Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зміст, методи та інструменти антимонопольного регулювання

Заходи антимонопольного регулювання впливають на економічне відтворення, склад і структуру господарських суб'єктів, економічну поведінку ринкових суб'єктів і форми їх взаємодії. Результатом реалізації заходів антимонопольного контролю та регулювання є недопущення того стану товарних ринків, коли конкуренція перестає виконувати свої функції. Заходи антимонопольного контролю та регулювання передбачають припинення та недопущення таких явищ, як встановлення контролю з боку одного суб'єкта за джерелами сировини, за каналами збуту, укладанням угод між компаніями з метою виштовхування інших суб'єктів з ринку, розподіл ринку між собою, необгрунтоване завищення цін.

Проведення заходів з антимонопольного регулювання потребує наявності комплексу відповідних режимів, операцій, методів та інструментів. Методи та інструменти антимонопольного контролю і регулювання є невід'ємними складовими державного регулювання економіки[1]. Набір інструментів антимонопольного контролю та регулювання є практично однаковим для різних країнах ринкової економіки, їх конкретний підбір багато в чому визначається стратегією і шляхами розвитку національної економіки, специфікою поточної ситуації, співвідношенням короткострокових та довгострокових завдань, пріоритетами цілей.

Інструменти антимонопольного регулювання вбудовані окремим блоком у систему економіко-правового інструментарію державного регулювання економіки. Необхідно зазначити, що застосування тих чи інших інструментів антимонопольного контролю та регулювання в Україні відбувається у чітко визначеному правовому полі, зокрема визначені Законами України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" та ін.

Методи як певна сукупність кроків, заходів, які потрібно здійснити для досягнення цілей антимонопольного контролю і регулювання, можна умовно поділити на дві групи – методи прямого та методи непрямого/опосередкованого впливу. Методи прямого впливу реалізуються засобами законодавчого та адміністративно-організаційного характеру та базуються на реалізації функцій державної влади. Непрямі методи антимонопольного регулювання реалізуються шляхом економічного та інформаційного впливу на інтереси суб'єктів господарювання.

Прямий та непрямий вплив антимонопольного регулювання здійснюється за допомогою адміністративних, економічних, фінансових та інформаційно-консультаційних інструментів.

До групи адміністративних інструментів антимонопольного регулювання належать дозволи, заборони на визначені законом дії, примусовий поділ, перевірки суб'єктів, штрафні санкції, перевірки рішень. Особливість застосування адміністративних інструментів полягає в їх несумісності з принципом економічної свободи, оскільки використання державою адміністративних інструментів позбавляють суб'єкта господарювання права вибору. Такий вибір за суб'єкта робить держава в особі уповноваженого органу (наприклад, заборона певних видів діяльності без дозволу, тобто злиття та поглинання, примус до витрат, спрямованих на захист довкілля, зобов'язання підприємців до заходів соціального характеру тощо). За допомогою адміністративних інструментів здійснюється контроль за дотриманням норм і вимог законодавства, а зроблені за результатами перевірок або розгляду справ рекомендації щодо припинення незаконних дій є обов'язковими для виконання.

У переліку адміністративних інструментів антимонопольного регулювання особливе місце посідають такі інструменти, як розгляд заяв, справ, розслідування, експертиза, вилучення доказів, накладання арешту, звернення до суду. Застосування цих інструментів – це законодавчо регламентовані дії та операції, спрямовані на припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції і тим самим – на задоволення інтересів суспільства. Процедури правового характеру в антимонопольному контролі та регулюванні визначені законами України.

Досягнення цілей антимонопольного регулювання відбувається також за допомогою використання фінансово-економічних інструментів. До цієї групи належать: ціни, бюджетні видатки, надання державної допомоги, централізоване фінансування, податки. Застосування інструментів цієї групи є складовою економічної політики держави – політики стимулювання підприємництва, стимулювання конкуренції, політики стимулювання ділової активності, політики оптимізації структури економіки. Інструменти економічного характеру (податки, мито, ціни, облікова ставка) поєднуються зі свободою прийняття рішень суб'єктами господарювання, їх використання визначає певний коридор свободи для прийняття суб'єктами власних рішень.

Для антимонопольного регулювання широко використовуються інформаційно-консультаційні інструменти. До цієї групи інструментів відноситься робота з інформацією, яку використовують у справах щодо встановлення фактів і причин, що заважають розвитку конкуренції, а саме: дослідження й аналіз ринку, обчислення порогових показників, експертиза як спеціальна форма аналізу. Дослідження ринку щодо його монополізації та концентрації має дати відповідь на такі питання: кого можна вважати монополістом, якою часткою володіє один суб'єкт або група ринкових суб'єктів; чи існують можливості для потенційної конкуренції; яким є рівень розвитку конкуренції, концентрації; якими є бар'єри входу на ринок тощо. До експертизи вдаються з метою встановлення фактів, що можуть бути доказами вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

До групи інформаційно-консультаційних відносяться інструменти, використання яких спрямовано на попередження порушень, роз'яснення та пропаганду принципів добросовісної конкуренції, адже кращим засобом попередження проявів монополізму є профілактика. Інструментами, спрямованими на попередження та профілактику, є моніторинг ринків, рекомендації, роз'яснення. Інформаційно-консультаційні інструменти сприяють пропаганді принципів добросовісної конкуренції, за їх допомогою вивчаються причини, що заважають розвитку конкуренції.

Класифікація інструментів антимонопольного регулювання, які застосовуються АМК України, подана на рис. 2.1.

Класифікація інструментів антимонопольного регулювання, що застосовується Антимонопольным комітетом України

Рис. 2.1. Класифікація інструментів антимонопольного регулювання, що застосовується Антимонопольным комітетом України

Застосування інструментів антимонопольного регулювання має спиратися на принципи державного регулювання. Особливого значення набуває необхідність дотримання принципу комплексності. Комплексний характер застосування інструментів антимонопольного контролю і регулювання забезпечує не тільки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, але й створення і підтримку умов для виконання конкуренцією функції регулятора.

Правовою основою антимонопольного контролю є деталізована процедурна регламентація його здійснення. Саме в законах про захист економічної конкуренції визначаються завдання антимонопольних органів, що здійснюють контрольні дії, прописуються методи і форми контролю, хід проведення перевірок, аналіз існуючого стану, прийняття рішення за результатами перевірок.

Справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно із Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції[2] у межах компетенції розглядаються органами АМК України:

  • – Комітетом;
  • – Постійно діючою адміністративною колегією Комітету;
  • – тимчасовою адміністративною колегією Комітету;
  • – державним уповноваженим Комітету;
  • – адміністративною колегією територіального відділення Комітету.

Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Форми державного антимонопольного контролю представлені на рис. 2.2.

Основні форми державного антимонопольного контролю

Рис. 2.2. Основні форми державного антимонопольного контролю

Процедура проведення перевірок регламентована "Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції"[3]. Положенням передбачено, що уповноважені працівники Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень здійснюють планові та позапланові виїзні перевірки з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності та органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю при реалізації своїх повноважень.

Для проведення перевірки потрібні такі документи: наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення комісії; план проведення перевірки; доручення Голови АМК України, державного уповноваженого АМК України, голови відділення про делегування відповідних повноважень щодо проведення перевірки.

Основними завданнями перевірок, які здійснюються антимонопольними органами, є:

  • – здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
  • – вчасне попередження, виявлення та припинення дій, що мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • – ліквідація причин виникнення порушень та умов, що їм сприяють;
  • – вжиття заходів щодо ліквідації наслідків порушень;
  • – збір доказів за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Протягом 2012 року органами Антимонопольного Комітету України проведено 1035 перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Із загальної кількості перевірок було здійснено 796 перевірок суб'єктів господарювання та 239 перевірок державних органів. За результатами цих перевірок розпочато розгляд 660 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надано 313 рекомендацій щодо припинення дій (бездіяльності), які містили ознаки таких правопорушень. За висновком Антимонопольного комітету у 2012 році показник результативності перевірок склав 94 відсотки[4].

Застосовуючи такий інструмент антимонопольного контролю та регулювання як перевірки, варто пам'ятати, що не можна ними зловживати, адже перевірка є формою досить жорсткого адміністративного тиску на бізнес.

Важливою складовою антимонопольного контролю та регулювання є інформація, необхідна для проведення розслідування справ та дослідження ринків. Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" інформація – це "відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості". Загальноприйнятим у світі є надання суб'єктами господарювання затребуваної антимонопольними органами необхідної інформації для попередження, виявлення і припинення антиконкурентних порушень. Законодавство гарантує підприємцям захист конфіденційної інформації та інформації, що містить комерційну таємницю, а також висуває чіткі вимоги щодо поводження антимонопольними органами, органами слідства та суду з такою інформацією.

Джерелами інформації, які використовуються для аналізу стану конкуренції на товарних ринках, є офіційна статистична інформація, яка характеризує масові явища та процеси, дані, отримані на підставі спостережень, проведених владними органами та іншими юридичними особами, дані вибіркових обстежень і опитувань фізичних і юридичних осіб, дані опитувань споживачів, дані щодо виробничих планів (бізнес- планів) підприємців, дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів. Здійснення заходів антимонопольного контролю і регулювання може спиратися на опитування експертів, інформацію, надану міністерствами та відомствами.

Варто зазначити, що неподання інформації на вимогу антимонопольних органів, або подання недостовірної інформації суб'єктами господарювання або органами державної влади кваліфікується як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Порядок вилучення, використання, збереження, поводження з інформацією визначені Законами України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України". За розголошення комерційної таємниці працівниками АМК України законом передбачена відповідальність.

Науково-методичну основу антимонопольного регулювання становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців, розробки Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики. Основною метою діяльності Центру є науково-дослідне, експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення діяльності державних органів у сфері регулювання конкурентних відносин. Програми комплексних наукових досліджень з питань антимонопольно- конкурентної політики спрямовані на наукове забезпечення реалізації основних функцій Антимонопольного комітету України з формування та реалізації антимонопольно-конкурентної політики. Тематика науково-дослідних робіт щодо дослідження загальних засад та питань реалізації конкурентної політики, основ аналізу товарних ринків, природних монополій, правового регулювання реалізації конкурентної політики є актуальною серед вчених.

  • [1] Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки : навч, посіб. / Л.1. Дідківська, Л.С. Головко. – 4-те вид., випр. – К.: Знання, 2004. – С. 38.
  • [2] Законодавство України у сфері економічної конкуренції: юрид. зб. – 4-е вид., допов. та розшир. – К.: Гранмна, 2012. – С. 259-282.
  • [3] Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/Iaws/show/zO139-02
  • [4] Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=95114&
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші