Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Курс лекцій з фізичного виховання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка організаційно-управлінських проблем у сфері фізичної культури і спорту

Політика демократизації соціально-економічних відносин в Україні викликала значний інтерес до вивчення досвіду управлінської діяльності. Велику популярність одержали роботи закордонних фахівців із проблем менеджменту, маркетингу та підприємництва. Актуальною є проблема використання зарубіжного досвіду управлінської діяльності в конкретних умовах України. Систематизація величезного обсягу інформації з питань управлінської діяльності набуває великого значення у перехідний до ринкових відносин період.

Методичне забезпечення прийнятих управлінських рішень повинно грунтуватися на сукупності спеціальних методів дослідження.

Серед загальнонаукових методів дослідження, пріоритет, на думку вчених, належить системному аналізу. Системний підхід орієнтований не на аналітичні, лінійно-причинні методи дослідження, а на характеристику цілісних інтегративних властивостей об'єкта, виявлення його зв'язків і структури.

Поняття „система” має грецьке походження, означає сполучення складене із частин.

Різні визначення системи, що зустрічаються в літературі, зазвичай суперечать одне одному. Здебільшого вони відрізняються тільки змістом. Суть цих визначень зводиться до визначення системи як сукупності взаємодіючих об'єктів, елементів, властивості яких відрізняються від суми цих елементів.

Усе те, що не входить у систему, впливає на неї або зазнає зворотного впливу системи, називається її зовнішнім середовищем.

Важливими системними поняттями є організація, що виражає комплекс властивостей, що характеризують визначену упорядкованість елементів системи і сукупність їхньої взаємодії.

Звичайно відзначається двоїстий зміст терміна „організація”. З одного боку, мова йде про послідовність з'єднання елементів, що дуже близько до поняття „структура”. У цьому випадку організації властива ієрархія рівнів.

Але ототожнювати поняття „організація” і „структура” не можна. Структура відображає найбільш стійкі прояви даної упорядкованості відносин і зв'язків між елементами. Вона є скелетом системи, насамперед, просторовим розташуванням елементів. Складність структури визначається кількістю сторін і властивостей елементів, що беруть участь у взаємодії.

Стійка сукупність є специфічною щодо системоутворюючих зв'язків або комунікацій. У залежності від природи елементів зв'язки можуть бути прямими і непрямими, твердими (нееластичними) і гнучкими (еластичними). Крім того, виділяють прямі і зворотні зв'язки, необоротні (розширені), такі що підсилюють (синергітичні), циклічні тощо. Іншими словами, дані зв'язки можуть бути названі відносинами. Такі зв'язки (відносини) можуть бути вертикальними і горизонтальними.

Вертикальні зв'язки – це, наприклад, зв'язки лінійного і функціонального управління.

Горизонтальні зв'язки (між зв'язками одного рівня) – відносини координації. Таким чином, організація системи виявляється у двох формах:

– структура (статика),

– процес взаємодії елементів (динаміка).

Принциповим є також виділення складних елементів в середині великих систем. Ці частини прийнято називати підсистемами.

Таке визначення дуже важливе з погляду обґрунтування специфіки закономірностей розвитку елементів, точніше, підсистем. Оскільки усі вони між собою взаємозалежні, то можливі ситуації нестабільності системи в цілому при визначеній нестійкості будь-якої з підсистем. Принциповим моментом є виділення з усієї сукупності підсистем найважливіших, стрижньових додатків.

Загальне положення системного підходу можна уявити у вигляді моделі, наприклад: відкрита система (соціальна, виробнича, педагогічна, наукова тощо). У нашому прикладі спортивна організація (відкрита система) має вхід, через який зазначена сукупність одержує із зовнішнього середовища вихідні дані (інформацію, завдання, матеріальні і трудові ресурси). Перетворення вихідних даних відбувається у регуляторні системи, де результат перетворень, як реалізація визначеної мети, виявляє себе у відкритій системі у вигляді кінцевого результату (продукції, підготовки спортсменів тощо). Тобто, в результаті сукупно організованої праці (викладач-студент, тренер-спортсмен, керівник-підлеглий) відбуваються кількісно-якісні зміни усіх параметрів системи.

З цього можна зробити висновок:

1. У відкритій системі виняткова роль належить регулятору, який через суму прямих і зворотних зв'язків впливає на предмет праці для досягнення поставленої мети і називається управлінням. Таке положення підкреслює суть цільового, суб'єктивного характеру управлінських відносин, але тільки при впливі зовнішнього середовища, тобто якихось чинників, що обумовлюють діяльність системи (організації тощо).

2. Фізична культура і спорт як галузь є відкритою системою із складною структурою і комплексом прямих і зворотних зв'язків. У той же час, вона тісно взаємодіє в соціальній системі з усіма її під структурами за ієрархічним принципом (суб'єкт-об'єкт) і за принципом координації (узгодження між рівнозначними елементами).

Отже, можна сказати, що системний підхід дає можливість підійти в процесі дослідження із загальнонаукових точок зору до системи фізичної культури, як до цілісного утворення з її підсистемами (організаційно-управлінською, організаційно-педагогічною, предметно-фізкультурною). Саме ці під структури необхідно обгрунтувати, щоб розширити уявлення про місце фізичної культури і спорту в державному устрої ї її функціонуванні. Важливо в узагальненій формі, на прикладі регіонального рівня, визначити участь суб'єктів галузі фізичної культури і спорту (управлінь) у діяльності регіональних управлінських структур.

Одночасно з цими моментами варто вивчити сам процес управління. Тому важливо дати характеристику системи управління фізичною культурою і спортом (Міністерство молоді і спорту України та його підпорядковані структурні підрозділи), більш чітко визначити кількість і зміст управлінських функцій управлінь фізичної культури і спорту регіонального рівня.

Однак, поряд з цим, не можна випускати з уваги проблему, пов'язану з діяльністю управлінських кадрів апаратів управлінь, від компетенції яких залежать визначені успіхи у розвитку і впровадженні засобів фізичної культури в побут населення, в основні сфери діяльності людей.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси