Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Планування і контроль на підприємстві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Планування потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається з урахуванням галузевих особливостей підприємства у вигляді окремих розрахунків і таблиць за характером ресурсів, що використовуються:

  • а) потреба в сировині і матеріалах;
  • б) потреба в паливі й енергії;
  • в) потреба в устаткуванні.

О. Глогусь в контексті логістики постачання вказує, що поняття потреби в матеріалах поділяють на п'ять різновидів (рис. 6.2):

  • – потреба брутто;
  • – потреба нетто;
  • – первинна потреба;
  • – вторинна потреба;
  • – третинна потреба.

Різновиди потреби в матеріалах

Рис. 6.2. Різновиди потреби в матеріалах

Під брутто-потребою мається на увазі потреба на плановий період незалежно від знаходження запасів на складі у вигляді виробничих запасів.

Відповідно нетто-потреба розраховується як брутто-потреба за вирахуванням наявності запасів на складі та у виробництві. [32, с.54-55]

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів праці, тобто машин, устаткування, обчислювальної техніки, транспорту тощо, визначається епізодично за реконструкції, розширення виробництва, будівництва підприємства чи його підрозділів, освоєння принципово нових технологій та інше.

Розрахунки потреби в матеріальних ресурсах є регулярними і здійснюються за єдиною методичною основою.

Різне призначення конкретних видів матеріальних ресурсів та умови їхнього споживання в окремих галузях економіки зумовлюють необхідність застосування різних методів розрахунку потреби в них (рис. 6.3).

Найпоширенішим і обґрунтованим є метод прямого розрахунку, за якого планова потреба в матеріалі визначається як добуток норми його витрачання на один виріб у натуральних вимірниках і обсягу виробництва виробів у плановому періоді. Передумовою застосування цього методу і його різновидів є наявність обґрунтованих норм.

Подетальний метод розрахунку використовується в масовому виробництві у внутрішньоцеховому плануванні виготовлення деталей або інших комплектуючих виробів.

Метод за типовим представником доцільний за умов багато- номенклатурного виробництва. Планова потреба в матеріалі встановлюється для типового представника групи однорідних виробів. Типовим представником є виріб, норма витрачання ресурсу на який наближається до середньозваженої норми за однорідною групою виробів.

Розрахунок потреби за аналогією використовується при плануванні виробництва нових виробів, на які ще не розроблено норми втрачання матеріальних ресурсів.

Багато видів промислової продукції (продукти харчування, хімічної, металургійної та інших галузей) виготовляються з кількох видів сировини або матеріалів. Для отримання готового виробу необхідної якості розробляють рецептури. У них визначається процентне співвідношення кожного конкретного матеріалу, що витрачається для виробництва цих виробів.

Планова потреба в кожному конкретному матеріалі () обчислюється за формулою:

(6.8)

де– загальна кількість матеріалів, необхідних для виробництва

продукції з урахуванням технологічних втрат;

– частина конкретного матеріалу в загальному складі суміші для

виготовлення виробів за рецептом.

У виробництвах, де готова продукція є результатом хімічних реакцій, для розрахунку потреби у вхідній сировині і матеріалах користуються формулами хімічних реакцій, молекулярними вагами готової продукції і матеріалів, інформацією про технологічні втрати. Розрахунки здійснюють у такий спосіб:

(6.9)

де– молекулярна вага матеріалу і готової продукції відповідно;

– вміст чистої речовини в готовій продукції і в матеріалі відповідно, %;

– втрати, %;

– плановий обсяг виробництва.

Статистичний метод полягає в тому, що планова (прогнозована) потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається на підставі аналізу статистичної інформації щодо ефективності їхнього витрачання в минулі періоди з урахуванням змін, які відбудуться в плановому періоді.

Результати розрахунків за статистичним методом будуть значно точнішими, якщо аналіз звітних або інших даних проводиться із застосуванням методів математичної статистики і теорії ймовірностей, тобто з використанням математично-статистичних методів.

Найпоширенішим різновидом статистичного методу в практиці планування потреби в матеріальних ресурсах є метод динамічних коефіцієнтів. Він характеризується простотою і використовується за відсутності економічно та технічно обґрунтованих норм.

При визначенні потреби в матеріалах розрізняють два підходи:

  • – розрахунок потреби розпочинається лише за її виникнення, наприклад, за умови надходження замовлення споживачів на продукцію підприємства;
  • – розрахунок потреби на підставі спожитих матеріальних ресурсів.

Методи визначення планової потреби в матеріальних ресурсах

Рис. 6.3. Методи визначення планової потреби в матеріальних ресурсах

Комплексне і системне визначення потреби в матеріальних ресурсах, вимір та оцінка впливу факторів на зміну її величини проводиться за допомогою детермінованих і стохастичних моделей факторного аналізу.

Детермінований аналіз – це дослідження факторів, які впливають на результативний показник (величину потреби в матеріальних ресурсах) у випадку, якщо зв'язок між ними має функціональний характер. Існують різні типи детермінованих моделей. Якщо результативний показник є алгебраїчною сумою факторних показників, то модель називають адитивною. Модель, до якої фактори входять у вигляді добутку, мультиплікативна. Кратною називають модель, у якій результативний показник є відношенням факторних показників. Модель, до якої фактори входять у різних комбінаціях, змішана.

При використанні детермінованих моделей (методів) виходять з того, що відомий певний період виконання замовлення. Детерміновані моделі доцільні при визначенні потреби в матеріальних ресурсах на підставі їхнього споживання. Проте, розрахунок детермінованими методами не дозволяє визначити потребу в матеріальних ресурсах за кількістю та строками їхнього надходження, тому вони використовуються для розрахунку другорядної потреби за відомої первинної потреби. У цьому випадку необхідною є така вхідна інформація: первинна потреба, що містить інформацію щодо обсягів та строків; структура виробу у вигляді специфікації або в іншій формі про застосування; додаткові надходження або цикли надходження матеріалів; наявність на підставі нетто-потреби.

За використання детермінованих моделей (методів) визначення потреби важливого значення набуває встановлення часу споживання матеріальних ресурсів за стадіями виробничого процесу:

  • – матеріали, які повинні бути в наявності в найкоротший строк з тим, щоб цикл їхнього надходження та первинного оброблення не збільшував циклу виготовлення виробу;
  • – виготовлення деталей повинно бути завершено своєчасно, тобто до початку часу складання виробу;
  • – купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби необхідно замовляти з урахуванням очікуваного часу їхнього надходження.

Стохастичні факторні моделі є певною мірою доповненням і поглибленням детермінованих моделей. Стохастичне моделювання передбачає дослідження факторів, зв'язок яких з кінцевим результатом (потребою в матеріальних ресурсах) виявляється не прямо, а у вигляді напрямків, тенденцій, які повинні бути виявлені за допомогою низки статистично-аналітичних методів, у тому числі і математичних. Зв'язок факторів з результативним показником на відміну від функціонального є неповним, кореляційним. Наприклад, неможливо через формулу (функціонально) показати зв'язок між потребою підприємства в матеріалі та середнім рівнем кваліфікації робітників, що є одним з важливих факторів, який зумовлює величину браку у виробництві, а отже, і витрачання матеріалу. Таким чином, при застосуванні стохастичних моделей підставою для розрахунку є математично-статистичні методи, які дають очікувану потребу.

Стохастичні методи в плануванні і прогнозуванні потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть застосовуватися з трьох основних причин:

  • – необхідності вивчення впливу факторів, стосовно яких неможливо побудувати жорстко детерміновану факторну модель;
  • – необхідності вивчення впливу факторів, які неможливо об'єднати в жорстку детерміновану модель;
  • – необхідності вивчення впливу складних факторів, які неможливо виразити одним кількісним показником.

За визначення прогнозованої потреби в матеріальних ресурсах стохастичним методом на підставі аналізу статистичних даних минулих періодів та складання прогнозу встановлюється очікувана потреба в них.

Методи і порядок розрахунків потреби підприємства в устаткуванні та інших засобах праці суттєво відрізняються від методів розрахунку потреби в матеріальних ресурсах.

Потреба в устаткуванні для будівництва і реконструкції підприємства визначається на підставі технічних проектів будівництва і реконструкції, де вказуються необхідні типи і кількість устаткування. Строки замовлення устаткування визначаються на підставі ступеня будівельної готовності об'єкта для монтажу тих чи інших видів устаткування.

Розрахунки потреби в устаткуванні та інших засобах праці здійснюються за такими напрямками:

  • – для заміни фізично зношеного і морально, соціально та екологічно застарілого устаткування;
  • – для збільшення виробничої потужності у зв'язку зі зростанням обсягів виробництва продукції;
  • – для науково-дослідних робіт з механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження нової техніки і технології;
  • – для ремонтно-експлуатаційних потреб.

Потреба в устаткуванні для заміни фізично зношених і морально, соціально та екологічно застарілих верстатів, машин тощо визначається з урахуванням необхідності планового їхнього оновлення.

Потреба в устаткуванні для збільшення виробничих потужностей обгрунтовується техніко-економічними розрахунками, що доводять недостатність наявного устаткування для виконання виробничої програми.

У загальному вигляді планова потреба в устаткуванні для зазначених цілей визначається за виразом:

(6.10)

де- планова потреба в устаткуванні;

а – асортимент продукції;

  • - норма часу роботи устаткування на виготовлення одиниці продукції
  • (виконання одиниці обсягу робіт) і-го виду;

ОП,- плановий обсяг виробництва продукції або виконання робіт і-го виду;

– кількість робочих днів у плановому році;

– число змін роботи устаткування за добу;

– тривалість зміни;

– коефіцієнт корисного використання устаткування;

– коефіцієнт виконання норм.

Розрахункову планову потребу в устаткуванні зіставляють з його наявністю та врахуванням усіх внутрішніх можливостей кращого використання. Додатна різниця між плановою потребою і наявним устаткуванням визначає його кількість, яку потрібно придбати в плановому періоді.

Потреба в устаткуванні для проведення науково-дослідних робіт з механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивної техніки і технології визначається на підставі планів організаційно-технічного розвитку.

Потреба в устаткуванні та машинах на ремонтно-експлуатаційні цілі визначається з урахуванням наявності і планової зміни верстатного парку, його вікового складу, строків служби, норм витрат запасних частин тощо.

Планова потреба підприємства в засобах праці повинна визначатися окремо за кожним їхнім видом. Так, І.А. Бланк пропонує таку формулу розрахунку потреби в окремому виді обладнанні [27, с.268]:

(6.11)

де- потреба в обладнанні (у вартісному вираженні);

– плановий обсяг виробництва (в натуральних одиницях виміру);

– ринкова вартість одиниці обладнання;

– експлуатаційна продуктивність конкретного виду обладнання (в натуральному вираженні);

В – вартість встановлення певного виду обладнання.

Планова потреба в запасних частинах для ремонтів устаткування () визначається на підставі норм їхнього витрачання і середньої кількості верстатів, машин тощо в такий спосіб:

(6.12)

де – норма витрачання запасних частин на одиницю устаткування в плановому періоді за однозмінної роботи;

– кількість запасних частин конкретного найменування, що входять до одиниці устаткування;

– число змін роботи устаткування на добу;

– середня кількість одиниць устаткування в плановому періоді;

– коефіцієнт, що враховує можливість відтворення і повторного використання запасних частин. Наприклад, при повторному використанні запасних частин його значення буде два.

Норми витрачання запасних частин можуть визначатися на одиницю, 10, 100, 1000 (у великих корпораціях) одиниць устаткування. Якщо норма витрачання запасних частин встановлена на 10, 100, 1000 одиниць устаткування, то в знаменнику формули 6.12 ставиться відповідна цифра.

Потребу підприємства в матеріальних ресурсах потрібно обгрунтувати відповідними розрахунками за такими видами їхнього споживання:

  • – основне виробництво;
  • – капітальне будівництво;
  • – впровадження нової техніки і проведення дослідно-експериментальних робіт;
  • – ремонтно-експлуатаційні потреби;
  • – виготовлення технологічного оснащення й інструменту;
  • – приріст незавершеного виробництва;
  • – створення необхідних матеріальних запасів.

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах на виробництво продукції визначається як добуток норми втрачання та планового обсягу виробництва з урахуванням різниці між фактичними (очікуваними) їхніми запасами на початок і нормативними запасами на кінець планового періоду, тобто:

(6.13)

де- планова потреба підприємства в матеріалі і-го виду;

– норма витрачання матеріалу і-го виду на виготовлення одного виробу j-ro виду в плановому періоді;

– обсяг планового випуску виробів j-го виду;

– фактичні (очікувані) та нормативні запаси матеріалу і-го виду на початок і кінець планового періоду відповідно; а – асортимент виробів, на які витрачається матеріал і-го виду.

Абсолютна величина очікуваних запасів матеріальних ресурсів на початок планового періоду визначається на підставі даних про фактичні запаси на час складання плану матеріально-технічного забезпечення та про очікувані надходження і витрати їх в поточному періоді за час до кінця цього періоду за формулою:

(6.14)

де- очікувані запаси певного матеріального ресурсу на початок планового періоду;

– фактичні запаси певного матеріального ресурсу на час складання плану матеріально-технічного забезпечення;

і – очікуване надходження й очікувані витрати відповідно певного виду матеріального ресурсу за період часу від дати, на яку визначений фактичний запас, до початку планового періоду.

Кількість основних матеріалів конкретного виду в натуральних вимірниках, що потрібна підприємству в плановому періоді (), обчислюється за виразом:

(6.15)

де – витрати матеріалів у плановому періоді;

– перехідний запас матеріалів на кінець і початок планового періоду відповідно.

Планова потреба в допоміжних матеріалах обчислюється аналогічно потребі в основних матеріалах, але норма їхнього витрачання визначається на умовну одиницю продукції або робіт. За відсутності норм витрачання допоміжних матеріалів потреба в них у плановому періоді визначається на підставі фактичного витрачання в минулому періоді і часткового їхнього зменшення в плановому періоді. Розрахунки проводяться в такий спосіб:

(6.16)

де- потреба в допоміжних матеріалах у плановому періоді;

  • - фактичне витрачання допоміжних матеріалів у минулому періоді; -коефіцієнт зміни обсягу виробництва продукції в плановому періоді в зіставленні з минулим періодом;
  • -коефіцієнт зміни частини витрачання допоміжних матеріалів у плановому періоді.

Потреба в паливі для перебігу технологічних процесів у плановому періоді визначається прямим методом за формулою:

(6.17)

де- планова потреба в паливі для перебігу технологічних процесів;

  • - норма витрачання палива на одиницю продукції;
  • - плановий обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках.

Норма витрачання палива на роботу внутрішнього транспорту обчислюється в кілограмах умовного палива на тонну вантажів, що перевозяться, або на одну годину роботи транспорту.

Планова потреба в натуральному паливі для опалення () обчислюється за виразом:

(6.18)

де – норма витрачання палива за добу на 1000 кубічних метрів зовнішнього об'єму будинку, що опалюється, за різниці зовнішньої температури 100С;

- кількість днів опалення;

ООП – об'єм приміщення, що опалюється;

– внутрішня і середня зовнішня температура протягом опалювального сезону відповідно;

– коефіцієнт теплотворності палива. Він характеризує відношення теплотворності натурального . палива, яким користуватиметься підприємство в плановому періоді, до теплотворності умовного палива, що складає 7000 кілокалорій на кілограм.

Для розрахунків планової потреби матеріальних ресурсів на проведення дослідно-експериментальних робіт з розроблення та освоєння нових виробів користуються методом аналогії через відсутність необхідних нормативних даних. Ці розрахунки проводяться технологічним (технічним) відділом за участі виробничого відділу.

Потребу в матеріалах на модернізацію устаткування в плановому році можна визначити на підставі типових технічних проектів і кошторисно-проектних розрахунків відділу головного механіка.

Потреба в матеріалах на ремонт визначається або на підставі графіка планово-запобіжних ремонтів устаткування, виходячи із середнього витрачання матеріалів на одиницю ремонтної складності і планового обсягу ремонтних робіт, або на підставі дефектних відомостей на ремонт, в яких міститься перелік і кількість потрібних матеріалів.

Планову потребу підприємства в інструменті обчислюють окремо для нормального (універсального) і спеціального інструменту. Нормальний інструмент зазвичай виготовляється на спеціальних інструментальних підприємствах і купується через відділ матеріально-технічного постачання. Спеціальний інструмент виготовляється безпосередньо інструментальним цехом підприємства.

Підставою для визначення планової потреби в інструменті є карти технологічних процесів і норми витрачання інструменту. За картами технологічних процесів визначається номенклатура необхідного інструменту, а на підставі норм витрачання розраховують його кількість на плановий період. Докладніше норми витрачання інструменту і визначення планової потреби в ньому подано в підрозділі 9.2. цього підручника.

Основним показником плану матеріально-технічного забезпечення є обсяг придбання матеріальних ресурсів на ринку. При його розрахунку беруть до увалі фактори, які зменшують купівлю (повторне використання, економія, запаси на початок планового періоду тощо). З урахуванням цих факторів обсяг купівлі матеріальних ресурсів може в одних випадках перевищувати планову потребу в них, в інших – бути меншим за неї.

Обсяг придбання на ринку матеріального ресурсу і-го виду () визначається за виразом:

(6.19)

де – потреба на виконання плану виробництва;

– потреба на капітальне будівництво;

– потреба на заходи з організаційно-технічного розвитку підприємства;

– потреба на ремонта засобів праці;

– потреба на виготовлення інструменту і технологічного оснащення;

– потреба на збільшення незавершеного виробництва;

– нормативні (оптимальні) запаси на кінець планового періоду;

– очікувані запаси на початок планового періоду;

– використання внутрішніх резервів;

– економія;

і – і-й вид матеріального ресурсу.

Реальна потреба в купівлі матеріальних ресурсів визначається як різниця між загальною потребою в і-му виді матеріального ресурсу і величиною знайдених внутрішніх власних джерел.

Приклад 6.1. Визначити загальну планову потребу підприємства в прокаті чорних металів, обсяг його купівлі на ринку та потребу в грошових коштах для придбання.

Вхідні дані. Підприємство планує виготовити 100 тис. основних виробів. Норма витрачання прокату чорних металів 5 кг на виріб. На виробництво інших виробів передбачається витратити 80 т прокату, на ремонтно-експлуатаційні роботи, виготовлення інструменту і технологічного оснащення, капітальне будівництво, реалізацію заходів з підвищення організаційно-технічного рівня – 10 т, 8 т, 6 т, 50 т, 2 т відповідно.

На збільшення запасів незавершеного виробництва потрібно 4 т. Використання відходів планується в обсязі 12 т, економія – 15 т. Очікувані запаси прокату на початок планового періоду – 20 т, а нормативні запаси на кінець планового періоду – 15 т. Середня ціна тонни прокату чорних металів у звітному періоді складає 25 тис. грн, а в плановому періоді передбачається її підвищення на 18%.

Розв'язання

  • 1. Визначимо витрачання прокату на виготовлення виробів (МПРП) на підставі формули 6.13.
  • 2. Розрахуємо загальну планову потребу підприємства в прокаті чорних металів ().

3. Обчислимо обсяг купівлі прокату чорних металів у плановому році () на підставі формули 6.19.

4. Визначимо ціну тонни прокату чорних металів у плановому періоді ()•

5. Визначимо планову потребу підприємства в грошових коштах для

придбання прокату чорних металів () за виразом:

(6.20)

Отже, підприємству в плановому періоді потрібно 500 т прокату чорних металів на виготовлення основних виробів. Загальна потреба в прокаті становить 660 т, з яких 628 т потрібно купити на ринку. Оскільки ціна тонни прокату чорних металів – 29500 грн, то для придбання такого обсягу на ринку потрібно 18526 тис. грн.

Надходження матеріальних ресурсів на підприємство і використання їх на виробництво та інші види діяльності не збігаються а ні в часі, а ні за обсягами. Ці та інші фактори зумовлюють необхідність створення запасів. Отже, визначення величини та динаміки запасів посідає важливе місце в плануванні забезпечення підприємства матеріалами. Ціль створення виробничих запасів – це забезпечення безперервного виготовлення продукції в запланованій кількості, в установлені строки. Створення запасів дозволяє зменшити втрати через дефіцит матеріальних ресурсів.

Виробничі запаси – це матеріальні ресурси, які знаходяться на складах підприємства і призначаються для виробничого споживання, але ще не надійшли у виробництво. Вони є об'єктивно необхідною умовою безперебійної ритмічної роботи підприємства.

У теоретичних дослідженнях, методичних інструктивних матеріалах і в практичній діяльності підприємств виробничі запаси залежно від основних причин їхнього створення прийнято поділяти на окремі види: поточні, підготовчі і страхові. За умов значного впливу фактора сезонності виокремлюють ще й сезонні запаси. Проте, цей запас можна вважати різновидом кожного з трьох згаданих вище запасів. Дійсно, внаслідок сезонних умов виробництва, транспортування або споживання сировини чи матеріалу поточний запас створюється на підприємствах-споживачах як сезонний. Поточні запаси створюються внаслідок непогодження строків і величини надходження та використання матеріальних ресурсів.

Поточним запасом доцільно вважати ту частину загального виробничого запасу, яка призначена для забезпечення потреб виробництва за умов, коли строки та обсяги надходження і споживання матеріальних ресурсів не збігаються.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші