Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

В. Бар'єри входу на ринок та виходу з ринку

Розроблений Е.Мейсоном у 1930-х роках і розглянутий вище структурний підхід до дослідження ринків, описуючи стратегічний характер взаємодії ринкових суб'єктів, не брав до уваги наявність потенційної конкуренції. Остання, як показують емпіричні дослідження, здатна суттєво обмежити ринкову владу чинних учасників ринку. Наприклад, Reynolds International Pen Corporation, що в 1945 р. була єдиним виробником кулькових ручок у США і продавала їх з націнкою від 50% до 150%. При входженні нових конкурентів на ринок уже за три роки вона не тільки втратила власну монополію, але й була вимушена вийти з ринку[1]. За рік після завершення терміну дії своїх захисних патентів American Viscose Company втратила 58% ринку[2]. Аналогічні явища відбувалися ще в цілому ряді галузей американської та європейських економік, ставлячи перед дослідниками питання щодо актуальності дослідження як самого феномену потенційної конкуренції, так і чинників, здатних стримувати останню.

Узагальнюючи ці та інші емпіричні дослідження, а також вже сформовану базу теоретичних праць щодо обмеження потенційної конкуренції у 1981 р. В. Баумоль, Дж. Панзар і Р. Вілліг запропонували економічній спільноті теорію змагальних ринків[3] як зразок нового ідеалу конкуренції. Ці економісти довели, що на відкритих для входження й виходу нових фірм ринках жодна з них виявляється не здатною реалізувати свою ринкову владу, а отже такою й не володіє. Будь-яке завищення цін чи інше погіршення умов реалізації продукції на такому ринку спричинятиме приплив на ринок нових конкурентів, тим самим знижуючи і частку відповідної фірми, і загальний рівень концентрації ринку. А це, закономірно, обмежує ринкову владу фірми.

Логічним стає прагнення носіїв ринкової влади захистити останню, створюючи бар'єри для входження нових конкурентів на ринок. У сучасній економічній теорії питання вхідних (вихідних) бар'єрів є дискусійним. У науковій літературі можна виділити два напрями дослідження ринкових бар'єрів: теорію галузевих ринків (Industrial organization approach) і концепцію стратегічного управління (Strategic management approach). За першим напрямом виявляється бар'єри і залежно від них аналізуються характеристики відповідного ринку, за іншим – передбачається аналіз бар'єрів з точки зору стратегічних рішень компанії[4].

Бар'єри входу на ринок – фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, через які новим фірмам важко, а часом і неможливо почати свою справу в обраній галузі. Завдяки такого роду бар'єрам, фірми, що вже діють на ринку, можуть не побоюватися конкуренції. До аналогічних результатів призводить і наявність бар'єра виходу з ринку. Бар'єри виходу з ринку – обставини, що перешкоджають (обмежують) суб'єктам господарювання, що діють на цьому ринку, залишити його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал. Якщо вихід з ринку пов'язаний зі значними витратами (наприклад, виробництво товару вимагає вузькоспеціалізованого обладнання, яке нелегко буде реалізувати у разі банкрутства фірми) ймовірність входу на ринок нового гравця є незначною, адже зависоким є ризик майбутніх втрат.

Наявність бар'єрів входу/виходу в поєднанні з високим рівнем концентрації суб'єктів господарювання на ринку дає їм можливість піднімати ціни вище граничних витрат і отримувати економічний прибуток не тільки в короткостроковому, але і в довгостроковому періодах, що й обумовлює ринкову владу цих суб'єктів господарювання. Там, де бар'єри відсутні або низькі, суб'єкти господарювання навіть за високої ринкової концентрації змушені діяти проконкурентно, враховуючи загрозу потенційної конкуренції так, як вони б враховували тиск дійсних конкурентів.

Існує два підходи до визначення бар'єрів: фактичний та превентивний.

Перший підхід – фактичний – розроблявся Дж. Бейном та його послідовниками. Згідно з цим підходом бар'єр входу на ринок – це міра, якою в довготривалій перспективі наявні фірми здатні підвищувати свої ціни продажу понад мінімальні середні витрати на виробництво і збут продукції не викликаючи при цьому припливу в галузь нових потенційних конкурентів[5].

Виходячи з фактичного підходу, виділяють чотири види бар'єрів:

  • легкі для подолання бар'єри – коли на ринку спостерігається значна плинність ринкового складу, має місце велика кількість входжень та виходів фірм з ринку;
  • помірні бар 'єри – коли на ринок час від часу входять нові конкуренти, втім їх кількість та ринкова частка не є визначальними на ринку;
  • складні для подолання бар 'єри – коли вхід на ринок і вихід з ринку є рідкісними явищами, а зацікавленість щодо входу в ринок виникає лише при значному зростанні конкурентних переваг, генерованих ринком;
  • блокуючі бар'єри – коли повністю виключена можливість входу в ринок нових конкурентів[6].

Фактичний підхід до визначення бар'єрів створює проблему тавтології: вважається, що бар'єр входження в ринок існує, якщо діючі фірми одержують прибутки, вищі від нормальних, однак при цьому не спонукають інші фірми до входження в ринок. Іншими словами, Дж.Бейн визначає бар'єр для входження в ринок через наслідки його існування. Більш коректним, на нашу думку, є визначення поняття "бар'єр", запропоноване в рамках іншого, превентивного підходу, Дж. Стіглером. Джордж-Джозеф Стіглер (1911-1991) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1982)[7]. Дж. Стіглер писав: "Бар'єр входу на ринок – це виробничі витрати, котрі змушені нести фірми, що прагнуть увійти в ринок певної галузі, й котрі не доводиться нести фірмам, що вже працюють на цьому ринку"[8].

У рамках превентивного підходу виділяють три групи бар'єрів:

  • адміністративні – бар'єри, які встановлюються законом або органами державної влади. До них належать ліцензування, квотування, сертифікація, встановлення мінімального розміру статутного фонду тощо;
  • структурні – бар'єри, що виникають внаслідок дії певних технологічних характеристик ринку або обмежень за попитом. Прикладами структурних бар'єрів можуть бути високі незворотні витрати, економія на масштабі, обмеження за попитом, нерозвиненість ринкової інфраструктури;
  • стратегічні – бар'єри, що свідомо створюються уже присутніми на ринку фірмами з метою не допустити на ринок нових гравців. Серед них виділяють довгострокові контракти, надмірну диференціацію продукту, утримання та використання надлишкових виробничих потужностей, хижацьке ціноутворення.

  • [1] Whiteside T. Where Are They Now? / Thomas Whiteside // New Yorker. – 17 Feb. 1951.-P. 39-58.
  • [2] Шерер Ф. Структура отраслевых рынков / Фредерик Шерер, Дэвид Росс ; пер. с англ. – М.: Инфра-М, 1997.– С. 358.
  • [3] Змагальний ринок – це ринок, входження на який та вихід з якого є абсолютно вільними. (Баумоль У.Дж. Состязательные рынки: мятеж в теории структуры отрасли / Уильям Дж. Баумоль // Вехи экономической мысли : в 6 т. – T. 5. Теория отраслевых рынков [сост. А. Слуцкий, С. Авдашева, Р. Питтмен]. – СПб.: Экономическая школа, 2003. – С. 116.
  • [4] Лукьянов С. Отраслевые барьеры входа как важнейший инструмент политики ограничения конкуренции / С. Лукьянов, Н. Кисляк // Вопросы экономики. – 2007. – № 2. – С. 101-110.
  • [5] Bain J.S. Industrial Organization [Text] / Joe S.Bain. – 2nd ed. – New York: John Wiley, 1968. – P. 252.
  • [6] ПелихА.С. Экономика отрасли. Серия "Высшее образование" / Авт. кол. под ред. А.С. Пелиха. – Ростов н /Д: Феникс, 2004 – С. 401-402.
  • [7] Отримав за плідне вивчення промислових структур, функціонування ринків та причин і наслідків державного регулювання.
  • [8] Stigler GJ. The Organization of Industry / George J.Stigler. – Homewood III.: Richard D. Irwin, 1968 – P. 67.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші