Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Транспортна екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Характеристика морського транспорту України

Українське законодавство визначає, що морський транспорт включає підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту (ст. 24 Закону України "Про транспорт").

До земель морського транспорту належать землі, надані в користування під: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загально-портового й комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди й засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.

До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.

Основу морського транспорту України становлять Чорноморське морське пароплавство, Азовське морське пароплавство та Українсько-Дунайське пароплавство, що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн. т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць.

Усього на території України розташовані 18 морських портів, до яких належать 175 перевантажувальних комплексів і 8 судноремонтних заводів.

Проблеми розвитку морського транспорту пов'язані, насамперед, із значною моральною і фізичною зношеністю суден і портового устаткування (особливо засобів обробки вантажів). Середній вік суден торгового значення більший за 15 років, а деякі порти західних країн забороняють вхід суден з таким терміном експлуатації. Портова інфраструктура не розрахована на нові технології портових робіт, що істотно знижує продуктивність як портів (до 50 % від продуктивності портів західних країн), так і інших видів транспорту (особливо залізничного), пов'язаних з обробкою вантажів.

Водночас, Україна має сприятливі передумови для розвитку морського транспорту. На півдні її територію омивають води Чорного та Азовського морів, які практично не замерзають і з'єднуються з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України – понад 2000 км. Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями почалися наприкінці XVIII століття.

Уже в IV-VI століттях Чорне море було судноплавним. Київська Русь (Х-ХІІІ століття) мала стабільні зв'язки з Візантією. Відомі морські походи київських князів на Константинополь. Після перемоги над Туреччиною у 80-х роках XVIII століття і переходу до Російської імперії Північного Причорномор'я і Приазов'я тут виникли порти – Херсон (1778), Севастополь (1788), Одеса (1794).

З 1978 року діє одна з найбільших у світі поромна переправа між Чорноморськом і болгарським портом Варна протяжністю 435 км. Для поліпшення зв'язків України з Північним Кавказом споруджено залізнично-поромну переправу через Керченську протоку.

Найбільші судноремонтні та суднобудівні заводи знаходяться в Києві, Миколаєві, Херсоні. Виробляють суховантажні судна водотоннажністю понад 20 тис. т, наливні танкери більш 7 тис. т, китобійні судна, морозильні риболовні траулери, виробничо- транспортні, рефрижератори, лісовози, пасажирські судна на підводних крилах, землечерпалки.

Характерними особливостями сучасного морського флоту є:

  • – спеціалізація, тобто пристосованість суден до умов використання, укрупнення та уніфікації вантажних місць;
  • – зростання вантажності та швидкості руху суден;
  • – скорочення екіпажу завдяки комплексній автоматизації суден;
  • – підвищення надійності суден та обладнання для забезпечення безаварійної роботи.

Технічну базу морського транспорту становлять:

  • – морські судна;
  • – морські порти;
  • – судноремонтні заводи;
  • – деякі елементи морських шляхів та інші споруди.

Залежно від районів плавання морські судна поділяють на:

  • – судна необмеженого (океанського) плавання;
  • – обмеженого плавання (у районі одного моря);
  • – прибережного плавання;
  • – місцевого та рейдового плавання (для місцевих перевезень та обслуговування рейдів);
  • – льодового (самостійно або за криголамом) плавання. Морські судна мають власні вантажні засоби – крани та стріли.

Упродовж останніх років широко стали застосовувати контейнеровози, ліхтеровози, судна з горизонтальним навантаженням та інший спеціалізований рухомий склад.

Ліхтер – несамохідне морське судно для перевезення вантажів, а також для безпричальних вантажних операцій при навантаженні або розвантаженні на рейді суден з великим осадом, які не можуть увійти в порт.

Використовуються судна-ліхтеровози трьох типів:

  • – ліхтери на судно піднімають і знімають потужним судновий краном;
  • – ліхтери буксиром заводять на опущену у воду кормову платформу, яка ліфтом піднімається на відповідну палубу;
  • – судно являє собою самохідний плавучий док, у який ліхтери заводять всередину по воді.

Особливий тип морських суден – пороми. В Україні працюють Керченська та Чорноморська поромні переправи. У найбільшій в СНД переправі – Чорноморськ-Варна працюють пороми завдовжки більш 180 м, завширшки 26 м, водовміщенням 22 тис. т. На двох палубах та у трюмі судна розміщують 108 вагонів. Для їх подачі у трюм та на верхню палубу застосовується ліфт вантажністю 170 т. Для відведення вагонів з майданчика ліфту пором обладнаний двома маневровими локомотивами. Для передачі вагонів з однієї колії на іншу на верхній та трюмній палубах у носовій частині судна встановлено поворотні сектори. Закріплення вагонів на коліях здійснюється особливим обладнанням. Перехідним мостом, що з'єднує пором з причалом та рухом вагонів, управляють автоматично з пульта, розміщеного на поромі.

Рух морських суден здійснюється морськими шляхами. Морські шляхи – водний простір морів та океанів, а також природні протоки та штучні канали. Морські водні шляхи використовують переважно у їх природному стані, вони не потребують витрат на облаштування та утримання. Виняток становлять канали, довжина яких відносно невелика.

Морські канали підрозділяються на:

  • – з'єднувальні – влаштовують між сусідніми морями або океанами для пропуску морських суден (Панамський, Суецький);
  • – підхідні – споруджують для глибоководного підходу до портів;
  • – руслові – призначені для пропуску морських суден у порти, що розташовані в дельтах річок (порти Миколаїв, Рені).

За необхідності морські канали мають шлюзи.

Різні райони морського плавання мають різні географічні та навігаційні умови для судноплавства, що потребує відповідної підготовки судна та екіпажу. Щільність руху суден у деяких районах морів настільки висока, що порушується безпека плавання. На морському транспорті аварійність виникає переважно у протоках, де щодобово проходить 300-500 кораблів.

Для безпечного слідування суден береги, мілини, небезпечні підводні камені помічають засобами навігаційного обладнання: маяками, береговими та плавучими знаками, радіоакустичною, акустичною та іншою сигналізацією.

Морські водні шляхи, які використовують для перевезення морськими суднами вантажів або пасажирів між портами, називаються морськими лініями.

За видами перевезень морські лінії бувають:

  • – вантажні;
  • – пасажирські;
  • – вантажо-пасажирські.

Залежно від напрямків перевезень морські лінії поділяють на:

  • – каботажні (між портами однієї країни);
  • – закордонні.

Залежно від режиму роботи флоту морські лінії поділяють на:

  • – лінії, де судна курсують за розкладом;
  • – лінії, на яких судна курсують послідовними рейсами між відповідними портами.

Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Чорноморськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь, Бердянськ.

Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основними експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, продукція хімічної промисловості тощо. Основними імпортними вантажами є машини, устаткування мінерально- сировинні ресурси.

Практично всі морські порти України виконують вантажно- розвантажуальні роботи із зовнішньоторговельними та транзитними вантажами.

У більшості випадків вантажно-розвантажувальні роботи в портах виконують з використанням кранів. Тільки в окремих портах (Південний, Миколаїв, Маріуполь) операції з вугіллям і рудою здійснюються із застосуванням вагоноперекидувачів і спеціальних перевантажувальних машин.

Система морських потоків України є однією з важливих ланок у морському транспортному комплексі держави, тому що вона забезпечує приймання, перевантаження, зберігання і подальше транспортування всієї номенклатури вантажів зовнішньої торгівлі України, які надходять за імпортом та які відправляють на експорт, транзитних вантажів країн СНД і каботажних вантажів.

Морський порт є транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Морські порти поділяють на:

  • – берегові – споруджують на березі моря, зазвичай у глибині захищених від хвиль заток і бухт, або в місцях, які обгороджують для безпечної стоянки суден штучними гідротехнічними спорудами;
  • – гирлові – розмішують у місцях впадання рік в море;
  • – внутрішні – розміщують на глибоководних річках порівняно далеко від гирла.

Морський порт забезпечує:

  • – навантаження, розвантаження та обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт. Аварійні судна обслуговують позачергово;
  • – перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно та у зворотному порядку, складські операції з

вантажами;

  • – обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;
  • – допоміжні функції – буксирування суден, відстій транспортних і службово-допоміжних суден;
  • – допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту (прийняття води, мастильних та технічних матеріалів, запасних частин, продуктів харчування), виконання аварійно-рятувальних робіт, санітарного та митного контролю;
  • – інші види діяльності відповідно до статусу порту, (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та прикордонних військ).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші