Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Деролінг, шерінг і дебрифінг

Заключна (завершальна) частина тренінгу – вправи на рефлексію та відновлення сил учасників, прощання, отримання зворотного зв'язку щодо результатів тренінгу й можливості застосування отриманих навичок у реальному житті (5-10% від загального часу).

Завершення тренінгу передбачає емоційну інтеграцію і символізацію досвіду, оскільки усі процедури тренінгу спрямовані на створення нового досвіду для учасників, а його цінність пов'язана з можливістю перенесення в реальне життя.

Другим важливим аспектом завершальних процедур є "деролінг учасників", виведення їх із тренінгового хронотопу – штучно створеного психологічного простору.

Емоційна інтеграція (шерінг) почуттів – це обмін емоційними переживаннями внаслідок тренінгу. Кожний учасник висловлює своє ставлення до тренінгу, відповідаючи на запитання: Що я відчуваю? Що беру з собою? Що особисто для вас було наважчим і найціннішим у тренінгу? Окрім того, враження і відкриття можуть коротко записуватися на аркушах паперу у формі пелюсток. Після усної відповіді кожен учасник прикріплює свою пелюстку на дошку, і після завершення тренінгу виникає "ромашка".

Раціональною утилізацією досвіду є пам'ятка, яку учасники створюють за мотивами тренінгу. Тема пам'ятки – сфера практики, де будуть застосовуватися отримані навики. Кількість пунктів у пам'ятці: 7+/- 2.

Пам'ятки можуть створюватися індивідуально або в підгрупах. Пам'ятка може створюватися у формі модерації, а визначені аспекти – у вигляді операцій. Окрім того, можна запропонувати учасникам створити об'єкт, що символізує досвід, отриманий у тренінгу: колажі, малюнки, тексти, анекдоти, байки, пісні. Можливі теми колажів або малюнків:

  • • Ми до тренінгу – ми після тренінгу.
  • • Новий досвід.

Символічні дії можуть бути і у створенні "живих" скульптурних композицій, що підсумовують досвід:

  • • Мої (наші) відкриття.
  • • Ми (я) будемо жити тепер по-новому.

Автор, який створив композицію, має дати їй назву, придумати фразу, що відображає її суть. Скульптура може бути як статичною, так і динамічною (створюватися поступово). Елементи композиції, знімки можна знімати і віддавати як емоційний талісман з тренінгу.

Дебрифінг як форма психологічної допомоги являє собою організоване осмислення та обговорення ситуації. Дебрифінг застосовують в групах осіб, які разом пережили стресогенну ситуацію або трагічну подію. Загальна мета групового обговорення – мінімізація психологічних страждань і болю. Реалізація мети дозволяє розв'язати завдання: "опрацювати" враження, реакції та почуття; сприяти когнітивній (пізнавальній) організації набутого досвіду шляхом узгодження як подій, так і реакцій; зменшити індивідуальну та групову напругу; зменшити відчуття патології особистісних реакцій, тобто нормалізувати стан шляхом обговорення почуттів і реальної можливості поділитися один з одним своїми переживаннями; мобілізувати внутрішні та зовнішні ресурси, підвищити рівень групової підтримки і солідарності; підготувати до переживання тих симптомів і (або) реакцій, які можуть виникнути; визначити заходи подальшої допомоги у разі потреби. Той, хто керує дебрифінгом, повинен чітко уявляти собі, що він не "консультант" і не груповий психотерапевт, – у традиційному розумінні, що це також і не "лікування".

Сеанс полягає в необхідності мінімізувати розвиток важких психологічних наслідків після отриманого стресу. Дебрифінг не може запобігти їх виникненню, розвитку і продовженню, але сприяє розумінню причин й усвідомленню дій, які необхідно вживати. Тому одночасно – це метод кризової інтервенції і профілактики. Психологічний дебрифінг застосовують під час різних подій, які об'єднують двома загальними характеристиками: це ситуації, в яких існує осмислена учасниками загроза; в ній беруть участь усі присутні в групі.

Оптимальний час для проведення дебрифінгу – через 48 годин після події. У цьому випадку ті, хто був задіяний у подіях, уже пройдуть через період гострих реакцій, і вже можливі рефлексії та самоаналіз. Варто враховувати, що чим більше пройде часу після події, тим більш розмитими будуть спогади.

Дебрифінг може мати продовження через два тижні або навіть протягом двох місяців. Це дуже зручно, оскільки фахівці мають час належним чином підготуватися до психологічної допомоги. Цей процес уже буде менш структурованим, ніж перший, і його головне завдання передбачає відстеження в учасників динаміки в проявах симптомів і зроблених дій для їх подолання. На цьому етапі також має пройти визначення учасників, які мають потребу в більш інтенсивній психологічній допомозі або психотерапевтичному лікуванні[1].

Дебрифінг проводять у групах до 15 осіб, які спільно пережили певні події. У процедурі дебрифінгу можна виділити три частини, де є від 5 до 7 структурних фаз. Частина перша – обробка головних почуттів учасників і вимір інтенсивності стресу групи. Частина друга – детальне обговорення симптомів та забезпечення почуттів захищеності і підтримки. Частина третя – мобілізація ресурсів, забезпечення інформацією і формування стратегії на майбутнє.

Фази мають чітку послідовність:

  • вступна фаза: знайомство з групою, роз'яснення цілей, завдань і правил поведінки групового обговорення, створення обстановки психологічної безпеки і комфорту;
  • фаза факторів (факти): учасники групи розповідають про те, що вони спостерігали, що робили в ситуації, і на основі цього

складається більш-менш цілісна картина того, що відбувалося. У цій фазі прояв власних емоцій, висловлення оціночних суджень недоцільно;

  • фаза реагування (думки, емоції, почуття): здійснюють перехід від опису фактів до розповіді про внутрішні психолргічні реакції особистості на них. Враження, емоційні реакції, імпульсивні вчинки кожного учасника події стають надбанням усієї групи. Особливу увагу ведучий приділяє включенню всіх осіб у групову роботу, недопущення "узурпації" права на висловлення одних і перетворення на безмовних слухачів інших. Він звертає увагу на те, що, висловлюючись про пережите, люди відчувають сильний стрес, і, незважаючи на те, що це відбувається в обстановці відсутності реальної небезпеки, мають потребу в розумінні й підтримці оточуючих;
  • фаза симптомів: на даному етапі предметом групового обговорення стають емоційні, фізіологічні та поведінкові реакції і симптоми посттравматичного стресу, зміни в самосвідомості й самооцінці людей. Ознайомлюючись з переліком симптомів, характерних психологічних наслідків конкретних психотравмуючих подій, кожен учасник розуміє, що його переживання не унікальні. Відображаючись в інших людях через зворотний зв'язок, помічаючи у висловлюваннях інших учасників те, про що сам сказати не наважувався, кожен краще пізнає себе, свої почуття, переживання[2];
  • завершальна фаза: підбиття своєрідного підсумку щодо пережитих подій, пояснення учасникам психологічної суті після стресових розладів як "нормальних реакцій на ненормальні умови дій", образів подолання негативних психологічних наслідків стресу. Тут може бути зачитаний загальний список реакцій учасників на стрес-фактори ситуацій;
  • фаза реадаптації ("Закриття минулого") – у термінах майбутнього визначаються стратегії подолання негативних наслідків стресу, випадки, в яких учасник повинен шукати додаткову психологічну допомогу. Такими випадками є: наявність післястресових симптомів через 6 місяців після дебрифінгу[3], наявність труднощів у виконанні найпростішої роботи або різке зниження працездатності.

У процесі проведення дебрифінгу необхідно суворо дотримуватися правил групової роботи: добровільність, конфіденційність, виняток взаємних оцінок, критики, недоброзичливості; робота без перерв з правом вільного виходу учасників при необхідності; свобода в постановці будь-яких питань, які пов'язані з пережитими подіями і власними станами; попередження учасників про можливості повторного переживання під час опрацювання негативних емоцій, почуттів та необхідність таких переживань в інтересах пошуку шляхів їх подолання; ведення розмови лише про свої переживання, а не про реакції інших людей.

Отже, дебрифінг допомагає краще зрозуміти природу травматичного стресу, його симптоми, опанувати образи ефективного їх подолання, запобігти можливості виникнення відстрочених негативних наслідків.

  • [1] Мегоди психологічної допомоги // Профінструмент для економіста. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу profinstnunenLorg/index.php/statti/3463-metodi-psihoIogichnoi'pidgotovki• osobistosti.
  • [2] Методи психологічної допомога // Профінструмент для економіста. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу profimtrument.org/wdex.php/statti/3463-metodi-psihologichnoi-pidgotovki-osobistosti.
  • [3] Методи психологічної допомоги // Профінструмент для економіста. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу hnp://profmstrumeni.org/index.php/statti/3463-mctodi-psihologichnoi-pidgoiovki' osobistosti.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші