відчувають безпеку та можливість відкрито висловлювати позитивні почуття. Увагу спрямовано на спілкування щодо реальних проблем і того, що відбувається тут і зараз. Група починає працювати як модель соціуму, надаючи своїм членам можливість отримати зворотний зв'язок і випробувати новий репертуар рольової поведінки. На стадії працездатності члени групи працюють в основному над вирішенням особистих, а не групових проблем. Група ще потребує того, щоб тренер структурував її роботу і постійно оцінював її. По закінченні роботи вона чекає від тренера пояснень, висновків і узагальнень. Таким чином, успішність роботи групи на стадії працездатності початкового етапу залежить від тренера.

На завершальній стадії – сепарації – підбиваються підсумки і аналізуються досягнуті результати. Це стадія повернення, розпаду групи. Вона яскраво проявляється тоді, коли група працювала інтенсивно, досягла високого рівня згуртованості та відкритості учасників, і вони починають відчувати тривогу перед розлукою, або учасники не впевнені, що за межами групи їм удасться зберегти досягнуті тут позитивні зміни, або в них виникає прагнення зберегти дружні стосунки з учасниками групи... На цій стадії зміни, що відбулися завдяки тренінгу, мають додатися до реального життєвого контексту учасників. Отриманий досвід у досягненні загальногрупових цілей співвідноситься учасниками з варіантами досягнення особистих цілей. Мета тренера на цьому етапі полягає в розподілі відповідальності за події в групі між тренером та членами групи. Він повинен надавати допомогу щодо усвідомлення нових загальногрупових правил і цілей; продуктивно взаємодіяти з лідерами; організовувати умови для самонавчання всередині групи. Крім того, тренер має навчити членів групи оцінювати результати роботи і підбивати підсумки, узагальнювати досягнуті результати, переносити ці результати в життя поза групою.

Отже, завершення тренінгу – емоційна інтеграція і символізація досвіду. Усі процедури тренінгу спрямовані на створення нового досвіду для учасників, а його цінність пов'язана з можливістю перенесення в реальне життя (рис. 1.5).

Реалізація тренінгового досвіду

Рис. 1.5. Реалізація тренінгового досвіду

Таким чином, група під час тренінгу, як правило, проходить певні етапи групового розвитку, кожен з яких поділяється на певні стадії. Групова динаміка залежить від поведінки тренера. Знаючи особливості розвитку групової динаміки та ймовірність конфліктів на кожному етапі, тренер може управляти нею. При плануванні тренінгу ведучий (тренер) повинен враховувати існування певних цілей і завдань кожного етапу розвитку групової динаміки, дотримуватися відповідних моральних цінностей і норм, якими також опановують учасники групи (людина відповідальна за свої думки, почуття, дії, тобто вона сама може вільно обирати модальності внутрішнього світу)[1].

  • [1] 'Федорчук В. М. Соціально-психологічний тренінг "Розвиток комунікативної компетентності викладача": навч -метод, посібник. – Кам'янець-Подільський : Абетка, 2003. – 240 с.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші