Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Планування і контроль на підприємстві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Висновки

У плануванні поточної діяльності підприємства важливу роль відіграє план витрат виробництва і собівартості продукції. Основними його показниками є собівартість одиниці окремих видів продукції і всього її обсягу, загальна величина витрат виробництва та підприємства, витрати на гривню виробленої чи реалізованої продукції. Відзначений розділ плану не тільки дозволяє зіставити витрати з фінансовими результатами, а П с засобом перевірки обгрунтування решти розділів плану. Це пояснюється тям, що показники плану витрат виробництва і собівартості продукції формуються на підставі показників усіх інших розділів плану. Винятком є фінансовий план, показники якого значною мірою зумовлені величиною витрат виробництва і рівнем собівартості продукції.

Планування витрат виробництва спрямоване на встановлення їхнього складу і кількісного виміру, визначення загальної вартості ресурсів, що споживаються в процесі виробництва і діяльності підприємства загалом, проведення аналізу й оцінювання роботи структурних підрозділів.

Калькулювання собівартості необхідне для визначення рентабельності окремих видів продукції, оптимізації асортименту і структури виробничої програми, розрахунків економічної ефективності організаційно-технічних та виробничих рішень, встановлення цін на продукцію тощо.

Безпосередньою метою планування собівартості продукції є визначення у грошовому виразі обгрунтованого рівня витрат виробництва планового обсягу конкурентоспроможних виробів за найбільш раціонального й ефективного використання всіх виробничих ресурсів підприємства.

Цей розділ плану покликаний розв'язувати низку завдань. Проте, основне його завдання полягає у виявленні та мобілізації наявних на підприємстві резервів можливого зниженій витрат виробництва і собівартості продукції, визначенні максимально допустимого їхнього рівня в плановому періоді.

План витрат виробництва містить такі підрозділи:

  • – обчислення величини зниження собівартості продукції внаслідок впровадження у плановому періоді організаційно-технічних заходів;
  • – розроблення кошторисів витрат виробництва допоміжних підрозділів і кошторисів непрямих витрат;
  • – калькулювання собівартості окремих видів і всієї номенклатури планового обсягу продукції;
  • – складати кошторису витрат підприємства.

Витрати виробництва класифікуються за різними ознаками. У плануванні основною ознакою є поділ виробництва: за економічним змістом і призначенням.

Кожне підприємство зацікавлене в зниженні собівартості продукції, оскільки її рівень безпосередньо впливає на величину прибутку. У цьому контексті важливе місце в плануванні витрат виробництва посідають розрахунки можливого скорочення собівартості виробів внаслідок здійснення організаційно-технічних і виробничих заходів.

Існують різні методи планування зниження собівартості продукції. Основним з них був і залишається факторний метод. Економічною наукою і виробничою практикою пропонуються різні варіанти факторного методу. Кожному з них властиві недоліки і переваги. Основною перешкодою застосування в практичній діяльності досконалого факторного методу є відсутність обґрунтованої нормативної бази. За неможливості його застосування – користуються укрупненим індексним методом.

Підприємство самостійно обирає метод планування зниження собівартості продукції, беручи до уваги особливості умов господарювання, наявність та досконалість норм і нормативів та інші чинники.

Важливу роль у плані витрат виробництва і собівартості продукції відіграє калькулювання, результатом якого є калькуляція. Вона містить усі статті витрат у грошовому виразі на виробництво одиниці продукції окремого найменування чи всієї номенклатури виробів.

Передумовою грамотного обчислення калькуляцій є обгрунтований вибір об'єкта калькулювання і калькуляційної одиниці. Для підприємства в цілому головним об'єктом калькулювання є профільна готова продукція, призначена для продажу на ринку.

Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру певного об'єкта калькулювання, що використовується при обчисленні його собівартості. При виборі калькуляційної одиниці слід брати до уваги особливості галузі, призначення та споживчу вартість продукції.

У плануванні розробляються планові, проектні (кошторисні), норматив ні (стандартні) калькуляції. Основними є планові калькуляції.

Обчислення планових калькуляцій може здійснюватися різними методами. На вітчизняних підприємствах найбільш розповсюджені нормативний, на замовлення, попроцесний та параметричний методи. Зарубіжні підприємства застосовують переважно "стандарт-кост", який є різновидом традиційного нормативного методу, "директ-кост" та на основі діяльності.

Керуючись конкретними умовами господарювання, підприємство самостійно визначає номенклатуру калькуляційних статей втрат. Однак, при цьому необхідно брати до уваги те, що склад витрат, який можна зараховувати до собівартості продукції, регламентується законодавчими і нормативними актами.

За способом включення до собівартості окремого виду продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. За кожною прямою калькуляційною статтею величина витрат на одиницю продукції обчислюється на підставі чинних на підприємстві норм витрат виробничих ресурсів, цін і тарифів на них.

По кожній непрямій калькуляційній статті складається кошторис витрат. їхня загальна величина за кошторисом розподіляється між окремими видами продукції за обраним на підприємстві методом, а саме: на підставі кошторисних ставок, пропорційного їхнього віднесення до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників, пропорційного їхнього віднесення до прямих витрат.

Планування собівартості продукції завершується складанням кошторису витрат підприємства. Складовими цього планового документа є кошторис витрат виробництва і загальна величина витрат, зумовлених іншими видами господарської діяльності, управління підприємством та його обслуговуванням, функціонуванням невиробничих господарств тощо.

Основними методами складання кошторису витрат виробництва є кошторисний, калькуляційний і зведений. На переважній більшості вітчизняних підприємств застосовується зведений метод розроблення кошторису витрат виробництва. Цей плановий документ дозволяє зіставити загальний обсяг витрат виробництва за елементами і калькуляційними статтями, виявити величину внутрішньовиробничого обороту та розшифрувати зміст комплексних статей витрат.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші