Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Специфіка регулювання конкурентного процесу на ринку науково-технічної продукції та інновацій

Проблеми антимонопольного регулювання в науково- технологічній та інноваційних сферах надзвичайно складні.

– Конкуренція є важливим фактором інноваційної активності в країні. Конкурентне середовище змушує суб'єктів господарювання приділяти увагу інноваціям. Однак, конкурентний механізм формування і використання інноваційних ресурсів пов'язаний із певними недоліками: схильністю до інформаційної закритості, обмеженістю фінансових ресурсів, незацікавленістю у фінансуванні певних досліджень та ін. У цілому виявляється, що ринкового потенціалу інновацій стає замало для забезпечення необхідного рівня інвестування в інноваційний розвиток. У цих умовах державне регулювання ринкових інноваційних процесів стає необхідним і важливим.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін в економіці. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного становища; технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

В Україні сьогодні в основному створено нормативно- правову базу регулювання інноваційної діяльності, Однак, виконання законодавства в науково-технічній та інноваційній сфері є вкрай незадовільним, що істотно впливає на зниження інноваційної активності. Як зазначає професор Л.І. Федулова: "Макроекономічна ситуація та інституційне середовище стримують інноваційну активність підприємства. Ті низький рівень характерний для всіх видів економічної діяльності (промислового виробництва, включаючи мале підприємництво і сфери послуг), а також для всіх типів інновацій (технологічних, організаційних, маркетингових)"[1].

Крім галузевої політики держави одним з ефективних засобів розвитку національної економіки є науково-технічна та інноваційна політика. Це зумовлює необхідність їх узгодження і координації з конкурентною політикою. Науково-технічна політика – діяльність держави щодо формування умов, сприятливих для науково-технічного розвитку країни, зокрема визначення цілей, пріоритетів і напрямів науково-технічного розвитку, розробка фінансово-економічного, організаційно- правового механізмів регулювання та стимулювання науково- технічних процесів в економіці країни. Інноваційна політика включає комплекс правових, економічних, організаційних та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів науково-технічних розробок у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційної діяльності з метою формування сучасного конкурентоспроможного виробництва.

Важливе значення для розвитку конкуренції на ринку науково-технічної продукції та інновацій має захист інтелектуальної власності[2]. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом. Незаконне використання об'єктів інтелектуальної власності включає: будь-яке несанкціоноване використання об'єктів інтелектуальної власності, так зване "піратство"; будь- яке санкціоноване використання об'єктів інтелектуальної власності, якщо передачу прав на використання не оформлено належним чином.

Підтримати науково-технічний та інноваційний розвиток, захистити інтелектуальну власність держава повинна за допомогою патентного законодавства. Патент (з латинської означає "відкритий лист") – документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку, заборону використання винаходу іншими, надання ліцензії користувачам. Отже, патент – це монополія, яка надасться від імені держави і на чітко встановлених законом підставах. Але держава, застосовуючи патентне законодавство, захищає цю монополію. Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності, охоплюючи собою, в тому числі і монополію правовласника-інноватора, гарантує стабільність і передбачуваність відносин, пов'язаних з виникненням і реалізацією відповідних прав.

Поєднання патентної монополії та економічної конкуренції є реальністю сучасної економіки. Обмеження на поширення нової технології внаслідок патентування може бути перешкодою для входу на ринок. Держава в особі органів антимонопольного регулювання допускає монополію інтелектуальної власності. Кращим є контрольоване обмеження конкуренції на певному ринку, ніж відсутність стимулів до винаходів, що забезпечують вдосконалення технологічних процесів на цьому ринку. Наявність патенту не є тотожною ринковій владі. Правомірна (заснована на перевагах в ефективності) конкуренція є можливою навіть в умовах домінуючої продукції чи стандарта[3].

Очевидно, що держава повинна знаходити розумний компроміс між конкуренцією і монополією в науково-технічній та інноваційній сферах, гармонізувати конкурентне і патентне законодавство. Це досягається шляхом встановлення строків та інших умов патентного захисту з вигодою для суспільства.

Теоретичну розробку питання про взаємодію конкуренції та інновацій здійснив в 1912 р. Й. Шумпетер у своїй роботі "Теорія економічного розвитку". Йдеться, насамперед, про викладену ним у розділі II "Теорії економічного розвитку" ідею про "творче руйнування". Процес "творчого руйнування" є самою сутністю капіталізму, в його рамках доводиться діяти кожному суб'єкту господарювання. Важливим було з'ясування питання: який взаємозв'язок існує між рівнем концентрації на ринку науково-технічної та інноваційної продукції та ефективністю виробництва? Й. Шумпетер наголошував: "Досі у центрі уваги економістів все ще знаходиться конкуренція, яка відбувається при незмінних умовах, зокрема незмінних методах виробництва та організаційних форм. Проте, попри підручникам у капіталістичній дійсності переважне значення має інша конкуренція, яка ґрунтується на відкритті нового товару, нової технології, нового джерела сировини, нового типу організації"[4].

Цілями конкурентної політики держави в науково-технічній та інноваційній сферах є: захист прав інтелектуальної власності для швидкого технічного прогресу, органічне поєднання конкуренції та інновацій для забезпечення соціально- економічного розвитку. Засобами її реалізації є: сприяння розвитку конкуренції в науково-технічній сфері, захист від проявів монополізму та недобросовісної конкуренції; ефективний захист інтелектуальної власності; пом'якшення монопольного законодавства щодо науково-дослідних та проектно- конструкторських робіт (НДПКР), активніше селективне застосування спеціальних виключень у конкурентному законодавстві для підприємств (фірм), що проводять НДПКР; більш широке впровадження конкурсних засад при державному фінансуванні НДПКР; реалізація політики прискореної амортизації; сприяння розвитку інноваційних інкубаторів, технопарків, технополісів. Органічне поєднання (гармонізація) науково-технічної та конкурентної політики є можливим на основі: узгодження патентного і конку рентного законодавства з метою забезпечення розвитку позитивних явищ і процесів у науково-технічній сфері та підвищення ефективності інноваційної діяльності; оптимізації рівня концентрації на ринку науково-технічної та інноваційної продукції, врахування вимог міжнародної конкуренції.

Набір методів і засобів державної політики розвитку ринку інноваційної продукції досить широкий. Це різні державні заходи коригування податкового, патентно-ліцензійного законодавства, регулювання передавання технології; система контрактних взаємовідносин, різні форми підтримки міжорганізаційної кооперації та малого інноваційного бізнесу тощо. Традиційним методом регулювання конкурентного процесу на ринку науково-технічної та інноваційної продукції, особливо в періоди економічного зростання, є податкові пільги.

Основними напрямами державного стимулювання конкурентного процесу на ринку науково-технічної та інноваційної продукції в Україні є такі: забезпечення переходу до інноваційної моделі розвитку на основі використання методів наукового управління, формування ефективних умов розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його результатів у виробництво, розробка фінансово-економічного та правового механізмів регулювання, стимулювання науково-технічних, інноваційних процесів, створення організаційної структури управління науково-технічною сферою.

Необхідним механізмом, що забезпечує регулювання конкурентного процесу на ринку науково-технічної та інноваційної продукції, є державна підтримка венчурного підприємництва. Венчурне підприємництво – ризикована господарська діяльність, як правило, на невеликих комерційних науково- технічних підприємствах, що спеціалізуються на створенні, освоєнні у виробництві та впровадженні нових видів продукції, використанні нових технологій. Зарубіжний досвід господарювання доводить, що венчурне підприємництво відіграє активну роль у виробництві інноваційної продукції, підвищенні науково-технічного рівня національної економіки.

Ринок інноваційної продукції можна створити лише на основі комерціалізації процесу продукування технічних знань, інформаційних технологій. У цих умовах національна інноваційна система буде функціонувати через мережу корпоративних, промислових і регіональних кластерів. У процесі глобалізації важливе значення має зростання частки іноземного фінансування наукових досліджень та створення дослідницьких підрозділів ТНК[5].

  • [1] Федулова Л.1. Інноваційний вектор розвитку промисловості України / Л.І. Федулова // Економіка України. – 2013. – № 4. – С. 16.
  • [2] Шаститко А. А. Антитраст и защита интеллеіоуальной собственности в странах с развивающейся рыночной экономикой / А. Шаститко, А. Курдин // Вопросы экономики. – 2012. – № 1. – С. 84-95.
  • [3] Манн Джеффри А. Инновации и пределы антимонопольной политики / Джеффри А. Манн, Джошуа Д. Райт // Экономическая политика. – 2010. – № 6. – С. 99-123.
  • [4] Шумпетер Й. А. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Й.А. Шумпетер. – М.: Эксмо, 2007. – С. 462.
  • [5] Інноваційний потенціал України: монографія / А.А. Мазаракі. Т.М. Мельник, В.В. Юхименко [та ін.]; за заг. ред. А.Л. Мазаракі. – К. : Киш. нац. торг.-екон. ун-т, 2012. – 592 с.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші