Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Державне антимонопольне регулювання
< Попередня   ЗМІСТ

Алфавітний покажчик

Агропродовольчий комплекс (АПК) – цілісна сукупність органічно взаємопов'язаних сфер агропромислового виробництва і реалізації агропродовольчих товарів: сільського господарства – переробної (харчової та легкої) промисловості – інфраструктури – торгівлі.

Адвокатування конкуренції – підтримка конкуренції за допомогою відмінних від правозастосування заходів, зокрема, оцінка впливу на конкуренцію регуляторних актів та проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи.

Адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.

Адміністративні бар'єри – бар'єри, які встановлюються законом або органами державної влади. До них належать ліцензування, квотування, сертифікація, встановлення мінімального розміру статутного фонду тощо.

Антиконкурентні узгоджені дії – узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антимонопольне законодавство – чинні на території держави нормативні правові акти, що містять положення щодо попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності.

Антимонопольне регулювання – окремий напрям державного регулювання економіки; найчастіше розглядають антимонопольне регулювання економіки або антимонопольне регулювання підприємницької діяльності, або антимонопольне регулювання товарного ринку; антимонопольне регулювання – це сукупність форм, методів, засобів та інструментів, що є у розпорядженні держави і які використовуються нею щодо регламентації, регулювання та контролю за діяльністю підприємців-монополістів з метою упередження небажаних процесів, захисту законних інтересів економічних суб'єктів й розвитку конкуренції.

Антимонопольне регулювання підприємницької діяльності – вплив відповідних органів на діяльність монопольних структур – підприємницьких та природних монополій з метою недопущення, обмеження та усунення негативних наслідків монополізму, забезпечення нормального конкурентного середовища та захисту інтересів суб'єктів підприємництва.

Антимонопольний контроль – окремий вид державного контролю; як правило, розглядають антимонопольний контроль як державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Аутсорсинг – передача не основних бізнес-процесів організації (аутсорсеру) для їхньої реалізації й функціонування.

Бар'єри виходу з ринку – обставини, що перешкоджають (обмежують) суб'єктам господарювання, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал.

Бар'єри входу на ринок – фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, з огляду на які новим фірмам важко, а часом і неможливо почати свою справу в обраній галузі.

Завдяки таким бар'єрам, фірми, що вже діють на ринку, можуть не побоюватися конкуренції.

Блокуюче ціноутворення – підвищенні бар'єрів входу на ринок шляхом встановлення цін на рівні, нижчому за мінімальні витрати потенційних конкурентів з метою недопущення входу на ринок нових суб'єктів господарювання.

Венчурне підприємництво – ризикована господарська діяльність, як правило, на невеликих комерційних науково- технічних підприємствах, що спеціалізуються на створенні, освоєнні у виробництві та впровадженні нових видів продукції, використанні нових технологій.

Вертикальна концентрація суб'єктів господарювання – об'єднання і подальше зосередження під єдиним контролем капіталів суб'єктів господарювання, що діють на різних етапах єдиного виробничого процесу і пов'язані між собою постачальницько-збутовими зв'язками.

Взаємодоповнюючі товари (товари-компліменти) – товари, які оцінюються споживачами такими, що не можуть замінити один одного за функціональним призначенням і які, як правило, споживаються одночасно у досить стабільних пропорціях.

Взаємозамінні товари (товари-субститути) – товари, які оцінюються споживачами як замінники один одного за функціональним призначенням, споживчими якостями, ціною, експлуатаційними та іншими якісними характеристиками.

"Відкат" – вид хабара посадовій особі, коли відбувається "розподіл" бюджетних коштів, виділених на виконання певних програм між державними чиновниками та отримувачами цих коштів (найбільш поширені у сфері державних закупівель).

Відповідальність за порушення конкурентно-антимонопольного законодавства – передбачає застосування штрафів, примусового поділу суб'єктів господарювання, відшкодування завданої шкоди та інших заходів, що залежить від виду відповідальності.

Вільні ціни – встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Внутрішньогалузева конкуренція на фінансовому ринку – конкуренція між фінансовими установами, що надають аналогічні фінансові послуги, які задовольняють одну й ту саму потребу, однак відрізняються за ціною, якістю, асортиментом тощо.

Галузева політика спрямована на удосконалення державою міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, на стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення.

Галузевий ринок – сфера обороту одних і тих самих чи споріднених видів товару.

Горизонтальна концентрація суб'єктів господарювання – об'єднання і подальше зосередження під єдиним контролем капіталів компаній, що працюють на одному товарному ринку і спеціалізуються на виробництві подібної продукції чи наданні подібних послуг.

Декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни – інформування суб'єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.

Деконцентрація – політика поділу великих компаній з метою зниження рівня концентрації в галузі.

Демонополізація – комплекс економічних, правових та адміністративних заходів держави, спрямованих на обмеження і послаблення монополістичних тенденцій в економіці.

Демонополізація економіки – здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації підприємницької діяльності.

Демпінг – ввезення на митну територію країни імпорту, товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Державна допомога – втручання держави у функціонування ринку, що надає перевагу окремим підприємствам, якої вони не змогли б досягти за нормальних ринкових умов.

Державне цінове регулювання – вплив держави на ринкову ціну і процес ціноутворення суб'єктів господарювання з метою здійснення кон'юнктурної та структурної політики, обмеження інфляції, сприяння ефективної конкуренції, стимулювання виробництва, його модернізації, посилення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення соціальної безпеки тощо.

Державний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом – такий (відповідно до концепції проведення адміністративної реформи) вид органів виконавчої влади, особливість якого полягає, зокрема, в тому, що всі питання його правового статусу та взаємовідносин з іншими органами вирішуються на основі прийнятих законів, що визначають повноваження і порядок діяльності саме цього органу.

Державні фіксовані ціни – обов'язкові для застосування суб'єктами господарювання ціни, встановлені Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Диверсифікація – просування у нові сфери діяльності, що передбачає зміну старої системи товарної спеціалізації.

Дискримінаційна ціна – ціна, яка застосована суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, рівень якої для окремих суб'єктів господарювання, продавців, покупців має різний розмір без об'єктивно виправданих причин, тобто ціна, яка призвела або може призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Дуопопія – тип ринкової структури, при якій існують тільки два постачальники певного товару і між ними відсутні угоди про ціни, ринки збуту та ін.

Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Ентропія ринкових часток – міра невпорядкованості ринкової структури, невизначеності й безсистемності розподілу ринкових часток між суб'єктами ринку як опосередкованого свідчення зростання інтенсивності конкуренції й зниження концентрації.

Загальнодержавний ринок – ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави.

Злиття – спосіб об'єднання підприємств, у результаті якого з двох або більше первісно незалежних суб'єктів господарювання утворюється едина економічна одиниця, в якій зосереджуються всі права й обов'язки об'єднаних підприємств.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем – дії або бездіяльність суб'єктів господарювання, що займають таке становище на ринку, які призвели або можуть призвести до обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання; ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Змова – форма координації ринкової поведінки суб'єктів господарювання.

Інноваційна політика включає комплекс правових, економічних, організаційних та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів науково-технічних розробок у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційної діяльності з метою формування сучасного конкурентоспроможного виробництва.

Інформаційний ринок – порівняно нова сфера підприємницької діяльності, заснована на системі правових, економічних і організаційних відносин та орієнтована на торгівлю інформаційними продуктами і послугами на комерційній основі.

Картель – договірне об'єднання підприємств однієї галузі, які узгоджують між собою різноманітні сторони своєї комерційної діяльності, зокрема ціни, ринки збуту, обсяги виробництва і збуту, асортимент тощо з метою максимізації сукупного прибутку.

Кластер – сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників і підприємств різних галузей, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (освітніх закладів, агентств зі стандартизації, торговельних підприємств).

Коефіцієнт Бейна (Kв) – норма економічного прибутку на одиницю інвестованого капіталу.

Коефіцієнт ринкової концентрації (CRn) – сума ринкових часток декількох найбільших фірм на ринку.

Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності – взаємовигідні дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар з метою отримання прибутку чи іншої економічної вигоди.

Комерційна таємниця – відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами, іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передання, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Компетенція Антимонопольного Комітету України – сукупність юридично встановлених повноважень (прав і обов'язків), які визначають його місце в системі органів влади.

Кон'юнктура ринку – сукупність умов, у яких у певний момент здійснюється діяльність ринку.

Конгломератна концентрація суб'єктів господарювання – об'єднання і подальше зосередження під єдиним контролем капіталів підприємств абсолютно не пов'язаних між собою ні сегментом ринку, ні виробничо-збутовими зв'язками.

Конкуренти – суб'єкти господарювання (продавці або покупці), зміна обсягів виробництва (реалізації) або споживання кожного з яких призводить або може призвести до зміни часток на цьому ринку в інших суб'єктів господарювання.

Конкурентна політика на ринку страхових послуг – система заходів держави щодо забезпечення нагляду за дотриманням вимог законодавства України про страхування, захист економічної конкуренції на ринку страхових послуг, ефективний розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захист інтересів страхувальників.

Конкурентна політика на фінансовому ринку – діяльність держави щодо створення і розвитку сприятливого конкурентного середовища у фінансовій сфері для забезпечення ефективного руху фінансових, кредитних та грошових ресурсів, захисту добросовісної конкуренції на фондовому ринку, в банківській і страховій сферах з метою підтримки макроекономічної рівноваги та узгодження інтересів і захист законних прав учасників фінансового ринку.

Конкурентна стратегія підприємства (суб'єкта господарювання) – управлінська позиція, яку вибирає підприємство (суб'єкт господарювання) для свого стратегічного розвитку.

Конкурентне позиціювання – вибір підприємством (суб'єктам господарювання) позиції на ринку на базі оцінки конкурентного середовища, власних і чужих переваг і недоліків та вибір позиції чи її корегування залежно від впливу чинників оточуючого середовища.

Конкурентне середовище – сукупність організаційно-правових, інституційних, фінансово-економічних та інших умов і факторів, що визначають і впливають на розвиток підприємництва, змагальності на окремому ринку чи в економіці за найбільш вигідні умови діяльності і отримання прибутку.

Конкурентні переваги – позитивно значущі в якісному відношенні стратегії поведінки підприємства (суб'єкта господарювання), які за різними параметрами забезпечують йому ринкову перевагу над конкурентами.

Контроль – вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини (ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-Ш).

Конкуренція на фінансовому ринку – процес суперництва банків, страхових компаній та інших фінансових установ, у ході якого вони прагнуть забезпечити собі стійке становище на ринку.

Концентрація виробництва – процес зосередження робочої сили, виробничих потужностей і випуску продукції на обмеженому числі великих підприємств, забезпечуючи зростання їх розмірів та частки в сукупному виробництві галузі.

Концентрація капіталу – процес об'єднання капіталів різних господарських структур з подальшим їх зосередженням під контролем обмеженого кола суб'єктів господарювання.

Концентрація суб'єктів господарювання – зміна відносин контролю між суб'єктами господарювання або зміна у складі активів суб'єкта господарювання, яка призводить до стійких змін у мережах контролю або у структурі відповідних ринків.

Мета державного впливу на функціонування ринків природної монополії – досягнення виробництва послуг, які надають суб'єкти природних монополій, за найменших витрат та уникнення суспільних втрат від монополістичної поведінки виробника.

Мета державного регулювання цін – підвищення ефективності механізмів ринкового саморегулювання, забезпечення пріоритетів соціально-економічного розвитку суспільства.

Міжгалузева конкуренція на фінансовому ринку – конкуренція між фінансовими інститутами, які діють у різних- сегментах ринку фінансових послуг.

Монополізація – досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на товарному ринку, підтримання або посилення цього становища.

Монополізм – активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Монополістична конкуренція виникає за умови збуту багатьма підприємствами (фірмами) подібної, але не ідентичної продукції.

Монополія (грец. "моно" – один і "поло" – продаю) – панування на ринку одного продавця, тобто, по суті, заперечення конкуренції.

Монопольне ціноутворення – встановлення суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, таких цін, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, а також до застосування різних цін без об'єктивно виправданих причин, що призвело або може призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Монопольно висока ціна покупця – ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як покупець товару, замовник робіт, послуг, понад рівень ціни, що існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести, до недопущення, обмеження чи до усунення конкуренції.

Монопольно висока ціна продавця – ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як постачальник, продавець товару, надавач послуг, виконавець робіт, понад рівень ціни, що існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Монопольно низька ціна покупця – ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як споживач, отримувач, покупець товару, замовник робіт, послуг, нижче за рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до ущемлення інтересів продавців, постачальників товару чи інших суб'єктів господарювання.

Монопольно низька ціна продавця – ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як постачальник, продавець товару, надавач послуг, виконавець робіт, нижче за рівень ціни, що існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до обмеження конкуренції на зазначеному ринку або/та на суміжних до нього ринках.

Монопсонія – тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару, який забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавців.

Науково-технічна політика – діяльність держави щодо формування умов, сприятливих для науково-технічного розвитку країни, зокрема визначення цілей, пріоритетів і напрямів науково-технічного розвитку, розробка фінансово- економічного та організаційно-правового механізмів регулювання та стимулювання науково-технічних процесів в економіці країни.

Науково-технічні розробки – систематичні роботи, що спрямовані на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, систем чи методів.

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Нелегітимний субсидований імпорт – ввезення на митну територію країни імпортного товару, що нелегітимно користується пільгами від субсидій (йдеться про фінансову або іншу підтримку держави), які надаються для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Норматив рентабельності – рівень прибутковості, що визначається суб'єктом господарювання під час формування ціни.

Нормативні способи державного антимонопольного впливу (регулювання) – встановлення в нормативно-правових актах конкурентних правил для суб'єктів підприємництва.

Нотифікація – попереднє повідомлення органів державної влади про концентрацію суб'єктів господарювання з метою отримання дозволу на здійснення такої концентрації.

Олігополія (грец. "олігос" – декотрі і "поло" – продаю) – конкуренція між обмеженою кількістю продавців і покупців товару на ринку.

Олігопсонія – тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного товару.

Організаційні способи державного антимонопольного впливу (регулювання) полягають у створенні певних органів державної влади з наданням їм відповідних повноважень.

Оренда цілісного майнового комплексу – механізм концентрації суб'єктів господарювання, що передбачає встановлення оперативного контролю над виробничими активами та господарською діяльністю відповідного цілісного майнового комплексу на основі договору оренди.

Основні способи державного впливу на ринки природної монополії – вдосконалення правил надання послуг суб'єктами природних монополій, створення ефективного прозорого механізму ціноутворення на відповідних ринках, удосконалення порядку ліцензування діяльності у сферах природних монополій та механізмів контролю за додержанням їхніми суб'єктами ліцензійних умов, перегляд правил приєднання до мереж, що належать суб'єктам природних монополій, щоб унеможливити нав'язування необгрунтованих вимог.

Особиста унія (переплетений директорат) – механізм концентрації суб'єктів господарювання, за якої одну із посад – керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання займає особа, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи.

Перехресна еластичність попиту за ціною показує зміну' обсягу реалізації певного товару, необхідного для задоволення попиту, внаслідок зміни ціни іншого подібного товару на один відсоток, і розраховується як співвідношення між зміною обсягу реалізації одного товару та зміною ціни іншого товару за певний період.

Перехресне субсидування – фіксація цін на рівні, який є вищим або меншим від загальних середніх витрат виробництва товарів чи послуг у певній галузі за рахунок перерозподілу цінового навантаження серед споживачів.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Поглинання – спосіб об'єднання підприємств, при якому одне з них (підприємство-покупець) у результаті платної угоди отримує повне або часткове право власності, господарського управління та контролю на інше (підприємство-ціль).

Попит – певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду.

Порушення в господарсько-економічній сфері – порушення, наслідком вчинення яких є вплив на господарську діяльність учасників на ринку та/або на стан ринку загалом.

Послуга – результат економічної діяльності, відносно якого не можна встановити права власності.

Постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) – сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації-) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку.

Потенційні конкуренти – суб'єкти господарювання (продавці або покупці), які певний час не здійснюють своєї діяльності на ринку, але мають можливість за звичайних умов швидко вступити на цей ринок у відповідь на певні зміни на цьому ринку (довгострокову зміну цін, зменшення бар'єрів вступу на ринок тощо).

"Правило розумності" – виважений підхід до оцінки антиконкурентних дій, коли незаконними вважаються лише такі дії монополій, які передбачають реальне невиправдане обмеження конкуренції.

Правопорушення в процесуальній сфері у відносинах з антимонопольними органами – невиконання вимог, зокрема, рішень органів АМК України.

Природна монополія – сфера діяльності, в якій у результаті природних, технологічних та інших умов виключається або обмежується можливість існування конкуренції.

Програма "Ліненсі" – система часткового або повного звільнення від відповідальності за участь в антиконкурентному узгодженні в обмін на інформацію щодо діяльності такого картелю.

Промислова політика держави – підкріплені фінансово- економічними та організаційно-правовими заходами держави інвестиційно-структурні перетворення щодо розвитку реального сектора економіки, насамперед, промисловості на сучасній технічній і технологічній основі, стимулювання перспективних галузей і виробництв національної економіки.

Пропозиція – певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду.

Регіональний ринок товару – ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону або декількох регіонів, у тому числі частин відповідного регіону.

Релевантний ринок – ринок, у межах якого для конкретного підприємства (суб'єкта господарювання) складаються дійсні відносини конкуренції (монополізації).

Ринкова влада – здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Ринковий потенціал суб'єкта господарювання характеризує його можливість здійснювати вирішальний вплив на загальні умови обігу товару на певному ринку; ускладнювати доступ на нього іншим суб'єктам господарювання.

Ринок – найкращий інститут для розвитку конкуренції, виробництва на її основі якісних і доступних за ціною товарів та послуг.

Свідомий паралелізм – форма координації ринкової поведінки між суб'єктами господарювання, які, не досягаючи стадії укладення формальної угоди, свідомо замінюють ризики, пов'язані з конкуренцією, практичною співпрацею між собою, орієнтованою на максимізацію їх сукупного прибутку.

Сегментація товарного ринку – поділ товарного ринку на окремі самостійні частини (сегменти) – групи підприємців, товарів, споживачів, яким притаманні певні спільні ознаки.

Спільне підприємництво – форма координації господарської поведінки формально незалежних суб'єктів господарювання, спрямована на максимізацію сукупного прибутку учасників – засновників спільного підприємства, що формалізується в рішеннях цього підприємства.

Стратегічний альянс – договірне об'єднання кількох незалежних суб'єктів господарювання з метою спільного ведення господарської діяльності чи реалізації деякого тимчасового проекту на противагу повному злиттю чи самостійному функціонуванню

Стратегічні бар 'єри – бар'єри, що свідомо створюються уже присутніми на ринку фірмами з метою не допустити на ринок нових гравців. Серед них виділяють довгострокові контракти, надмірну диференціацію продукту, утримання та використання надлишкових виробничих потужностей, хижацьке ціноутворення.

Структура товарного ринку – сукупність кількісних та якісних показників, до яких, зокрема, належать: кількість суб'єктів господарювання, частки на ринку, показники ринкової концентрації, умови входження на ринок, відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної торгівлі.

Структурні бар'єри – бар'єри, що виникають внаслідок дії певних технологічних характеристик ринку або обмежень за попитом. Прикладами структурних бар'єрів можуть бути високі незворотні витрати, економія на масштабі, обмеження за попитом, нерозвиненість ринкової інфраструктури.

Ступінь відкритості ринку (СВР) – частка товарів (товарних груп), що ввозяться з-за географічних меж ринку, в загальному обсязі ринку.

Суб'єкт природної монополії – суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Суб'єкти товарного ринку – суб'єкти господарювання, фізичні та юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами.

Суміжний ринок товару – ринок товару, відмінного від товару, що обертається на відповідному ринку, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без використання товарів, що обертаються на відповідному ринку товару.

Супутні послуги – виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо.

Територіальні (географічні) межі ринку – територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), у межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Тип (модель) структури ринку – тип ринкової структури, визначений за характерними ознаками залежно від кількості суб'єктів господарювання, їх часток на ринку, типу товару, наявності та ступеня переборності бар'єрів вступу на ринок та ін.

Товар – будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.

Товарна група – група товарів, ринки яких оцінюються як один товарний ринок.

Товарний ринок – сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Товарні (продуктові) межі ринку – товар (товарна група), сукупність подібних, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Торговельна надбавка (націнка) – сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються

в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку.

Трансфертне ціноутворення – система визначення ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних контрольованими, які проводяться пов'язаними особами, як правило, у великих транснаціональних корпораціях – ТНК.

Узгоджені дії – механізм реалізації концентрації суб'єктів господарювання, що передбачає дотримання її учасниками єдиної стратегії конкурентної поведінки за умов відсутності формальних ознак їх об'єднання.

Формування спільних підприємств – механізм концентрації суб'єктів господарювання, який передбачає об'єднання капіталів двох або більше незалежних економічних суб'єктів шляхом їх інвестування у створення нового суб'єкта господарювання – спільного підприємства, що перебуватиме під спільним корпоративним контролем засновників.

Хижацьке ціноутворення полягає у встановленні дуже низької (часто нижче собівартості товару домінуючого суб'єкта господарювання) або дуже високої ціни, в результаті чого інші суб'єкти господарювання не можуть конкурувати і змушені залишити ринок.

Ціна – економічна категорія, яка обслуговує всі етапи суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) та формується під впливом ринкових факторів попиту та пропозиції.

Цінова дискримінація – таке явище, коли різні споживачі за один і той самий товар чи послугу сплачують різні ціни і різниця в цінах не має економічного обгрунтування.

Цінова політика – заходи держави, спрямовані на регулювання відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Ціноутворення – процес формування та встановлення цін на товари та послуги, який характеризується певними методами і способами встановлення цін.

Часові межі ринку – мінімальний час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

"Чесні звичаї" – моральні, соціальні та економічні традиції, які існують у конкретному суспільстві, тому тлумачення цього терміна може бути різним у різних країнах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші