Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток та захист конкуренції в АПК та на окремих ринках споживчих товарів

Агропродовольчий комплекс (АПК) – цілісна сукупність органічно взаємопов'язаних сфер агропромислового виробництва і реалізації агропродовольчих товарів: сільського господарства – переробної (харчової та легкої) промисловості – інфраструктури – торгівлі. Стратегічною метою розвитку аграрного сектору є гарантування продовольчої безпеки України[1]. АПК України займає одне з провідних місць у національній економіці, його частка у валовому внутрішньому продукті досягає 14–16%[2].

Ринок споживчих товарів і продуктів харчування як соціально важливий ринок є пріоритетним для Антимонопольного комітету України.

Розвиток ринку агропродовольчої продукції визначається такими чинниками: нестійкою кон'юнктурою через погодні умови, зміною попиту залежно від динаміки населення, значними коливаннями обсягів експорту і імпорту сільськогосподарської сировини; достатньо високою ціновою волатиль- ністю на різні види сільськогосподарської продукції[3]. Серед зовнішніх чинників, які впливають на ринок аграрної продукції, можна виділити два найбільш вагомих: зовнішній попит і світова ціна. Зростання зовнішнього попиту призводить до збільшення експорту і зменшення пропозиції на внутрішньому ринку. Основу українського аграрного експорту становить продукція з низьким та середнім ступенем переробки: зернові та олійні культури, соняшникова олія.

Характерною особливістю ринку аграрної продукції в Україні є його висока концентрація. Найвагоміші з точки зору дохідності й експортного потенціалу галузі агропромислового комплексу в Україні контролюють великі агрохолдинги. Серед них насамперед виділяються: Ukrlandfarming із земельним банком на кінець 2012 року – 532 тис. га, New Century Holding (NCH) – 400 тис. га, Кернел Груп – 330 тис. га, Мрія Агро- холдинг – 295 тис. га, Миронівський хлібо продукт – 280 тис. га, Українські аграрні інвестиції – 260 тис. га, Астарта- Київ – 245 тис. га, HarvEast – 220 тис. га, Агротон – 171 тис. га, Sintal Agriculture – 150 тис. га[4].

Умови конкуренції в різних сферах АПК відрізняються, що пов'язано з особливостями їх техніко-економічного функціонування. У цілому по АПК Україні характерні позитивні структурні передумови конкуренції – 59,1% товарів (робіт, послуг) реалізується на ринках з конкурентною структурою. Найкращі структурні передумови конкуренції зберігаються у торгівлі – 75,4% товарів реалізуються на ринках з конкурентною структурою.

Проте в АПК Антимонопольним комітетом України виявляється й найбільша кількість порушень законодавства про захист економічної конкуренції після ринків житлово-комунального господарства – 14,41% всіх порушень у 2012 році. При цьому серед припинених порушень найбільшу частку складали: недобросовісна конкуренція – 31,97%, антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання – 16,57%, зловживання монопольним становищем – 7,22% (100,00% – загальна кількість припинених порушень в економіці України)[5].

Принципово нові умови для розвитку та захисту конкуренції в АПК виникли після приєднання України до СОТ. При цьому збереглися, а в окремих випадках і посилилися, негативні тенденції в розвитку внутрішнього виробництва сільськогосподарських продуктів. Зростання частки імпортованих товарів на внутрішньому ринку потребує запровадження нових заходів для захисту внутрішнього виробника. Без заходів, спрямованих на істотне підвищення конкурентоспроможності вітчизняних агровиробників, неможливо забезпечити ефективну реалізацію Україною потенціальних можливостей зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС.

З підписанням угоди про ЗВТ з ЄС зростуть можливості для українських товаровиробників щодо постачання своєї продукції на ринки країн ЄС. Однак необхідно бути готовими до підвищення вимог щодо її якості та конкурентоспроможності.

Проблеми розвитку та захисту конкуренції вітчизняного АПК розглянемо на прикладі ринку соняшникової олії. Щодо товарних меж цього ринку, то в Україні здійснюється виробництво таких видів рослинних олій: соняшникова, кукурудзяна, ріпакова, лляна, гірчична, соєва, гарбузова, із різних видів горіхів тощо. Крім того, до України імпортується декілька інших видів рослинних олій, зокрема, таких, як оливкова, пальмова, арахісова тощо. Понад 90 відсотків виробленої в Україні олії припадає на олію, виготовлену з насіння соняшнику. Обсяги реалізації всіх видів олій порівняно з обсягами реалізації олії соняшникової в роздрібній торгівлі є дуже незначними – близько 1,0 відсотка. З урахуванням цих обставин ринок олії соняшникової розглядається як окремий товарний ринок.

Економічними бар'єрами вступу на ринок олії соняшникової (рафінованої бутильованої) є витрати, необхідні для придбання обладнання для рафінування та фасування (бутилювання) олії. Адміністративні бар'єри вступу на цей ринок в Україні відсутні.

Територіальними (географічними) межами ринку олії соняшникової є територія України, оскільки транспортування олії соняшникової в межах країни не має помітного впливу на рівень якості та споживчі властивості зазначеного товару, а також відсутні бар'єри для переміщення її з одного регіону України (в якому виробляється той чи інший вид соняшникової олії) в інший (де він продається).

Основними (найбільшими) учасниками ринку олії соняшникової у 2011 році були 15 суб'єктів господарювання. Серед них найбільшими: ДП II "Сантрейд", із часткою ринку – 32,5-34,0%, ТОВ "Кернел-Трейд" – 30,5-32,0%, ПП "Оліяр" – 11,0-11,5%, ПрАТ "Креатив" – 8,5-9,5%,, ПАТ "Пологівський олійно-екстракційний завод" – 7,0-7,5%[6].

Отже, на ринку олії соняшникової (рафінованої бутильованої) в Україні діяли два потужних учасники – ДП П "Сантрейд" і ТОВ "Кернел-Трейд", частки яких на ринку майже однакові, а їх сумарна частка перевищувала 60-65%. Частки трьох інших учасників ринку, а саме: ПрАТ "Креатив", ПП "Оліяр" і ПАТ "Пологівський олійно-екстракційний завод", становили від 7,0 до 11,5%, тобто значно менші від часток основних учасників ринку. ДП II "Сантрейд" і ТОВ "Кернел- Трейд" мали ознаки монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку олії соняшникової (рафінованої бутильованої) із сукупною часткою, що перевищувало 60%.

Для розвитку конкуренції на ринку молока і молочної продукції необхідно підвищувати технічну та економічну ефективність молокопереробної промисловості, збільшувати концентрацію і товарність виробництва молока та адаптувати молочний сектор до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості. Підвищення продуктивності в молочній галузі потребує збільшення інвестицій у технології.

Внаслідок нерозвиненості в Україні великотоварного виробництва молока постійно існує проблема захисту конкуренції на ринку молока незбираного для промислової переробки стосовно конкурентних позицій дрібних постачальників молока.

В усіх областях України територіальними відділеннями АМК України щорічно притягуються до відповідальності молокопереробні підприємства за антиконкурентні узгоджені дії на ринку молока незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення. Молокопереробні підприємства постійно без об'єктивних на те причин одночасно до однакового рівня знижують закупівельні ціни на молоко, обмежуючи цим самим конкуренцію на відповідних регіональних ринках. Порушники оштрафовуються на досить значну суму, порушення тимчасово припиняються. Однак проблема не зникає.

Складною є ситуація на вітчизняному ринку м'яса і м'ясної продукції. На внутрішньому ринку постійно збільшуються обсяги низькоякісного, але дешевого імпортованого м'яса. Для м'ясного сектора в Україні, особливо у виробництві свинини, характерними є застарілі технології, які не дозволяють підвищувати продуктивність праці та продуктивність тварин, покращувати селекцію. Недостатніми є вимоги уряду і ветеринарно-санітарних служб до м'ясної продукції, гострою є проблема якості та безпечності продукції у всіх сферах руху товару – від утримання худоби до продажу на прилавках. Необхідно ефективно застосовувати заходи внутрішньої підтримки м'ясного сектора АПК України, підвищувати якість та безпечність продукції, підвищувати продуктивність тварин, у тому числі за рахунок удосконалення селекції, покращувати умови логістики.

У 2012 році однією із найбільш резонансних справ у сфері АПК, розглянутих АМК України, була справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку етилового спирту. У 2010-2011 pp. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" як правонаступник Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" були єдиним суб'єктом господарювання, який мав право на торгівлю етиловим спиртом на внутрішньому ринку України. У 2010 р. концерн без обгрунтувань збільшив розмір щоквартальних відрахувань на власне утримання – з 1,4% до 4,0% від чистого доходу виробників етилового спирту від реалізації продукції. Державне підприємство "Укрспирт" встановило також без будь-яких обґрунтувань в умовах договорів комісії на продаж етилового спирту комісійну винагороду в розмірі 15,0%. У результаті неправомірних дій цих суб'єктів господарювання відбулося економічно необгрунтоване зростання оптово-відпускних цін на етиловий спирт, основними споживачами якого є підприємства харчової промисловості. На порушника було накладено штраф у розмірі 200,0 млн грн за зловживання монопольним становищем.

Гострі проблеми у контексті розвитку і захисту конкуренції мають місце у сфері внутрішньої торгівлі України, особливо її роздрібної підсфери. Підвищення рівня концентрації в роздрібній торгівлі у зв'язку з розвитком торговельних мереж призвело до того, що останні фактично отримують ринкову владу, а їх угоди з постачальниками в багатьох випадках не є рівноправними.

У сфері продовольчого рітейлу (роздрібної торгівлі) в Україні виділяються: АТБ-маркет, Фоззі-Фуд (ТМ "Сільпо"), Ашан Україна гіпермаркет, Торговельний дім "Амстор", Фудмаркет (ТМ "Велика Кишеня"), ЕКО (ТМ "ЕКО-маркет), Фора, Таврія Плюс, Адвентіс (ТМ "Караван"), Експансія (ТМ Fozzy); у сфері непродовольчого рітейлу (роздрібної торгівлі) в Україні головні позиції займають: Епіцентр К, Сав-дистриб'юшн (ТМ "Фокстрот"), Комфі трейд (ТМ "Эльдорадо"), Дієса, МТІ, Нова лінія, Технополіс-1, Новус Україна, ДЦ Україна, Адидас-У країна[7]. Отже, значною мірою зростання рівня концентрації в торгівлі пов'язане з розвитком нових сучасних форм організації торгівлі, а саме: супермаркетів та роздрібних торговельних мереж.

У цілому в Україні діють понад 100 тисяч підприємств оптової та роздрібної торгівлі. На відповідних ринках конкуренція є досить гострою. Однак проблема полягає в іншому. Надто великою є кількість оптових посередників між виробниками і роздрібними торговцями. Необгрунтованою є величина як оптової, так і роздрібної торговельних надбавок. Кількість підприємств, які здійснюють оптову торгівлю певним товаром, є більшою, ніж кількість підприємств, що здійснюють роздрібну торгівлю таким товаром. Скорочення ланок оптових посередників дозволить істотно обмежити підвищення цін у роздрібній торгівлі. Важливо у випадку виникнення в економіці криз на продовольчих ринках, ефективно вести боротьбу з неправомірними діями основних посередників і роздрібних мереж[8].

З точки зору умов обмеження конкуренції існують значні проблеми у взаємовідносинах між торговельними мережами та іншими підприємствами, що виступають як їхні постачальники. Угоди мереж з постачальниками в багатьох випадках мають ознаки дискримінаційного характеру. Зокрема, йдеться про наявність так званої "плати за вхід", тобто коштів, які стягуються з постачальників на користь торговельних мереж за введення в оборот товарів. Насамперед, це стосується нових торговельних марок і товарів. Супермаркети зобов'язують постачальників отримувати консультаційні, маркетингові та інші платні послуги, за надання яких стягуються значні кошти.

Наявність у великих торговельних мереж (ритейлерів) можливостей отримувати від постачальників товарів додаткові переваги, що, як правило, відсутні за умов значної конкуренції на ринку, свідчить про наявність у них ринкової влади. Водночас, структурні ознаки монопольного становища на ринку в класичному розумінні в них у багатьох випадках відсутні. У цьому випадку у двосторонніх відносинах суб'єктів господарювання внаслідок певних особливих обставин виникають відносини економічної залежності. Отже, у взаєминах торгових мереж із постачальниками має місце специфічна форма ринкової влади та зловживань нею.

Торговельні мережі сьогодні не здійснюють позитивного впливу на розвиток виробництва споживчих товарів. Весь комплекс проблем у взаємовідносинах торговельних мереж, постачальників, виробників і споживачів має бути вирішений у Законі України "Про внутрішню торгівлю".

В Україні має місце дискримінація малого торговельного підприємництва, яке працює на ринках. АМК України постійно виявляє факти порушення конкурентного законодавства на регіональних ринках послуг з надання місць для торгівлі споживчими, насамперед продовольчими товарами. Серед виявлених органами АМК України порушень на зазначеному ринку найбільш поширеними є порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, зокрема, шляхом: встановлення економічно необгрунтованих тарифів на послуги з бронювання торговельного місця, надання на прокат ваговимірювальних приладів, спецодягу, послуги з розрубу м'яса, утримання місця для торгівлі, зберігання товарів у камері схову, із в'їзду автомобіля на територію ринку; зобов'язання оплачувати додаткові послуги, які фактично нб надавалися.

Для забезпечення розвитку та захисту конкуренції в АПК і на ринку споживчих товарів необхідне подальше підвищення ефективності антимонопольного регулювання і контролю.

  • [1] Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №806-р // Урядовий кур'єр. – 2013. – 21 лист. – С. 14.
  • [2] Статистичний щорічник України у 2012 р. – К. : Август Трейд, 2013. – С. 23.
  • [3] Ринки реального сектора економіки України в інституціональному середовищі СОТ: кон'юнктура та інтеграція / за ред. д-ра екон. наук, проф. В.О. Точиліна; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2012. – С. 143-146.
  • [4] ТОП 100. Рейтинг лучних компаний Украины. – 2013. – № 2 (июль- август). – С. 46.
  • [5] Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 рік. – Режим доступу: amc.gov.ua
  • [6] Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 рік. – Режим доступу : amc.gov.ua
  • [7] ТОП 100. Рейтинг лучних компаний Украины. – 2013. – № 2 (июль- август).-С. 115,116.
  • [8] Костусев O.O. Тенденції розвитку конкурентного середовища на ринках послуг оптової та роздрібної торгівлі та проблеми відносин економічної залежності / О.С. Костусев, В.М. Талах // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2008. – № 1. – С. 32-39.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші