Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Транспортна екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Екологічне страхування, ліцензування і сертифікація

Екологічне страхування – це особлива категорія страхування, яка передбачає для організації, що страхує, часткове або повне відшкодування економічного збитку, що наноситься застрахованим об'єктам у випадку непередбаченого забруднення навколишнього середовища. Наприклад, обов'язковим є страхування перевезень небезпечних вантажів залізницями України. Екологічне страхування особливо вигідне також для екологічно небезпечних виробництв, оскільки зменшує в остаточному підсумку їхні витрати із компенсації збитків у випадках аварій. У відповідності зі страховим договором значну частину цих витрат несе страховий екологічний фонд, що виступає в ролі страховика.

Основною метою екологічного страхування на транспортних підприємствах повинно стати забезпечення гарантій компенсації збитків від аварійного, ненавмисного забруднення навколишнього середовища і забезпечення додаткового джерела фінансування природоохоронних заходів. Таким чином, економічний зміст екологічного страхування полягає у замкнутому перерозподілі страхових платежів між суб'єктами страхування через фонд екологічного страхування.

Процес страхування екологічної відповідальності може здійснюватися і без участі страхових компаній шляхом взаємного страхування транспортних підприємств. Вони можуть створювати об'єднані фонди або формувати власний резервний фонд.

У цілому екологічне страхування є достатньо привабливим, тому що поєднує економічні й екологічні інтереси. На даний час широке застосування екологічного страхування стримується через:

  • – відсутність повноцінної нормативно-правової бази;
  • – важке економічне становище підприємств, що призводить до неплатежів страхових внесків;
  • – високі тарифні ставки за екологічні ризики.

Важливим для екологічного страхування є конкретизація видів та розмірів збитку, що відшкодовується. Необхідна і розробка нормативів компенсаційних витрат при настанні відповідних страхових подій, а також типових правил зменшення страхових сум з урахуванням масштабів страхових подій, витрат винуватця аварії тощо. У всіх випадках повинен страхуватися не весь збиток, що виникає у самого винуватця внаслідок аварії, оскільки це зменшує зацікавленість підприємств у зниженні екологічних ризиків.

У зв'язку з цим, актуальною є розробка нормативно-правової бази по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю та майну громадян, а також юридичним особам внаслідок виникнення надзвичайних екологічних ситуацій на транспортних підприємствах. Відсутність такої бази викликає необхідність застосування норм цивільного права з метою хоча б часткового відшкодування шкоди. Декларативний характер нормативно-правових актів свідчить про потребу в подальшій розробці правових норм і прийнятті самостійного закону про відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями, що конкретизував би нормативно-правові положення компенсації еколого-економічного збитку.

Основними засобами забезпечення якості перевезень є ліцензування, стандартизація і сертифікація.

На даний час надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів транспортом загального користування підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. №1775-111. Згідно з ним транспортні підприємства за умов дотримання певних вимог можуть отримувати ліцензії.

Ліцензія (дозвіл) – це документ, що регулює взаємовідносини між спеціально уповноваженими природоохоронними органами і природокористувачами.

Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджується з метою:

  • – забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту;
  • – обмеження монополізму та розвитку конкуренції;
  • – створення рівних умов для розвитку господарської

діяльності підприємств транспорту.

Власник ліцензії на право надання перевізної, транспортно- експедиційної та іншої діяльності, пов'язаної з транспортним процесом, зобов'язаний виконувати, поряд з вимогами Статуту певного виду транспорту, правил перевезень і технічної експлуатації рухомого складу, інших спеціальних положень і правил, також вимоги екологічної безпеки.

Ліцензуванню у сфері транспортної діяльності згідно цього закону підлягають такі види господарської діяльності:

  • – надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;
  • – надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;
  • – надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт визначених Законом України "Про автомобільний транспорт";
  • – надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом;
  • – діяльність, пов'язана з виробництвом автомобілів та автобусів;
  • – виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Ліцензія видається суб'єктам господарювання за плату спеціальним органом ліцензування – органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженим виконавчим органом рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Ліцензування на транспорті загального користування спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг із перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Завданням ліцензування на транспорті загального користування згідно із Законом України "Про автомобільний транспорт" є:

  • – сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності та стимулювання впровадження нових видів послуг;
  • – створення конкурентного середовища;
  • – захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;
  • – забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;
  • – забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;
  • – забезпечення доступності послуг.

Відшкодування витрат, пов'язаних з видачею ліцензій на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, пасажирів і багажу на таксі та з контролем виконання ліцензіатами ліцензійних умов, здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" за рахунок плати за ліцензії.

Стандартизація на транспорті здійснюється згідно із Законом України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р. № 2408-ІІІ.

Стандартизацією у сфері транспорту можна визнати діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у транспортній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їхньому функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву.

Державна система стандартизації на транспорті спрямована на:

  • – реалізацію єдиної технічної політики;
  • – захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;
  • – підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;
  • – економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко- економічних показників діяльності;
  • – забезпечення безпеки об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших

надзвичайних ситуацій;

  • – створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг;
  • – забезпечення обороноздатності та мобілізаційної готовності держави.

Всі складові перевізного процесу та інших видів діяльності на транспорті, пов'язані з потенційною небезпекою заподіяння шкоди екологічним системам (рухомий склад, паливно-мастильні та інші матеріали, обладнання, технології, транспортні магістралі, перевантажувальні комплекси тощо) повинні бути сертифіковані на відповідність діючим технологічним і екологічним вимогам.

Сертифікація товарів, робіт, послуг на транспорті здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. № 46-93. Згідно з ним державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання – національний орган України із сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування. Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу із сертифікації суб'єктові транспортної діяльності – заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державними стандартами.

Метою сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті загального користування є:

  • – запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осіб і довкілля;
  • – сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;
  • – створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, у міжнародному економічному, науково -технічному співробітництві.

Порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті визначається Кабінетом Міністрів України.

Для забезпечення успішної взаємодії між різними видами транспорту необхідна координація їхньої роботи. Статтею 3 Закону

України "Про транспорт" серед завдань державного управління у галузі транспорту визначено координацію роботи різних видів транспорту. Координацією в цьому випадку є узгодження дій відповідних органів та ланок транспорту з метою досягнення злагодженості й ефективності під час виконання завдань з перевезення пасажирів та вантажів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші