Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Курс лекцій з фізичного виховання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Фізіологічні основи рухової активності

Регуляція діяльності організму

Доведено, що активна м'язова діяльність викликає підсилення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. За будь-якої діяльності людини усі її органи і системи діють погоджено, у тісному єднанні. Цей взаємозв'язок здійснюється гуморальною (рідинною) регуляцією і нервовою системою. Гуморальна регуляція здійснюється через кров завдяки особливих хімічних речовин – гормонів, що виділяються залозами внутрішньої секреції, співвідношенням концентрації кисню і діоксиду вуглецю та за допомогою інших механізмів. Наприклад, у передстартовому стані, коли очікується інтнсивне фізичне навантаження, залози внутрішньої секреції – наднирникн – виділяють у кров спеціальний гормон адреналін, який сприяє підсиленню діяльності серцево-судинної системи. При надходженні у кров вуглеводів із травних органів, куди вони надходять з їжею, надлишки їх під впливом дії гормону інсуліна, що виробляється підшлунковою залозою, перетворюються у глікоген і відкладаються в організмі про запас. Під впливом адреналіна (а він виділяється у кров перед чи під час інтенсивної м'язової роботи) глікоген перетворюється у глюкозу і надходить у кров для здійснення харчування активно працюючих м'язів. Збільшення концентрації діоксиду вуглецю у крові, яке відбувається під час м'язової роботи, впливає на дихальний центр і призводить до збільшення глибини і частоти дихання. Підсилення діяльності серця і підвищення у зв'язку з цим кров'яного тиску впливає на спеціальні нервові утворення у судинах (барорецептори) і сприяє розширенню кровоносних судин.

Гуморальна і нервова регуляція здійснюється у тісному поєднанні. Головна роль відводиться центральній нервовій системі, головному мозку. Нервова система здійснює регуляцію діяльності організму через біоелектричні імпульси. Основними нервовими процесами являються збудження і гальмування, що виникають у нервових клітинах.

Збудження – дієвий стан нервових клітин, коли вони передають чи самі спрямовують нервові імпульси іншим клітинам: нервовим, м'язовим, залозним тощо.

Гальмування – стан нервових клітин, коли їх активність спрямована на відновлення. Сон, наприклад, є станом нервової системи, коли переважна кількість нервових клітин центральної нервової системи загальмовано.

Нервова система поділяється на центральну і периферичну. До ЦНС відноситься спинний і головний мозок; до периферичної – нервові волокна, нерви, що з'єднують нервові клітини між собою, а також нервові клітини в усіх органах людини. Нервова система умовно поділяється на соматичну і вегетативну. Соматична забезпечує регуляцію рухового апарату; вегетативна забезпечує і регулює протікання процесів обміну речовин і роботу внутрішніх органів і систем.

Розрізняють аферентні (центробіжні, чутливі) нерви, збудження по яким від різних ділянок нашого тіла спрямовується до ЦНС. Друга група нервів – еферентні (центробіжні, рухові). По ним збудження йде від ЦНС до робочих органів.

Нервова система діє за принципом рефлекса. Рефлекс – це реакція організму на подразнення, що надходять із внутрішнього чи зовнішнього середовища, здійснюється через центральну нервову систему. Біологічна сутність рефлекса полягає у пристосуванні організму до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Будь-який м'язовий рух має рефлекторну сутність, рефлекторним же шляхом регулюється діяльність усіх внутрішніх органів і систем.

Рефлекторна дуга шлях, по якому розповсюджується збудження, – складається із 3 частин: аферентної (сприймаючий прилад і центробіжний нерв), центральної (ділянка центральної нервової системи) і еферентної (провідний нервовий шлях до діючого органу). Ці частини дуги можуть бути простими, включаючи в себе лише одну нервову клітину, але можуть бути і дуже складними, особливо центральна частина: вона може включати в себе багато мільйонів і навіть сотень мільйонів клітин (нейронів).

Із внутрішнього середовища організму та із зовнішнього середовища сигнали до ЦНС надходять за допомогою аналізаторів – нервових структур, що забезпечують різну чутливість організму до впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. Розрізняють аналізатори: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, тактильний (дотиковий), вестибулярний, пропріоцептивний. Завдяки аналізаторам організм отримує необхідну інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовища.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси