Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Цілі, принципи, основні способи та інструменти державного впливу на функціонування ринків природної монополії

Головною метою державного впливу на функціонування ринків природної монополії є досягнення виробництва послуги, які надають суб'єкти природних монополій, за найменших витрат та уникнення суспільних втрат від монополістичної поведінки виробника. При цьому необхідно забезпечувати: чистий виграш від регулювання; недопущення викривлення цін та забезпечення ефективного використання ресурсів, розробку тарифних схем, які забезпечують встановлення тарифів на рівні оптимальних витрат; гарантію якості послуги; створення стимулів для інноваційної діяльності. При регулюванні необхідно стимулювати суб'єктів природних монополій до збільшення кількості наданих послуг шляхом, зокрема, розширення мережі залізничних шляхів, ліній електропередач, систем забезпечення газом, теплом, централізованим водопостачанням, що має приводити до економії на масштабі виробництва.

Отже, метою державного впливу на функціонування ринків природної монополії є унормування і діяльності, при якій має місце вигода економії від масштабу. Таким чином, існування природних монополій є виправданим і необхідним, але одночасно повинний здійснюватися жорсткий контроль з боку держави за недопущенням зловживання ними монопольним становищем. Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій повинно гарантувати споживачам отримання вигоди від економії, спричиненої масштабами виробництва, тобто зменшення витрат на одиницю продукції.

Державний вплив на функціонування ринків природної монополії здійснюється на основі таких принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії; самоокупності суб'єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів.

Процедура прийняття рішення щодо регулювання діяльності суб'єктів природних монополій відрізняється в різних країнах, однак у будь-якому випадку вона має бути прозорою, що підтверджує справедливість та законність рішення та зменшує можливості для зловживань.

Процес регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, як правило, передбачає: забезпечення права зацікавлених сторін представити свої точки зору; опублікування рішення і його детальне обґрунтування; надання зацікавленим сторонам можливості оскаржувати рішення через апеляційну процедуру. Орган, який розглядає апеляцію, має бути незалежним, як і орган регулювання. У більшості країн рішення органу регулювання оскаржуються безпосередньо в суді[1].

Основними способами державного впливу на ринки природної монополії є вдосконалення правил надання послуг суб'єктами природних монополій, створення ефективного прозорого механізму ціноутворення на відповідних ринках, удосконалення порядку ліцензування діяльності у сферах природних монополій та механізмів контролю за додержанням їхніми суб'єктами ліцензійних умов, перегляд правил приєднання до мереж, що належать суб'єктам природних монополій для виключення можливості нав'язування необгрунтованих вимог.

Основними інструментами державного впливу на функціонування ринків природних монополій є:

  • – ліцензування діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
  • – регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
  • – забезпечення доступу споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
  • – регулювання інших умов виконання підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством;
  • – встановлення спеціальної відповідальності суб'єктів природних монополій за дії, що порушують вимоги Закону України "Про природні монополії" у вигляді штрафів, вилучення незаконно отриманого прибутку, виручки і відшкодування збитків.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), була утворена 23 листопада 2011 року[2] і є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці, основним завданням якого є: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і ко генерацій них установках та установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (далі – сфера теплопостачання), на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі – природний газ), нафти та нафтопродуктів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. Комісія утворена Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1073/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг"[3]. Основні завдання Комісії: ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, створено Указом Президента України №1067/2011 від 23.11.2011 на виконання Закону України "Про телекомунікації". Цим Указом затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ)[4]. Основними завданнями НКРЗІ є: забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку.

Національні комісії, що здійснюють державне регулювання у сферах діяльності суб'єктів природних монополій мають право накладати штрафи на суб'єктів природних монополій за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) – у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, за систематичне надання недостовірної інформації у складі технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва або відмову в наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, або порушення строку їх надання; неукладення договору про забезпечення об'єкта будівництва на підставі технічних умов або непідюпочення об'єкта будівництва до інженерних мереж згідно з технічними умовами та укладеним договором про забезпечення об'єкта будівництва – у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єкти природних монополій, на які накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі відмови суб'єктів природних монополій від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду (арбітражного суду).

Прибуток, одержаний суб'єктами природних монополій у результаті порушення норм Закону України "Про природні монополії", вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України.

Національні комісії з регулювання природних монополій визначають суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється державою, та складають і ведуть реєстри таких суб'єктів природних монополій у відповідній сфері. У випадках, визначених Законом України "Про природні монополій), державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Отже, якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій можуть бути делеговані в установленому порядку Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Регулюючі органи мають право:

  • – отримувати документи, статистичну та іншу інформацію про діяльність суб'єктів природних монополій, необхідні для здійснення покладених на них функцій;
  • – приймати в межах своєї компетенції у порядку, встановленому положеннями про комісії рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій;
  • – приймати рішення про накладання штрафів на суб'єктів природних монополій у випадках, передбачених Законом України "Про природні монополії";
  • – складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
  • – застосовувати у встановленому законом порядку відповідні санкції до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов);
  • – приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання;
  • – встановлювати для суб'єктів природних монополій у порядку, визначеному комісіями, вимоги щодо здійснення ними підприємницької діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі, якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;
  • – звертатися до суду з відповідними позовними заявами у разі порушення суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, норм Закону України "Про природні монополії".

Зведений перелік суб'єктів природних монополій ведеться АМК України на підставі реєстрів суб'єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб'єкти природних монополій, – національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Станом на 1 січня 2014 року до суб'єктів природних монополій на загальнодержавному рівні Антимонопольним комітетом України віднесені суб'єкти господарювання, зазначені у дод. Е.

Роль національних комісій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій визначається насамперед конфліктом інтересів в їх діяльності, оскільки вони перебувають фактично в системі центральних органів виконавчої влади, що означає підпорядкування Уряду. Така ситуація не відповідає нормам європейського законодавства, адже один з головних його принципів полягає саме в тому, що національні регулятори мають бути незалежними від політичного впливу та самостійно приймати рішення, які стосуються регулювання відносин учасників ринку.

Одним з первісних інструментів державного контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій є введення системи ліцензування їх діяльності як у сферах природних монополій, так і на суміжних ринках. Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у ст. 5 Закону України "Про природні монополії", а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 22 грудня 2011 р. № 4223-VI (4223-17) затверджено, зокрема, види господарської діяльності, на які видаються ліцензії для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сферах діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринках.

Нацкомпослуг, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації видають ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення; НКРЗІ видає ліцензії на пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів; надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот); надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів); технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового мовлення в межах промислової експлуатації; НКРЕ – на виробництво електроенергії; передачу електроенергії, транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; постачання електричної енергії, природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом; зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами; Міністерство інфраструктури України – на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом; Укравіатранс видає ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом; виконання авіаційно-хімічних робіт.

На підставі ліцензії, виданої комісією або центральним органом виконавчої влади, господарська діяльність провадиться на всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої влади, – на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Органи ліцензування разом з Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва за погодженням з А МК України розробляють та затверджують спеціальні умови та правила здійснення підприємницької діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил.

В Україні в ряді сфер діяльності суб'єктів природних монополій ще збереглася відомча система регулювання, яка має багато недоліків. Основна проблема полягає в тому, що регулювання здійснюється міністерством, яке одночасно є і органом, що відповідає за стан галузі, і органом, що керує підприємствами, які діють як у сферах діяльності суб'єктів природних монополій, так і на суміжних ринках, а також виконує функції Національної комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені Законом України "Про природні монополії". Поєднання міністерством двох вищезазначених функцій призводить до того, що, використовуючи інструменти впливу на весь ринок, бажаючи того чи ні, регулюючий орган у той чи іншій спосіб надає допомогу підвідомчим підприємствам, та створює переваги в діяльності, перш за все, підпорядкованим підприємствам (з метою забезпечення високих фінансово-економічних показників вказаних суб'єктів господарювання), що, своєю чергою, призводить до дискримінації інших учасників ринку і неефективного функціонування всієї системи регулювання. Тобто існує конфлікт інтересів через поєднання міністерством функцій управління майном та завданнями щодо регулювання. Таким відомчим органом, насамперед, залишилося Міністерство інфраструктури України (центральний орган виконавчої влади), яке здійснює регулювання на ринках транспорту та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, навігаційно- гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства тощо.

Таке відомче регулювання не забезпечує ефективної діяльності суб'єктів господарювання на ринках транспортних послуг, що знаходяться у стані природної монополії та суміжними з ними ринками (зокрема, у частині формування тарифів), не забезпечує розвитку конкуренції на ринках, суміжних до природної монополії та не сприяє збалансованості інтересів суспільства і призводить до ущемлення споживачів транспортних послуг, зниженню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Проблемою також є регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, що в окремих випадках, встановлених законом, здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Законодавством не розмежовано компетенцію місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, що виконують функції як управління майном житлово-комунального господарства, так й регулювання діяльності підприємств цієї галузі. Поєднання цих функцій регуляторним органом призводить до виникнення конфлікту інтересів під час здійснення регуляторної політики. Орган місцевого самоврядування намагається водночас забезпечити інтереси споживачів і максимально реалізувати корпоративні інтереси підприємств, що перебувають у його підпорядкуванні.

  • [1] Детальний аналіз світового досвіду регулювання природних монополій див.: Базилевич В.Д. Природні монополії / В.Д. Базилевич, Г.М. Филюк – К. : Знання, 2006. – С. 115-162.
  • [2] Про Національну комісію, що здійснює державне реіулювання у сфері енергетики : Указ Президента України від 23 листопада 2011 р. № 1059/2011 [Електронний ресурс].–Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1059/2011
  • [3] Про Національну комісію, що здійсшоє державне регулювання у сфері комунальних послуг : Указ Президента України від 23 листопада 2011р. №1073/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1073/2011
  • [4] Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації : Указ Президента України від 23 листопада 2011 р. №1067/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1067/2011
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші