Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогічна майстерність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Шкільний рівень

  • а) індивідуальна (за індивідуальними планами самоосвіти вчителя, за результатами самооцінки, рекомендації дирекції навчального закладу, досвідчених учителів, атестації, консультування);
  • б) колективно-групові форми:
    • • методична (педагогічна) рада навчального закладу;
    • • методичні об'єднання (комісії) вчителів (внутрішкільні, кущові, районні чи міські);
    • • стажування молодих педагогів у досвідчених колег;
    • • школа молодого вчителя; проблемний семінар (група);
    • • творча інноваційна група; методичні тижні в навчальному закладі;
    • • школа передового педагогічного досвіду;
    • • педагогічні читання (науково-педагогічні конференції),
    • • оперативні методичні наради;
    • • творчі звіти вчителів;
    • • опорні школи;
    • • експериментальні педагогічні майданчики;
    • • науково-методичні кафедри;
  • в) нетрадиційні форми: педагогічні рольові ігри, мозкові атаки, моделювання педагогічних ситуацій, виставки методичних інноваційних розробок, ярмарки-аукціони методичних посібників і рекомендацій, авторські школи передового досвіду, панорамні уроки, нестандартні уроки, методичні ринги та ін.

Районний (міський) рівень

Школа молодого вчителя, предметні секції, методичні дні, творчі групи, проблемні семінари, декади педагогічної майстерності, педагогічні читання, творчі звіти, консультування молодих педагогів.

Регіональний рівень

Курси молодих спеціалістів, проблемні курси, цільові курси, авторські школи, кваліфікаційні (перед атестацією педагога) курси, конференції, консультування педагогів та ін.

Розглянемо докладніше основні форми методичної роботи.

Індивідуальна освіта – це робота над собою, передусім, на основі вищезазначеного "індивідуального плану самовдосконалення" з урахуванням індивідуальних особливостей і комплектування класів, у яких працює вчитель.

Навіть при детально продуманій керівництвом навчального закладу загальній схемі та змістові методичної роботи неможливо продумати, урахувати всі індивідуальні потреби вчителів. Тому їх частина прагне працювати ще й самостійно, що таким чином максимально відповідає їхнім інтересам і професійним запитам.

Зміст цієї освіти визначається:

  • а) поки що "западаючими" показниками в професійній підготовленості педагога;
  • б) прагненням оволодіти останніми досягненнями психолого- педагогічної науки, методикою навчання й виховання, інноваційним досвідом;
  • в) схильністю, внутрішньою спрямованістю до науково-дослідницької діяльності, передусім, у межах свого фаху;
  • г) необхідністю виконання докурсових і післякурсових завдань (дослідницьких, методичних, практичних). Перші завдання покликані підвищувати ефективність навчальної роботи в докурсовий період, другі – набуття вищого теоретико-методичного рівня за допомогою використання матеріалів курсів, опрацювання літератури, узагальнення особистого досвіду та ін.

Природно, що ця робота повинна органічно поєднуватися з активною участю в колективних і групових формах методичної роботи. При цьому обов'язкове дотримання таких моментів:

  • • зміст індивідуального плану самоосвіти педагог повинен тісно пов'язувати з проблемами, над якими працює педколектив;
  • • повинно бути постійним ускладнення змісту й форм роботи над собою, забезпечення її конкретних результатів;
  • • підсумком індивідуальної роботи можуть бути реферат чи повідомлення, із яким учитель виступає перед колегами, публікація в педагогічних виданнях; конкретні, обгрунтовані пропозиції, із якими він звертається до керівництва навчального закладу, та ін.

Методичні об'єднання (комісії, кафедри) учителів можуть бути в межах навчального закладу, кущові (об'єднання вчителів кількох сусідніх шкіл І–II ступенів й однієї школи I–III ступенів), на районному чи міському рівні.

Такі об'єднання – головний елемент у системі методичної роботи, оскільки максимально враховують специфіку підвищення кваліфікації педагога Ці об'єднання є предметними (цикловими) і профільними (методичне об'єднання класних керівників, керівників гуртків за інтересами та ін.).

У навчальних закладах нового типу (ліцей, гімназія, коледж, колегіум, альтернативні приватні заклади) з утвореними відповідно до профілю навчання кафедрами (кафедра управління, кафедра педагогіки й виховання, кафедра математики та ін.) відпадає потреба в предметних (циклових) об'єднаннях, оскільки кафедра – це своєрідне предметне об'єднання.

Очолюють ці об'єднання досвідчені вчителі. Методоб'єднання покликані:

  • • здійснювати цілеспрямовану роботу з молодими вчителями;
  • • розширювати та вдосконалювати наявний рівень науково-методичної підготовленості членів методоб'єднання;
  • • здійснювати ознайомлення з новою педагогічною інформацією (нормативною, науковою, методичною);
  • • забезпечувати нове, прогресивне впровадження в навчально-виховний процес та ін.'

Методоб'єднання працюють на основі спеціального плану, який забезпечує систематичність і послідовність відповідної роботи з його членами. Схематична структура плану роботи районного (міського) методоб'єднання може бути такою:

  • 1. Аналіз результатів роботи методоб'єднання за минулий навчальний рік.
  • 2. Завдання на поточний навчальний рік.
  • 3. План засідань методоб'єднання (не менше чотирьох разів на рік).
  • 4. Робота з кадрами:
    • • коротка професійна характеристика членів методоб'єднання, у т. ч. їхня післядипломна освіта (час, місце останнього підвищення кваліфікації та ін.);
    • • план творчих звітів членів методоб'єднання протягом року;
    • • графік перебування на курсах підвищення кваліфікації й ін.
  • 5. Робота з молодими спеціалістами (закріплення за ними вчителів-наставників, допомога в оволодінні методикою викладання свого предмета, головні труднощі молодого педагога в роботі з учнями та їх подолання, контроль за їхньою роботою й ін.).
  • 6. Вивчення й використання в роботі досвіду роботи вчителів- майстрів (чий досвід буде узагальнено, із якої проблеми, форма узагальнення, хто цим буде займатися, строки, де й у якій формі буде представлено цей досвід та ін.).
  • 7. Оволодіння членами методоб'єднання інноваційними педагогічними технологіями.
  • 8. Спільна робота методоб'єднання з відділом освіти, адміністраціями навчальних закладів (визначення обсягу навчального навантаження членів методоб'єднання, контроль за рівнем, науково- методичної підготовленості членів методоб'єднання, підготовка вчителів до творчих звітів перед атестацією, вивчення досвіду роботи кращих учителів та ін.).
  • 9. Робота над обладнанням й удосконаленням навчальних кабінетів (перспективи розвитку, придбання матеріалів та обладнання, розробка навчальних і дидактичних матеріалів, створення методичних комплексів з окремих розділів навчальних планів, поновлення експозицій кабінетів, проведення їх огляду та ін.).

Наприклад, на поточний навчальний рік члени методоб'єднання можуть визначити для себе такі завдання: пошук ефективних методик навчально-виховного процесу; урахування відмінностей у структурі й режимі навчання учнів різних навчально-вікових груп; планування навчального процесу (оптимальність змісту та форм); структурування навчального матеріалу; урахування ролі дидактичного матеріалу; чергування усних і письмових форм роботи зі школярами; особистісно зорієнтований підхід до учня; методика міжпредметних зв'язків; методика інтегрованих уроків; педагогіка співробітництва, гуманістичний характер навчання й виховання дітей та ін. [9, с. 42]

На засіданнях предметного чи циклового методоб'єднання можуть розглядатися такі питання:

  • • вивчення останніх документів та методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки (на першому засіданні на початку навчального року);
  • • обговорення змісту навчальних програм, нових посібників (на початку навчального року);
  • • бесіди за "круглим столом" на актуальну для членів методоб'єднання тематику;
  • • проведення відкритих уроків чи фрагментів, взаємовідвідування різних форм навчально-виховного процесу з їх обговоренням-аналізом;
  • • індивідуальна робота, пов'язана з виготовленням, розробкою навчально-методичних матеріалів;
  • • аналіз якості знань і вмінь учнів (наприклад у вчителя, який атестується);
  • • проведення методичних тижнів та ін.

Розглянемо докладніше основні форми методичної роботи в межах методоб'єднання.

1, Педагогічна дискусія,[1] Ця форма набуває поширення в умовах демократизації школи, оскільки сприяє формуванню критичного, логічного мислення педагогів, навичок самооцінки своєї діяльності, колективному аналізові педагогічних явищ і процесів, формулюванню на цій основі тих чи інших висновків та пропозицій. Теми для дискусії можуть бути найрізноманітнішими й визначаються планом роботи членів методоб'єднання, тобто їхніми професійними потребами.

Дискусія передбачає вільний обмін думками, природно, у деяких випадках і полярними за змістом. Важливим є попереднє ознайомлення: членів методоб'єднання з питаннями, які виносяться на дискусію для того, щоб вони опрацювали необхідну літературу, визначили свою позицію з проблеми, сформулювали свої ті чи інші рекомендації.

Приклад такої дискусії. Тема "Роль і завдання членів методоб'єднання в умовах переходу на особистісно зорієнтований підхід до учнів". Питання для дискусії:

  • • Який зміст укладається в поняття "особистісно зорієнтована освіта"?
  • • Як змінюються функції вчителя-предметника, класного керівника в цьому разі? Ваше ставлення до цього.
  • • Як цей підхід знаходить своє відображення у Вашій роботі, у роботі навчального закладу загалом?
  • • Які зміни, на Вашу думку, потрібно вносити в практику роботи дирекції навчального закладу (при потребі)?
  • • Як залучати до тіснішої взаємодії (педагогіка співробітництва) у навчально-виховному процесі самих учнів?
  • 2. Проблемний "круглий стіл". Ця форма стимулює розвиток пізнавального інтересу в педагогів, викликає потребу в підвищенні

професійного рівня. Щоб узяти участь у такому засіданні, потрібно добре володіти проблемою. Вибір теми визначається, як правило, її значимістю для всіх учасників.

Як і в першому випадку, присутні заздалегідь ознайомлюються з його тематикою, переліком питань, літературою. При цьому бажана участь учителів-предметників суміжних дисциплін, класних керівників. Такий склад учасників дає змогу аналізувати обрану тему більш широко й багатопланово.

Наприклад, тема "Профорієнтація учнів: труднощі, перспективи розв'язання проблеми" (учасники – члени методоб'єднання вчителів природничих дисциплін та класні керівники старших класів, практичні психологи).

  • [1] У розділі 7 розкрито дискусію як засіб розвитку критичного мислення учнів.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші