Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Антиконкурентні дії органів державної влади: причини, форми прояву та способи усунення

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю є прийняття будь- яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

  • – органи влади – це міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади;
  • – органи адміністративно-господарського управління та контролю – це суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Інші органи та посадові особи держави, зокрема, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, судові органи, органи прокуратури не є суб'єктами антиконкурентних дій, передбачених ст. 15, 16, 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і їхні дії не можуть визнаватись як певне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, навіть якщо вони мають об'єктивні ознаки, передбачені зазначеними вище статтями[1].

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення[2].

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

  • • заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
  • • пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;
  • • пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
  • • будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
  • • встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
  • • надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
  • • дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
  • • дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком[3].

Останніми роками в Україні значного поширення набуло таке корупційне явище, як "відкати", пов'язані з антиконкурентними діями органів державної влади. "Відкати" – вид хабара посадовій особі, коли відбувається "розподіл" бюджетних коштів, виділених на виконання певних програм між державними чиновниками та отримувачами цих коштів (найбільш поширені у сфері державних закупівель).

Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 16, 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органам влади та органам місцевого самоврядування:

  • – забороняється делегування владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
  • – забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Антиконкурентні дії органів державної влади у багатьох випадках виявляються тісно пов'язаними з практикою обмеження самостійності підприємств, випадками створення суб'єктам господарювання несприятливих чи дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами, надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище, примушенням суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, заборонами на міжрегіональну реалізацію товарів тощо.

Об'єктом правопорушення у даному випадку є економічна конкуренція, якій відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" може бути завдано чотири види шкоди – це недопущення, усунення, спотворення, обмеження.

Особливою ознакою правопорушень органів влади є не лише дія, а й бездіяльність, наслідком якої стало недопущення, усунення, спотворення чи обмеження конкуренції. При цьому слід враховувати, що принцип дії закону щодо органів влади відмінний від принципу дії закону щодо суб'єкта господарювання. Так, органи влади зобов'язані чинити лише те, що дозволено законом, а суб'єкт господарювання – не чинити дій, які заборонені законом.

Закон встановлює дві форми прояву антиконкурентних наслідків:

  • – реальну – один або декілька із зазначених у Законі України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентних наслідків має або мав місце у дійсності;
  • – потенційну – антиконкурентні наслідки з великою ймовірністю могли настати, але не настали внаслідок певних зовнішніх відносно до діянь державного органу чинників[4].

Підставою для розгляду справ за ознаками порушень, пов'язаних з антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є заяви учасників ринкових відносин (суб'єктів-господарювання на ринку, споживачів), подання та звернення до АМК України органів влади, а також за ініціативою АМК України, що є результатом проведених Комітетом планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання.

При розгляді справ за ознаками правопорушення у вигляді антиконкурентних дій органів влади потрібно враховувати, що реалізація таких дій пов'язується із забороною, перешкоджанням чи унеможпивленням діяльності суб'єктів господарювання на певних ринках. Заборона діяльності суб'єктів господарювання передбачає такі діяння державних органів, які повністю унеможливлюють входження нових суб'єктів господарювання на відповідні ринки. Перешкоджання – це дії, які не усувають можливості входження на ринки нових суб'єктів господарювання, але істотно ускладнюють таке входження. Унеможливлення входження може відбуватися через заборону, зокрема, створення нових підприємств або заборону здійснення підприємництва в певних організаційних формах. Примушування з боку органів влади до певних дій суб'єктів господарювання означає, що суб'єкти господарювання чинять дії, які не відповідають їх власному волевиявленню і при цьому повинні бути наявними докази волевиявлення суб'єктів господарювання як реакція на відповідні рішення органів влади (зауваження, заперечення на пропозиції органу влади, заяви щодо неприйнятності певної пропозиції, рішення тощо). Примушування може бути прямим або опосередкованим. Пряме примушування передбачає наявність владного припису, який однозначно вимагає від суб'єкта господарювання здійснювати концентрацію або узгоджені дії. Опосередковане примушування реалізується через створення для суб'єкта господарювання певних несприятливих обставин у разі, якщо він не здійснить заплановані узгоджені дії, концентрацію.

Нормами антимонопольного законодавства передбачено заходи впливу на органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю. У випадках, коли органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління і контролю приймають рішення, наслідками яких є недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, органи АМК України можуть приймати рішення відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" про скасування або зміну прийнятих ними рішень чи скасування угод, які негативно впливають на розвиток конкуренції.

До засобів антимонопольного контролю дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю належать:

надання рекомендацій, а саме: відповідно до ст. 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи АМК України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо

порушення припинено, – щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа і підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду АМК України його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами АМК України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається;

погодження з органами АМК України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання відповідно до Рекомендацій Антимонопольного комітету України № 4-р від 01.04.1994 (із змінами та доповненнями)[5]. Зокрема, погодженню підлягають рішення з питань: затвердження концепцій комплексних програм стосовно розвитку галузей, регіонів, окремих секторів економіки; затвердження галузевих та регіональних програм ринкових перетворень, демонополізації економіки, підтримки підприємництва, залучення іноземних інвестицій, республіканської (Автономної Республіки Крим), місцевих програм приватизації тощо; визначення або уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, місцевих органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів щодо суб'єктів господарювання; реструктуризації управління у відповідних галузях національного господарства або економіках регіонів; регулювання підприємницької діяльності, зокрема, встановлення обмежень на провадження окремих її видів, в тому числі шляхом прийняття правил та умов ліцензування тощо; приватизації, корпоратизації, оренди, управління і розпорядження майном, створення холдингових компаній, фінансових посередників тощо, у випадках, передбачених законодавством; централізованого розподілу товарів, зобов'язання суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання, договорів, першочергового постачання товарів певному колу споживачів, встановлення заборон на міжрегіональну реалізацію товарів, інших обмежень прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; надання, обмеження або скасування податкових та інших пільг, дотацій і субсидій для суб'єктів господарювання, здійснення санацій; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; запровадження обмежень на інвестиції, в тому числі іноземні; установлення обсягів виробництва або ринку, розподілу ринків з визначенням споживачів та постачальників, застосування інших способів антимонопольного регулювання; установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності для об'єктів антимонопольного регулювання; інші рішення, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Рішення органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про концентрацію та узгоджені дії суб'єктів господарювання приймаються за згодою Комітету в окремо визначеному порядку. Рішення центральних органів виконавчої влади надсилаються на погодження до Комітету, інші рішення – до відповідних відділень або за їх поданням – до АМК України.

Оцінка впливу на конкуренцію нормативно-правових актів та інших рішень державних органів – важливий напрям підтримки та розвитку конкуренції. Антиконкурентні рішення державних органів мають безпосередній вплив на ситуацію на товарних ринках, негативно впливають на конкуренцію і можуть мати тривалий характер. У 2012 році АМК України було опрацьовано 2005 нормативно-правових актів, інших рішень та проектів рішень державних органів. З них було відмовлено у погодженні 451 документа. Найбільша кількість проектів актів, які могли призвести до негативних наслідків для конкуренції, стосувалися ринків житлово-комунального господарства, адміністративних послуг, лікарських засобів, паливно- енергетичного комплексу, у тому числі на регіональному рівні.

До 266 актів надано зауваження та пропозиції щодо приведення їх у відповідність до вимог законодавства про захист економічної конкуренції (що майже вдвічі більше, ніж за попередній рік), з них у 55 випадках пропозиції органів АМК України були враховані (що у 2,3 разу більше, ніж у 2011 році).

  • [1] Конкурентна політика органів влади – запорука економічного розвитку держави : наук-практ. посіб, [для керівників та інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування] / М.1. Баюк, А.Ф. Кармаліта. – Хмельницький : Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. – 2009. – С. 182-183.
  • [2] Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та допов.) // Інформаційно-аналітичний центр "ЛЕГА". – Режим доступу: rada.gov.ua
  • [3] Про захист економічної конкуренції : Закон України №2210-111 від 11.01.2001 // Законодавство України у сфері захисту економічної конкуренції. – Юрид. зб. – 4-те вид., допов. та розширене. – К.: Укрправінформ, 2012. – С. 83.
  • [4] Конкурентна політика органів влади – запорука економічного розвитку держави : наук-практ. посіб, [для керівників та інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування] / МЛ. Баюк, А.Ф. Карманіта. – Хмельницький : Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. – 2009. – С. 185.
  • [5] Розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання" № 4-р від 01.04.1994 (із змінами та допов.)// Законодавство України у сфері захисту економічної конкуренції : юрид. зб. – 4-те вид., допов. та розширене. – К. : Укрправінформ, 2012. – С. 454-459.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші