Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Планування і контроль на підприємстві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Об'ємно-календарне планування розроблення та освоєння виробництва нового виробу

Процес створення нового виробу містить сукупність стадій і етапів робіт, їхній зміст і обсяг зумовлений складністю та новизною виробу, його Призначенням, обсягом наявної Інформації, прийнятим розподілом стадій розроблення нового виробу між замовником, спеціальною науково-дослідною, дослідно-конструкторською організацією та підприємством-виробником, типом виробництва, за умов якого виготовлятимуться виріб, та іншими чинниками. Наприклад, продукція підприємств приладобудівної промисловості за складністю поділяється на три групи.

Вироби першої групи складності порівняно прості, компонуються як уніфікованими елементами (вузлами), так і оригінальними. Вони складаються переважно з готових модулів.

Загалом ці вироби мають відносно складну принципову схему. Інколи окремі елементи розробляються індивідуально. У технологічному та конструкторському відношенні вироби нескладні. У виробництві вони дещо складніші через велику кількість елементів, які входять до схеми. Налагоджувати вироби на виробництві можуть робітники I1I-IV розрядів.

Зазвичай вироби другої групи складності мають оригінальне виконання, складаються з низки самостійних вузлів, з'єднаних з блоками. Принципова схема складна, має велику кількість елементів.

У конструктивному відношенні ці вироби належать до пристроїв середньої складності та потребують індивідуального підходу до розв'язання низки завдань. У технологічному відношенні вироби складні. Налагодження цих виробів належить до середньої категорії складності і може виконуватися на виробництві висококваліфікованими працівниками під керівництвом провідних спеціалістів.

Вироби третьої групи складності мають оригінальне технічне рішення. Уніфіковані елементи застосовуються зазвичай рідко. Принципова схема складна. Ці вироби складаються із самостійних вузлів, число яких перевищує 10, мають складну електричну схему, потребують безпосередньої участі співробітників лабораторій для налагодження, а для виготовлення – докладної технологічної підготовки. Високі вимоги висуваються до монтажу виробів. Зазвичай в процесі проектування необхідно виконувати макетування.

За рівнем новизни технічні вироби, що підлягають конструюванню, можуть бути поділені на такі групи:

перша група – вироби, що є відтворенням існуючих зразків моделей без суттєвих конструктивних і габаритних змін;

друга група – вироби, що є конструктивними похідними існуючих базових моделей з використанням уніфікованих вузлів та механізмів;

третя група – вироби, що мають нові параметри розмірів у зіставленні з існуючими конструкціями та окремі нові вузли;

четверта група – нові за конструктивним виконанням варіанти існуючих виробів, у яких при конструюванні окремих вузлів і механізмів необхідна експериментальна перевірка конструктивних рішень;

п'ята група – принципово нові вироби, що вимагають попереднього проведення прикладних науково-дослідних робіт.

Для визначення загальної трудомісткості проектування в більшості випадків використовують нормативи трудомісткості за так званою умовною деталлю, тобто деталлю певної групи складності, яка прийнята за умовну одиницю трудомісткості.

Конструкція нового (технічного) виробу містить оригінальні, запозичені з інших конструкцій, нормалізовані та стандартні деталі. Найбільші витрати праці необхідні при проектуванні оригінальних деталей, найменші – при стандартних. Уся номенклатура деталей (елементів), які належать до майбутньої конструкції, розподіляється за цими ознаками. За одиницю береться оригінальна деталь, а інші прирівнюються до неї за допомогою коефіцієнтів.

Таким чином, використовуючи низку коригуючих коефіцієнтів, усі деталі конструкції, що проектується, приводять до числа умовних одиниць. Помноживши одержане число умовних одиниць і трудомісткість однієї одиниці, визначають планову трудомісткість проектних робіт.

Планування технологічної підготовки виробництва також потребує відповідних нормативів. До них зараховують кількість аркушів технологічних процесів або кількість оснащення (за видами), а також нормативи трудомісткості проектування технологічних процесів або їхнього оснащення.

Технологічні процеси поділяються на групи залежно від складності деталей. З урахуванням поділу технологічних процесів за групами складності встановлюють нормативи часу на їхнє розроблення.

Користуючись даними про середню кількість аркушів технологічної документації та середньої трудомісткості одного аркуша (для кожної групи технологічної складності), можна підрахувати загальне планове число аркушів для всього об'єкта і загальну трудомісткість технологічної документації.

Загальну трудомісткість робіт із розроблення нового виробу також можна обчислити на підставі базової трудомісткості, яку визначають експертним шляхом безпосередні виконавці, що мають досвід виконання аналогічних робіт і добре обізнані з їхніми особливостями та умовами виконання.

Вхідними даними для розрахунку загальної трудомісткості в цьому випадку є базова трудомісткість розроблення виробу; група його складності; група новизни; рівень уніфікації; додаткові вимоги до нього.

Загальну трудомісткість розроблення нового виробу в людино-днях () визначають так:

(12.10)

де–базова трудомісткість, що залежить від виду розроблюваного

технічного виробу і приведена до першої групи;

  • - коефіцієнт, що характеризує групу складності; для першої, другої і третьої груп приймає значення 1,0; 1,5; 2,0 відповідно;
  • -коефіцієнт, що характеризує групу новизни; для першої, другої, третьої, четвертої і п'ятої груп новизни приймає значення 1,0; 1,2; 1,5; 1,8; 2,0 відповідно;
  • - коефіцієнт, що враховує рівень уніфікації виробу:

(12.11)

де– рівень уніфікації виробу;

- коефіцієнт, що враховує додаткові вимоги до техніки, яка розробляється; зазвичай встановлюється в межах 1,0-1,3.

Отримана трудомісткість є загальною трудомісткістю всіх робіт з розроблення нового виробу.

На підставі загальної трудомісткості робіт розраховують тривалість окремих етапів розроблення нового виробу в календарних днях () за виразом:

(12.12)

де- коефіцієнт, що враховує час на узгодження і затвердження, внесення змін у технічну документацію та інші роботи, не передбачені нормативами,;

- коефіцієнт переведення робочих днів у календарні:

(12.13)

де- число календарних і робочих днів на рік відповідно;

- кількість виконавців, зайнятих на даному етапі.

Виконавців слід підбирати згідно зі змістом робіт, їхньою складністю та умовами виконання.

Кількість виконавців на кожну посаду призначає провідний спеціаліст залежно від складності роботи, можливості та доцільності її виконання кількома виконавцями.

Планування оновлення продукції починається з визначення річного ефективного фонду робочого часу одного виконавця (за категоріями виконавців – конструктор, технолог, кресляр та інші). З календарного фонду часу, отриманого множенням числа робочих днів у році на тривалість робочого дня, виключаються невиходи на роботу (чергові відпустки, відпустки для навчання та інші), скорочений робочий день у передсвяткові дні, невиходи через виконання державних обов'язків, хворобу тощо. Зазвичай ці втрати складають приблизно 10%.

Користуючись узагальненими розрахунковими даними і знаючи ефективний фонд робочого часу одного працівника, можна визначити загальну кількість виконавців на певному етапі розроблення нового виробу () в такий спосіб:

(12.14)

де- загальна трудомісткість робіт на певному етапі, нормо-год.;

  • - ефективний фонд робочого часу одного працівника, год.;
  • - плановий коефіцієнт виконання норм (береться до уваги за відрядної системи оплати робіт).

Стадії та етапи робіт планують так, щоб вони були самостійними, виконувалися конкретними виконавцями (організаціями, відділами, бюро, групами фахівців, виробничими підрозділами) і закінчувалися конкретним результатом (комплектом документації, дослідним зразком нового виробу, комплектом технічного оснащення, пробною партією виробів тощо).

При складанні календарного плану розроблення нового виробу та освоєння його виробництва не обмежуються визначенням обсягу робіт, а встановлюють послідовність їхнього виконання, тривалість, строки завершення окремих етапів і визначають загальну тривалість процесу.

Для цього складають загальний календарний графік розроблення нового виробу, який містить роботи з його конструювання та розроблення технологічного процесу.

Особливістю цього графіка є паралельно-послідовне проведення робіт, що дозволяє скоротити загальну тривалість розроблення та освоєння виробництва нового виробу. Приклад такого графіка наведено на рис. 12.5.

Для планування розроблення й освоєння випуску нової продукції з невеликою кількістю робіт і виконавців та простим їхнім взаємозв'язком можна складати календарні плани на підставі використання лінійного графіка Ганта. Призначення цього графіка полягає у складанні плану і забезпеченні його виконання. Графік Ганта відображає технологічну послідовність виконання робіт. Основна перевага лінійного графіка Ганта – простота. Сутність, зміст і особливості календарного планування із застосуванням графіків Ганта докладно розглядаються в роботі [102, с. 109-122]. Фрагмент календарного плану на підставі лінійного графіка Ганта наведено на рис. 12.6.

Поетапний графік розроблення та освоєння виробництва нової продукції

Рис. 12.5. Поетапний графік розроблення та освоєння виробництва нової продукції

Календарний план-графік підготовки розроблення та виробництва нового виробу

Рис. 12.6. Календарний план-графік підготовки розроблення та виробництва нового виробу

За складом такий календарний план можна розділити на дві частини:

  • – ліву, де наводиться перелік та характеристика робіт, які підлягають виконанню (назва роботи, її обсяг, трудомісткість і тривалість виконання, професійний склад та кількість виконавців тощо) (рис. 12.5);
  • – праву, де за допомогою горизонтальних ліній, які в масштабі часу відображають тривалість виконання робіт, визначається їх початок і закінчення та взаємозв'язок між ними. [102, с. 110]

За допомогою лінійного графіка неможливо забезпечити рівномірне завантаження виконавців, відобразити невизначеність, властиву науково-дослідним роботам і творчій роботі в процесі виконання складного комплексу робіт з розроблення та освоєння у виробництві нової продукції.

У машинобудуванні тривалість виконання окремих робіт календарного плану (стадій та етапів НДР, ДКР) з розроблення нового виробу визначається в календарних днях.

Отже, права частина календарного плану передбачає розподіл часу в календарних днях, місяцях, кварталах і роках. Проте, в цілому при реалізації великомасштабних проектів усі розрахунки проводяться у робочих днях, які вже на графіку автоматично прив'язуються до календарних дат.

Для планування роботи окремих підрозділів на підставі загального графіка складаються докладні об'ємно-календарні графіки, які розкривають загальний обсяг робіт, що доручені для виконання окремим підрозділам, з розподілом за виконавцями та строками.

Як загальний календарний, так і докладні графіки використовуються не лише для планування, а й для поточного контролю за виконанням робіт.

З метою оперативного коригування діяльності окремих підрозділів, бригад, бюро, відділів необхідно складати квартальні оперативні плани виконання ними робіт з розподілом за місяцями. Ці плани мають бути розроблені на підставі докладних та загальних графіків. План для підрозділу за трудомісткістю повинен відповідати його можливостям. З цією метою здійснюється перевірка плану за кількістю виконавців та за витратами часу на виконання робіт.

На підставі плану відділу складається місячний план для окремих груп з конкретизацією за видами робіт. Ці плани використовуються також для обліку виконання завдань.

Оперативно-календарне планування роботи конструкторського і технологічного відділів повинно узгоджуватися з іншими розділами плану діяльності підприємства, першою чергою, з фінансовим планом.

Оскільки конструкторський і технологічний відділи не мають власного фінансового плану, то відповідні витрати необхідно враховувати при розробленні фінансового плану підприємства у вигляді спеціальних кошторисів на розроблення, підготовку та освоєння у виробництві нової продукції.

Планування розроблення (модернізації) та освоєння виробництва нової продукції на великих підприємствах здійснює спеціальний відділ (бюро, група, окремі виконавці), який підпорядкований головному інженерові, а на середніх та малих підприємствах – начальникові планово-економічного відділу. В управлінських підрозділах, що здійснюють роботи з оновлення продукції, плануванням цих робіт займаються спеціальні групи працівників чи окремий виконавець.

Завданням цього планування є обгрунтоване встановлення початкових і кінцевих строків виконання робіт, що забезпечить своєчасний запуск нового виробу у виробництво і випуск його в намічені (передбачені) строки.

Планування оновлення продукції містить такі етапи робіт:

  • – встановлення складу, обсягу та послідовності виконання робіт;
  • – визначення потреби в матеріалах, напівфабрикатах, комплектуючих виробах і додатковому устаткуванні;
  • – виявлення необхідного складу працівників;
  • – виявлення потреби в працівниках нових професій і їхньому підборі;
  • – розподіл робіт за підрозділами та виконавцями;

~ визначення потреби в технічному переплануванні цехів і дільниць;

  • – встановлення нормативів витрат часу і тривалості циклу виконання робіт та проведення розрахунків завантаження устаткування;
  • – складання кошторису витрат на оновлення продукції;
  • – координування і регулювання процесу роботи.

Розроблення й освоєння нового виробу вимагає чіткої і жорсткої координації діяльності багатьох підрозділів підприємства та зовнішніх організацій (науково-дослідних, дослідно-конструкторських).

Документом, який регламентує склад, послідовність і тривалість виконання намічених обсягів робіт, є генеральний план-графік оновлення продукції.

Кількість стадій і етапів робіт та їхній зміст у генеральному плані-графіку зумовлені складністю нового виробу.

При побудові плану-графіка слід дотримуватися таких обов'язкових умов:

  • – максимально можливе суміщення в часі (паралельність) виконання окремих етапів робіт;
  • – самостійність (автономність) кожного етапу;
  • – закріплення за кожним етапом конкретних виконавців;
  • – завершення кожного етапу виконанням визначеної частини роботи (виготовлення комплектів креслень, оснащення, дослідного зразка тощо).

Встановлення закономірностей зміни економічних показників у період освоєння нового виробу здійснюється на підставі статистичного аналізу фактичних даних за групами конструктивно близьких виробів і обгрунтування емпіричних формул, таблиць, графіків і кривих.

Однією з найбільш ранніх емпіричних кривих освоєння є розроблена фірмою "Райт" на початку XX століття так звана 80% логарифмічна крива. Її сутність полягає в тому, що за кожного подвоєння випуску нового виробу його трудомісткість знижується на 20%. Трудомісткість і-го виробу з початку серійного виробництва визначається за формулою:

(12.15)

де- трудомісткість першого серійного зразка, нормо-год.;

- порядковий номер виробу;

b – показник ступеня, що характеризує криву освоєння.

Ефективність створення та освоєння виробництва нової продукції значною мірою залежить від якості нормативів, що застосовуються в процесі планування та здійснення робіт.

Обгрунтоване визначення строків створення та освоєння у виробництві конструкції нового виробу потребує хоча б орієнтовних даних про комплекс деталей і вузів, що входять до його конструкції, а також про трудомісткість їхнього проектування.

Кількість елементів, які входять до нової конструкції, може визначатися на підставі показників аналогічних конструкцій з певним їхнім коригуванням провідним конструктором у розроблення нового виробу.

Планування розроблення та освоєння нової продукції, яка характеризується істотною складністю та новизною і містить науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні роботи та багаторазові випробування нових виробів, має свої особливості.

Узгодити в часі виконання всіх робіт, заздалегідь спланувати їхню взаємозалежність та послідовність, контролювати виконання кожної окремої роботи та всього їхнього комплексу загалом, виявляти і виправляти відхилення – складане та відповідальне завдання.

Тісний взаємозв'язок різних видів робіт та складне їхнє переплетення вимагає відповідального підходу до розроблення планів оновлення продукції, особливо коли послідовність і зміст робіт не вкладаються до типової схеми етапів.

За таких умов використовують спеціальний різновид графічного методу планування – сітьові графіки та імовірнісні моделі розподілу тривалості окремих етапів робіт.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші