Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Транспортна екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Законодавча база та екологічна документація транспортного підприємства

Законодавча база з охорони навколишнього природного середовища на транспорті

Функціонування транспортних підприємств здійснюється на підставі законів, підзаконних актів та інших нормативних документів. Одним з основних є Закон України "Про транспорт" від 10.11.1995 р. № 232/94-ВР. Цей закон визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту. Стаття 2 цього Закону говорить, що нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення. Стаття 16 зазначає, що підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Особливості діяльності окремих видів транспорту регламентується іншими законами та підзаконними актами, такими як: Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. №2344-111; Закон України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 р.№273/96-ВР; Закон України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 р. №192/96-ВР

Природоохоронна діяльність на підприємствах транспортного комплексу має здійснюватися відповідно до державної стратегії України в області охорони навколишнього середовища і забезпечення сталого розвитку, що потребує взаємозв'язку економічних та екологічних пріоритетів.

Основні законодавчі норми, що передбачають правові заходи з охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортного комплексу, містяться в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ, Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. № 962-IV. Діють також спеціальні нормативні акти, що передбачають правові заходи з охорони навколишнього середовища на окремих видах транспорту.

Відповідно до статі 56 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального повинні розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, які містяться у відпрацьованих газах та скидах транспортних засобів. В статті міститься також вимога щодо переходу на менш токсичні види енергії і пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів, а також вживання інших заходів, спрямованих на запобігання і зменшення викидів та скидів забруднень у навколишнє середовище та додержання встановлених рівнів фізичних впливів. Крім того в статті міститься заборона на виробництво та експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів, у викидах та скидах яких вміст забруднень перевищує встановлені нормативи.

Відповідальність за дотримання встановлених для відповідних типів транспортних засобів нормативів вмісту забруднень у відпрацьованих газах, скидів забруднюючих речовин та впливів фізичних факторів покладається цим законом на керівників транспортних організацій та власників транспортних засобів.

Нормативи вмісту забруднень у відпрацьованих газах транспортних засобів та шкідливого впливу їх факторів на навколишнє середовище розробляються відповідно до наявних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівня впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів. Порядок розробки і затвердження цих нормативів встановлюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України і Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 44 Повітряного кодексу України передбачає сертифікацію кожного повітряного судна, призначеного для експлуатації на території України. Стаття передбачає, що сертифікація має проводитись у відповідності з вимогами шуму та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів. Сертифікація має виконуватися у порядку, передбаченому "Правилами сертифікації екземпляру державного повітряного судна України", затвердженими Наказом Міністерства оборони України від 07.02.2012 р. №63.

Стаття 67 "Водного кодексу України" визначає особливості користування водними об'єктами для потреб водного транспорту. Зокрема стаття вимагає, щоб усі судна та інші плавучі засоби були обладнані ємностями для збирання забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження. Стаття забороняє заходити у територіальні морські води суднам, які не провели заміну ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам.

"Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 269 передбачається комплекс заходів із запобігання забрудненням внутрішніх морських вод водним транспортом. Вони встановлюють правила поведінки суден, що запобігають забрудненню цих вод, а також заходи, що мають вживатися береговими об'єктами водного транспорту.

Головна мета природоохоронної роботи на галузевих підприємствах – поетапне наближення фактичних викидів і скидів підприємств до граничнодопустимих норм, дотримання лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів, удосконалення технологічних процесів та перехід до екологічно безпечних технологій, що є ресурсозберігаючими.

Економічна складова механізму стимулювання природоохоронницької діяльності реалізується за рахунок створеної системи платежів за забруднення навколишнього природного середовища, за розміщення відходів тощо.

Серед інших природоохоронних витрат, які покладені на транспортні підприємства виділяють наступні:

  • – охорона та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі утримання та експлуатація споруд для очистки стічних вод, що утворюються на підприємствах;
  • – утримання та експлуатація систем водопостачання із замкнутими циклами, а також виплати іншим підприємствам (організаціям) за прийняття та очищення стічних вод;
  • – охорона атмосферного повітря, в тому числі виробництво та утримання установок для уловлювання і знешкодження шкідливих речовин з газів;
  • – охорона та раціональне використання земель, в тому числі захист земель від ерозії, рекультивація відпрацьованих земель;
  • – охорона та раціональне використання природних рослинних ресурсів, в тому числі створення захисних лісових насаджень вздовж шляхопроводів;
  • – охорона та раціональне використання мінеральних ресурсів;
  • – охорона та збереження природно-заповідного фонду;
  • – раціональне використання, зберігання та знешкодження відходів виробництва та побутових відходів, в тому числі утримання споруд, установок та машин для збору, транспортування, знешкодження та складування відходів виробництва, виплати іншим підприємствам та організаціям за прийняття, зберігання і знешкодження відходів.

До поточних природоохоронних витрат транспортних підприємств включаються наступні елементи:

  • – вартість матеріалів та напівфабрикатів, які витрачені на функціонування фондів природоохоронного призначення, а також вартість матеріалів, які спожиті на поліпшення технічного стану і технічне удосконалення природоохоронних фондів, здійснення дослідів та випробувань, які направлені на технічне удосконалення цих фондів;
  • – вартість палива і енергії, які спожиті у процесі функціонування природоохоронних фондів (включаючи вартість палива, необхідного для здійснення технологічних процесів, направлених на зниження вмісту і нейтралізацію шкідливих речовин, що містяться у відходах) та інших

робіт природоохоронного характеру;

  • – оплата праці із відрахуваннями на соціальне страхування працюючих, зайнятих обслуговуванням усіх фондів природоохоронного призначення, приведенням земель у придатний для подальшого використання стан, включаючи роботи по рекультивації та здійснення інших природоохоронних заходів;
  • – витрати на утримання і експлуатацію фондів природоохоронного призначення, включаючи амортизацію та витрати на поточний ремонт;
  • – витрати на охорону праці працівників, які зайняті обслуговуванням фондів природоохоронного призначення і виконанням інших робіт, пов'язаних з охороною природи на раціоналізацією природокористування тощо.

Юридичною основою стягування тати за забруднення навколишнього природного середовища є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1262-ХІІ.

Підзаконними актами про тату за забруднення є:

  • – постанова Кабінету Міністрів України № 203 від 1.03.1999 р. про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору;
  • – наказ Мінекобезпеки № 157 від 29.12.1996 р. про затвердження базових нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінекобезпеки України від 13.01.1992 р. № 18;
  • – методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. № 37;
  • – методика розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші