Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Звук і тембр

На початку розгляду теми слід роз'яснити студентам, що розкрити логіку будь-якого тексту, донести його глибинний зміст неможливо без уміння регулювати силу звучання й тембральні характеристики голосу.

У лекційному матеріалі повинні бути розкриті поняття звуку і тембру.

звук

Звуком називається коливальний рух різноманітних тіл і повітря з наступним поширенням цих коливальних рухів у навколишньому середовищі.

Звуки поділяються на тони і шуми. Тони виникають унаслідок періодичних коливань повітряного середовища, а шуми – унаслідок неперіодичних коливань.

Характерною особливістю мовних звуків, на відміну від усіх інших, є те, що вони обов'язково повинні сприйматися слуховим апаратом людини.

Мовні звуки творяться внаслідок коливань, що виникають у різних ділянках мовного апарату. Голосовий тон утворюється внаслідок коливань голосових зв'язок. Шуми виникають лише в надгортанних порожнинах; при цьому до них або приєднується голосовий тон – результат періодичного коливання голосових зв'язок, – або голосова щілина залишається відкритою й тільки пропускає в надгортанні порожнини повітряний потік, що йде з легенів.

У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Як звичайно, до тону завжди приєднується більшою чи меншою мірою шум, а шум може мати незначний елемент тону.

Звуки мови розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі – тон чи шум – і, відповідно, поділяються на дві групи – голосні і приголосні. Голосні – це звуки, в основі яких лежить тон; приголосні – це звуки, в основі яких лежить шум. Звуки різняться силою, висотою, тривалістю, тембром.

Сила звуку залежить, в основному, від амплітуди коливань голосових зв'язок, яка у свою чергу обумовлюється силою, із якою тисне на голосові зв'язки чи інші перепони на його шляху видихуваний струмінь повітря. Чим більша амплітуда коливання, тим більша сила звуку.

Висота звуку визначається швидкістю коливань голосових зв'язок в одиницю часу. Тривалість звуку визначається тим відрізком часу, протягом якого звучать голосові зв'язки.

Поняття "сила голосу" не зовсім тотожне поняттю "гучність". Сила досягається не простим тиском на голосові зв'язки (він створить лише ефект крику), а злагодженістю, енергійністю роботи всього мовленнєвого апарату. Правильно обрана сила голосу дозволить легко створити необхідний ефект звуку без загрози пошкодження голосових зв'язок.

Діапазон (об'єм) голосу визначається кількістю нот (від найнижчої до найвищої), що їх може відтворити мовець. Для читців прийнятним є діапазон у півтори октави. Для порівняння зазначимо, що співаки, наприклад, можуть мати діапазон голосу до чотирьох октав.

Політ голосу – це його здатність долати простір, досягати значних відстаней, виділятися на фоні інших звуків. Володіючи силою і польотом голосу, майстри сцени навіть під час вимови фрази пошепки забезпечують її хороше сприйняття слухачами в усіх точках театральної зали.

Рухливість голосу це об'єднувальне поняття; здатність вільно змінювати силу і висоту голосу в різних темпах мовлення.

До найважливіших характеристик голосу належить також поняття тембру.

тембр

З акустичного боку мовні звуки являють собою складні коливальні рухи, що утворюються внаслідок механічного складання кількох одночасних рухів, різних за висотою, силою, фазою. Серед них ми розрізняємо основний тон і кілька додаткових тонів.

Основний тон виникає внаслідок коливань голосових зв'язок. Його висотою визначається висота звука в цілому. Тони, які виникають у гортані, можуть резонувати (викликати вторинні коливання) у надгортанних порожнинах (ротовій, носовій, глотці), унаслідок чого виникають додаткові тони (обертони) різної сили і висоти. Вони надають звуку того чи іншого специфічного забарвлення, створюючи його тембр.

Отже, тембр залежить від відносної сили і розподілу додаткових тонів, які виникають одночасно з основним тоном. Тембром відрізняється звук голосу різних людей, вимовлений з однаковою силою і висотою.

Тобто тембр – це неповторне, притаманне кожній людині індивідуальне забарвлення голосу. Психологи переконують, що у спілкуванні людей тембр голосу має не менше значення, аніж зовнішність співрозмовника, його манери й ерудиція. Голос із приємним тембром може схилити людей на ваш бік, переконати їх у вашій правоті, допомогти у вашій кар'єрі. І навпаки, неприємний тембр може стати ахіллесовою п'ятою вашого іміджу.

Якщо перелічити приємні і неприємні ознаки тембрального забарвлення голосу, то список може виглядати так. Приємні: спокійний, низький, теплий, довірливий, мелодійний, дружній, добре інтонований, природний, виразний, звучний, упевнений. Неприємні: гугнявий, писклявий, верескливий, плаксивий, скрипливий, хрипкий, тремтячий, сиплий, пронизливий, боязкий, уривчастий, млявий, безбарвний, невпевнений, занадто високий, занадто голосний, монотонний, нудний, саркастичний, напружений, з придихом.

Хоча вважається, що тембр голосу дається людині від природи, все-таки низка спеціальних вправ допоможе його поліпшити. Ми часто чуємо вислів "поставлений голос". А це означає – голос без вад, благозвучний, сильний, витривалий, із широким діапазоном.

Так, наприклад, індійські йоги, які відомі своїм глибоким гарним голосом, досягають його довершеності за допомогою такої простої вправи: станьте рівно і поставте ноги на ширину плечей, зробіть кілька спокійних вдихів і видихів. Після цього вдихніть так, щоб у вас склалося враження, що ви набрали повітря в живіт, а далі зробіть один різкий видих, супроводжуваний вигуком "Ха-а!" Видих має бути повним, а звук – максимально голосним. При цьому можна злегка нагнути корпус уперед.

Віднайти оптимальне тембральне звучання голосу допоможе також вправа на вимовляння голосних звуків у заданій послідовності – від найвищої частоти до найнижчої: вимовте протяжно звук "і" (якщо ви при цьому покладете долоню на голову, то відчуєте легку вібрацію шкіри, що свідчить про збільшення інтенсивності кровообігу). Далі плавно перейдіть до звука "є" (відчуйте прикладеною рукою, як активізуються м'язи шиї і горло). Вимовляння наступного звука – "а” – позитивно впливає на грудну клітку; звук "о” посилює кровопостачання серця; а звук "у" добре впливає на нижню частину живота. Якщо ви хочете, щоб тембр голосу був більш низьким і м'яким, а голос був глибшим і виразнішим, то впродовж дня багаторазово вимовляйте звук "у".

Аби переконатися в тому, що людині приємніше чути звуки низької частоти, уявіть собі таку ситуацію. До вас часто приходять гості. Який дзвінок у квартиру (з високими нотами чи з низькими) не дратуватиме вас, не буде стомлювати? До речі, психологи доводять, що і на мобільний телефон не варто ставити мелодії з високою частотою звуків, бо вони викликають дратівливість.

Часто не впевнені в собі читці від хвилювання починають читати твір на неприродній для свого голосу висоті (так звана "дитяча хвороба"). А це виглядає не лише неприємно, а й інколи навіть смішно. Тому професійні виконавці завжди старанно працюють над тембром свого голосу, виробляючи його приємне забарвлення.

Для вдосконалення якостей голосу важливо також навчитися користуватися резонаторами – підсилювачами звуку, які допомагають перетворити слабкий, невиразний звук в об'ємний і гарний голос. Людина користується двома резонаторними системами: верхньою (черепна коробка, порожнини рота і носа), що додає голосу польоту, і нижньою (грудна клітка), що надає голосу тембрального забарвлення. Щоб включити в роботу резонатори, спробуймо проспівати такі рядки:

Бум, бім, бум, бім в резонаторі груднім, що за грім.

Бом, бім, бом, бім і в середнім дзвін аж на цілий дім.

Дон, дін, дон, дін лиш в головнім дзеркальний дзвін.

А також використовуємо вібраційний масаж (самомасаж), покликаний активізувати необхідні для мовлення нервові закінчення. Такий масаж треба проводити щоразу перед виконанням вправ на розвиток різних якостей голосу. Техніка вібраційного масажу така:

Сидячи (або стоячи) енергійно постукувати пальцями обох рук:

– по чолу, вимовляючи [м];

– по крилах носа, вимовляючи [н];

– по верхній губі, вимовляючи [в];

– по нижній губі, вимовляючи [з];

– по верхній частині грудної клітки, вимовляючи [ж];

– по нижніх бічних частинах грудної клітки справа і зліва, вимовляючи [м];

– по спині справа і зліва (складені в кулаки руки рухаються вгору-вниз у межах попереку), вимовляючи [м].

Після вібраційного масажу треба зробити 5-6 спокійних вдихів та видихів і перейти до таких голосових вправ:

а) "Розвиток сили голосу"

Виберіть невеликий за обсягом текст (наприклад, першу строфу з вірша О. Пушкіна "Я пам'ятаю мить чудову...") і починайте читати. Перший рядок вимовте пошепки, другий – трохи голосніше, третій – ще голосніше, при читанні четвертого виходьте на суттєву гучність, але до крику не доводьте. Не забувайте, що сила голосу забезпечується не стільки прямим тиском на голосові зв'язки, скільки злагодженою роботою всіх органів мовлення. А тепер прочитайте цей самий текст навпаки: від максимальної сили голосу до вимови останнього рядка пошепки;

б) "Розвиток діапазону голосу"

Вимовляйте плавно і протяжно звуковий ряд [мі, ме, ма, мо, му] спочатку на одній висоті, потім вище, ще вище, ще, а потім проробіть зворотний шлях. Вправи на розвиток діапазону голосу найчастіше мають вокально-мовний характер, а тому їх зручно проводити за наявності музичного інструмента (наприклад, фортепіано), за допомогою якого буде легко давати настройки на визначену висоту. Важливо зрозуміти, що такі вправи мають виконувати не лише співаки, а й майстри розмовного жанру, тому що ці вправи розвивають і діапазон голосу, і забезпечують мелодійність звучання усного слова.

в) "Розвиток польоту голосу"

Покличте кішку ("киць-киць-киць-киць"), що сидить поруч на дивані. А тепер кішка в протилежному кутку кімнати. Зараз вона вибігла в коридор. Ваша кішка на вулиці, і ви кличете її з вікна. Енергійною роботою всього мовленнєвого апарату посилайте звук на необхідну в кожній конкретній ситуації відстань і забезпечуйте його гарну чутність. Цю саму вправу можна проробити і з фразою- звертанням до друга (наприклад, "Віро, підійди до телефону!");

г) "Розвиток темпу голосу"

Доберіть будь-яку фразу з 7-8 слів (наприклад, із сонета Ф. Петрарка: "Як не любов, то що ж це бути може?") і вимовляйте її 5-7 разів підряд спочатку з наростаючим темпом, а потім навпаки;

д) "Розвиток рухливості голосу".

Будь-яку фразу із 7–8 слів вимовляйте почергово з більшою та з меншою силою голосу, швидше й повільніше, на низьких нотах і на високих. Можна почати проговорювати фразу тихо і повільно, а закінчити голосно і швидко. Регулярне виконання цих вправ допоможе читцеві "поставити" голос, позбутися незначних його недоліків (наприклад, слабкості, хрипливості, писклявості, безбарвності, невпевненості тощо).

Отже, зорієнтувавшись у видах мови, їх виняткових характеристиках і взаємовпливі, ознайомившись зі звуком як акустичним явищем, можемо перейти до розділу про те, як опанувати якісне мовлення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси