Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Система захисту від недобросовісної конкуренції

Недобросовісна конкуренція як одне з порушень конкурентно-антимонопольного законодавства переважно відображає межу конкуренції у ринкових взаємовідносинах, яку переступають суб'єкти господарювання задля завоювання позицій лідера на ринку та одночасного витіснення з ринку своїх конкурентів[1]. Відповідно до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Поняття "чесні звичаї" відображає моральні, соціальні та економічні традиції, які існують у конкретному суспільстві, тому тлумачення цього терміна може бути різним у різних країнах. Наприклад, при прийнятті рішень щодо "чесності" звичаїв у справах про недобросовісну конкуренцію німецькі судді посилаються на "позицію гіпотетичного доброго та законослухняного споживача або конкурента, який оцінює вплив певної дії на оточуючих".

Недобросовісна конкуренція проявляється через такі дії:

  • – неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;
  • – створення перешкод суб'єктам господарювання і підприємцям у процесі конкуренції та досягненні неправомірних переваг у конкуренції;
  • – неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

До неправомірного використання ділової репутації відносять: неправомірне використання позначень, товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама.

Неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання. Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. Копіювання зовнішнього вигляду виробу як спосіб вчинення недобросовісної конкуренції не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

До створення перешкод суб'єктам господарювання (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції належать: дискредитація суб'єкта господарювання, схилення до бойкоту суб'єкта господарювання, схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника), підкуп працівника, посадової особи постачальника, підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника), досягнення неправомірних переваг у конкуренції, поширення інформації, що вводить в оману.

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Схиленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання.

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника).

Підкуп працівника, посадової особи постачальника – це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору. До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) – це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через іншу особу матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору. До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

  • • містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
  • • містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
  • • приписують суб'єкту господарювання повноваження та права, яких він не має, або відносини, в яких не перебуває; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

До неправомірного збирання, розголошення та використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, належать такі дії: неправомірне збирання комерційної таємниці, розголошення комерційної таємниці, схилення до розголошення комерційної таємниці, неправомірне використання комерційної таємниці.

Комерційна таємниця – відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами, іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передання, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає керівник підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційної таємниці, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Процедура захисту від недобросовісної конкуренції в різних країнах суттєво відрізняється[2], відповідно до чого країни можна поділити на кілька груп:

  • 1) країни, законодавство яких містить як загальну норму про заборону недобросовісної конкуренції, так і перелік окремих недобросовісних конкурентних дій (Німеччина, Австрія, Швейцарія);
  • 2) країни, в законах яких закріплені лише окремі складові недобросовісної конкуренції (Японія, Канада);
  • 3) країни, де немає спеціальних законів, а припинення недобросовісної конкуренції забезпечується загальними нормами права через суд (Австрія, Великобританія, Ірландія, Італія, Нідерланди, США, Франція)[3].

Припинення недобросовісної конкуренції – один з об'єктів права промислової власності. Але в більшості законодавчих систем діє принцип, відповідно до якого охорона товарних знаків не виключає додаткового застосування закону про недобросовісну конкуренцію. Незважаючи на спільні ознаки, ці закони мають дещо різну мету.

У більшості країн під недобросовісною конкуренцією розуміють дії, які суперечать чесним звичаям у промисловості й торгівлі, як це визначено в Паризькій конвенції про охорону прав власності від 20.03.1883. У законодавстві країн Центральної та Східної Європи застосовується критерій заподіяння шкоди недобросовісними конкурентними діями конкуренту або споживачам. При цьому спільною для всіх країн є проблема визначення більш конкретних ознак заборонених дій.

Застосування законодавства у сфері захисту від недобросовісної конкуренції передбачає, що закон має правозастосовну функцію до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання, що вчиняють недобросовісну конкуренцію, в тому числі в разі вчинення ними дій за межами України, якщо такі дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на території України. Відносини, що пов'язані із захистом від недобросовісної конкуренції регулюються як зазначеним законодавством, так і Законом України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної ради України.

Підставами розгляду справ про порушення у вигляді недобросовісної конкуренції[4] є, як правило, заява осіб (суб'єктів господарювання, громадських професійних об'єднань в інтересах своїх учасників), права яких порушені діями, визначеними як недобросовісна конкуренція, протягом б місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатись про порушення своїх прав. Закінчення цього терміну заяви про порушення є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган АМК України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.

Також підставою для розгляду справи про порушення у вигляді недобросовісної конкуренції може бути власна ініціатива органу АМК України, в разі загрози суспільним інтересам від проявів недобросовісної конкуренції. У цьому разі діє строк давності притягнення до відповідальності – З роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення.

Для доведення ознак порушення застосовують норми Цивільного кодексу (ст. 7), патентне законодавство, законодавство про авторське право та суміжні права, право промислової власності, про рекламу, про охорону прав на знаки для товарів і послуг, комерційне (фірмове) найменування, про друковані ЗМІ, про комерційну та державну таємницю.

При встановленні порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції органи АМК України приймають обов'язкові до виконання рішення про:

  • – визнання факту недобросовісної конкуренції;
  • – припинення недобросовісної конкуренції;
  • – накладання штрафів (розмір штрафної санкції становить до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідача за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф);
  • – офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей.

Законом передбачено можливість розроблення правил професійної етики в конкуренції для відповідних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економіки, які потрібно погоджувати з АМК України в установленому порядку.

На сьогодні одним з найбільш поширених видів недобросовісних дій у конкуренції, які вчиняються з метою досягнення неправомірних переваг, є поширення інформації, що вводить в оману. Порушення цього виду становили останніми роками близько 90 відсотків від загальної кількості порушень у вигляді недобросовісної конкуренції суб'єктів господарювання.

  • [1] Бакалинская О.О. Теоретические подходы к определению "недобросовестная конкуренция" / О.О. Бакалинская // Право и государство: теория и практика. – 2013. – № 7. – С. 88–92.
  • [2] Системний аналіз законодавства країн з питань недобросовісної конкуренції / Г.О. Андрощук, С.В. Шкляр // Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції. – К.: Юстиніан, 2012. -С. 415-420.
  • [3] Михальчишин Н.Л. Основи антимонопольної діяльності: навч, посіб. / Н.Л. Михальчишин. – Львів : Манускрипт, 2008 – С. 88.
  • [4] Як звертатися до Антимонопольного комітету України у випадках порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції // Андрощук Г.О., Шкляр С.В. Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції. -К.: Юстиніан, 2012. -С. 468-471.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші